BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Поступ економіки.    Інтерв''ю у Поступі.    Католицький Поступ.    Арт-Поступ.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
23 листопада 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  17:22 23-11-2017 -   На автотранспортних підприємствах Львівщини бракує водіїв  
  17:13 23-11-2017 -   У старих львівських трамваях встановлюють нову систему опалення  
  16:8 23-11-2017 -   Трьох ведмедів з Самбора перевезли у реабілітаційний центр «Синевир»  
  15:27 23-11-2017 -   У Домі Франка відбудеться моновистава "Голос тихої безодні"  
  14:14 23-11-2017 -   Сьогодні на пл. святого Юра відкрили бронзовий макет Святоюрського комплексу у мініатюрі  
Україна
  17:15 23-11-2017 -   У їдальні Верховної Ради розповіли, чим обідають нардепи  
  16:5 23-11-2017 -   Гройсман пообіцяв українцям дешевший газ  
  11:3 23-11-2017 -   Українським військовим дозволили носити вуса і бороди  
  10:56 23-11-2017 -   В Україні впало виробництво горілки  
  10:30 23-11-2017 -   У Полтаві побили суддю Ларису Гольник  
Світ
  17:20 23-11-2017 -   У Польщі спростували заяву Дещиці про згоду на відновлення пам'яток УПА  
  11:1 23-11-2017 -   Кріштіану Роналду побив черговий рекорд Ліги чемпіонів  
  10:55 23-11-2017 -   Великобританія вилетіла з п'ятірки найбільших економік світу  
  10:17 23-11-2017 -   У Мінську понівечили пам’ятник Адамові Міцкевичу  
  10:11 23-11-2017 -   У Польщі змінюють правила працевлаштування іноземців  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ у Львові  »  ЛАКУНА

___________________________________________________________________________

Провидіння вищої сили
З двох концепцій розвитку Національного музею у Львові одна залишається у таємниці
Вікторія САДОВА
 
За результатами конкурсу на посаду директора Національного музею, лишається припускати, що його умови були складені саме так, аби провести через конкурс "потрібних" осіб і відсіяти "непотрібних". З того ж огляду в складі комісії можна помітити дуже ретельний відбір працівників НМ. Не менш цікаво, що інші комісіанти були повідомлені про свою місію тільки напередодні голосування.

Конкурс міг стати безальтернативним, коли б в останній день прийому документів не зголосився доктор Александрович. Спершу завідувач відділу організаційно-кадрової роботи управління культури ЛОДА не брала документи доктора Александровича, як перед тим у директора мистецької галереї "Ґердан" Юрія Бойка, -- через невідповідність освіти. Однак, порадившись із начальником управління культури, таки зважила на мистецтвознавчий доробок Александровича й допустила науковця до конкурсу. Через тиждень до решти документів вона зажадала ще подати концепцію майбутньої діяльності й відомості про особу. І професор Александрович приніс цю програму. Але з того, як розвивалася ситуація далі, можна було зрозуміти, що комісія не особливо заглиблювалася у вивчення поданих концепцій, бо основну увагу було приділено усним доповідям конкурсантів.

На прохання ознайомити читачів "Поступу" із своєю концепцією розвитку музею теперішній в. о. директора п. Тетяна Лупій відповіла категоричною відмовою. Голова конкурсної комісії Степан Павлюк, до якого редакція звернулася за дозволом публікації двох поданих на конкурс програм, прихильно поставився до цього, бо особисто йому заімпонувало, що молода науковець представила програму на 6 сторінок, тоді як д-р Александрович тільки на 6 пунктів. Однак секретар комісії (вона ж заввідділом організаційно-кадрової роботи управління культури ЛОДА) висловилася недвозначно: "Не дам. Це документи внутрішнього користування, вони належать управлінню".

