BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Інтерв''ю у Поступі.    Арт-Поступ.    Аналітика у Поступі.    Поступ науки і техніки.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
11 квітня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  13:59 17-10-2017 -   На Яворівщині розшукали бабусю, яка півтори доби блукала лісом  
  13:57 17-10-2017 -   На Львівщині судитимуть посадовця «Народної міліції ЛНР»  
  11:54 17-10-2017 -   У центрі Львова планують зробити безбар'єрну вулицю  
  11:49 17-10-2017 -   У Львові на маршрути виїхала половина автобусів  
  11:47 17-10-2017 -   Садовий доручив впорядкувати діяльність вуличних музикантів  
Україна
  13:53 17-10-2017 -   У Луганській області провели навчання снайперів  
  13:51 17-10-2017 -   Мінімальна пенсія для чорнобильців зросла на 11%  
  13:50 17-10-2017 -   Саакашвілі прибув на мітинг під Раду  
  11:57 17-10-2017 -   У Маріїнському парку перебувають військові 209-ї танкової бригади  
  11:56 17-10-2017 -   На Закарпатті буде додатковий вихідний день  
Світ
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  
  13:49 17-10-2017 -   Різ Візерспун заявила про домагання режисерів  
  11:38 17-10-2017 -   Двоє українців претендують на престижну шведську премію з літератури  
  10:59 17-10-2017 -   Лісові пожежі в Португалії та Іспанії забрали життя 39 людей  
  10:10 17-10-2017 -   90 відсотків депортованих із Польщі нелегальних працівників – українці  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Аналітика у Поступі  » 

___________________________________________________________________________

США в Іраку: тягар фабрики мрій
Валерій ЗАЙЦЕВ, історик, Юрій ЛУЦЕНКО, народний
 
Каємося -- любимо голлівудські бойовики. Того ж "Рембо", наприклад. Проста схема -- Добро (американське, тобто універсальне) проти Зла (краще -- абсолютного, як у "П'ятому елементі"). Прості характери, гранично спрощені стосунки, неймовірні ситуації ретельно запрограмованої голлівудської моделі -- словом, відпочиває коли не душа, то вже точно мізки. Схеми повторюються раз по раз, з фільму в фільм і щоразу дають вирахуваний вплив на емоції (прості) і прорахований успіх (комерційний). Чи варто дивуватися тому, що більшість американських громадян схвалює війну в Іраку? Адже з кіно вони твердо засвоїли, що волелюбні араби, які потерпають під п'ятою диктатора Хусейна, з нетерпінням і надією тільки й чекають на американського солдата-визволителя.

З керівниками адміністрації та держдепу США все дещо складніше. Особливо складно з самим вельмишановним президентом Джорджем Бушем. Не дуже здивуємося, якщо десь в глибині душі молодший Буш теж вірив у Велику визвольну місію американської армії. Ну, можливо, в самісінькій глибині своєї богобоязливої душі, але -- вірив. Або, принаймні, сподівався. Хоча все одно не зрозуміло -- чому навколо війни з Іраком було з самого початку накручено стільки брехні. Починаючи з оголошеної в ООН надсекретної доповіді найбільш спеціальних служб США та Великобританії про страшні військові приготування Саддама, що виявилася насправді звичайним плагіатом чи, як мінімум, невигадливою компіляцією з університетських рефератів десятирічної давності. Особливо розчулювали картинки, пред'явлені держсекретарем Коліном Павеллом, що зображають, як, на думку його помічників, мають виглядати пересувні лабораторії Хусейна з виробництва зброї масового ураження (до речі, нічого схожого наразі не виявили, і не зрозуміло, що буде дивнішим -- якщо їх несподівано "виявлять" чи якщо їх так і не знайдуть).

