BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Історія у Поступі.    Дайджест Поступу.    Тема Поступу.    Ї-Поступ.    Поступ літератури.    Поступ технологій.    Львівські обсервації.    Спорт-Поступ.    Львівські історії.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
30 квітня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  13:7 26-06-2017 -   У Львові за хабарництво судитимуть екс-спомічника судді  
  13:5 26-06-2017 -   На Львівщині чоловік затримав злодія у власному авто  
  12:19 26-06-2017 -   У Львові відбудеться нічна феєрична театралізована екскурсія «Обрядові забави на Петра»  
  12:18 26-06-2017 -   Впродовж двох тижнів у Львові запрацюють три сміттєві ваги  
  11:23 26-06-2017 -   За контролем коштів на вивіз сміття стежитиме громадська рада  
Україна
  13:1 26-06-2017 -   Вступна компанія в Україні офіційно стартує 12 липня  
  12:59 26-06-2017 -   Біля Одеського НПЗ пожежа: горить закрите міське сміттєзвалище  
  12:21 26-06-2017 -   Київ увійшов до списку найдешевших для туристів міст  
  11:1 26-06-2017 -   Суд відклав справу Януковича до 29 червня  
  10:48 26-06-2017 -   У Києві почався розгляд справи Януковича  
Світ
  13:3 26-06-2017 -   Великий бар'єрний риф в Австралії оцінили у понад $40 млрд  
  12:22 26-06-2017 -   ЗМІ: США хочуть легалізувати вторгнення в країни  
  10:40 26-06-2017 -   Вчені виявили придатні для життя екзомісяці  
  9:55 26-06-2017 -   Вчені назвали головну відмінність людей від тварин  
  9:46 26-06-2017 -   У Колумбії затонув човен з 150 туристами  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Ї-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Чоловік із трьома черевиками
Фріц Ріттер фон Герцмановський-Орляндо в перекла
 
Венделін Гебенштрайт - ось як називався той рідкісний мерзотник від шевського ремесла, який завдав моїй добрій бабусі чимало прикрощів.

Це був присадкуватий запальний чоловічок, чий ц.-к. привілей викликав заздрість у багатьох. На його величезній пліші, мало не на потилиці, випинався подібний до півнячого гребеня наріст, що від надмірного збудження аж полум’янів.

Одному Богу відомо, хто порадив моїй добрій бабусі, яка, звісно, не зробила нікому нічого лихого, звернутися до Гебенштрайта. Невже літня пані Кнірш, що так хворобливо боялася кінця світу? А може, славетна поетеса Марі фон Ебнер-Ешенбах, схожа на зосередженого бульдога, що нюшить підозрілими слідами, яка щоразу посіпувала вусиками, коли хтось згадував ім’я Гебенштрайта? Хай там як, а вона, повірте, мала для цього всі підстави. І не лише тому, що взуття, виготовлене майстром Гебенштрайтом, було надміру дорогим. Принципово він робив його завжди трохи замалим, ба більше - він умовляв своїх замовниць носити так зване “взаємозамінне” взуття, яке називав “штиблетами”.

- Їх ви можите взувати навікь затемна, сиред ночи, таже лівий штивлет бездоганно пасує до правої ноги, вже взутої... Єкос мав-їм клієнтку, єкій трамвай відкєв їдну ногу. І вона сі не жєлувала. Ади спитайте баронесу Ебнир фон Ешинбах. Їй на баль зробив-їм чіривички з ружевого муару. Робити сі чіривички маю право тіко я, таже в мене є на се ц.-к. привілей. Власне, се взутє лиш длє дам з вадами пальців ніг, єк виликий палец загинає сі на вказівний.

Моя бабуся відмовилася від такого паскудства.

- І шо ви си гадаїте? Се справа дуже сирйозна. Єк шос такево сі трафит чоловікови, то звілнєют го з войска. А єк сесю ваду виївлє у справжного патрійота, то се може вікликати в него банованє. Та ади, напримір, польска жидва має власні ортопидичні лічниці, де сі вади й фабрикуют. Найбілша з них бла колис у Кракови. Та й тота, шо в Жешуви, такі має добру славу. А в Каколувци, кажут, є їден рабин-чудотворец, єкис пан Федирбуш, і сей ворожбит може фабрикувати покруч пальців і навікь клиші ноги, казов оден. А чо ви сі дивуїте? Таже добрий швец все мусит знати.

Якось він знову завітав до бабусі. Тільки-но почувши жваву розмову, я прошмигнув до своєї улюбленої кутової кімнати, звідки відкривалася чудова панорама аж до Опери на запруджену людьми та транспортом Вінцайле й на церкву Св. Карля, від зеленої бані якої відбивалися золоті сонячні промені.

