Він -- найбагатший спортсмен планети, і це вже про щось говорить. В спину йому дихають Міхаель Шумахер, Леннокс Льюїс і Андре Агассі.
Хоч як парадоксально це не виглядає, він, на відміну від згаданої трійці, майже не відомий українському і не лише українському загалу. Причина проста. Тайгер Вудс (дерев'яний тигр) гольфіст, а гольф як відомо спорт багатих, товстих і лінивих. Турніри серії "Мастерс" і матчі Європа -- Америка мало кого цікавлять, крім, звичайно, любителів і знавців. У цьому спорті не потрібно бігати кроси і перебувати на піку спортивної форми. Це така смішна гра, коли статечні дядьки виходять на зелене поле, де є старт і кінцева лунка. Хто зробить менше ударів для досягнення цього фінішу той і переміг. Для додання якоїсь інтриги в це взагалі-то нудне видовище, на полі викопують ставок і заливають водою, виривають смугу перешкод, насипають пісок і т. п.
Не носяться наші та навіть інші дітлахи в тій же ситій Америці з футболками і бейсболками, на яких стоїть логотип "Тайгер Вудс". Це, правда, не заважає йому отримувати в якості рекламних дивідендів 60 мільйонів доларів на рік. Приблизно вдвоє меншу суму вдається зібрати в якості гонорарів і преміальних. Але це ще більший парадокс, оскільки турнірні гроші -- це не головний двигун його гри, заробітку і процвітання. Він, як не дивно, хоче стати кращим на всі часи.
Як це часто буває в США, в чотири роки цей син вихідців з Таїланду, якого чомусь помилково вважають афроамериканцем, взяв в руки ключку для гольфа під керівництвом батька, а далі пішло-поїхало. Тато зліпив вундеркінда. Мови немає, Вудс-молодший мав рідкісний вроджений талант, а працездатності еміґрантам з Азії не позичати. Його коронний удар на відстань 300 ярдів можна показувати як навчальний посібник для гольфістів-початківців . Участь в турнірах і перші просто блискучі перемоги, перший рекламний контракт не з будь-ким, а з таким гігантом спортіндустрії як "Найк", і перші 24 мільйони за "Лінію одягу від Тайгера Вудса".
Але сказати, що це була простенька історія успіху і фінансового процвітання, також не можна. Лінія одягу не пішла на ура. Тінейджери всього світу, а особливо Америки, все-таки віддавали перевагу бренду "Майкл Джордан" і любили баскетбол, а не гольф. Проте час -- це велика сила. Головна рекламна фішка "найків", Майкл Джордан старів (завдяки йому прибутки "Найк" подесятирились) і час, коли він остаточно зійде з майданчика, був не за горами. Вудс, якому виповнилось 26 років, був у піку форми і розквіту. Плюс гольф став спортом номер один для знаменитостей всіх мастей. Ні, вони, як завжди полюбляли дивитись футбол і перегони Формули-1, проте грати, відпочиваючи, вони, як правило, хотіли в гольф. Сама атмосфера закритих ексклюзивних і надзвичайно дорогих та престижних гольф-клубів манила сильних світу цього. Президенти країн і найбагатших корпорацій, футболісти і кінозірки викладали шалені гроші, купуючи найкраще спорядження, ключки, м'ячі, які рекламував Вудс. Тільки в 1998 році "споживачі", любителі гри в гольф, виклали за м'ячі цієї гри 870 мільйонів доларів, а на ключки 3,6 мільярда доларів. Справа зайшла так далеко, що спеціалізована на виготовленні товарів для гольфа фірма "Тайтліс" мало не вступила в торгову війну з "Найк". "Тайтліс" мала ексклюзивний контракт з Вудсом, де він рекламував м'ячики для гольфа в той час, як "Найк" мала загальний контракт з гольфістом. Побачивши наскільки вигідним у фінансовому плані є гольф, "Найк" вирішила виготовляти м'ячі і ключки та відповідно ставити на них логотип "Тайгер Вудс". Фірми домовились між собою і виграв від цього звичайно ж Тайгер Вудс.
Що далі? Відрив Вудса від іншої групи гравців настільки значний, а в таборі молодих аж ніяк не видно його потенційного конкурента, тому скидається на те, що на наших очах ліпиться легенда найкращого гравця в гольф усіх часів і народів, короля гольфа. Говорити про те, що він залишиться найбагатшим, якось і не випадає. |
