Середа стала днем політичних перформансів в Україні. Головна роль у них дісталася п’ятому президенту Петрові Порошенку. Жіноча партія – у генерального прокурора Ірини Венедіктової. Її кабінет, а також офіс Державного бюро розслідувань виконали роль знімального майданчика. А за кадром залишилися автори сценарію із сумнозвісного творчого об’єднання «Студія Квартал-95». Що ж до суспільно-політичного впливу серії вистав, то його ще доведеться оцінити за якийсь час.
Щоправда, кілька попередніх висновків уже можна зробити. Перший – вихідці з «планети КВН» не дуже люблять, коли об’єктом жартів стають вони самі. Три тижні тому Порошенко відверто затролив владу та правоохоронні ограни, запросивши всіх у день свого допиту в ДБР на виставку картин із власної приватної колекції. А напередодні лідер «Європейської Солідарності» з прихильниками зібрався під будівлею бюро з фотожабами на свого наступника Володимира Зеленського та його команду у владі. Ця добра народна творчість і поруч не стоїть із в’їдливими номерами «Вечірнього кварталу» впродовж останніх шести років чи непрофесійними та політично заангажованими відеороликами прокурорів.
Висновок другий – чинний президент вважає свого попередника головним ворогом. Попри «щирі» запевнення у десятках інтерв’ю, що глава держави не має особистого інтересу в переслідуванні Порошенка, дії Зеленського та залежних від нього посадовців свідчать про зворотнє. Намагання вручити підозру Порошенку в непередбачений законом спосіб, та ще й під час допиту в іншому провадженні – виглядало актом відчаю. Вочевидь, владі настільки принципово поквитатися з колишнім главою держави, що навіть непринципово за яким звинуваченням. Контрабанда творів мистецтва? Непогано. Перевищення владних повноважень? Згодиться.
Третій висновок – влада свідомо чи несвідомо остаточно визначила, хто є її реальним опонентом і справжньою опозицією. Симптоматично, що нею стала проукраїнська «Європейська Солідарність» з Порошенком на чолі, а не, наприклад, відверто проросійська «Опозиційна платформа – За Життя» в обозі з Віктором Медведчуком, який сенсаційно задекларував частку в телеканалах «1+1» та «2+2» з холдингу олігарха Ігоря Коломойського. Як наслідок, тепер більшість скептично налаштованих до Зеленського, «Слуги народу» та сформованого ними уряду політичних сил, громадських організацій і пересічних громадян вбачатимуть доцільність гуртуватися саме навколо «ЄС». Це той шлях, яким пішла «Батьківщина» після початку політичних переслідувань Юлії Тимошенко. Тим більше, партія Порошенка наразі залишається єдиною із електоральними перспективами в проукраїнському таборі.
Паралель зі справою екс-прем’єр-міністра доби президента-втікача Януковича з’явилася недарма. Леді Ю теж «шили» з десяток найдивовижніших справ, зокрема й замовне вбивство донецького бізнесмена Щербаня, та зрештою відправили за ґрати за звинуваченням у перевищенні влади та службових повноважень під час укладення «газових» контрактів із Росією у 2009 році. Тимошенко, мовляв, не мала права віддавати письмові директиви керівництву «Нафтогазу» на підписання угод. Слідство тоді вхопилося за т. зв. неймінг – прем’єр-міністр могла давати доручення, але не директиви.
Натомість Порошенку інкримінують схиляння голови Служби зовнішньої розвідки до вчинення злочину. Фабула слідства така: колишній глава держави підбурив очільника СЗР до наказу особовому складу служби про призначення своїм першим заступником Сергія Семочка. На той час у відомстві вже був перший заступник, тому призначення нібито було незаконним. За кілька місяців потому новоявлений розвідник оскандалився з непомірними статками та російським громадянством родини і неабияк підточив президентський рейтинг Порошенка. Свою ціну за це призначення, хай і потенційно незаконне, тодішній глава держави вже поніс. Вона, як і у випадку зі Свинарчуком-Гладковським, була політичною – президента не переобрали. Тим часом судова перспектива такого звинувачення виглядає примарною. Хіба що заступник міністра закордонних справ Єгор Божок (той самий «схилений до злочину» колишній глава СЗР) організував собі кар’єрне майбутнє показами проти екс-президента.
Уся епопея з оголошенням підозр Петру Порошенку викликає чимало запитань. Упродовж тривалого часу політичні опоненти п’ятого президента атакували його низкою звинувачень, найпопулярнішими з яких були «наживання на війні» та казковим «збагаченням» колишнього глави держави в час перебування на посаді. Однак, за рік після втрати Порошенком влади все, що «нашкребла» ціла правоохоронна система на нього – це туманна історія з призначенням Семочка та буцімто незаконне ввезення полотен відомих художників з-за кордону. Таке переслідування виглядає непереконливо не тільки всередині країни, а й за її межами. Колишній спецпредставник Держдепу США Курт Волкер сигнал Зеленському від Заходу вже надіслав – замість політичних переслідувань президенту краще зосередитись на побудові національної єдності в умовах протистояння російській агресії. І справді після року перебування на посаді Зеленський вже б мав турбуватися за результати власної діяльності, а не перебувати в нетрях міфічної боротьби зі злим попередником...
