BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв’ю Поступу.    Підсумки Поступу.    Львівські обсервації.    Поступ комп’ютерних технологій.    Знахідки Поступу.    sport-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
15 травня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  11:54 17-10-2017 -   У центрі Львова планують зробити безбар'єрну вулицю  
  11:49 17-10-2017 -   У Львові на маршрути виїхала половина автобусів  
  11:47 17-10-2017 -   Садовий доручив впорядкувати діяльність вуличних музикантів  
  11:43 17-10-2017 -   Вигнанці. Унікальну виставку відкрили у Львові  
  11:34 17-10-2017 -   У Львові капітально відремонтували дитяче поліклінічне відділення 2-ї міської поліклініки  
Україна
  11:57 17-10-2017 -   У Маріїнському парку перебувають військові 209-ї танкової бригади  
  11:56 17-10-2017 -   На Закарпатті буде додатковий вихідний день  
  11:41 17-10-2017 -   В Одесі загорівся ліфт з людиною всередині  
  11:36 17-10-2017 -   Порошенко хоче зняти недоторканність, але з наступного парламенту  
  11:2 17-10-2017 -   На Прикарпатті у двір бізнесмена кинули гранату  
Світ
  11:38 17-10-2017 -   Двоє українців претендують на престижну шведську премію з літератури  
  10:59 17-10-2017 -   Лісові пожежі в Португалії та Іспанії забрали життя 39 людей  
  10:10 17-10-2017 -   90 відсотків депортованих із Польщі нелегальних працівників – українці  
  10:6 17-10-2017 -   Іспанський суд арештував лідерів найбільших організацій Каталонії  
  15:14 16-10-2017 -   Уряд Іспанії висунув остаточний ультиматум Каталонії  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівські обсервації  » 

___________________________________________________________________________

Львівські обсервації
Обіцянки-цяцянки -- ветеранам радість
Юзьо ОБСЕРВАТОР
 
Наш Татусько кожного року на дєнь їхньої пабєди здибається з ветеранами. І кожного року не може ся надивувати, жи вони ще жиють. Декотрі ветерани, правда, виглядають так, гейби били німаків просто з колиски. Тоті найживучіші. Ці ще років двадцять будуть нас тішити своїми медалями і переконувати чергового російського президента, що вони снова хатят бить вмєстє с вєлікай і магучєй. А той буде кивав головою і погоджуватися: всьо сдєлаєм. І шо на нього нарікати? Дєлає. В поті чола. Збирає назад пошатковану матушку.

Але наш Татусько ветеранів любить. Йой, як він їх любить! Мій Бровко так цибулі не любить. І як тільки зачне до них промовляти, то зараз мене сльози заливають: "Від імені держави Україна, від імені багатостраждального українського народу!" Га? Як почав? Сила! Багатостраждальний нарід навіть не знає, жи від його імені щось там ветеранам обіцяють. Багатостраждальний нарід в цей час садить картопельку. А наш Татусько б'є себе в груди і знову запевняє, що "українська держава робитиме для ветеранів усе можливе". І так щороку.

І щороку, як тілько їх уздрит, то дуже ся мордує. Так го шпіґає, так го дзюґає і вивертає, жи на той помнєцканий життям писок страшно ся дивити. Принаймні мені. Не уявляю, як тільки бідні ветерани дивляться. Добре, жи окуляри в кишені сховали.

"Знаєте, що мені найбільше болить, коли я бачу ветеранів? -- каже Татусько. -- Те, що і майже шість десятиліть після того, як закінчилася найбільша битва людства за свободу, ми, на жаль, усе ще не в змозі забезпечити ветеранів усім необхідним. Це - наша вина, це наш біль. І це при тому, що час бере своє -- щороку ветеранів стає менше".

Ото час тільки й виручає. Вся надія на нього, рідного. Бере, бере своє. Менше ветеранів -- менше болю. Баба з воза, Татуськові легше. Цікаво, кілько би їх мало ся лишити, аби вже їм нарешті стало ліпше жити? Я так думаю, жи рівно стільки, кілько є олігархів. Тоді би кожен оформив під свою опіку одного окремо взятого ветерана і щонеділі дарував би перед телевізійними камерами по фляжці горілки та по кілю гречки. Котрий крутіший, то би ше докинув пару бананів. "Бєрі, атєц, ти ета чіста чєсна заработал".

