|
|
|
|
Погляд »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
ОСТАННЄ ІНТЕРВ'Ю |
|
|
| Олександр ФІЛЬЦ |
| |
О.Ф.: Сашко, послухай цей парафраз, написаний для тебе.
Пригадайте: як він вздовж канату ішов.
Оступився! Впаде?! Ні, опору знайшов.
Знов хитнуло його. Шнур тонкий... Чи дійде до кінця?
Він же майстер. І йому ще потрібно немало пройти...
Та на цьому канаті себе не спасти.
-- "Старий, сам розумієш -- се ля ві" (О.Кривенко)
О.Ф.: Розумію, Сашко, але так не можна. Ми ж тебе попереджували. Навіть, якщо ти вже й ступив правою ногою на ту дорогу, де треба думати про неухильну неминучість смерті і кожен з нас зобов'язаний готувати себе до неї щодня, навіть тоді не можна забувати, що завтра знову прийде день і буде сходити Сонце...
- ...
О.Ф.: Ні, Сашко, так не можна: нема права оступатися на півдорозі і до того ж вночі. Тим несправедливіше, що ти завжди стримів до світла, та й що говорити -- ти ж таки був другом світла та речником Сонця серед нинішнього життя. Життя, яке можна радше назвати профанацією існування, над яким ти вмів так вдало іронізувати...
- ...?!
О.Ф.: Але, Сашко, ми тебе попереджували: не іронізуй над самим собою, бо іронія вбивча. Ну, добре, як журналіст (хоча насправді ти є, як про тебе хтось сказав, "просто вільний і доброї слави"). Ти зумів перетворити свій дар іронії на неповторний і справді вбивчий стиль проти всякого, у кого душа темна, а серце брехливе. Ти став визнаним майстром для своєї справи і нема сенсу повторюватись, скільки твоїх ініціатив вже живуть своїм власним життям і йдуть своїм Поступом.
-- ...
О.Ф.: Але, погодься, що для себе ти чомусь обрав сумну долю канатохідця -- на шнурі, який, як ти сам добре знав, постійно підрізують.
-- ...?
О.Ф.: І ми ж тебе попереджували, старий. Сам розумієш, чому.
- ...?
О.Ф.: Бо жоден з нас на таку долю не був здатен. |
|
|
|
|
ВОНА |
|
Присвячується Олександрові Кривенку |
| Олександр ФІЛЬЦ |
| |
|
Коли Вона постукала в двері, я вже знав, що прийшла та гостя, котрій неможливо відмовити. Правда, я не відав і того, що Її можна запросити і навіть побесідувати з Нею. Мабуть, я був не єдиний, хто з Нею зустрічався за таких буденних, простих обставин. Частіше Вона приходить раптово, без попереджень, так, що не встигаєш з Нею і перемовитись. Але так думаю я, а як насправді -- ніхто не скаже, бо про зустріч з Нею ще нікому не вдалось розповісти. І тепер я вже знаю чому: зовсім не з тієї причини, що Вона накладає обітницю мовчання, і не тому, що бесіда з Нею підводить риску, за якою зіяє порожнеча, куди моторошніша, ніж будь-яка одноманітність. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Світла мета і дитяча сльозинка |
|
|
| Ілько ЛЕМКО |
| |
|
Напевно, нічого банальнішого не можна сказати від того, що будь-яка війна є несправедливою і будь-яка найсвітліша мета не виправдовує жодних засобів для її досягнення. Це, напевно, змалечку знав і Джордж Дабл'ю Буш, який виріс у консервативній релігійній протестантській родині. Він, безперечно, знав і знає, що треба любити і ворогів своїх, і що людина без волі Бога не може вчинити жодної волосинки на голові білою чи чорною. Але знову ж таки є банальна річ, яка полягає в тому, що заради світлої мети можна і ненавидіти ворогів своїх, і на свій розсуд чинити білим чи чорним волосся на голові ближнього. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Знаковий конфлікт місцевого значення |
|
|
| Людмила ГОЛОВАШИЧ, Вінниця |
| |
На Вінниччині триває конфлікт місцевої влади з журналістами та бізнесменами. Ось уже більше, ніж тиждень редактор ладижинської студії "Регіон" Юрій Нагорний відбивається від нападок у судах. Уже кілька місяців ладижинські бізнесмени скаржаться, що їм не дають працювати.
Нагадаємо, що директора студії "Регіон" вивели попід руки міліціонери із відкритого засідання сесії Ладижинської міської ради. Більше того, його звинувачують у " злісній непокорі правоохоронцям", та у "дрібному хуліганстві". Пояснювали це тим, що газеті не дали акредитації, тому бути в залі засідань йому заборонили. |
| Детальніше>> |
|
|
|
