BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Дискусія Поступу.    Підсумки Поступу.    Львівські обсервації.    Поступ технологій.    Знахідки Поступу.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
8 травня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  10:45 22-09-2017 -   Львівщина вшанує пам'ять видатного футболіста Андрія Баля  
  10:42 22-09-2017 -   На Львівщині вшанували пам'ять Патріарха Йосипа Сліпого  
  16:47 21-09-2017 -   На Львівщині СБУ затримала на хабарі слідчого Нацполіції  
  16:46 21-09-2017 -   Після удару блискавки помер курсант Львівської академії сухопутних військ  
  16:44 21-09-2017 -   У Львові хочуть добудувати колію на Коперника  
Україна
  10:44 22-09-2017 -   Житомирщину накрив аномально великий град  
  16:50 21-09-2017 -   На Хмельниччині внаслідок ДТП загинуло 11 корів  
  16:42 21-09-2017 -   У Києві назвали нові цифри щодо полонених на Донбасі  
  14:16 21-09-2017 -   Жінка, яка потрапила з дитиною під трамвай, померла у "швидкій"  
  14:14 21-09-2017 -   Мерія столиці евакуйована через звістку про міну  
Світ
  16:40 21-09-2017 -   Творці "Гри престолів" повідомили про новий спін-офф  
  14:17 21-09-2017 -   На Оскар висунули третій український фільм  
  11:40 21-09-2017 -   Російські вчені спрогнозували розкол Євразії  
  11:36 21-09-2017 -   Зустріч Трампа і Порошенка триватиме годину  
  13:27 20-09-2017 -   Киргиз надряпав своє ім'я на меморіалі Лінкольна у Вашингтоні  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Дискусія Поступу  » 

___________________________________________________________________________

ПОЕТАПНО І ПОСТУПОВО
Михайло КОСІВ
 
Михайло Косів
"В Україні збудована жорстка бюрократизована і, до того ж, корумпована вертикаль влади. Влади, яка не бачить сьогодні ні зовнішніх, ні внутрішніх викликів, перед якими стоїть Україна"

(Віктор Ющенко. Зміни потрібні вже. - Київ: 2.01.2002. - С.4).

Мені вже доводилося писати про те, що принципи аморальності стали в Україні нормою державної політики, а точніше -- нормою поведінки політиків найвищого державного рівня, коли йшлося про створення т.зв. "парламентської більшості" й призначення т.зв. "коаліційного уряду" на чолі з прем'єр-міністром В. Януковичем. Тепер доводиться говорити про це знову після схвалення у парламенті т.зв. "Програми діяльності Кабінету Міністрів України", що відбулося 17 квітня ц. р. й стало, власне, апофеозом аморальності.

Мовою донецьких реґіоналів це звучить буквально так: "Лоха грєх нє кінуть". І єдиний позитив, пов'язаний як із самим схваленням, так і з поясненнями, чому до нього долучилася частина опозиції, полягає хіба що в тому, що, може, ми нарешті збагнемо, з ким маємо справу. Поки що найосновніший внутрішній виклик, перед яким стоїть Україна -- виклик аморальності влади -- політична опозиція (а за нею і все суспільство) безпорадно й послідовно програє.

Найприкметнішою рисою нинішньої "Програми діяльності Кабінету Міністрів України" є її абсолютна, тотальна неконкретність, невизначеність, необумовленість. Цю т.зв. "програму" апологети нинішнього уряду хвалять за її, мовляв, соціальну скерованість та зорієнтованість. Аякже, вона ж розділом про "стан та проблеми соціально-економічного розвитку" й починається. Зауважте: не про економічний розвиток держави, відповідно з яким можна було б розраховувати можливості поліпшення життя наших співгромадян, воліють клопотатися нинішні урядовці, а відразу роздають солодкі обіцянки. Хочете? Нате: "Поетапне підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівникам бюджетної сфери (до 25 відсотків)". Спитаєте, що означає слово "поетапне"? Питайте, але відповіді не знайдете. Адже навіть сама "програма" не має часових визначень. Не знати, чи вона розрахована на один рік, чи на п'ять, вісім (скажімо, до 2011, як і послання президента, на основі якого вона розроблена). Тіштеся й освітяни, бо про вас також не забуто, уряд має на меті: "Поступове впровадження в повному обсязі положень статті 57 Закону України "Про освіту". Бачите, яка особлива увага до школи: для усіх запрограмоване "поетапне підвищення посадових окладів", а вчителям обіцяно "поступове впровадження у повному обсязі". Коли? Чекайте.

