Володар перстенів” коштував мені багато чого – як часу, так і здоров’я. Я перечитав книжкe приблизно 10 разів у різних перекладах і 2 рази в оригіналі; читав більшість листів і такі речі, як The Book of Lost Tales, The Lays of Beleriand, The Shaping of Middle-Earth. Я зжився з цією книгою, як солдат із Статутом. І от я дізнався, що буде фільм!
...Нарешті цей День настав. Я дістав Її – ще “тепленьку”, рідну піратську касету з “ВП”. Ні, я не міг чекати до лютого... Руки тремтіли, коли я ніс Її додому. Але мені вистачило сил заспокоїтися і зібратися з думками. Адже я так хотів подивитися саме цей фільм! Так, півтора року мене попереджали, що не варто чекати від фільму надто багато. Я і не чекав. Я хотів від фільму того мінімуму, що може дати ЕКРАНІЗАЦІЯ. До речі, касета виявилася дуже непоганою, і, якщо не зважати на об’ємний звук, я нічого не втратив. Навіть переклад був “по тексту”.
Чого довго тягнути лямку – фільм вийшов ПОГАНИМ. Спочатку я хотів сказати “гірше нікуди”, але ні, є значно гірші фільми.
Фільм нагадав мені популярні книги із серії ZZZ for dummies. Такий собі “Володар перстенів для чайників”, із режисером-чайником і величезним бюджетом.
Чіткий сюжет розмило нетрадиційними бажаннями режисера. Він, бідолаха, як буриданів осел, розривається між двома копицями: де ж більше сіна (грошей, слави)? Одна копиця – американські глядачі, які, от халепа, не можуть дивитися кіно без попкорна (це в них у крові). Друга копиця – книга, фендом, якісне кіно, добра критика врешті-решт. У підсумку ми одержуємо квапливий переказ, що часом суперечить сам собі одним із показом красивих картинок і багатолюдних (-ельфних, -орочих) батальних сцен. Фільм зі мною дивилася сестра. “ВП” вона не читала. Під час перегляду сестра весь час дивувалася: чому так, звідки я могла це знати, що це, де це... і т.д.? Парадокс – фільм знімали для людей, що не читали “ВП”, а вони його не розуміють. Ефект другої копиці?
А скільки важливого взагалі не показав Джексон! Якщо тобі дали на все 3 години часу, витрать їх мудро! Ну добре, досить лаяти. У фільмі є дещо добре. В образах деяких персонажів, наприклад.
Добрий оператор, непогана музика.
Коротенько персонажі: – Більбо – це саме він. Може, занадто пухнастий, але схожий. – Фродо – якийсь жалісливий, а ці очі... Зараз заплачу. Відмінний актор. – Гендальф – не знаю чому, та мені він здався грубим. Якийсь гоббіт-переросток. Але враження залишив непогане. – Голлум – якісно.
Приємно дивитися. Але, повторюся, ці очі! – Сем – це він. Ідеальний гоббіт з Пагорба. – Меррі і Пін – чесно, я зрадів. Саме ті хлопці! – Назгули – у цілому непогано. Але атмосфера навколо них не та. Немає тієї злості, того жаху... – Барліман – за той час, що йому дав режисер, він міг хіба що померти. Але й отут халепа! – Арагорн – у нас такі в сусідньому гастрономі пиво з таранькою п’ють. Хоча б на Раді можна було його показати людиною, а не мавпою. – Арвен – мажемо обличчя фарбою, беремо в руки кулемет і “кришимо” всіх підряд. Побоювання виправдалися. – Леголас – найбільш чіткий персонаж у фільмі. Ельф такий, яким він і має бути. – Елронд – розчарування №1!
Це великий воїн? Немає ні величі, ні мудрості, нічого. – Гімлі – волохатий до непристойності. За бородою не видно нічого, крім носа. Напевно, це актор зажадав такий грим, коли зрозумів яким невиразним буде фільм. – Боромир – хлопець дуже старався, але перегравав. Зате пика в нього саме під цю роль. – Саруман – адже можуть, коли захочуть! Відразу видно клас актора і гримера. – Галдір – див. Леголас. – Галадріель – от якою має бути Арвен. Нарівні із Семом і Леголасом – дуже добре відповідає першоджерелу. – Келеборн – див. Галдір.
Персонажі, яких я чекав, але так і не дочекався: – Радагаст; – Відлюдько (Maggot); – Бомбаділ (дуже чекав); – Глорфіндейл (+Галадріель=Арвен?); – примара з могильників;
Сцени, яких я чекав: – Битва 5 армій (або ті 0,5 секунди – то її показували?); – зустріч з ельфами в Ширі; – Могильники; – озеро Келед-Зарам (із естетичної точки зору);
Розчарування: – Атмосфера! Я не відчував, що дивлюся особливий фільм! – Деталі! Якщо якась дрібниця потрібна для розуміння сюжету, її немає. І навпаки – те, що є, зайве. – Битва на Weathertop. Як звичайно в голлівудських фільмах, головний злодій довго чекає перед тим, як “замочити” головного героя. – Арвен. Ні, ну не бачу я в Лів Тайлер акторку. – Орки (!!!). Видно, режисер так довго знімав фільми про зомбі, що й орки в нього стали як зомбі. – Лоріен. Три дуби, два ельфи. Рятує Галадріель. – Ріг Бороміра. Той звук, про який Толкієн пише як про “дуже голосний”, був у фільмі схожим на свисток даїшника.
Наприкінці хочу сказати, що, можливо, я став жертвою екранки і перекладу. Я сподіваюся на DVD із режисерською версією, на другу і третю серії. Перша чарка колом, але буде ще дві! |