Отож, шановні читачі, якщо ви гадаєте, що робота державних органів повинна бути прозорою для громадян -- скоріше позбувайтеся цих ілюзій. Якщо ви гадаєте, що діяльність дорадчої громадської комісії також має бути прозорою, -- забудьте. Редакція наштовхнулася на силове поле, яке визначає інші правила гри. І коли ми правильно розуміємо закони про пресу й інформацію, то ці правила поза ЗАКОНОМ. Із власного досвіду можна додати, що управління культури ЛОДА не вперше ігнорує ці закони. Особливо щодо "Поступу". А це виняткове ставлення треба було заслужити винятковою допитливістю. Та проблеми НМ набули такого громадського резонансу, що не повідомляти про перебіг справ уже не видається можливим. Якщо держслужбовці бояться публікувати дві програми, то доведеться обмежитися викладом бодай одної. "Поступ" вирішив забезпечити читачам можливість познайомитися із професором Александровичем та розпитати про його участь в конкурсі на посаду директора НМ.

-- Пане професоре, з вашою програмою музейники знайомі?

-- На мою думку, до справи призначення директора якимось чином повинен бути причетним і колектив. Але ж не колектив вибирав тих представників музею, які засідали в комісії. Це при виборах нашого ректора голосували за схемою, де ніхто нічого не міг накинути заздалегідь, а тут людей в комісію явно призначала якась "вища сила".

-- Це ж робила ЛОДА! Розкажіть ліпше про процедуру конкурсу.

-- Здивувало, що комісія не знала програми, але, розуміючи, що вона зібралася не для того, щоб слухати якісь наукові виклади, я просто зачитав шість пунктів програми.

-- До чого вони зводилися?

-- Насамперед, -- це нормалізація ситуації в колективі й мобілізація працівників на вихід із ситуації, яка склалася в останні 10 років. По-друге -- забезпечення збереження колекції давньоукраїнського мистецтва і створення умов для остаточного перенесення всієї збірки із фондосховища, що було у Вірменському соборі у відповідно підготовлені фондові приміщення (це найголовніше!). А відтак -- створення у приміщенні на пр. Свободи, 20 музею давнього мистецтва від княжих часів і до кінця 18 ст.(так, як це й передбачалося тоді, коли будинок передавали НМ). Там же, відповідно, варто й організовувати регулярні виставки із фондів. А в приміщенні на вул. Драгоманова -- створення експозиції творів мистецтва кінця XVIII -- XX ст. і так само організація виставок.

-- Чи були до Вас якісь запитання від комісії у зв'язку з почутим?

-- Так, п. Горак допитувався, чи розумію я відповідальність, яку на себе беру, і чи я серйозно зважився на цей крок (виглядало так, ніби він хотів переконати присутніх у тому, що я несерйозний чоловік), п. Возницький цікавився, що я маю намір робити з колекцією народного мистецтва.

-- І що ж би Ви зробили?

-- У тій ситуації, у якій музей опинився зараз, насамперед питання стоїть про колекцію давнього мистецтва. Народне ж можна заекспонувати стаціонарно, нехай частково, але вирозуміло, із фондових експонатів час від часу можна формувати концептуальні виставки. У перспективі, оскільки музей складається по суті із трьох колекцій (давнє мистецтво, нове мистецтво й народне мистецтво), логічно мусить бути й окремий музей народного мистецтва з такою концепцією: від найдавніших часів до теперішніх у всіх своїх різновидах (вишивка, народна ікона, одяг, прикраси). А не так, як це представлено нині: окремі речі висмикнуті й кинуті глядачеві, як забавка. Ще питали, чи я сам маю намір то все робити, чи із кимсь радитися. Думаю, що чоловік, який береться за цю справу мусить бути свідомою особистістю, яка зможе не тільки щось зробити, а й відповідати за зроблене. За десять років вчена рада НМ вже показала на що вона здатна, її члени, як знамениті персонажі "Ревізора" Гоголя "прийшли, понюхали й пішли". Тут не каву пити треба у вузьких колах, а 24 години на добу працювати.

-- А Вашими науковими чи менеджерськими здібностями цікавилися?