Але цього року наш Татусько був, як ніколи, самокритичним. Визнав, що є у нас нєкатариє нєдаработкі, і нє всьо сдєлано, как нада. А "как нада" -- не сказав. Брешу! Він не тільки цього року проявив самокритичність. Перед минулим референдумом у рік президентських виборів Татусько теж картав себе, клявся, божився і обіцяв. Не вірите? А зазирнімо до газети "День" за 8 травня 1999 р., де вміщено репортаж із зустрічі Татуська з ветеранами.

"Скажите, пожалуйста, я сын отца, который погиб в этой войне, я даже не могу подумать в страшном сне, что я хочу, чтоб вы жили плохо". Але тут із залу пролунала репліка: "Мы живем плохо!". Тобто "ми" -- це ветерани. Але наш дотепний Татусько витлумачив це по своєму: "Да, действительно живем плохо. Я хочу у вас спросить: почему мы плохо живем?"

Гарне питання. Тут ще треба розібратися, хто погано живе. Чи Кабмін зі своїми мерседесами і Татусько зі своїми палацами, чи ветерани зі своїми пайками. Але тоді Татуська щось моцно прорвало: "Я просто хочу быть честным перед вами. Никогда с этой тропы не сойду, чтоб вы знали. Мы обязаны, скажите, пожалуйста, я даю честное слово, я не имею права, я прошел жизнь не по ровной дорожке... Я клянусь, готов поклясться на Конституции, на Библии, что я хочу всей душой, чтоб вы жили лучше, чем мы сегодня живем. И я сделаю все, что только могу сделать".

Ви тільки вдумайтеся в ці слова: "Я хочу всей душой, чтоб вы (ветерани!) жили лучше, чем мы (Татусько і уряд) сегодня живем". Не диво, що ветерани сесі обіцянки зустріли оплесками. Минуло штири роки. Половини тих, жи плескали, вже нема. Але чи живуть ті, що лишилися ліпше за Татуська і уряд? Є сумніви.

Цього року все відбувалося за випробуваною програмою. На сцені Татусько радісно мнєцкав ветеранів у своїх ведмежих обіймах, мало не перекидаючи, так що збоку виглядало, ніби вони борються за краще життя, але ветерани мужньо витримали цей натиск. І ніхто з них, ніхто з тих, що йшли з гранатами на танки, не посмів сказати: "Синку! А продав би ти резиденцію в Гуті або в Підмосков'ї, га? Чи акції "Київстару", якими твоя доня володіє? А чи телеканали, які зять у кишені тримає? Або хоч десяту частину тих коштів, які твій родинний клан сховав за кордоном після розбійницьких прихватизацій? Та цього нам би вистачило ого-го! Ще й онукам лишили б".

Ніхто ніц не сказав. Німця не боялися, а Татуська бояться.

Бойци нєвідімого фронта

9 травня всі, хто мав палке бажання взяти участь в шарпанині на Марсовім полі, ніц собі не шкодували і пішли на забаву. Бо то вже така щорічна традиція. Але я не про те. Я про ту службу Божу, яку відправляли росіяни і комуністи на Марсовім полі. Служба Божа нібито правилася за полеглих у світовій війні. Але на Марсовім полі якраз поховані не ті, що загинули в час війни, а ті, що дещо пізніше -- у 1945 -- 1950-х роках. Хто гинув тоді і від чиїх рук -- відомо. І ще років понад тридцять тому можна було прочитати їхні прізвища й дати смерті, але потім вирішено було правду приховати і створено пантеон, де нема ані дат, ані імен. НКВДисти, чекісти, яких підстрелили лісові хлопці, були просто стерті з лиця землі. І ось тепер приводять сюди наші рускоязичні брати і сестри дітей і вповідають їм байки про те, як боролися з фашистами ті, що тут лежать. Правда, не уточнюють, що кості їхні надійно потрощені бульдозерами. Мабуть з великої вдячності за пабєду.

Переглядаючи пресу, я помітив дивну необізнаність наших журналістів, які плутають Пагорб Слави, де справді лежать загиблі у війні, з Марсовим полем, де хто тільки не лежить, з іноземцями включно. Там же кістки на кістках і навіть не всі християнські. Тому надто обурюватися закликом Ростислава Новоженця демонтувати цю ганьбу не варто.

Аве, цезар!

За що я люблю наших львівських депутатів, то за те, жи всі вони бачать себе у майбутньому президентами. Не міністрами і навіть не прем'єрами. Президент і всьо! То як в тій казці про ненажерливу бабу, котрій заманулося стати богинею. А може, вони всі керуються відомою латинською приказкою про те, що легіонер, який не мріє стати цезарем, не вартий бути навіть центуріоном? Принаймні Тарас Чорновіл цією народною мудрістю так щиро перейнявся, що теж заявив про свої президентські амбіції. І навіть недавно підтвердив: "Заява про мій намір балотуватися у президенти є серйозною. Я не маю звички вдаватися до дешевих піарівських ходів".