У ході військових дій брехня доходила до смішного (і це було б, дійсно, смішно, якби не йшлося про людські життя). Більше того -- апріорно брехливий диктаторський режим (а диктатура Саддама, поза будь-яким сумнівом -- саме така) виявився менш брехливим, аніж американські борці за свободу та демократію! Іракці заявляють -- збито літак, пілоти захоплені в полон. Американці спростовують -- нічого подібного! "Всі літаки і ракети назад повернулися без втрат!". Іракці показують і збитий літак, і полонених пілотів, причому пересічні американські обивателі з жахом упізнають своїх синів та братів. За два тижні такі ситуації повторювалися не раз. З іншого боку, оцініть американські зведення: "Здалася іракська дивізія, що захищала Басру", -- і далі, в тому самому випуску, -- "під Басрою тяжкі бої". З ким? Адже захисники Басри здалися в полон! І т. д., і т. п.

Хочемо, щоб нас вірно зрозуміли -- ніхто (принаймні, наразі) не рівняє під одну планку уряд США і режим Саддама. Майже все, що пишуть про теорію і практику Хусейна -- страшна правда. Етично кривавий диктаторський режим в Іраку і американська Імперія Добра знаходяться на різних полюсах. Багатотисячні мітинги проти американської агресії -- це наслідок болісної невідповідності образу і, якщо завгодно, ідеології США і нинішньої практики уряду єдиної в світі наддержави. А невідповідності дійсно разючі і їх стає дедалі більше. Як США виправдовує своє вторгнення? Головний, початковий пункт -- боротьба з тероризмом, викорінювання Бін Ладена та інших винуватців трагедії 11 вересня. Але при чому тут Хусейн? Мета і сенс "зачистки" в Афганістані були очевидні і зрозумілі -- там переховувався "терорист №1", і режим Талібану був йому споріднений і близький. (Сподіваюся, ніхто не вважатиме особливо підступною зловтіхою констатацію того факту, що і "Талібан", і "Аль-Каїда" Бін Ладена були викохані, вигодувані і підняті саме Штатами.) Однак після Афганістану цілі США стали, м'яко кажучи, не зрозумілими. Принаймні, "антитерористичний" розворот політики США у бік Іраку ніяк не може вважатися наслідком трагедії в Нью-Йорку. Вахабітською державою є аж ніяк не Ірак, а найближчий союзник Америки на Близькому Сході -- Саудівська Аравія. (Для довідки -- творець секти вахабітів Мухаммед ібн Аль Вахаб створював своє вчення на початку XVIII століття, і тому ані декабристи, ані Герцен, ані навіть дідусь Ленін ніяк не могли його "розбудити". Якщо ж, перефразовуючи Наума Коржавіна, поставити питання -- "яка сука розбудила Бін Ладена?", то відповідь не є таємницею -- спецслужби США.) Сам же "Терорист №1" переховується, швидше за все, в Пакистані (і вже точно не в Іраку!). Більше того, саме пакистанські спецслужби за активної підтримки США відроджували і озброювали "Талібан". Тож цілі антитерористичної операції, здавалося, були очевидні. На вибір -- або Пакистан, або Саудівська Аравія. Але ніяк не Ірак. Ісламських фундаменталістів жорстокий диктатор Хусейн знищував так само люто, як курдів і комуністів (колишній терорист за Насера, що захопив владу в Іраку, вважався тоді креатурою США).

Якби, вдершись у Пакистан, американці продемонстрували світові голову Бін Ладена (навіть без суду і слідства), або хоча б пред'явили переконливі докази того, що Бін Ладен дійсно переховувався саме там -- ми впевнені, що світова спільнота поставилася би до цього кроку коли не зі схваленням, то з повним розумінням. Якби, окупувавши монархію Саудів, США перекрили основний потік фінансування Аль-Каїди, думаємо, ніхто б не протестував. Так чому ж угруповання США та уряду Великої Британії, що підтримав їх, були зосереджені проти Іраку? Чому почалося вторгнення -- всупереч волі Ради Безпеки, Генасамблеї ООН, всупереч волі світової спільноти, нарешті?! До подій 11 вересня Хусейн не мав жодного стосунку. Наявність у нього зброї масового ураження нічим не підтверджувалася на момент вторгнення і не доведена досі, хоча тепер це, схоже, питання політичного нахабства та спритності рук, -- не більше. Повалення "антинародного" режиму -- мета, абсолютно неприйнятна з точки зору міжнародного права. (І, крім того, в тому ж Пакистані хіба краще?) А серед союзників США з антиіракської коаліції чи багато гідних такої високої моральної відповідальності? Крім Великої Британії, Італії й Іспанії, в списку "союзників" безліч держав, про доброчесні подвиги яких громадськість ще не поінформована. Йдеться не про Гондурас (також, до речі, союзник), і не про Польщу, лідери якої мають грандіозний історичний досвід вступу в негожі політичні зв'язки, що здатні спричинити катастрофічні наслідки. Особисто нам цілком достатньо того, що за нібито участь у нібито "коаліції" отримав нібито індульгенцію наш власний Кучма. Він у нас тепер що -- новий Байярд, так би мовити -- лицар без страху і догани? Так?

