|
|
 |
Погляд »
НОБЕЛЬ |
|
 |
|
 |
___________________________________________________________________________
Премія миру за війну |
|
Д.О.СВІДНИК |
|
Щорічно, починаючи з 1901 року, в жовтні присуджують, а 10 грудня, у день річниці смерті винахідника та підприємця Альфреда Нобеля, у Швеції вручають премії його імені за відкриття і досягнення в царині різних наук, літератури та за внесок для утвердження миру на планеті. Нобелівську премію миру, згідно із заповітом її фундатора, призначає парламент Норвегії.
Норвезький парламентарій Ян Сімонсен запропонував кандидатури президента США Джорджа Буша і прем'єр-міністра Великобританії Тоні Блера на Нобелівську премію світу за війну в Іраку. Незалежний депутат у норвезькому парламенті Сімонсен уважає, що іноді для запобігання великої трагедії потрібна маленька й ефективна війна. Він виразив упевненість, що інші парламентарії підтримають його ініціативу.
Щоправда, Сімонсен дещо запізнився із своєю пропозицією, бо термін подачі заявок на одержання премії 2003 року минув 1 лютого 2003 року. Однак директор Нобелівського інституту Гейр Лундестад заявив, що в будь-якому випадку пропозиція Сімонсена буде розглянута 2004 року. На премію миру 2003 року вже номіновано 160 кандидатів, серед них Папа Римський Іван Павло ІІ, ірландська рок-зірка Боно і кубинський дисидент Освальдо Паю.
Нагородження Буша і Блера, якщо воно відбудеться, стане переломним моментом після того, як 2002 року премією світу був нагороджений колишній американський президент Джиммі Картер. Глава Нобелівського комітету заявив, що таке висування кандидатур Буша і Блера є поклонінням перед їх політикою, що прямо протилежна політиці Картера з врегулювання конфліктів дипломатичними методами.
Однак, окрім Картера, лауреатами Нобелівської премії миру були ще троє американських президентів, яких радше треба віднести до категорії "яструбів", ніж "голубів". Нобелівського лауреата 1906 року Теодора Рузвельта називали творцем "дипломатії канонерок". Президент США Вудро Вільсон добився вступу своєї держави у І Світову війну "для приборкання німецької загрози" і став лауреатом Нобелівської премії миру 1919 року "за внесення фундаментального закону людяності в сучасну міжнародну політику". Звичайно, без американських вояків патова ситуація Великої війни у Європі могла тягнутися ще кілька років, перемелюючи у своїх жорнах ще мільйони людей. Тож задля врятування мільйонів загинуло кілька десятків тисяч американських вояків.
А 1990-го Нобеля за мир отримали президенти Рональд Рейган та Міхаїл Горбачов за те, що не надто заважали розвалу комуністичної системи та виходу людства з "холодної війни".
Невідомо ще, чи дістануть Буш та Блер Нобелівську премію миру за доволі успішну та не дуже криваву спробу подолання "фактора Саддама Хусейна"? Однак Тоні Блер має шанс бути нагородженим Золотою медаллю Конгресу США, якою відзначили Вінстона, Черчіля та лауреатів Нобелівської премії миру Нельсо Мандела і матір Терезу. "Тонні Блер довів, що є нашим найближчим та найвідданішим союзником у боротьбі з тероризмом", -- зазначено в номінації на цю нагороду. |
 |
|
 |
День Перемоги чи Європи? |
|
Ірина КИРИЧЕНКО |
|
Війна -- то біль, ненависть, страждання, розлука, смерть... Війна не має переможців і переможених. На війні виграють одиниці, а страждають усі. На війні наживаються вибрані, а клеймо безчестя падає на всю націю. Хіба можна назвати перемогою мільйонні списки загиблих з усіх сторін, мільйони калік, інвалідів, удів та сиріт, руїни, у які перетворюються "переможені" та "переможці", морального клейма від якого вже до кінця життя не позбудеться жоден солдат... |
Детальніше>> |
|
 |
ВТРАЧЕНИЙ ХАОС |
|
Володимир ЄШКІЛЄВ |
|
Банальне: коли вичерпується потенціал звичного, настає доба змін, можливостей й переходів у нові стабільні стани. Настає невідворотно, навіть якщо звичне було зручним, білим і пухнастим, а зміни, можливості та переходи нагадують мічурінський покруч біди з лихом. Така собі точка біфуркації. На штиб казкового перехрестя: "Направо поїдеш -- коня загубиш, наліво -- життя втратиш..." |
Детальніше>> |
|
 |
|