Рідкісну конкретику уряд запропонував на сторінці 24 -- вона стосується села і визначена як "забезпечення щорічного приросту валової продукції сільського господарства і продукції харчової промисловості не менше як на 3,5 відсотка". Яка радість, яка радість! Особливо, коли взяти до уваги, що цьогорічного переднівку Україна знову опинилася під загрозою нестачі хліба, до того ж, він почав дорожчати, бо виявилося, що минулої осені ми зібрали збіжжя набагато менше, ніж про це відрапортували у державних звітах, а це, своєю чергою, робилося для того, аби створити бум перевиробництва і якнайбільше продати зерна іншим державам. Щоправда, на зустрічі з фракцією "Наша Україна" 15 квітня прем'єр-міністр В. Янукович запевнив, що голоду не буде, бо уряд уже закуповує зерно в Росії та середньоазіатських країнах по 750 грн. за тонну. Але ж бо торік український уряд платив своїм же українським хліборобам за пшеницю третього класу по 250-300 грн. за тонну, тобто втричі дешевше.

Та найбільшою конкретикою, розкиданою по всьому тексту "Програми діяльності Кабінету Міністрів", є назви близько сорока законів, які має прийняти парламент за допомогою уряду. Добре, що уряд обіцяє забезпечити в цій справі "активну співпрацю", але ж позиції Верховної Ради й Кабінету Міністрів можуть (і будуть) у багатьох випадках не співпадати. Тим часом передбачається прийняття уже "в першому півріччі 2003 р. "Податкового кодексу України". Дуже добре, але до чого тут Кабінет, коли над цим законом працює група фахівців під керівництвом народного депутата з "Нашої України" Сергія Терьохіна, який уже й доповідав на сесії про проект цього кодексу, і він був прийнятий у першому читанні й винесений на повторне друге читання. Мені особисто було приємно дізнатися, що уряд також сприятиме прийняттю закону "Про благодійництво й благодійні організації", але ж, перепрошую, панове: саме такий закон я уже розробив з групою спеціалістів, представив на пленарному засіданні Верховної Ради, де він і був прийнятий, а потім підписаний президентом 16.09.1997 року. Ви хочете продублювати ще один аналогічний закон? Навіщо? Виконуйте в повному обсязі той, що є. (Зараз я працюю над внесенням доповнень до нього).

Одначе, весь оцей популізм був би й справді несерйозною балаканиною, якби в окремих місцях "програми" не проступали завуальованими натяками зловісні виклики вже не якомусь політичному опонентові, а самій Україні, не ставили б під загрозу національну безпеку держави й доцільність існування українського народу як національної цілісності й суб'єкта власної історії. Так, у розділі 3.2. "Утвердження інституту приватної власності, розвиток підприємництва та конкуренції" читаємо, що "одним із важливих інструментів державної політики" є "формування ефективного власника". Де ж його, ефективного власника своїх багатств, держава зусиллями свого уряду береться шукати і знайти? Звісно, на ринку. Тільки прошу не плутати: не на базарі купити, а таки на ринку, економічному, розуміється, відшукати. Як? А ось як: "Шляхом здійснення переходу до широкої приватизації в стратегічних галузях".