-- О, окрім запитання, як я буду діставати гроші, було ще знамените запитання про труби! Мовляв, музей потребує не тільки наукової діяльності чи формування експозицій, а й грошей, бо там дах тече, тому треба думати про труби. Я розумію, що коли йдеться про концепцію діяльності музею, тим більше у лаконічному викладі, то говорити про окремі труби недоречно, бо зрозуміло, що ці цілком природні потреби й клопоти слід вирішувати під час господарювання, як поточні. Якщо там заливає давні рукописи й експозицію, так що вода по кілька днів тече згори аж до підвалів, а людина, яка за це відповідає, каже, що все тримає на контролі, -- то, даруйте, це вирішується не на рівні концепції розвитку музею, а на рівні кадрового підбору обслуги! Зрештою, мене просили висунути програму розвитку НМ, а не ЖЕКу. А питання труб і так не дасть про себе забути жодному директору, бо корпуси на вул. Драгоманова в аварійному стані...

-- До речі, Ваша думка щодо доцільності розміщення там музею Шептицького?

-- Місце музею Шептицького там, де він жив. У монастирських приміщеннях при соборі св. Юра цілком би вистачило місця для такого музею...

-- На Ваш погляд, площі й технічні параметри корпусу на пр. Свободи дозволяють облаштувати там і фондосховище і експозицію?

-- Не сумніваюся, що є технічні можливості довести це приміщення до вимог, які потребує колекція. Якщо питання про її перенесення стояло ще від початку 90-х років, а адміністрація мало що для цього робила, а потім схопила і за кілька днів понад 4 тис. речей перемістила в зовсім непристосоване приміщення, -- то це свідчить не про вирішення проблеми, а про рівень її розуміння. Це мали б робити фахівці, а в музеї їх просто розігнали: було 15 реставраторів, а зараз 5 працює!

-- А Ваша особиста характеристика тих реставраторів, які подали заяви на роботу, та їх невмотивовано вже місяць не беруть до музею, -- і це в той час, як там найбільше потрібно їхнього досвіду й уміння?

-- Справа не в особах, тобто не в тому, що це Чабан і Петрушак, а в тому, що це два реставратори вищої категорії з іконопису у країні! Третім був Мокрій. Та буквально тиждень тому і він звільнився із філії ННДРЦ під керівництвом Мирослава Отковича. Тобто виходить так, що Отковичам єдині в країні три реставратори ікон вищої категорії просто не потрібні. То що тоді їм потрібно? Якби їм залежало справді на спокійному житті, вони б цих людей залучили до роботи. Мирослав Откович просто розгромив колектив реставраторів не тільки в музеї, а й у своїй філії: останнім часом звідти відійшло четверо осіб. Його давня ідея -- об'єднати дві реставраційні майстерні. Але він спричинився до нищення цих осередків саме тоді, коли стояло завдання планово переносити колекцію. Війна Отковича з музейними реставраторами тривала роками, з якихось міркувань вони йому не підходили. Він не допускав до того, щоб вони захищалися в Україні, тому вони змушені були захищатися в Москві й через суд доводити чинність дипломів. Зараз, коли вони подали заяви на відновлення роботи в музеї, їм в. о. директора каже, що вона візьме їх тоді, коли вони подадуть українські посвідчення, хоча, за міждержавними зобов'язаннями України, їхні документи дійсні й у нас. Отже, йде мова про те, що ці люди Отковичам не потрібні. Інакше як пояснити плітки, що постійно з'являються у Львові, буцімто Петрушак нищить ікони? То він може реставрувати іконостас Троїцького собору в Загорську чи фрески Ферапонта, а в нас щось нищить? То що, виходить що Отковичі, які директорували в музеї з десяток років, фактично сприяли нищенню ікон? Насправді, Петрушак, працюючи в музеї, зібрав і вишколив колектив реставраторів. То в чому його вина? У тому, що він не ходить під Отковичами, які пліткують, що там, де видали вищу категорію Петрушаку, там її видадуть і мавпі. Перепрошую, а яку ж тоді дали категорію Отковичу? Другу. Не вище.

