День матері, який святкуємо у другу неділю травня, в умах наших співгромадян часто протиставляється Дню жінки, який звикли святкувати восьмого березня. Це протиставлення можна пізнати в арґументах на кшталт "то не українське свято, його нам нав'язали", або "ми вже звикли його святкувати", "уваги до жінок не буває забагато" і т.д.
Насправді ж різність між цими двома святами лежить при самій основі того, як трактується жінка у контексті кожного із цих свят. У Дні матері жінка трактується як та, котру особливим чином покликано до служіння через материнство, власне те, що відкидається традицією святкування Восьмого березня арґументом, здавалося б, наскрізь очевидним: "не всі жінки є матерями". Але ця суперечність перестає бути такою, коли бачимо, що саме розуміння материнства у контексті цих свят виходить із двох різних традицій думання. Секулярна традиція, у контексті якої постає свято Восьмого березня, трактує материнство як стан жінки, що настає після факту народження. У християнській же традиції, в контексті якої з'являється День матері, материнство розуміється як саме покликання жінки, те, через яке вона реалізовує себе як особу. У ньому нема категоричного пов'язування материнства із дітонародженням. Материнство -- це, насамперед, стан буття жінки, у якому вона може найбільш продуктивно реалізовувати свою любов. Дійсність материнства Церква, насамперед, наповнює духовним сенсом. Мати Тереза не мала своїх рідних дітей, але це не перешкодило їй стати символом материнства цілої епохи. Будучи самим станом буття материнство реалізується впродовж усього життя, від утроби матері аж до смерті. Застосовуючи це розуміння до експонованої фотографії ми побачимо на ній не тільки донечок, які прикрашають свою маму, але також осіб, які через своє дарування вже тепер реалізовують своє материнство.
»
Хроніка УКУ
29 квітня Львівська освітня фундація, що діє при УКУ, відкрила нову публічну бібліотеку в смт Добротвір. За два роки були зведені нові приміщення та сформований початковий книжковий фонд із півтисячі примірників різнотематичної літератури. У подальшому Фундація планує постійно поповнювати бібліотечні фонди, беручи до уваги читацькі інтереси та зацікавлення мешканців Добротвору.
Приглядаючись до новітньої української релігійности, неможливо обійти увагою відмінності між т. зв. "народною побожністю" та релігійністю "інтеліґентською" або "філософською". У 80-ті роки могло видатися, що в тодішньому Радянському Союзі домінує саме остання. Преса того часу -- хай скупо, але все-таки дедалі виразніше -- висловлювала делікатний сумнів щодо справедливості антирелігійного спрямування комуністичної ідеології, підважувала науковість "наукового" атеїзму, а то й відвойовувала для релігійного світогляду очевидні плацдарми на терені суспільної свідомості. Кожен, хто вмів читати між рядками (а таких в СРСР таки була більшість), відчував нові віяння часу: вірити в Бога ставало модно й престижно.