О, Господи! Та не дай Боже! Що ще в нас залишилося непроданим у стратегічних галузях, що має бути виставлене на торги? Кабінет Міністрів і не вважає за потрібне це приховувати. Бо тоді, 17 квітня, на ранковому засіданні сесії прозвучав 335-голосий "одобрямс" програми його діяльності, а вже до вечірнього засідання сесії депутатам було роздано підготовлений Кабінетом Міністрів (за підписом новопризначеного голови Держфонду, також представника донецьких, М. Чечетова) проект закону України "Про Державну програму приватизації". Реєстраційний №3172 від 26.02.2003 р. Уловлюєте: проект закону зареєстрований у ВР 26 лютого, а розданий тільки після прийняття "програми діяльності" уряду 17 квітня. Чому? Беру, поспішно гортаю сторінка за сторінкою, бо не може ж бути, аби не було. Звичайно, є. На сторінці 39 читаю розділ XII: "Ринкова трансформація та приватизація особливо важливих народногосподарських комплексів", а в ньому статтю 157: "Підготовці до приватизації підлягають такі комплекси:

1) оборонний комплекс;

2) авіабудівний комплекс;

3) вуглевидобувний комплекс;

4) залізничний комплекс;

5) електроенергетичний комплекс;

6) нафтогазовий комплекс (НАК "Нафтогаз України");

7) державна акціонерна компанія "Хліб України".

Тобто, все. Знай розмах і "широту душі" донецьких. "Донбас порожняка не гонить".

Не знаю, як почуватиметеся ви, шановні читачі, довідавшись про цей перелік, але я особисто пережив шок розпачу. Додайте до цього переліку ще українську землю, яку продаватимуть згідно зі "Земельним кодексом", протягнутим із порушеннями Конституції та Регламенту (на які мовчазно погодилися демократи) есдеком В. Медведчуком та аграрійкою К. Ващук, і впору хіба що декламувати Шевченка: "...Її, окраденую, збудять". Бо, окрім того, що продадуть усе за безцінь, постає ще й питання: кому? Західні інвестори й власники капіталів не дуже поспішають в Україну зі своїми грошима й сучасними модерними технологіям, а українські олігархи, при всій нашій "любові" до них, цього всього самі явно не подужають. То кому з іноземців належатиме все багатство України? А ми будемо у них наймитами на "нашій, не своїй землі"? Адже продали ж Одеський нафтопереробний завод (об'єкт, без сумніву, стратегічного значення) вартістю 325 млн. доларів російській фірмі усього за п'ять мільйонів. Те ж саме з Маріупольським металургійним заводом ім. Ілліча. Продали Ілліча, за сприянням лівих фракцій, теж за п'ять мільйонів, хоча коштує він півмільярда. За все, що продано в Україні протягом останніх 10 років до державної скарбниці надійшов приблизно 1 млрд. доларів... То це називається "приватизували"? Розікрали!

За "Програму діяльності Кабінету Міністрів України" не можна було голосувати в жодному разі. І на жоден торг не можна було йти нізащо. Як і легковажити з цього приводу також. Надто ж представникам опозиції. І не лише тому, що опозиція не має в уряді своїх представників, то навіщо їй брати на себе відповідальність за т.зв. "виконання програми", яка в принципі не підлягає виконанню й тому не може бути виконаною (навіть "поступово й поетапно", бо там немає чого конкретно виконувати. Прийняття "програми" потрібне було для одного: відтепер протягом року уряд може існувати безтурботно, не побоюючись постання питання у парламенті про його звіт, відповідальність, а тим паче, відставку. Єдиними, кому в цій ситуації не зрадило соціальне ("класове") чуття, виявилися члени фракції КПУ, не давши жодного голосу "за" програму.

