BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    digest Postupu.    Арт-Поступ.    Ї-Поступ.    sport-Postup.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
8 квітня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:21 19-09-2017 -   У Трускавці п’яний водій збив дорожній знак, який травмував жінку-пішохода  
  15:20 19-09-2017 -   У Львові виступить син Елли Фіцджеральд  
  14:27 19-09-2017 -   «Горіховий дім» запрошує на зустріч «Маю право сказати ні»  
  14:22 19-09-2017 -   На Львівщині затримали румуна, якого розшукував Інтерпол  
  10:18 19-09-2017 -   У театрі імені Лесі Українки відновлять дах і фасад  
Україна
  15:16 19-09-2017 -   На Луганщині контрабандисти намагалася вивезти в Росію 4 т меду  
  15:14 19-09-2017 -   В Умань вже прибули понад 20 тисяч хасидів  
  14:25 19-09-2017 -   13-річний хлопець під час пожежі в одеському таборі виніс 15 дітей з п'яти кімнат  
  14:20 19-09-2017 -   Саакашвілі приїхав до Києва  
  14:18 19-09-2017 -   Порошенкові передали на підпис закон про освіту  
Світ
  15:17 19-09-2017 -   Іноземка намагалася потрапити в Україну за $300  
  14:19 19-09-2017 -   Біля берегів Бельгії знайшли затонулий човен часів Першої світової  
  10:20 19-09-2017 -   Сенат США схвалив $500 млн на оборону України  
  10:1 19-09-2017 -   Ураган Марія посилився до п'ятої категорії  
  9:57 19-09-2017 -   Вчені назвали тварин, які скоро вимруть  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Ї-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Отрута лихої пам’яти
Марія ДОМБРОВСЬКА-ПАРТИКА
 
Треба знати також те, на що були

здатні наші безпосередні предки,

а не лише те, що із ними трапилося.

Треба знати, на що здатна людина.

Еліас Канетті, “Гра очима”.

Історія не є вчителькою життя – ось у чому полягає безрадісна і скептична мудрість нашого віку. Чи може пам’ять чогось навчити, від чогось уберегти, дати свідчення правди? Що то буде за правда і яка з неї користь? Чи зуміємо ми осягнути, на що була і залишається здатною людина?

Балкани – це простір, спадково обтяжений КОРДОНОМ: поміж святинями, релігіями, державами, племенами, народами, реґіонами, людьми. В історичній пам’яті Балкан домінує постать ЧУЖОГО, НЕПРИЯТЕЛЯ, котрий безугавно чатує на згубу МОЄЇ віри, МОГО простору, МОЄЇ спільноти. Оборона та напад, недовіра та відчуття загрози, деструктивна ксенофобія – ось ті моделі, які історія прищепила мешканцям Балканського півострова. І лише подекуди їм вдавалося визволитися від цієї спадщини.

Зла пам’ять тут жива, хоча вона й приглушена, її легко воскресити й перетворити на знаряддя ненависти. Одним із найсильніших її зразків, який концентрує в собі дуже давній, але щоразу поновлюваний міт, є міт рідної автохтонної культури, що падає жертвою чергових нападів варварів. Образи блискучого минулого, “золотого віку”, – неодмінна складова балканських автостереотипів. Згаданий “золотий вік” є моделлю історичного звершення. Він, ясна річ, належить минулому, але містить у собі проформу майбутнього. Треба лише перемогти варварів, усвідомивши і підхопивши месіянський виклик історії. Оживити пам’ять і звільнити її від усього, чим отруїли її чужинці. Повернути первісну чистоту, відродитися всупереч зазіханням ворожого оточення, відродити спільноту, безсумнівну, як закони природи. А таку власне важко знайти в історії. Адже на Балканах члени одного й того ж племені, народу чи нації бували в різний час мешканцями королівств не лише різних, але й смертельно ворожих одне одному. Вони славили Бога у церкві, катедрі, мечеті, у слов’янському глаголичному, православному, грецькому, уніатському, латинському, лютеранському обрядах; вони шукали Його у таємничих обрядах боґумілів і містиці ісихастів. Вони боролися навзаєм в арміях усіх тих великодержав, для яких Балкани були брамою на Схід чи Захід, для яких порти Адріятики, Чорного та Середземного морів покликані були прокласти шлях до наступних завоювань. Лихом півострова стала в історичному минулому роля стратеґічної території, чого нещасні мешканці терену не могли й не зуміли змінити. Століттями він був межею і передпіллям, об’єктною сценою, а не суб’єктом власної історії.

