BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    digest Поступу.    Інтерв''ю у Поступі.    Аналітика у Поступі.    Арт-Поступ.    Ї-Поступ.    Поступ науки і техніки.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
14 грудня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:10 15-12-2017 -   На Жовківщині відкрили дахову сонячну електростанцію  
  16:8 15-12-2017 -   У Гарнізонному храмі відновили унікальні фрески  
  15:37 15-12-2017 -   Завтра на вулиці Львова повернуться тролейбуси №5 та №24  
  13:29 15-12-2017 -   Мешканець Львівщини загинув під час пожежі в дерев`яному будинку  
  13:22 15-12-2017 -   В області завершили ремонт автодороги Львів-Тернопіль  
Україна
  15:35 15-12-2017 -   В Україну прийде справжня зима з 19 грудня  
  15:33 15-12-2017 -   ГПУ закрила справи проти шести нардепів  
  14:19 15-12-2017 -   МЗС: Біометрія на кордоні запрацює з Нового року  
  14:18 15-12-2017 -   Подвійне вбивство: у Дніпрі розстріляли сім'ю бізнесмена  
  13:25 15-12-2017 -   Керуючу заводом у Дніпрі затримали за хабар у $35 тисяч  
Світ
  16:25 15-12-2017 -   Вчені визначили причину пияцтва  
  15:36 15-12-2017 -   Іспанію можуть відсторонити від участі в ЧС-2018  
  13:23 15-12-2017 -   Ще три жінки звинуватили Дастіна Гоффмана в домаганнях - ЗМІ  
  10:58 15-12-2017 -   На заводі у Тернополі пролунав вибух  
  10:54 15-12-2017 -   Напади з ножем в Нідерландах: загинули двоє людей  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Інтерв''ю у Поступі  » 

___________________________________________________________________________

Володимир ПОЛОХАЛО: Мені нудно спостерігати за політикою
 
Володимир Полохало
-- Пане Володимире, очевидно, ситуація у світі сама диктує першу
тему нашої розмови. Як вплине на Україну американсько-іракська війна, особливо в контексті того, що Україна вже задіяна в ній?

-- Я би сформулював це так: для України це не участь у війні, а співучасть.
Бо участь -- це свідомий вибір з урахуванням чітко зрозумілого національного інтересу, з урахуванням наслідків цієї участі, прагматичного підходу до такого явища як політичний реалізм, розрахунок на довготерміновий стратегічний інтерес тощо. А тут нічого подібного не було. Йшлося зовсім про інше. Співучасть України у військовій акції проти Іраку не є самостійним рішенням і обумовлена не розрахунками в площині національного інтересу з урахуванням громадської думки та суспільних очікувань. Цілком зрозуміло, що це потрібно насамперед для президента Кучми, який завжди використовував міжнародну спільноту у своїх інтересах, тобто грав на тих чи інших суперечностях в міжнародному товаристві й намагався створювати імідж ринкового політичного діяча, орієнтованого на демократію та європейський вибір, що, до речі, йому довго вдавалося. Співучасть у війні потрібна йому особливо при його катастрофічно низькому рейтингу, за умов рекордної недовіри як до президента. Він усвідомлює, що ситуацію треба виправляти ще й через його негативний імідж у світі, що пов'язаний з багатьма речами: "Кольчуги", "касетний скандал", а також те, що він зарекомендував себе як людина, яка не може дотримувати свого слова, яка не є чіткою, послідовною і яка не є надійним партнером у міжнародному співтоваристві. Тож для нього рішення про відправлення батальйону є своєрідною "чарівною паличкою" на певний період. Коли загострюються інтереси великих політичних гравців у світі, для нашого президента це має особливе значення тому, що увага зарубіжної громадськості не буде такою прискіпливою до його персони. Президент сподівається на індульґенцію з боку США і країн, які знаходяться під їх впливом.

Позиція Росії, Німеччини і Франції має внутрішні інтереси і теж є елементом політичної гри. В усякому разі, згадаймо, позиція Франції була зовсім іншою при бомбардуванні Бєлграда в 97-му році. І попри те, що Саддам Хусейн сьогодні є загрозою світу, сьогоднішня позиція цих країн не дає альтернативи, як захистити світ від небезпеки, що йде від деспотичних режимів, які не гарантують невикористання зброї масового знищення. Зрозуміло, з діями США важко погодитися, але дивують подвійні стандарти і дивна позиція тієї самої Росії, де проблема чеченців була породжена російською політикою. На тлі штучного референдуму, організованого в Чечні, неможливості продемонструвати зразки цивілізованого розв'язання своїх внутрішньо-етнічних конфліктів, Росія намагається стати ледь не лідером у розв'язанні світових проблем. У цьому є певний цинізм і навіть гротескність позиції російських політичних еліт. Думаю, інформаційна війна, яку веде Росія довкола іракського конфлікту, це, насамперед, тільки прагматична гра з метою використати ситуацію на свою користь задля певного послаблення США. Хоча претензії Росії на демократичного лідера світу -- це нонсенс.