- Я ж вам зрозуміло сказала, що хочу мати нормальне взуття, а не оці футляри для виродків, - запротестувала літня дама.- І знову ви хочете нав’язати мені... навіть не знаю, як це назвати... цих геймонських дітей!

- Шо? Нав’їзати? Гиймарктских дітий? І се коли я маю ц.-к. привілей! Таже ніхто з шивців і блиско не озме сі робити такево “лівоправе” взутє! Імпиратор сказов був своє слово... За моїм привілеїм він пантрує день і ніч, тагі сторож, і озди вам,- він витяг щось зі своєї подорожньої торби,- ше їдна малинька ниспоґіванка: третий чіривик.

- Що-ооо?

Моя бабуся втупилася очима в майстра й піднесла руку, вочевидь, аби показати йому на двері. Він здогадався про її намір. І хай навіть шевцям часто притаманна груба неотесаність, а проте вони надзвичайно чутливі до всього, що стосується їхньої чести, й тому кожного, хто їм улещує, вони мають за свого. На кожній виставі “Майстерзинґерів” повно шевців, які, розчулюючись, важко соплять, а у великому антракті задумливо стоять із кухлями пива в руках. Вони довго кивають головою на знак згоди, вдоволено зітхають, критично зиркають на взуття публіки, що пропливає повз них, а тоді, випивши пива, витирають мокрі вуса.

На врочистості, організовані банком, ці молодики одягають чудернацькі куценькі суртуки - таке собі потішне вбрання таємного товариства вкрай непоказних чоловіків.

Так от, Гебенштрайт тримав у руці третій черевик і, розмахуючи ним, хрипким голосом розповідав:

- Єкос хтів-їм був таємно зробити кілька осих чіривиків длє папи, би він ходив в них на собор, а такі длє того, би він міг сі взути в них, йдучи сповідати людий. Але ж я нієк не годин сі довідати про розмір ноги єго святости. Осе вже кара нибесна! Таже длє сего досикь намазати ступню сажов і відбити її на картці паперу.

Та шо-м тіко не робив длє сего... Ходив-їм на авдиєнцию до їпископа в Оломовци, де я сі народив, просив-їм єго велебність змилостивити сі й написати до єго святости листа з проханєм повідомити розміри єго ноги, а такі чи не клишєві в него пальці й чи не врослі, бува, нігті. Та дарма. З сего приводу був-їм тут, у Відни, в кардинала Ґруші. Та й шо? Ніц. Тогди в нунция, ґрафа Сциапинелі. Та й знов ніц. Разів п’єкь ходив-їм до него. На шостий раз він звилів свому швийцарови - єкомус Завадилу - прогнати ні. Та я сі на швийцара не образив, таже він, ади, служит свому панови й сам знає, шо сі належит робити. Але те, шо він назвав ні “підозрілов богемсков дратвов”, я му ніколи не вібачу.

Озди вам третий чіривик, озміт го, він принисе вам раґіскь.

- О Боже,- простогнала моя бабуся,- а навіщо третій?

- Ади, напримір, ви, шпацируючи, загубите оден. Таже се може трафити сі коли хоч. Напримір, єк ви в нигоду бдети йти міским парком. Дивіт сі. Для ґрафині Дуфур-Вальдироди я все роб’ю три. Таже вона, бігме, милосердна дама. Вона завжди любит шос дарувати. Нима такого біднєка, шо пішов би від порогу її хати без єкогос подарунку. Бо, ади, єнчий раз буває так, шо давати гроші нифайно. Ви, відей, знаїте, шо се значит длє простих збіднілих людий, єким колис жило сі ліпше... Ну а покійному імпираторови Фирдинанту, шо 1878 року помер у Празі, я з пошани до него зробив-їм із жовтої шкіри пару мадєрских чобіт зі срібними острогами та й подарувов їх му на авдиєнциї. Спочєтку він сі фист тішив і гладив їх руками. Але раптом - шос му, відей, стрілило в голову, - взєв та й зафурєв їх у мене... І шо ви на се скажите?

- Не знаю, та як на мене, йому нічого не бракувало,- відповіла моя бабуся, котру я ще ніколи не бачив такою розпачливою. І хоч я й не був музично обдарованим, а проте заспівав:

Швець, швець, як не чхає, то сякає,

а не чхає й не сякає - то йому хай буде ґрець.

Почувши ці слова, майстер Гебенштрайт з обуренням обернувся. Його червоний наріст налився кров’ю, як гребінь василіска. Мало не плачучи, він звернувся до моєї бабусі:

- Прошу вас, ласкава пані, скажіт свому паничу онукови, би він сего не співов. Таже се так ні болит. Се образа длє мої чести. І кіко то вже швец чує тоті слова, єк розносит замовникам готове взутє? Та й тому ношу го в торбі, тагі повитуха шприци. Двічі болісно чути ні сі слова, маючи ц.-к. привілей... Знаїте, єк ґістов-їм го?