-- Це залаштункове життя, а як би Ви оцінили його фасад, конкретніше -- концепцію теперішньої експозиції ікон?

-- Те, що там є -- це в жодному випадку не експозиція за хронологічним принципом! У НМ є невелика, але дуже цікава колекція найдавніших ікон 13 ст., до десятка -- XVI ст. (хоч я маю підстави датувати їх дещо інакше -- перша половина 14 ст.). Але експоновані вони нелогічно. Може ж бути окрема експозиція мистецтва Галицько-Волинського князівства, а її немає. Натомість найдавніші ікони розкидані по залах, запхані в ті шафи, через скло яких їх не розгледіти, навіть унікальні твори висять, як портьєри при переході із залу в зал, не кажу вже про кліматичні умови. Експозиція не вибудувана на основі наукового осмислення історично-мистецького процесу. 1985 р. я побачив Дорогобузьку ікону, і це було таке потрясіння, яке не може минути. А 2000 р. до цього додалася ще й Холмська ікона. Хоч не я її знайшов, але побачивши її першим, зрозумів і сказав, що це за пам'ятка. Це настільки виняткова ікона, що другої такої не існує, навіть в знаменитій колекції монастиря св. Катерини на Синаї. То невже, коли б показати навіть те, що зберігається в музеях Львова, -- це нікого б не зацікавило? Виходить, нікого! Від 70 р. у Польщі постійно говорять про те, що всі ікони не теренах Перемиської єпархії мальовані мало що не малярами зі Сучави. Це історичний анекдот. А насправді найбільша колекція ікон тої ж перемиської школи тут! У музеї є близько 170 ікон, створених до поч. XVI ст., близько 700 -- до поч. XVII ст. Вся колекція складає близько 900 ікон, і переважно перемиської школи, волинських тільки дві пам'ятки, одна -- з Пінщини, є ще невеличка збірка грецьких. І це треба показати. Але що з них показують? Переважної більшості ж ніхто ніколи не бачив!!!

-- Тобто їх не виставляють, не публікують?

-- Та де! Так склалося, що я працював з Перемиським архівом і виявив цікаву ситуацію: у XV--XVI ст. відбувався такий розквіт, який випереджає те, що потім мали за Петра Могили в Києві і за митрополита Андрея у Львові в XX ст. Ми можемо не знати достеменно, котрий перемиський владика якого міняв, але найпромовистіше ситуацію описує саме мистецтво перемиської школи. Це не просто ікони -- це глибоке історичне джерело. Але в нас воно зовсім не вивчене. Уявіть, коли один, тепер вже покійний, краківський дослідник 1976 р. опублікував перелік українських малярів Перемишля, який він витягнув з міських актових книг, то в Україні, крім мене, цього ніхто не використав дотепер!

-- То як же оцінити наукові потуги Національного музею?

-- Це виключено. Там є тільки поодинокі люди, які працюють регулярно як науковці. Але в штаті більше 200 осіб, з них шість бухгалтерів... Зрештою, справа не в Національному музеї, беріть ширше: хто в державі спеціаліст з ікон? Була Свєнціцька, її вже понад 10 років як нема. А тепер? Ось красномовний факт: у Києві збираються видавати Історію українського мистецтва, є вже план-проспект. І хто там, на вашу думку, пише розділ про ікони? Виявляється, в нашій державі нема такого спеціаліста! Розділ про ікони має писати мій добрий знайомий, якого я дуже шаную -- Ромуальд Біскупський із Сянока! Але він ніколи такого не робив і не буде. Він написав багато дуже добрих статей, видав два прекрасних альбоми ікон, він практично єдиний із старшого покоління, який говорить, що це українська ікона, а не якась анекдотична карпатська, але він працює в зовсім іншому амплуа. Серед інших авторів ще фігурують Гембарович і Білецький, які також давно померли. Тобто повторюється ситуація 60-х років, коли до багатотомної історії українського мистецтва, яку тоді видавали, не було кому писати. Історії нашого мистецтва не існує, усе це -- біла пляма!