-- Попри те, що прагматизм гри нашої країни в іракському конфлікті, очевидно, менш претензійний, все ж, яку роль зіграє відправлений цього тижня український батальйон?

-- Ми є пішаком в чужій глобальній грі. За цю роль Україна, а точніше --
її влада, сподівається на певні дивіденди, забуваючи, що це не наша війна. Якщо бути чесними, то роль нашого батальйону у цій війні мізерна. Як для Кувейту, так і для США. Відправлення українського батальйону -- це лише демонстрація нашого сервілізму. Я не знаю перипетій цих всіх переговорів, та думаю, США не вимагали від України ані батальйону, ані підтримки. США надто добре розуміють стан нашої економіки, військової сфери і зокрема Збройних сил. Тому те, як висвітлює українське телебачення відправлення цього батальйону, схоже на якийсь андеґраунд чи навіть сюр. Бо всім зрозуміло, що наша співучасть є абсолютно непродуктивною, навіть ніякою. Говорити про гуманітарну місію нашого батальйону -- лукавство. Мені, звичайно, шкода Кувейт, але ще більше мені шкода українців, тому що Кувейт сьогодні одна з найбагатших країн у світі. Ця держава може утримувати кілька Україн за рахунок свого національного продукту. Кувейт знає, що він захищає, він постраждав від Іраку, від Хусейна, він захищає основне джерело свого багатства -- нафту. А бідний українець, який знаходиться там на службі у кувейтських магнатів -- це аж ніяк не гуманітарна місія. Навпаки, усе виглядає як гуманітарна допомога Кувейту Україні. Українці поїхали заробити гроші. І це ганьба. Це не допомога, як каже Ющенко, мирному населенню Кувейту, а допомога сім'ям 532 українських громадян. Звісно, бути в батальйоні -- це краще ніж бути нелегалом у Польщі, Чехії чи Португалії. Також це гуманітарна допомога Кучмі, який боїться нових "кольчуг", нових міжнародних скандалів, який боїться постати перед світом трохи кращим за Хусейна. Наш президент дав сигнал великим країнам, щоб його не чіпали, закривали очі на "справу Ґонґадзе", на "Кольчуги" тощо. Ми беремо участь у цьому конфлікті задля отримання милостині і це удар по національній гідності. Наша співучасть -- це вимолювання гуманітарки. Я переконаний, і світ, і Кувейт це так і сприймають. Мене, насамперед як українця, не як політолога, не як аналітика, не як науковця, принижує, що ми перетворилися на світового жебрака.

-- У парламенту був шанс залишити батальйон вдома. Наскільки у
голосуванні з цього питання є показовою позиція Ющенка, зокрема її відмінність від думки, висловленої опозиційними фракціями?

-- "Наша Україна" у цьому голосуванні поділилася навпіл, а він сам
голосував за ратифікацію угоди і, водночас, утримався щодо відправлення батальйону. З одного боку, Ющенко не хотів іти на конфронтацію з президентським оточенням і не хотів викликати гнів президента. Крім того, безперечно, Ющенко розраховує на поповнення своїх політичних ресурсів за рахунок підтримки з боку США. Я маю на увазі не прямої підтримки -- фінансової тощо, йдеться про прихильне ставлення до нього як до потенційного президента. Тоді як опозиція ризикує втратити прихильність з боку американського естеблішменту. Найбільше ризикує Юлія Тимошенко. Але так чи інакше, вона виявила свою принциповість і відповідність зі своєю програмою. Бо програма "Батьківщини" якраз передбачає пріоритет міжнародного права і ролі міжнародних іституцій (до прикладу, ООН) у розв'язанні складних проблем сучасності, зокрема конфліктів. "Блок Юлії Тимошенко" у цьому голосуванні продемонстрував відповідність деклараціям, передвиборним обіцянкам і програмам. Думаю, це не пройшло непоміченим з боку американських спостерігачів. Коли йдеться про глобальні конфлікти, актуальною стає дихотомія: свій -- чужий, хто з нами, а хто -- проти нас. Зрозуміло, Юлія Тимошенко, мабуть, передбачила наслідки свого голосування. Тому це і робить їй честь: вона не робить ставку на міжнародну підтримку, на відміну від Ющенка, вона робить ставку на внутрішній потенціал.