Що ж залишається? Війна за нафту? Немає жодної необхідності повторювати тези політологів та економістів, що останніми місяцями детально висвітлювали питання про те, чому Штати визнали за необхідне поставити під свій контроль нафту Перської затоки. Чомусь визнали. Сергій Кисельов іронічно відповідає колегам-журналістам, обуреним загибеллю мирного населення внаслідок масового бомбардування "високоточною зброєю", -- хіба "комусь відомі безкровні способи ведення війни?" і т. п. Ніхто не сумнівається в тому, що безкровних способів війни не існує. Однак за останні півстоліття людство відвикло від того, що жінки й діти можуть гинути тільки через те, що хтось воює за нафту. Люди не чекали, що вбивати мирних жителів за нафту буде єдина в світі наддержава, яка в односторонньому порядку оголосила власну "великодушну гегемонію". Питання риторичне і вже напевно нетактовне -- хто визначатиме "великодушність" американської гегемонії? Особисто Джордж Буш, що вважає за краще отримувати схвалення безпосередньо від Господа? Якщо справа виглядає саме так -- доля людства стає тривожною. Ні, йдеться зовсім не про ці дурості, як очікування "точкового" бомбардування Києва або тієї ж самої Москви. Йдеться про повернення у велику політику принципів "кулачного права", помножених на брехню і лицемірство, піднесених до N-ого степеня.

Ми спостерігаємо таку ж картину в мініатюрі тут, у нас. Кілька днів тому в ефірі "Громадської приймальної" "Радіо-Рокс" Борис Беспалий (фракція "Наша Україна") щиро обурювався -- мовляв, за відправлення українського батальйону до Кувейту проголосувало понад двісті депутатів "більшості" і лише сорок з чимось з "Нашої України" -- то чому ж всі претензії саме до Ющенка? Від людини, що працювала аналітиком ще в "матвієнківській" НДП, таке питання видається, м'яко кажучи, наївним. Відповідь очевидна -- від "Надії нації" такої безпринципності ніхто не очікував. Навіть ми, що давно ставимося з великим скепсисом до Віктора Андрійовича, не припускали думки, що з питання надання "індульґенції" Кучмі на ниві підтримки нічим не спровокованої американської агресії проти Іраку Ющенко займе мрійливо-відсторонену позицію "вільного голосування". З депутатами "більшості" все було зрозуміло заздалегідь -- вони заручники Кучми. (Неспроста Леонід Макарович так настирливо вмовляв колег -- яке, мовляв, щастя, якщо наші бійці хоча б одну людину врятують, -- наче "підставлявся" під старий радянський анекдот. Першим відреагував, здається, Олександр Турчинов: "І всі ми знаємо цю "одну" людину!") У цьому випадку "більшість" була синонімом "Кучми", і ніхто не сумнівався в тому, як вона проголосує. Але ніхто не очікував, що "Надія Нації" Ющенко добровільно стане в один ряд із Кучмою і Марчуком. Став.

