|
|
|
|
Перша сторінка »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Антикорупційна вистава для Заходу |
|
Антикорупційна вистава для Заходу |
| Антон ФЕДОРЦІВ, ПОСТУП |
| |
Робочий тиждень вітчизняна влада завершила несподіванкою. У п’ятницю ввечері після засідання Національної ради з питань антикорупційної політики Офіс президента презентував план виходу з конституційної кризи. Антикризовий путівник у міжвідомчій дискусії напрацювали глава держави, інші представники виконавчої влади, голова Верховної Ради, а також керівники Національного антикорупційного бюро, Національного агентства з питань запобігання корупції та міжнародні партнери. Тепер ініціатива у поновленні законодавчої інфраструктури системи антикорупції повинна перейти до парламенту.
Вірний консільєрі президента Андрій Єрмак роз’яснив, що для подолання кризи достатньо зробити три кроки. Отже, передусім влада зібралася відновити кримінальну відповідальність за навмисне неподання декларації й надання у ній неправдивих відомостей. Судячи зі запалу глави держави, майбутнім порушникам закону світить суворе покарання. Це всерйоз повинно насторожити експертів, оскільки документ може продублювати долю свого нормативного попередника. Його або визнають неконституційним, або за кілька років до Києва прилетять «листи щастя» від Європейського суду з прав людини через непропорційність шкоди та покарання. Щоправда, понад рік перебування при владі президента Зеленського продемонстрував, що переслідуваними можуть стати хіба лідери та прихильники опозиції.
За другим пунктом плану НАЗК повернуть повноваження щодо моніторингу електронного декларування і врегулюють питання е-декларацій служителів Феміди. Найімовірніше, тут не буде ні спротиву, ні негативних наслідків. У своєму недавньому скандальному рішенні Конституційний суд примудрився вийти за межі подання майже п’яти десятків депутатів і скасував навіть ті положення законодавства, про які ініціатори звернення не просили. Зокрема, судді-конституціоналісти визнали неконституційним свій конфлікт інтересів – кількох із них упіймали на декларуванні недостовірних даних.
Нарешті на третьому етапі виходу з кризового становища президентська канцелярія задумала врегулювати питання утворення НАБУ та забезпечити діяльність її очільника. Якраз напередодні засідання антикорупційної Нацради у Верховній Раді зареєстрували законопроект авторства прем’єр-міністра Шмигаля і групи народних обранців щодо внесення змін до закону про бюро. Цим актом Кабмін хоче зберегти статус-кво до фактичного виконання рішення КСУ щодо неконституційності призначення керівництва НАБУ президентом. Директор бюро Ситник продовжить працювати на посаді, поки парламент не ухвалить масштабні законодавчі зміни зі зміщенням права на кадрові призначення відомства до уряду.
Проте, насправді головний мотив законопроекту – не заявлений порив зміцнити антикорупційну структуру, а реверанс Заходу. У Брюсселі та Вашингтоні навіть натяки на політичне цькування Ситника сприймають вкрай гостро, з якогось дива вважаючи директора НАБУ ледь не реінкарнацією Лаури Кьовеші – матері антикорупційного очищення сусідньої Румунії. Крім того, іноземні партнери ще з 2014 року методично дотримуються принципу надавати фінансову допомогу лише в обмін на антикорупційний поступ. А грошей західних донорів офіційний Київ зараз потребує чи не більше, ніж у буремний час після Революції гідності...
Тим не менше, з поспіхом наразі складається складно. Принаймні, в питанні статусу Конституційного суду. Керівник президентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія дав невтішний прогноз із термінами голосування проектів закону про повернення забракованих Конституційним судом правових норм. На його думку, до порядку денного вони потраплять не раніше 15 грудня, а час на їх розгляд ще потрібно буде розділити з багатостраждальним бюджетом-2021. Та й конкуренти за прихильність депутатського корпусу в цьому питанні – президент Зеленський і спікер Разумков – досі не дали сигнал більшості про підтримку одного чи іншого законопроекту.
Усі ці факти вкупі наштовхують на думку, що вся бурхлива діяльність влади – велика вистава. Керівництво держави, яке торік дивом опинилося у владних кабінетах, продовжує жити за сценарною інерцією. Нинішні небожителі Печерських пагорбів переписують дії головних акторів по ходу п’єси й сподіваються удаваним молодецтвом вразити Захід, наче наївних телеглядачів «Квартал TV». Мовляв, і президент, і прем’єр-міністр, і навіть голова Верховної Ради проявили політичну волю до реформ і законотворчу активність, а схильні до корупційних зв’язків рядові депутати саботують усі їхні напрацювання. Проте, навіть кволі на підйом центри сили в західних столицях у подібні дурниці не повірять. За такої ситуації вітчизняній владі залишається лише якомога швидше ухвалити всі потрібні законопроекти, бо реальністю стане не тільки економічне, а й політичне банкрутство... |
|
|
|
|
У «слуг» знову – мимо каси |
|
У «слуг» знову – мимо каси |
| Антон ФЕДОРЦІВ, ПОСТУП |
| |
 Вітчизняна влада цього тижня продовжила заганяти себе в кут на всіх фронтах. Щоправда, в перший день зими Верховна Рада зробила хід для отримання перепочинку в протистоянні з малим і середнім бізнесом. Крок цей, однак, вийшов не назад, а лише вбік. На вимогу підприємців парламент лише відтермінував посилення фіскалізації бізнесу до 2022 року. Від законодавчих змін у захваті не всі: депутати назвали їхнє ухвалення великим компромісом усіх фракцій, а частина фізичних осіб-підприємців пообіцяла продовжити протести до повної відміни обов’язку використовувати касові апарати для роботи з готівкою та обліку товарів. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Львівська облрада: нове скликання зі старими принципами |
|
Львівська облрада: нове скликання зі старими принципами |
| Антон ФЕДОРЦІВ, ПОСТУП |
| |
 Перший день зими ознаменувало прем’єрне засідання Львівської обласної ради VIII скликання. Напередодні урочистого зібрання головною інтригою були майбутня конфігурація більшості в раді, а також прізвище її очільника. Провінційні чвари та особисті амбіції місцевих вождів, однак, додали перцю, у, здавалося б, нудний процес перемовин. Переможці й переможені несподівано ледь не обмінялися ролями, а мінімум дві політичні сили опинилися на межі розколу через внутрішні протиріччя. |
| Детальніше>> |
|
|
|
