BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Пост-Faktum.    Дайджест Поступу.    Арт-Поступ.    Ї-Поступ.    Спорт-Поступ.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
14 грудня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:10 15-12-2017 -   На Жовківщині відкрили дахову сонячну електростанцію  
  16:8 15-12-2017 -   У Гарнізонному храмі відновили унікальні фрески  
  15:37 15-12-2017 -   Завтра на вулиці Львова повернуться тролейбуси №5 та №24  
  13:29 15-12-2017 -   Мешканець Львівщини загинув під час пожежі в дерев`яному будинку  
  13:22 15-12-2017 -   В області завершили ремонт автодороги Львів-Тернопіль  
Україна
  15:35 15-12-2017 -   В Україну прийде справжня зима з 19 грудня  
  15:33 15-12-2017 -   ГПУ закрила справи проти шести нардепів  
  14:19 15-12-2017 -   МЗС: Біометрія на кордоні запрацює з Нового року  
  14:18 15-12-2017 -   Подвійне вбивство: у Дніпрі розстріляли сім'ю бізнесмена  
  13:25 15-12-2017 -   Керуючу заводом у Дніпрі затримали за хабар у $35 тисяч  
Світ
  16:25 15-12-2017 -   Вчені визначили причину пияцтва  
  15:36 15-12-2017 -   Іспанію можуть відсторонити від участі в ЧС-2018  
  13:23 15-12-2017 -   Ще три жінки звинуватили Дастіна Гоффмана в домаганнях - ЗМІ  
  10:58 15-12-2017 -   На заводі у Тернополі пролунав вибух  
  10:54 15-12-2017 -   Напади з ножем в Нідерландах: загинули двоє людей  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Погляд  » 

___________________________________________________________________________

Правда про Унію: пастор на слизькій дорозі
Любко ПЕТРЕНКО, Кьольн
 
Для того, аби писати публіцистичні статті на релігійні теми, як на мене, необхідні як мінімум дві умови. Перша: абсолютна компетентність автора у церковних питаннях, адже найменша помилка погрожує перетворитися на вияв релігійної нетолерантності. Друга: досягнення ним певного рівня духовного катарсису, адже верхом цинізму було б трактування релігійних істин людьми, що не очистилися від гріховності.

Маючи певні проблеми як з першою умовою, так і з другою, я завжди намагався обходити теологічні дискусії стороною. Дотримувався я б цього правила й надалі, якби не певні події в церковному житті, які змусили мене відкрити вуста ще до досягнення необхідного рівня моральності та ерудованості. Але, аби мінімізувати огріхи, я зачіпатиму лише ті аспекти названої згодом теми, в яких усе ж вважаю себе компетентним. Тож мова про майбутнє перенесення центру Української Греко-Католицької церкви до Києва. Тема у принципі не нова, але останні події засвідчили, на жаль, безвідворотність процесу.

Оскільки подальші думки будуть суто суб'єктивними, то мушу сказати кілька слів про свої взаємини з Церквою. 1989 року, коли в Україні свобода совісті набула реального втілення, у мене практично не було сумнівів, до якої церкви пристати. Саме Унійна церква відповідала, по-перше, моїм молодечо-максималістським амбіціям, як церква "бандерівська", яка довгий час діяла в підпіллі, з якою люто боролася радянська влада. Ні католицьке хрещення, ні східноукраїнське генеалогічне коріння не перешкоджали цьому вибору (а може навпаки допомогли). Для мене тоді не було кращої реклами, аніж критика в недолугих пропагандистських програмах типу: "Правда про Унію" чи "Пастор на слизькій дорозі". Утім, головним чинником, який остаточно схилив мене долучитися до греко-католицької громади, було усвідомлення того, що церква гармонійно поєднує європейський вектор з його національним наповненням. Інші церкви за мою грішну, але єдину душу пропонували або одне, або друге (прошу вибачення за консументські міркування про сакральне) і лише УГКЦ давала "два в одному".

Раз за разом я переконувався у правильності вибору. Коли брав участь у прес-конференціях речників УГКЦ, які вміли церковні догми поєднувати з веселими дотепами, коли сам розмовляв з першими особами Церкви й бачив, що справу маю з високоосвіченими і високоморальними людьми. Навіть, коли одного разу мене підвозили на авті черниці-василіанки, які так вправно долали віражі на швидкості, що аж дух захоплювало. Хотілося вірити, що певні недоліки, зокрема примітивність проповідей провінційних (хоча й не тільки) священиків, це лише хвороби росту молодої в сенсі виходу з підпілля церкви.

Хоча згодом щоразу більше мене починала непокоїти надмірна орієнтальність (чи правильніше казати "восточність") у розвитку Церкви. Східний напрямок набирав пріоритетності із посиленням позицій нинішнього кардинала Любомира Гузара. Мені хотілося вірити, що це лише тактика "полювання за душами", звиклих до візантійських традицій українських християн. Бо, як може бути щирим "восточником" людина із західною освітою, яка володіє європейськими мовами. Досі пам'ятаю, як наповнювалася гордістю за рідну церкву моя душа під час візиту до Львова Папи Римського Івана Павла ІІ. Тоді на заключній конференції Гузара в РОКСі не було де голці впасти від журналістів з усіх куточків світу. Особливо знаменною була реакцію російських борзописців, котрі з відкритими писками слідкували, як лідер греко-католиків відповідав тією мовою, якою до нього зверталися кореспонденти. Коли ж дійшла черга до них, то ламаною англійською вони видусили із себе якесь запитання, але відповідати просили по-українськи: так зрозуміліше... Ні, ще раз переконував я себе, Схід -- це лише тактика. Наша справжня мета -- Захід, Ватикан, Європа.