-- Наскільки ці довколавоєнні баталії впливають і впливатимуть на
подальший передвиборно-президентський клімат в Україні?

-- Співучасть України у війні має і передвиборний контекст. Тобто
вибори в Україні є частково національні, а частково транснаціональні. Світові гравці так чи інакше мають вплив на них. На вибори у Франції набагато важче впливати, адже впливати на країни, де є усталений політичний режим, не обов'язково демократичний, також нелегко. Українське волевиявлення сьогодні може бути обумовлене тією чи іншою поведінкою претендентів на найвищу політичну посаду, але ця поведінка сьогодні піддається впливам різних світових феноменів включно з іракським конфліктом. З точки зору перспектив, взагалі, у нас спостерігається патова ситуація. Якщо в Білорусі було очевидно, що перемагає Лукашенко, то в Україні сьогодні важко прогнозувати -- хто буде третім президентом.

-- А як же Ющенко, хіба його рейтинг настільки небезпечно коливається?

-- Якщо говорити про Ющенка, то його політичні ресурси і рівень
підтримки недостатні для того, щоби почувати себе впевнено. Його рейтинг достатній, щоби потрапити в другий тур. На мій погляд, Ющенко не вірить в самодостатність власної політичної гри без альянсів з іншими політичними силами ... із табору президентського оточення. Думаю, вся поведінка Ющенка і до, і після парламентських виборів засвідчує, що для себе він вважає оптимальним варіантом, коли його політичним союзником буде не лише підтримка електоральна, а й підтримка адмінресурсу: або пряма, або така, що не перешкоджатиме, особливо в східних реґіонах. 15 вересня був сигнал раціональної стратегії Віктора Ющенка, коли Сергій Тигипко в КПІ на так званому Форумі демократичних сил, який організовував Ющенко, сказав про підписання угоди з "Нашою Україною" про створення більшості в парламенті. Я думаю тоді цей за суттю виборчий альянс не відбувся лише через амбіції і відповідні дії Віктора Медведчука, який зробив для цього все можливе. Є багато інших фактів, які засвідчують, що Ющенко не стільки з опозицією в особі Тимошенко, Мороза тощо, скільки з президентським оточенням. Ющенко не вірить в продуктивність свого союзу з опозицією.

-- Навіщо ж тоді з'являється на акціях опозиції?

-- Це раціональний розрахунок, який полягає в тому, що близько 40-50 %
його електорату -- це так званий протестний електорат, який сприймає Ющенка як опозиціонера і альтернативу нинішньому режиму. Щоби зберегти рейтинг, Ющенко прийшов 16 вересня на мітинг на Європейську площу, 2 березня на з'їзд опозиції, 9 березня -- до пам'ятника Шевченку. Це піар-акції, які мають утримувати протестну частину його електорату. Тим, хто Ющенка звинувачує в нерішучості, кволості, я скажу: Ющенко надзвичайно послідовний, раціональний з точки зору власних інтересів, витриманий і усталений у своїх діях та у виборі тактики, якої він неухильно і чітко дотримується. Лише журналісти створюють міфи про його невизначеність.

-- Пане Володимире, та журналісти самі щиро вірять у ці міфи...

-- Дарма. Двоїстість і еклектизм Ющенка має чітку природу. І думаю, він
свідомо підписував відомий лист трьох, де опозицію 9 березня 2001 року порівняли з націонал-фашизмом.

-- Але ж навіть Плющ визнає, що він тоді марно підписався під цим
листом. Ви гадаєте, що Ющенко не жалкує?

-- Про Плюща я не хочу говорити, а у Віктора Ющенка був шанс
відмитися від свого підпису. 9 березня цього року після мітингу йому варто було прийти до Лук'янівської в'язниці покаятися, сказати: "Хлопці, це була моя помилка. Насправді, ви не є злодіями, ви -- жертви політичного режиму, а мій підпис був помилковий і я визнаю зараз це". А він це зробив?! З точки зору політичної поведінки, політичної культури, політичної совісті він мало чим відрізняється від Володимира Литвина, Сергія Тигипка, і навіть від Миколи Азарова. Ющенко не є альтернативою цим людям, які уособлюють оточення президента.