Не знаємо, чому ніхто не називає вголос головної, принципової відмінності між масовими акціями протесту проти війни в Іраку і аналогічними маніфестаціями проти в'єтнамської війни (чи, наприклад, проти введення радянських військ до Афганістану). Громадяни "біполярного" світу, в принципі, не були проти того, щоб ЇХНІ уряди вишикували в три шеренги всіх, кого тільки можливо. Протестували (бурхливо і гучно -- проти в'єтнамської війни, і тихо, на кухнях -- проти війни афганської) -- передусім, не приймаючи незліченних жертв і тривалого кровопролиття, що не обіцяє бажаної перемоги. Сьогодні ж мітингувальники, в тому числі в Європі і навіть в Англії, і в США, виходять на вулиці тому, що НЕ БАЖАЮТЬ американської перемоги. (Ніхто не сумнівається, що рано чи пізно вона станеться, -- пустельні рівнини Дворіччя -- це, звісно, не джунглі Індокитаю). Люди бояться абсолютної американській гегемонії, хай навіть "великодушної". Люди бояться повернення в XIX століття, до "політики канонерок". А щодо моральних виправдань, то за ними затримки не буде. Наприкінці дев'ятнадцятого століття Бернард Шоу іронізував: "Англійці -- особлива нація... Коли [англійцеві] щось потрібно, він терпляче чекатиме, допоки в голові у нього не складеться тверде переконання, що його етичний, його християнський обов'язок -- підкорити тих, хто володіє предметом його бажань". Мабуть, Джордж Буш, що регулярно радиться особисто з Богом, цілком підпадає під це визначення. З меншою часткою іронії про ту саму дивну особливість на зорі двадцятого століття писав Марк Твен, що почув спіч американського генерала: "Ми -- англосакси, а коли англосаксу щось потрібно, він йде і бере". Перекладаючи цю "видатну декларацію", Твен констатував, що простою людською мовою вона означає: "Ми, англійці й американці -- злодії, розбійники і пірати, чим і пишаємося". Наприкінці XX століття така політика вважалася ганебною і просто неможливою. Це була помилка. Все виявилося цілком можливим.

Мабуть, абсолютно безглуздо було б закликати Голівуд до реалізму. Бойовики (в значенні, кінострічки) від цього могли б постраждати, втрачаючи в простоті і розважальності. Тому, відпочиваючи за переглядом чергового "Рембо", пам'ятайте: такі самі фільми дивиться і американський президент!









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  В очікуванні порозуміння 
  ·  Леся Ґонґадзе боїться 
Погляд
  ·  Наш вибір -- жити 
  ·  МАРГІНАЛЬНА МОЯ УКРАЇНА 
  ·  Як це сталося 
  ·  І вистояти... 
  ·  ПАМ'ЯТІ ОЛЕКСАНДРА КРИВЕНКА. ВІЧНОЇ ПАМ'ЯТІ 
  ·  СПІВЧУТТЯ 
Поступ у Львові
  ·  40 мільйонів на воду 
  ·  Від президента України -- народу України 
  ·  Гаряча вода навіть улітку 
  ·  Шурма замінив Тигипка 
  ·  Алкоголь тільки до 23-ї 
  ·  Карась береже кордон 
  ·  Місяць благодійництва 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Німці допоможуть Україні 
  ·  Втрати будуть мінімальними 
  ·  Школярі -- жертви отруєння 
  ·  Атака на Фонд держмайна 
  ·  Іменини Кіровограда-Кучмані 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Не видно ні Саддама, ні перемоги 
  ·  Польські голоси у Вільнюсі 
  ·  Лукашенко тримає порох сухим 
  ·  "Гейт" по-казахстанськи 
  ·  Юні жертви вогню 
  ·  Туркменія годиться з Росією 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Право на порушення дорожчає 
  ·  "Галка" вимагає розслідування 
  ·  sony поглинає Ericsson 
  ·  kOROTKO 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Дмитро ВИДРІН: Кучма знає те, чого не знає Тимошенко, Мороз і Ющенко 
Арт-Поступ
  ·  Персні та їх володар 
Аналітика у Поступі
  ·  США в Іраку: тягар фабрики мрій 
Поступ науки і техніки
  ·  Дельфіни на військовій службі 
  ·  Найстарший слов'янський університет 
  ·  Аналіз крові та ідентифікація 
  ·  cIKAVYNKY 
Пост-Faktum
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  УНИКНУТИ ЯРЕМЧОГО