Тим часом перспектива переїзду до Києва ставала щоразу реальнішою. Десь у київському задуп'ї на лівому березі будувався новий центр Унійної церкви. Не складно по-людськи зрозуміти прагнення Блаженнійшого переїхати до столиці, потрапити в центр уваги українських урядовців, міжнародних дипломатів, телеоб'єктивів. Намагався собі уявити, переїзд з Майнца до Берліна кардинала Карла Лемана. Виглядало нівроку смішно, враховуючи фривольну мораль мешканців німецької столиці на чолі з бургомістром, який хизується своєю нетрадиційністю. Намагався зробити німецьку проекцію на Україну, сміх перетворювався у тривогу, а то й страх.

Святоюрська гора, яка одвічно була уособленням греко-католицизму, тепер переходить на другі ролі. Мільйони вірних у Західній Україні втрачають свого кардинала. Його Екселенція стає пастором для галицького гетто на київських пагорбах.

Київ завжди в мене викликав почуття фальші, окозамилювання. Відбудовані у кічовому стилі церкви, немов голівудські декорації, без смаку, але з розмахом облаштовані площі, "фанерна" українська мова в громадському транспорті, яка інколи замінюється на щире водієве: "На тєлєгє кто-та виходіт?" (він мав на увазі вулицю Олени Теліги. -- Авт.). Що ж, до цієї мозаїки додасться ще один фальшивий символ. Водночас Львів, який і так з кожним роком втрачає статус духовної столиці України, буде відіпханий ще далі в напрямку провінційності.

То що, Схід -- таки не тактика, а стратегія? Пригадаймо собі чорноризовий демарш Гузара серед пурпурових мантій колег-кардиналів. Прочитаймо останні його висловлювання про Європейський Союз, подані в інтерв'ю газеті "День": "Ось, наприклад, розширення Європейського Союзу. Мені здається, що надзвичайно важливо для нас, українців, добре подумати: а що це нам принесе, що би ми з того хотіли, і що ми можемо зробити, аби так сталося.
Ми не повинні боятися, що хтось нас з'їсть чи нас випередить -- хай собі біжить наперед, а нам потім розкаже, що там є".

В Україні не бракує євроскептиків, але скажу чесно, мені складно пояснити, на якій підставі УГКЦ повинно схилятися до антиєвропейської позиції. Хоча, можливо, Його Екселенція грає у значно складнішу, немов намагається сказати нам галицьким греко-католикам: "Унійна церква -- це лише перехідний процес, я піду на лови за новими душами на Сході України, а для вас, у Львові, залишається ще один кардинал, на нього й орієнтуйтесь, він цього міста не зрадить".









»  НЕГОДА
Стихійне лихо у Львові
Юлія КОРОЛЬ
 
Упродовж доби більша частина Львова залишалась без електрики та води. Ще у суботу вранці нічого не віщувало негоди таких масштабів, та й зрештою львів'яни, маючи добру нагоду у вихідні поїхати з родиною за місто чи долучитись до святкувань Дня Львова, не вельми переймались традиційними для травня прогнозами про дощ. Вшанувати кращих львів'ян у театрі імені Марії Заньковецької завадило вимкнення світла, яке стало першою вісткою для усіх представників Львівської мерії, що за стінами театру коїться щось недобре.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Куйбіда повертається в політику 
  ·  Польський кавалок Іраку 
  ·  Наслідки суботньої стихії 
Погляд
  ·  Правда про Унію: пастор на слизькій дорозі 
  ·  Стихійне лихо у Львові 
Поступ у Львові
  ·  Свято за будь-якої погоди 
  ·  Тимошенко вірить у Буняка 
  ·  Облраду заскочила перевірка 
  ·  Поляки рятують українське Розточчя 
  ·  Дороги ремонтують повільно і неякісно 
  ·  Плащаниця єднає Церкви 
  ·  Тестування міліціонерів 
  ·  Дороги небезпечні 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Українські солдати будуть в Іраку 
  ·  В гостях у НАТО 
  ·  Українсько-російська Європа 
  ·  Американці не скасують санкцій 
  ·  27% українців -- за Євросоюз 
  ·  Чи можна судити суддю? 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Іспаніє! Борись за мир! 
  ·  Вірус виявився надто живучим 
  ·  Буревій в Америці 
  ·  Пакистан готовий роззброїтись 
  ·  Відхилення за планом 
  ·  Молодіжна комендантська година 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  США на межі дефолту 
  ·  Новий монстр на нафті 
  ·  ПДВ мінус три відсотки 
  ·  bIZNEWS 
  ·  КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Коли вино лилося ринвами 
  ·  КАЛЕНДАР 
Дайджест Поступу
  ·  Узбецький зразок для України 
  ·  Тільки у Львові 
  ·  Українсько-російські віражі 
  ·  Україна закатована 
  ·  За що ж воювали? 
  ·  Таємниці Саддама 
Арт-Поступ
  ·  Портрети-притчі від Романа Безпалківа 
Ї-Поступ
  ·  Демократія перед лицем ґлобалізації 
  ·  Провінційний космополітизм 
Спорт-Поступ
  ·  ІСПАНСЬКА ВІКТОРІЯ ШУММІ! 
  ·  Рекордоманія 
  ·  Попередній фініш 
  ·  Аматор чи професіонал? 
  ·  Фінський тайфун 
  ·  Об'єднала гімнастика 
  ·  Привітання по-одеськи 
  ·  КОРОТКО