-- Ви задоволені рівнем конкурсу?

-- На жаль, сама його організація свідчила про те, що серйозної розмови там не передбачалося. "Поступ" опублікував результати голосування "за". Але були ж ще і "проти". Щодо мене було двоє "за" і 14 "проти" (я був би страшенно здивований, коли б виявилося навпаки). А у п. Лупій було сім "за" і дев'ять "проти". Та найцікавіше, що наступного дня була розгорнута бурхлива діяльність з доголосування киян і львів'ян, яких дуже впрошували це зробити.

-- Хіба так гоже?

-- Правду кажучи, і я не цілком включаюся у ситуацію, яка відбувалася... Але якщо її проаналізувати, то виходить , що тих сім голосів "за" -- є голосами підневільних осіб з музею, спеціально вибраних, плюс голоси п. Павлюка і п. Горака. Але тоді це означає, що решта комісії, включно з Возницьким і Чайковським, проголосували проти кандидатури в. о.! На доголосованій цифрі послідовно акцентують ті, в чиїх руках ситуація зараз.

-- То, може, тому "вищій силі" знадобилося доголосовування?

-- Це не унікальне явище, але його не можна подарувати історії так, щоб від нього не залишилося сліду.

-- Що ж може порятувати музей?

--Хіба що, як за Михайлом Жванецьким, коли керівник буде інтеліґент і фахівець в одній особі.









»  ДОПОМОГА
Великодні подарунки від "Малятка"
Ольга КРУПНИК
 
Великодні подарунки від ''Малятка''
Щороку в Україні зростає кількість осіб, що хворіють на туберкульоз легень. Лише за останній рік зафіксовано майже 30 тисяч нових випадків. На Львівщині за останнє десятиріччя кількість хворих збільшилася вдвічі, у тому числі й дітей.

Єдиний у Західному реґіоні тубдиспансер для дітей-сиріт та напівсиріт у селі Журавно перебуває в жалюгідному стані: немає коштів ані на ремонт приміщення, ані на найнеобхідніші речі. Тому допомога благодійного фонду "Малятко" напередодні Великодня стала для дітей санаторію справжнім святом.
Детальніше>>
»  СВЯТКУВАННЯ
День міста по-новому
Ярина МАТВІЇВ
 
Цього року свято Дня міста Львова пройде дещо незвично. В першу чергу, тому що відзначатимуть його відтепер третього травня, а не, як це було, у вересні, по-друге, план святкувань обіцяє здивувати оригінальністю.

За словами заступника міського голови Ірини Романів, організатори дійства ставили перед собою завдання залучити до святкування якомога більше людей різного віку та вподобань. Програма включає у себе все, від молодіжного гала-концерту до ліричних вечорів класичної музики. На цей раз було розширено межі святкування, тобто невеличкі дійства відбудуться і в окремих районах міста.
Детальніше>>
»  ПІДСУМКИ
План перевиконали
Мар'яна П'ЄЦУХ
 
Позитивні тенденції спостерігаються в розвитку економіки Львівщини. Такий висновок можна зробити за підсумками виконання місцевих бюджетів та роботи територіально-господарського комплексу області за перший квартал цього року, які вчора обговорювали на колегії Львівської облдержадміністрації.
Детальніше>>
» 
З дискотеками розберуться
Орися ПІДЛІСНА
 
Обласні чиновники мають намір навести порядок в комп'ютерних клубах і на дискотеках. Як повідомляє інформаґенція "Контекст-медіа", про це після заслухання доповідної записки про стан виконання Комплексної програми профілактики злочинності у Львівській області на 2001 -- 2005 роки, повідомив начальник управління освіти Львівської облдержадміністрації Михайло Брегін.
Детальніше>>
» 
М'ясоєдов їде зі Львова
Лаврентій ДУБИЧ
 