Отож, немає жодних аргументів, пояснень, оправдань, чому за цю "програму" проголосувало 89 представників трьох опозиційних фракцій: "Нашої України" (55), СПУ (20), БЮТ (14). Усі їхні мотивації можна звести до трьох пунктів: 1) програма все-одно проходила і без нас; 2) не можна одночасно воювати проти всіх, на всіх фронтах; 3) давайте з ними домовимося: ми голосуємо за їхню програму, а вони підтримують наш проект закону про пропорційні вибори. (Не називаю інших відомих методів "заохочення", які є в арсеналі нинішньої пропрезидентської "більшості" і якими вона користується вправно). Кожен із наведених вище мотивів є надуманим і фальшивим. А насамперед, перший. Програма відкривала можливості, принаймні, для широкої професійної дискусії, насамперед, в аспекті економічному. Не можу повірити, що присутніх у сесійному залі ВР "суб'єктів господарювання" не зацікавило б питання, що означає хоча б ось таке формулювання в "програмі": "зміцнення фінансів суб'єктів господарювання, подолання кризи платежів та легалізація прихованої економічної діяльності"?

Щодо другого пункту мотивацій, то "фронти" справді (так виглядає) значно звузилися. Основних донедавна соратників гаранта з його головної канцелярії, судячи з останніх указів, призначень на найвищі урядові посади і, що найголовніше, -- рекомендацій на майбутні вибори, здається, дещо посунули. Що ж: "Лоха грєх нє кінуть", -- цей принцип з донецького реґіону перейшов тепер у столицю (а піде, без сумніву, далі) і став основним моральним критерієм державної політики України.

A проблема виборів на пропорційній основі -- це і справді виклик часу. Хіба хтось ще не знає, що мажоритарні округи переважно просто скуповуються? Мені довелося на недавніх довиборах у Запорізькій області спостерігати супервинахідливий спосіб передвиборної агітації. Один із кандидатів у народні депутати не зустрічався з виборцями жодного разу. В окрузі не було розклеєно його плакатів. Зате в нього були "сотники". Кажуть - сто "сотників". Їм дали адреси по сто квартир (як правило, тих мешканців, що на вибори не ходять). Приходить цей "сотник" у квартиру потенційного виборця й починає про те, що от знову будемо голосувати, а ви на вибори не ходите. Виборець... ну, тут довелося б підбирати лексику "філолога року" із плівок майора Мельниченка, але "сотник" не відступає, кажучи: "Я вас розумію, навіщо ходити на вибори, тратити час, енергію, коли й так нічого не міняється. Та є один хороший кандидат, ось календарик з його портретом -- підіть, проголосуйте, а при тому випийте за його здоров'я, ось вам... Проголосуєте -- дамо ще. Бачите, у нас же ж відзначено в списках виборців, хто проголосував, а хто ні... Йшли, валом валили, в судах вимагали занести їх у списки (багатьох із них давно вже там немає), бо, мовляв, їм приглянувся один "хароший кандидат".

Перемножте сто "сотників" на сто квартир -- вийде десять тисяч. А якщо в квартирі проживають у середньому по три виборці -- це тридцять тисяч. Цього для перемоги вистачає. Хіба варто вести мову про парламентську більшість, якщо вона створюється на основі таких виборчих "ідеологій"?

Але повернімося до головного -- того, що визначатиме долю України на майбутні роки -- виборів президента. Нині шанси на перемогу має Віктор Ющенко. То що -- будемо шукати ще ідеальнішого ідеалу й знову дамося їм звести нас на манівці? Доля дає шанси порятунку до трьох разів. Можливостями 1991-го і 1999-го ми вже знехтувати і викликів часу не втямили. Якщо Україна знову не реалізує свій шанс 2004-го, значить знову на десятиліття порине в пітьму. А мо' й назавжди.

Відтворімо хронологію останніх подій: у четвер "тріумфально" була прийнята "Програма діяльності Кабінету Міністрів"; у п'ятницю, навіть перебуваючи поза межами України, Л.Кучма підтвердив, що В. Янукович може бути єдиним кандидатом від влади на майбутніх президентських виборах (він це повторював і кілька разів потім, що ще саме собою нічогісінько не значить, "твердість" даного президентом слова -- відома); у суботу відбувся з'їзді "Реґіонів України", на якому В. Януковича обрано головою партії. У своїй 40-хвилинній промові новий голова і майбутній кандидат виклав своє розуміння партійної програми, що, цілком можливо, стане основою програми виборної. Виділимо в ній три положення, які тепер широко коментуються у ЗМІ:

а) додаткові заходи до ще тіснішого співробітництва з Росією;

б) надання російській мові статусу державної;

в) введення в Україні подвійного громадянства.