Сучасні народи Балканського півострова впродовж кількох, навіть кільканадцяти, століть не мали власних державних осередків, навколо яких вони могли би будувати своє національне почуття, як це чинили їхні щасливіші сусіди. Коли й для них настала пора, а трапилося це на межі XVIIІ й XIX століть, усю свою духовну енергію вони зосередили на виокремленні себе як понадлокальних спільнот, цілком відмінних від сусідів: болгарських, хорватських, сербських; католицьких, мусульманських, православних; східних, західних, середземноморських; міщанських, селянських, шляхетських. Згадані критерії неможливо було узгодити між собою. Такі спроби ударемнювала історія, яка по-своєму і вкрай хаотично загосподарила простір Балкан. Отож фундаментом спільноти став мітологізований простір: Слов’янщина, Велика Сербія, Велика Хорватія. Їхні межі визначалися ідеологіями XIX століття, які покликалися на історичне право або органічну єдність мови, землі та крови. У такий спосіб вони боронилися і від натиску сучасників, і від синкретизму традиції, який руйнував усі ідеологічні об’єднавчі проєкти. Вони підхоплювали месіянське послання історії, провіщаючи воскресіння “золотого віку” у старовинних формах, у постаті, незайманій чужинцями і пам’яттю про століття неволі. Колективний автопортрет, неповний і багатозначний, вигравав завдяки цьому на глибині та гостроті, стаючи соліднішою підставою самоідентифікації. Мітологізований часопростір історії, спроєктований на сучасні реалії, ушляхетнював щойно народжені нації. Він формував нове відчуття вкорінености, зміцнене історичними раціями, арґументом давности й природности новостворюваних спільнот. Однак цей процес містив також загрозу самомістифікації, полегшеної ідентичности, заснованої на неґативних чинниках. Роля безборонної жертви історії звільняла від обов’язку критичної саморефлексії. Багатовікова неволя боронила перед відповідальністю за власну історію. Борня за волю та відстоювання власної ідентичности призупиняли чинність моральної оцінки засобів. У дуалістично поділеному світі пошуки ідентичности небезпечно легко набували форм терору стереотипів. Чим неприязнішими, инакшими і непроникнішими були обличчя ЧУЖИХ, тим міцнішою була НАША ціннісна відмінність. Немов perpetuum mobile діяв механізм “неґативного ототожнення”, оживляючи дедалі розлогіші простори злої пам’яти: ВОНИ завжди нам загрожували, ВОНИ прагнули нас знищити, ВОНИ нами користуються, ВОНИ тільки й чекають. ВОНИ – це міг бути кожен, зокрема сусід. Поміж НАМИ і НИМИ не було місця ваганням, ніхто не мав права залишатися осторонь. Патріотична література XIX століття створила власну реальність навколо постатей СВОЇХ, ЧУЖИХ і РЕНЕҐАТІВ. Багатовимірна історична драма перетворилася у повість про напад, захист і зраду.

Цю метаморфозу полегшила народна традиція епічної поезії, яка так захоплювала романтичну Европу і яка для модерної поезії епохи національного відродження балканських слов’ян стала “щиро народною” віщункою у справах мови та способу сприйняття світу. Полегшила, позаяк її улюбленим героєм був незламний і непереможний ВОЙОВНИК, особа із бурхливим темпераментом і невичерпною жагою убивати ворогів. Вороги оті були іновірцями та зайдами. Вони творили справжній паноптикум напівлюдських персонажів, керованих тваринними інстинктами або безкорисливою потребою жорстокости. Вони користувалися найменшою нагодою, аби вчинити насильство, ганьбу чи убивство, жертвами яких падали неповинні земляки і одновірці ВОЙОВНИКА. Їхні страждання і смерть накладали на нього обов’язок святої помсти самому винуватцеві та його одноплемінникам.