З конфіденційних і добре поінформованих джерел "Поступу" стало відомо, що валізи почав пакувати генеральний консул Російської Федерації у Львові Микола М'ясоєдов. Джерело припускає, що основним чинником відкликання дипломата стали скандали, пов'язані з переселенням приміщення консульства з вул. Патона на вул. Левицького. Мовляв, представник іноземної держави у такому специфічному українському місті як Львів нізащо не мав би допустити такого "смороду", що виник після новосілля росіян, що б там не було.
Детальніше>>
» 
Пожежа в гаю
Орися ПІДЛІСНА
 
Передучора ввечері сталася пожежа на території музею народної архітектури та побуту "Шевченківський гай". Вогонь охопив дерев'яну двоповерхову будівлю на театральному майданчику "Співоче поле", в якій знаходились гримерні та побутові приміщення. Від пожежі зайнялися хвойні дерева і полум'я загрожувало спопелити навіть ті будівлі, що являють собою архітектурно-історичну цінність. Як повідомили у Центрі протипожежної пропаганди управління пожежної безпеки у Львівській області, до місця події відразу виїхало 6 пожежних автомобілів. Загалом завдяки вмілим діям вогнеборців вдалося врятувати майна на суму понад 200 тисяч гривень, дві сусідні будівлі, сцену та глядацькі лави театрального майданчика.
Детальніше>>
» 
Із Христом "на Ти"
Наталка ЧИМИРЕНКО
 
3 травня у церкві Різдва Пресвятої Богородиці з нагоди відзначення 70-ліття великого молодіжного здвигу, організованого у 1933 митрополитом Андреєм Шептицьким розпочнеться черговий з'їзд "Українська молодь -- Христові".

Уперше з'їзд "Українська молодь -- Христові" відбувся 70 років тому. Тоді участь у ньому взяли понад 100 тисяч молодих людей. Наступні роки такі з'їзди відбувалися таємно, з огляду на атмосферу войовничого атеїзму, який панував за часів радянської влади.
Детальніше>>
» 
ХРОНІКА
 
Як стало відомо "Поступу" з конфіденційних і добре поінформованих джерел, новим радником голови Львівської облдержадміністрації призначено відомого політолога Ігоря Маркова.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Львів відзначив найдостойніших 
  ·  Нетипова пневмонія в Україні 
Погляд
  ·  Від бліцкригу до поясу стабільності 
  ·  Комплекс Ющенка 
  ·  Кучма про перенесення виборів 
Поступ у Львові
  ·  Великодні подарунки від "Малятка" 
  ·  День міста по-новому 
  ·  План перевиконали 
  ·  Провидіння вищої сили 
  ·  З дискотеками розберуться 
  ·  М'ясоєдов їде зі Львова 
  ·  Пожежа в гаю 
  ·  Із Христом "на Ти" 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Запрограмована мрія Януковича 
  ·  Ощадбанк поїхав до Донецька 
  ·  Американцям набрид Лазаренко 
  ·  Президентські одкровення 
  ·  Десять партій закриють 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  13 тисяч безлюдних поселень 
  ·  Злодії і злочинці 
  ·  Євросоюз без президента 
  ·  Перешкоди благодійництву 
  ·  Злодії засумнівались 
  ·  Оковита не шкодить? 
  ·  Неморальний поліціянт 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Поступ економіки
  ·  Сполучені Штати -- суперборжник 
  ·  10 тисяч готівкою 
  ·  Пластикові картки. Чому це вигідно? 
  ·  kOROTKO 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Іван ПЛЮЩ: Говорять, що курей доять, а хто бачив?! 
Католицький Поступ
  ·  У Страсний Тиждень 
  ·  Хроніка УКУ 
Арт-Поступ
  ·  "Ґрац 2003": безперервність часопростору 
  ·  Домогаров у Львові отримав не тільки оплески 
Пост-Faktum
  ·  Що можна дізнатись про Львів в інтернеті? 
  ·  kALENDAR