І хоча моя добра бабуся з розпачем у голосі відмовлялася слухати далі, він уже хтозна вкотре розповідав одну й ту ж історію.

- І ади лиш-їм ґістов го, попов-їм головов під колеса позолочиного придворного екипажу й відтогди стов-їм страшно нирвовим. Таже підковзнув-їм сі на... ну, знаїте, тому, шо кінь лишєє післє себе, бо не годин сі стримати й ніц не має почутє відповідальности. А підковзуєш сі все тогди, єк не знаїш, шо робити - бічи впиред чи сі виртати назад. І лиш-їм привітов екипаж, впов-їм на землю. Ади єк-їм падов, то штивлети підлекіли догори, і їх вкрали на льоту, таже всюди у Відни на місци пригоди завжди знайде сі кілька бахурів. Колисо затріщєло - і карета сі захитала. І єк ц.-к. придворний кучир - а звали го Вопршалик, - ше сі втримов на сиґіні, то придворний лакей - він писов сі Достал, але нє, зажґіт, се був єкис Вістршповпик, - злеків на брук.

А пані ерцгирцоґиня, шо сиґіла в екипажі разом з придворнов дамов, з пирилєку аж закричєла. Тож знайте, се бла пані ерцгирцоґиня Софія Климинтина Марія Анна Ізабиля Епифанія Ґабрииля...

Бабуся розпачливо силкувалась урвати його розповідь, але Гебенштрайт, повчально піднявши вгору вказівного пальця й вимагаючи від неї пильної уваги, і далі правив своєї:

- Йозифа Францеска Азеска Піа Ґиргардена Сивирена Іґнация Станислава Полікарпа Марії Симистрадної...

Моя бабуся хапнула декілька ковтків повітря.

- Так, - пояснювала бісівська дратва, - се вони успадкували від Браґанців - колись другого за могутністю правлєчого роду в Портуґалії та Браццилії.

Знеможена, моя бабуся опустилась у фотель.

- І ади сє високородна дама бла другов дочков ерцгерцоґа Йозифа Карля Людвиґа, проводирє другого армійского корпусу в Пресбурзі й командувачє - та дайте же ні доказати - королівского пруского піхотного полку в Штюльпнаґилі. Пізніше вона вийшла заміж за єго світлість кнєзє Турнского й Таксисийского. Ос так, - презирливо докинув він.

- А придворна дама, за вилінєм її імпираторскої високости ерцгирцоґині, дала ні двацєкь ґрейцирів єк відшкодуванє за каліцтво. Тим чєсом всілякі бахурі, шо поставали довкола нас, жаґібно дивили сі на дві десітиґрейцирові монети. Та, залєтий кров’ю, я подєкувов і відмовив сі.

Сив придворнов дамов бла принцеса Аліса Розамунда Евґенія...

Це вже було занадто. Моя загалом така лагідна бабуся заходилася погрозливо махати черевичками:

- Та годі вам! Забирайтеся геть! І щоб я вас більше ніколи не бачила!

- Але ж, милостива пані, єк мож бути таков несправедливов... Навікь коропови - і тому не мож заткати рота... Таже сим ви самі собі шкодите. Де ж іше у Відни ви найдете такого шпецияліста з ц.-к. привілеїм, шо робит таківо штивлети? Вже-м казов, єк тра, їх мож взувати і вночи. Та й навікь в лужку, під пиринов, сиред ночи, не тра вставати, би сі взути в них. Та зажґіт, послухайте ше їдну річ. Тоті двацєкь ґрейцирів образили ні. Таже навікь вмирущий - ади й той має їкес почутє чести.І тогди захтів-їм подати клопотанє, би ґістати ордин Франца Йозифа. Чериз смиртельне поранинє голови. Ади тіко сі подивіт на наріст, шо маю відтогди. Таже се мізки, єкі виступили кріз рану -тагі пупцева кєла, лиш на голові. Се стає сі дуже рідко. А в шпиталі сказали ні, шо се не мож опирувати, таже інакше я назавжди забуду, єк сі називаю. Ос так. І тогди звернув-їм сі до барона Венциля Аляриха Вебира...

- Венцеля Аляриха? - здивувалася бабуся.

- Аякже. Ви шо, не читаїте урєдового вісника? Так, до Вебира фон Ебингофа, ц.-к. радника віґілу сикритаріяту ц.-к. урєду й маршалока. Але він сказов ні: “ - Чоловіче добрий, прийшли-сти не туди. Сими справами займає сі мій брат, кабінет 17 на третим поверсі.” І ади пішов-їм до єго брата Ернста, лицарє ордину Франца Йозифа. Покрутивши носом, він сказов: “ - Сим ордином нагороджуют тіко за поранинє на войні, а не за те, шо в мирний чєс впадиш, підковзнувши сі на кінскім ланєку. Се бло би вже занадто. Озміт си за то ц.-к. привілей. Імпиратор по своїй доброті даскь го вам. І тогди робіт си тих чіривиків кіко хочте.”