Це, звичайно, похвально. Я про дешеві піарівські ходи. Для молодого політика отримати під час президентських перегонів 0,002% голосів, мабуть, неабияке досягнення. Такий-во Свістунов і то не дістав би більше. Вперед! Головне, аби родина прийшла на дільниці.

Нє, я не проти, аби й Тарас Чорновіл спробував побути біля керма, але чи то є відповідний час для розколів? Котрий старий рухівець ще не пробував себе у ролі кандидата? І що? Які наслідки? Потішив самолюбство? Ні, відібрав голоси у того, кому їх забракло.

Самоплювання в писок

Іно ся з'являє в торгівлі якийсь продукт, відразу ружні там менеджери доштуковують до нього свіжоспечену легенду. І немає значення чи були якісь підстави для такої легенди. Головне, аби красіво. Відразу в кількох газетах опубліковано матеріал про походження напою "Капучино". З цієї побрехеньки з жахом дізнаюся, що напій винайшов монах з ордену капуцинів Марк Авінський у 1683 р., коли йому за активну участь в обороні Відня від турків подарували всі запаси кави, які були реквізовані в турків.

Ту мене шляк трафив. А ще більший трафив шляк, як-єм дізнався, що цю бздуру опублікувала й самбірська газета "Ініціатива", котру можна читати в інтернеті! Адже насправді, то їхній земляк Юрій Кульчицький отримав всі запаси кави з турецького обозу і саме він привчив віденців до пиття кави. І саме на Самбірщині не раз відбувалися святкування на честь героя і ружні дифіляди.

Що ж до самого напою, то до його назви ченці-капуцини не мають жодного стосунку. Насправді "капучино" винайшли італійці щойно в ХІХ ст. і назвали його не на честь капуцинів, а всього лиш тому, що напій завдяки піні утворює щось схоже на каптур. А каптури або капузи не конче пов'язані з монахами. Колись вони були в усіх плащах.

І нарешті той таємничий Марк Авінський. Чи існував він насправді? Може, й був, але в жодному випадку не "Авінський", а хіба Авіньйонський. Чули дзвін, та не знають де він.

Але не дивує мене, що брешуть, а те, що ті самі наші газети, які десятки разів виспівували славу Кульчицькому, приписуючи йому в захваті навіть такі подвиги, яких він не чинив, раптом отак легко перекреслили свої ж таки публікації. Я розумію -- гроші не пахнуть. Але ж мусить бути національний гонор, нє? Спробуйте опублікувати у Польщі матеріал про те, що слово "водка" зовсім не з Польщі ("вудка") через Україну потрапило в Московію, а насправді ісконно московське слівце і походить від "вот как!" (є й така версія). Вам не тільки сесе не надрукують, а цілком можливо, напуцують писок.

А бодай ті Гамнус приснився!

В одній львівській газеті (не називаю в котрій, бо тепер усі тим грішать) натрапив я на статтю під назвою "Коли б підручники писали вчителі", де одна вчителька нарікає на підручник: "У новій навчальній програмі ні творчості Гамнуса, ні Марселя Пруса, ні Джойстера... не передбачено". І я ту мушу сказати, жи то велике щастя для наших дітей, що творчість цих загадкових літераторів і, судячи з прізвищ, дуже гидких типів, у програмі не передбачена. Бо хтозна, які твори від цих монстрів мож було сподіватися. Якби, звичайно, вони існували у природі.

А так, на разі щасливо ся складає, жи таких письменників ще ся не вродило. А то, видно, журналістка так файно запис розшифрувала, жи Кнут Гамсун перетворився на Гамнуса, Джеймс Джойс на Джойстера, а зі збоченського шлюбу Марселя Пруста з Болеславом Прусом вигулькнув Марсель Прус. І цьому останньому ще повезло, бо міг вродитися й Трусь, а в сплаві з першим -- йой страх! -- Гамнотрусь.

Взагалі інколи дрімучість окремих журналістів просто вражає. Так виглядає, жи треба би їм ще трохи до школи походити за новою програмою, аби над класиками не знущалися. Заодно й географію підучити, бо й тут бздура на бздурі.

А вночі ми снився Гамнус. Певно дощ буде.

Листи трудящих

Добридень, пане Юзю!