Кожне із цих положень потребує детальних коментарів, але, принаймні, "всьо чотко": на наступних президентських виборах "фактор розігрування російської карти" стає домінуючим. І тут мені хотілося б звернутися до тих, кого у нас називають "русскоязичним насєлєнієм". Адже наведені вище програмні постулати розраховані насамперед на них. Не думаю, що хтось сподівається, ніби у нас буде вирішене, і то ще до виборів, питання подвійного громадянства, і вибирати президента України кинуться мільйони подвійних російсько-українських виборців. Вибір змушені будемо робити таки ми самі -- одноосібні громадяни України всіх національностей. Так от, ви, шановні наші співвітчизники російського етнічного походження (чи взагалі -- російськомовні) купитеся на цю "полову"? Адже, якщо вони остаточно й надовго візьмуть владу в свої руки і їм удасться реалізувати хоча б їхню "Програму широкої приватизації у стратегічних галузях", ви також, як і всі громадяни України, незалежно від національної приналежності, опинитеся "на нашій, не своїй землі". Вам, вашим сім'ям і близьким буде від того легше? Питання вибору сьогодні поставлене гостро і конкретно, як ніколи: йдеться про майбутню долю України. Або -- або. Або, як каже, О. Мороз, "буде покладено край кримінальному режиму" й Україна почне розвиватися як цивілізована демократична держава, що забезпечує нормальні умови життя своїм громадянам, або вона остаточно перетвориться у пограбовану колонію, якою правитимуть свої ж "власні" колоніальні правителі. Дотеперішні випробування ми, громадяни України, роз'єднані уявними протиріччями за мовою, історією, релігією, політичними переконаннями і т.п., бездарно й послідовно програвали. Але програти навіть кілька битв ще не означає остаточно програти війну. Кажучи словами Івана Франка, "се початок борні, а не кінець".

26 квітня 2003 р.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Стук, стук - 2. 
Погляд
  ·  Свобода на піддашші 
  ·  Обласна рада проти президента 
Поступ у Львові
  ·  "Клюмба" назавжди 
  ·  Показові відімкнення боржників 
  ·  Мінеральна вода -- неякісна 
  ·  Ліві не здаються 
  ·  Податківці працюють справно 
  ·  Дні Львова у Кракові наближаються 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Падіння долара б'є по Україні 
  ·  Вашингтон називає ціну 
  ·  Проект "інфляція" скасовано 
  ·  Синхронна ратифікація 
  ·  "Подарунок" для селян 
  ·  Німці звинувачують українця 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Голос Саддама кличе 
  ·  Вірус викличе економічну кризу? 
  ·  Версія загибелі "Колумбії" 
  ·  Іноземці хочуть відшкодування 
  ·  "Газпром" у Румунії 
  ·  Сьомий внук королеви 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Дискусія Поступу
  ·  ПОЕТАПНО І ПОСТУПОВО 
Підсумки Поступу
  ·  Мирон ЯНКІВ: Я на Львівщині як президент 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Поступ технологій
  ·  Інтернет-виходок від дядька Білла 
  ·  intel'івські новини 
  ·  Лицарі Старої Республіки на підході 
  ·  Китай -- новий технологічний лідер 
Знахідки Поступу
  ·  Масонська печера на Поділлі? 
Спорт-Поступ
  ·  Попереду матч-реванш 
  ·  Училище фізкультури -- старт для чемпіонів 
  ·  Все можуть королі 
  ·  Карелін 
  ·  КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Світ з відтінком Матриці 
  ·  КАЛЕНДАР