Народні та романтичні легенди опанували колективну свідомість, визначили форми змісту історичної пам’яти та у визначеному ними вигляді лягли в основу нового почуття ідентичности. Вони дієво підпорядкували історичну дійсність власним потребам і цілям. Вони приоздобили її, відібрали у неї багатомірність, замурували її у скам’янілому укладі вартостей. Відтоді націоналістичні ідеології та розмаїті концепції слов’янського федералізму виступали насамперед на тлі злої пам’яти. Пам’яти про те, чого НАМ завдали, а не того, на що ми були здатні.

Зла пам’ять існує не лише на теренах Балкан, Кавказу чи віддалених культур Азії та Африки. Вона дрімає у нас усіх, вона ладна пробудитися частіше, аніж ми схильні думати. Вона як ніж, якого легко сягне кожен, хто не надто обтяжений сумнівами і жадає влади. Зла пам’ять є ідеоґрамою історії, з якої і надалі можна укладати картини убивчої сили. Ними граються митці, ідеологи, політики. Але це дуже небезпечна гра.

У цій війні пам’ять стріляє у пам’ять, але гинуть живі люди, котрі борються за реальні квадратні кілометри. Клаустрофобський простір злої пам’яті стає щоразу тіснішим, притлумлюючи моральні сумніви та унеможливлюючи людяні реакції.

Ненависть, ніж або втеча. Чи це єдині пам’ятки, які залишаться від людей нашого століття? Позаяк, Боснія – повсюди.

Переклад Андрія Павлишина









» 
Польський бастіон
Др. Гайді Гайн, доцент університету м. Дюссельдо
 
Історичні міти, ідеологізація історії залишаються актуальні для взаємин поляків та українців. Проте не лише для них. Національна інтерпретація минулого та його героїзація властиві всім народам.

Поляки вважають себе народом, що опирався руйнівнім тенденціям Сходу, ставши начебто “католицьким бастіоном” і всіляко плекають свої історичні упередження. Український внесок у захист Европи є не меншим - Україна теж християнська країна, ті самі слов’яни, що так само намагалися оборонитися від навал зі Сходу. І тут ні ми, ні поляки не є ориґінальними. На Балканському півострові боротьба національних ідей набула ще гостріших рис - вже у ХХ столітті там прогуркотіла не одна кривава війна.

Ми пропонуємо Вашій увазі тексти, що висвітлюють стереотипи національного бачення історії, формування ксенофобської тожсамости, яка ділить світ на “свої” та “чужі” “бастіони”.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Бої в центрі Багдада 
Погляд
  ·  Запах іракського пляцка 
  ·  Їм не підходять наші герої 
Поступ у Львові
  ·  Сезон страйків триває 
  ·  Сюрприз для комунальників 
  ·  Міськрада обкрадає дітей 
  ·  Генеральний директор для театру 
  ·  Мерія оголошує війну водіям-порушникам 
  ·  Втікачі з "Батьківщини" 
  ·  Молодь дбає про нелегалів 
  ·  Затримали шахраїв 
  ·  ТРАФУНКИ 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Іракці -- напівбіженці 
  ·  Телевізійні тріумфатори 
  ·  Спільна програма ВР й уряду 
  ·  Оптимістичний приватизатор 
  ·  Останній динозавр парламенту 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Не вмирай, Білле! 
  ·  Пекін просить вибачення у світу 
  ·  Демократія по-туркменськи 
  ·  Новий лідер у Палаті громад 
  ·  У Якутії згоріла школа 
  ·  Віна між племенами 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Ексклюзивний офіс для універсального банку 
  ·  Україна віддає проект Одеса -- Броди 
  ·  Авіакомпанії світу лихоманить 
  ·  kOROTKO 
digest Postupu
  ·  Чому іракці вмирають за Саддама 
  ·  Кучма як загроза 
  ·  Київ і Вашинґтон поговорили різними мовами 
  ·  Знову про коаліцію 
Арт-Поступ
  ·  Від Розп'яття до "Мівіни" 
  ·  Зоряні години класики 
  ·  Чи будуть "Віртуози"? 
Ї-Поступ
  ·  Польський бастіон 
  ·  Отрута лихої пам’яти 
sport-Postup
  ·  Фантазії гімнастичного помосту 
  ·  ГАНЬБА 
  ·  ЗОЛОТА ГАННА 
  ·  Формула-1 
  ·  КУБОК ДЕВІСА 
  ·  sPORT-KOROTKO 
Пост-Faktum
  ·  Любов сильніша від смерті 
  ·  КАЛЕНДАР