Післє сеї розмови пішов-їм на авдиєнцию до імпиратора.

У розпачі моя загалом така стримана бабуся підвелася з фотелю і вказала знесамовитілому шевцю на двері. А тоді промовила до мене:

- Можеш співати цю пісеньку скільки завгодно. І подарувала мені срібну десятиґрейцерову монету.









» 
Остання служниця Бетговена
Історична ремінісценція
Фріц Ріттер фон Герцмановський-Орляндо в перекла
 
Шановний читачу, у ці світлі Великодні дні не xoчемо переобтяжувати тебе політологією та культурологією. Тому й пропонуємо радше мистецькі твори Фріца Ріттера фон Герцмановського-Орлянда (1877-1954), іронічного австрійця, автора блискучих сатир на період занепаду Австро-Угорської імперії. Можливо зовнішня бароковість форми, що така близька галицькій душі, й містить ключ до нашого мітологізованого минулого.

Фон Герцмановський-Орляндо лишив по собі тексти, що подають варіант розв’язання стосунків із героїчним минулим. Цікаво, що ж залишиться в пам’яті „невдячних” нащадків, які іронічно змальовуватимуть наші, не менш героїчні, будні?
Детальніше>>
» 
Карлик у тумані
Фріц Ріттер фон Герцмановський-Орляндо в перекла
 
Був зимовий ранок, темний, хоч в око стрель. На одному з катедральних соборів щойно вибило восьму. Бліде світло ліхтарів ледь пробивалося крізь туман. Біля пам’ятника Лібенберґові кілька закутаних по самісінькі вуха осіб, чекаючи на трамвай, невдоволено тупцювали по свіжій пороші. Панувала мертва тиша. І лише неподалік від мене якийсь гладун безперестанку буркотів собі під ніс. Щось, здавалося, страшенно дратувало його.

У мені відразу ж тьохнуло серце провінціяла, яке зазвичай дрімає в душі кожної столичної людини, і я підійшов до збудженого череваня ближче. Тепер я міг його чути.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Буш прислав нам "зубра" 
  ·  Україні не потрібні економісти і юристи 
Погляд
  ·  Одного дня 
  ·  Таємниці російських спецслужб 
Поступ у Львові
  ·  Візи у Львові: міф чи реальність 
  ·  З травня відключення поновляться 
  ·  ЦУМ відкриють у травні 
  ·  Автозаправок побільшає 
  ·  Хроніка вихідних 
  ·  Незаконний соцзабез 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Зернова паніка в Києві 
  ·  Фаворит розговорився 
  ·  Першого травня буде весело 
  ·  Легалізація свободи слова 
  ·  Жертви алкоголю й тютюну 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Військове об'єднання Азії 
  ·  Протести проти американської влади 
  ·  Неспокійні свята 
  ·  Потепління в Індостані 
  ·  Аргентина обирає президента 
  ·  Знайшли викрадені шедеври 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Історія у Поступі
  ·  Державні перевороти 1917-1919 років 
  ·  АРХІВАРІУС 
Дайджест Поступу
  ·  Слава Стецько 
  ·  "Московские новости": іракські біженці освоюють маршрут Азербайджан-Україна-ЄС 
  ·  "Независимая газета": Друзі з ГУУАМ хочуть стати друзями по НАТО 
Тема Поступу
  ·  70 ПІДСТАВ ПИШАТИСЯ ЛЬВОВОМ 
  ·  Місто Святого Юрія 
  ·  Герб Львова "народився" в Баварії? 
  ·  Програма святкування Дня міста 
Ї-Поступ
  ·  Остання служниця Бетговена 
  ·  Карлик у тумані 
  ·  Чоловік із трьома черевиками 
Поступ літератури
  ·  Галина ПАГУТЯК: Я прожила вдосталь життів 
Поступ технологій
  ·  Ігрові пристрасті 
  ·  intel навчить комп'ютер читати по губах 
  ·  Англійські паспорти зберігатимуть біометричні дані 
  ·  samsung розробила модулі пам'яті обсягом 1Гб 
  ·  Американський суд відмовився закрити дві P2P мережі 
  ·  Атипова пневмонія і комп'ютерний бізнес 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Спорт-Поступ
  ·  Сходинка до п'єдесталу 
  ·  Шаховий фестиваль пам'яті Шухевича 
  ·  Хто ж ліпше грає? 
  ·  Розсудив ринг 
  ·  Трансфер століть 
  ·  Урок чемпіонів 
  ·  КОРОТКО 
Львівські історії
  ·  Шалене львівське кохання 
  ·  КАЛЕНДАР