Я так тішуся! Тішуся, що вже вдруге(!) у моїй "улюбленій" передачі "Про те" згадали Львів! І знаєте, чого? Переказую майже дослівно: "Коли весь світ вшановував подвиг радянських військових, у Львові напали на ветеранів". І зразу малюється страшна картина, де УНСОвці б'ють стареньких ветеранів та вєтєранов. Добре, що я перед тим подивився "Наш Репортер" на ТРК "Люкс", де показували події 9 травня на Марсовому Полі (я так розумію, про нього йде мова). Жодної бійки "Люкс" не показав.

Далі -- більше. П. Джанґіров, згадавши КУН, згадав і Віктора Ющенка з його батьком, який воював під час ІІ Світової війни і "перебував у таборі Освєнцем". Далі п. Джанґіров ставить риторичне запитання: "Чи був би поблажливим Андрій Ющенко до сучасних українських нацистів?" І тут я зовсім розгубився... Бо, наскільки мені відомо, батько Віктора Ющенка воював в лавах УПА. То хіба упівець не підтримав би людей, в основі ідеології яких лежить український націоналізм? Але, як на мене, пан Калинець, якого показувало ТРК "Люкс" на тому мітингу, не схожий на нациста...

Отак от, живемо ми у Львові в оточенні нацистів та сепаратистів. Так виходить з того, що чую про нас з "Про те". Таке враження, що комусь хочеться скласти про львів'ян якомога гірше враження і посварити, до прикладу, зі Східною Україною. Але, на щастя, 12 травня нічого їм не вийшло, бо я переконаний, що великий кавалок Сходу в той момент дивився Перший Національний, де грав "Шахтар".

З найкращими побажаннями, Ярема


Рекляма в Юзя

Інтернет -- сила! Телєвізор -- могила! Своїми мандрами і листуванням в інтернетрях я завдячую винятково патріотичній акції UARNet (вул. Свєнціцького, 1), тел. 76-84-05, 76-84-01. Увага для матолків -- то є телєфони фірми, а не мої. Прошу Юзя не кликати.

Моя елєктронна адреса: observator@ukr.net


Акція "А-ба-ба-га-ла-ма-ги!" і "Піраміди"!!!

20 травня в Києві відбудеться презентація українського перекладу четвертої книги про невмирущого Гаррі Поттера. А вже 21 в середу у Львові в "Українській книгарні" на пр. Шевченка з 15 до 18 перекладач Віктор Морозов буде підписувати усі чотири книги. А крім них, і свої переклади з Паоло Коельо та компакт-диск батярських пісень. Водночас видавництво "Піраміда" і Юрій Винничук презентуватимуть третій том "Творів" -- повне видання скандального роману "Діви ночі".










Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Великі парламентські пертурбації 
  ·  Американці допитають Кучму 
  ·  ВВП росте, як на дріжджах 
Погляд
  ·  Тимошенко-Порошенко: перша кров 
  ·  Різні люди 
Поступ у Львові
  ·  Ліквідація наслідків стихії 
  ·  Світоч знову протестує 
  ·  Дитячі майданчики будуть недоторканними 
  ·  Кучма на порядку денному 
  ·  Випускні іспити незмінні 
  ·  Польський досвід -- українцям 
  ·  Ремонт доріг 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Двобій "Тимошенко-Піскун" триває 
  ·  Уряд бореться з нетиповою пневмонією 
  ·  Скільки коштує РХБ-батальйон? 
  ·  Дипмістечко на Оболоні 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Його величність Ірак 
  ·  Справи трибунальні 
  ·  Канни потопають у прем'єрах 
  ·  СВІТОГЛЯД 
Інтерв’ю Поступу
  ·  Олександр МОРОЗ: Пропозиції Кучми -- чистий тоталітаризм 
Підсумки Поступу
  ·  Конклав для "віце-папи"?, 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Поступ комп’ютерних технологій
  ·  microsoft ідею інтернет-туалету вкрала 
  ·  СБУ окупує .ua 
  ·  atari, Dreamworks та Intel розробляють комп'ютерну іграшку 
  ·  Небезпечні трафунки 
  ·  ХРОНІКА 
Знахідки Поступу
  ·  Історія на хлопський розум 
sport-Поступ
  ·  Шевченко і "Мілан" у фіналі 
  ·  Династія чемпіонів 
  ·  До життя -- через спорт 
  ·  Пам'яті ''залізного полковника'' 
  ·  Турнір пам'яті Білинського 
  ·  "Єднаймося заради майбутнього" 
  ·  cПОРТ-БЛІЦ 
Пост-Faktum
  ·  КАЛЕНДАР