Цьогоріч минає 445 років з дня народження Генріка Гольціуса -- художника, чиє ім'я історики мистецтв ставлять поряд із Дюрером, Лукою Лейденським, Рембрандтом і Піранезі.
Генрік Гольціус став легендою ще при житті. Найбільшої досконалості митець досяг у різцевій гравюрі на міді. Він створив понад 350 робіт у цій техніці, а також близько 20 кольорових гравюр на дереві, які вважаються найкращим досягненням західноєвропейського мистецтва. А ще до мистецького спадку Гольціуса належить декілька сотень малюнків і живопису, які припали на останній період творчості митця, коли він захопився живописом. Його засипали дарунками сильні світу цього, посольство польського короля спеціально затрималось у Харлемі, щоб Гольціус намалював їхні портрети. У біографії, написаній товаришем художника Карелем ван Мандером, зазначено, що 1590 року 32-річний Гольціус, їдучи до Італії, мусив подорожувати інкогніто, щоби якось заховатись від шанувальників.
Гольціус походив з сім'ї художників. Його батько, Ян Гольц ІІ, був живописцем зі скла, працював у нижньорейнських краях, де в містечку Мюльбрахт 1558 року в нього народився син Генрік.
Свої ранні гравюри художник підписував відповідно до батькового прізвища Гольц або Гольс, а пізніше, зважаючи на моду, зупинився на латинізованому варіанті Гольціус. У хлопчика дуже рано проявився талант, усі його шкільні зошити були розмальовані фігурками тварин і людей.
1574 року батько віддав його на навчання до Дірка Волкертзона Корнхерта, видатного нідерландського філософа-гуманіста, політичного і державного діяча, письменника і гравера, який жив у той час коло Дуйсбурга, тому що був змушений покинути батьківщину через свої виступи проти іспанського правління в Нідерландах. Генрік засвоїв не лише професійні навички свого вчителя, але й відчув вплив його неординарної особистості.
1577 року після звільнення Харлему від іспанців Корнхерт повернувся в це місто разом з Гольціусом. У 1583 році до Харлема приїжджають Корнеліс Корнеліссен ван Харлем і Карель ван Мандер. Разом з Гольціусом вони організовують товариство, яке було названо "Харлемська академія". Художники часто збираються для спільного малювання оголеної натури, водночас вводячи у практику нідерландських художників систематичне вивчення людської фігури за прикладом італійських художників Відродження. Далі їхня творчість проходить під взаємним обміном ідей.
А для Гольціуса стає дуже важливим знайомство з творчістю Бартоломеуса Спрангера, провідного художника інтернаціонального маньєризму. Гольціус зробив декілька гравюр за малюнками Спрангера, які привіз зі собою Карель ван Мандер, а потім в оригінальних композиціях посприяв дальшому розвитку цього напрямку. З іменем Гольціуса пов'язані найвищі досягнення мистецтва пізнього маньєризму в Нідерландах. Невгамовна фантазія в створенні композицій, віртуозне володіння різцем, напружена відточена лінія, майстерна передача ефектів освітлення, відчуття декоративної гри драпірування, виразні контрасти білого і чорного -- незмінні прикмети найкращих його робіт, створених у період 1580-90 років ("Суд Мідаса", "Венера і Марс, заскочені богами", серія "Незнищенні" за малюнками К. Корнеліссена, "Великий Геркулес", "Весілля Амура і Психеї", "Святе сімейство" за малюнками Спрангера та інші твори).
Графічні сюжети Гольціуса різноманітні, серед його робіт -- твори релігійного й алегоричного змісту, твори з античної історії та міфології, пейзажі, портрети, жанрові композиції. Але його справжньою стихією є створення композицій з міфологічними персонажами, наповнені складним алегоричним підтекстом. Художник спілкувався з ученими-гуманістами, і його немала класична ерудиція прослідковується у творах з такою складною програмою, як, наприклад, серія кьяроскуро 1590-х років, яка представляє три пари античних богів, що персоніфікують середовище проживання всіх живих істот: Землю (Плутон і Прозерпіна), Воду (Нептун і Амфітріта), День і Ніч (Аполлон і Нокс), а останній, сьомий, аркуш зображає "Печеру Вічності", яка є місцем прихистку Матері-природи, звідки бере свій початок і куди повертається все живе.
У ці роки навколо Гольціуса збирається ціла школа. Його талановиті учні Я.Санредам, Я.Мюллер, Я.Матам, З.Долендо, Ян де Гейн стали найкращими голландськими граверами на міді. Понад 5000 гравюр створили вони за малюнками Гольціуса. Збереглося також декілька сотень малюнків художника, які задумувались як самостійні твори мистецтва, багаточисельні композиційні ескізи і замальовки. Серед них -- унікальний шедевр майстра, який зберігається в Ермітажі -- малюнок "Вакх, Венера і Церера". Він виконаний пензлем на заґрунтованому полотні величезного для графічної роботи розміру -- 2 на 1,7 м. Штрих, нанесений тонесеньким пензлем, імітує різцеву лінію. На задньому плані художник розмістив свій автопортрет, акцентуючи значення цього твору у своєму житті.
У 1590 році, щоб підлікуватись і позбутись меланхолії, яку породжувала його хвороба, Гольціус здійснив піврічну подорож до Італії. У Римі він із захопленням малював античні статуї. Твори Гольціуса, створені після повернення в Харлем, відзначені тяжінням до класичного стилю, фігури в них величні і пропорційно відповідні античним пам'ятникам (серія "Дев'ять муз").
Дух безперестанного творчого руху був настільки сильний у цього майстра, що його мистецтво важко охопити одним напрямком. У численних гравюрних портретах він залишив яскраві образи своїх сучасників (Генріх ІV, Абрахам Ортеліус, Гепард Меркатор, Плантен, амстердамський купець Ян Ніке, син художника Фрізіуса Федеріко), чим заслужив славу одного з найкращих портретистів. І як не парадоксально, саме в творчості цього прославленого маньєриста з'явились перші реалістичні зображення національного ландшафту, який наче передбачав розквіт голландського пейзажу ХУІІ століття. Після 1600 року Гольціус перестав займатись гравюрою і всі свої сили віддав живопису. Гольціус прожив сповнене творчих пошуків життя і залишив своїм нащадкам величезний творчий спадок. |