-- Пане Володимире, та Ви просто хочете розбомбити віру Західної України в Ющенка...

-- Західний реґіон -- специфічний. Його ошукали в 1999-му році.
Галичанин ішов голосувати за Кучму, аби не було москалів, аби не було совєтів, аби не було комуністичного реваншу. Переляканий можливою перемогою Симоненка, галичанин, голосуючи, наступав на горло своїй пісні. Сьогодні саме там зібраний протестний електорат Ющенка і саме він асоціюється як противага нинішньому режиму. Західній Україні сьогодні дуже важко об'єктивно дивитися на Ющенка, тому що він сприймається як месія, як визволитель, як надія на краще життя. Тому людина просто не хоче руйнувати свій стереотип і хоче бачити Ющенка таким, яким уявляє. Та якщо відбудеться його альянс із будь-ким з президентських сил, то українцям знову доведеться обирати між більшим і меншим злом. В 1999-му році Кучма був меншим злом: краще Кучма, ніж Симоненко. Тепер може статися: краще Ющенко, ніж, до прикладу, Медведчук. Ющенко ризикує стати не альтернативою, не месією, а просто меншим злом.

Колись я назвав команду Ющенка політичним проектом Банкової. Зараз я можу повторитися, тільки назву це тепер одним з проектів. Бо, зрозуміло, що, приміром, у Януковича не так багато президентських шансів через його дві судимості і певні інші моменти. Мало шансів у Медведчука. І у "другого ешелону" -- Азарова, Кірпи. Ющенко сподівається, що "батько" все-таки виділить його як основного "сина". Дуже прикро, та Ющенко продовжує сидіти на стільці влади. Правда, якщо раніше він сидів на шкіряному диванчику, то тепер на більш простому стільці, але теж провладному. При цьому він не сидить на двох стільцях, як його звинувачують. Бо на опозиційному стільці він якщо і сидить, то лише інколи і тільки скраєчку -- на стільці опозиції йому дуже некомфортно.

-- Ваші слова означають, що єдиний кандидат від опозиції в особі
Ющенка зовсім неможливий?

-- Ні, можливий і такий варіант. Є єдина ситуація, за якої Ющенко може
стати переконаним опозиціонером -- якщо його повністю виштовхає президентське оточення.

-- Ви гадаєте, в такому випадку опозиція його прийме? Це впишеться в президентські амбіції інших лідерів опозиції?

-- Лідери опозиції -- люди раціональні. Вони розуміють, що високий
рейтинг у Тимошенко, у Мороза... Але вони усвідомлюють можливості і ресурси нинішнього політичного режиму. Я думаю, з Ющенком у них з'являється більше шансів.

-- Пане Володимире, як ви оцінюєте президентські ініціативи політичної реформи?

-- Основне її завдання -- зберегти статус-кво, контроль над головними
економічними і політичними ресурсами країни. Тобто важливо зберегти систему хіба що з певною косметичною модифікацією. Президентська програма реформ -- це абсолютна еклектика, яка поєднує непоєднуване. Наприклад, декларується послаблення президента, і водночас через двопалатний парламент, який призначається президентом, послаблюється роль парламенту. Хіба це логічно?! Президентські ініціативи не піддаються раціональному логічному аналізу з точку зору його сприйнятності. Це хитрий документ, який можна по-різному сприймати, його можна інтерпретувати і тлумачити будь-як, бо він не містить ані чіткості, ані прозорості. Це асорті. Просто президент хоче мати безпечне майбутнє. Ці його ініціативи ніхто не обговорює -- суспільству це не цікаво, бо сприймається, як елемент політичної гри в інтересах режиму.

-- І наостанок: для політолога політика в Україні є нудною?

-- Політика в Україні є банальною, вона не містить інтриги. Немає
несподіваних нестандартних ходів. Цікавою політика є за умов конкурентно-політичного режиму і загальних правил для всіх, що в свою чергу можливо при демократичній боротьбі. От у Білорусі мені було нецікаво спостерігати за виборами, а у Франції та Німеччині була інтрига, була реальна конкуренція і все залежало від самих політиків. А в нечесних умовах, коли все твориться на Банковій, спостерігати за політикою нудно.

Розмовляла Ольга СНІЦАРЧУК, Київ









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Бушу -- союзники, Хусейну -- друзі 
Погляд
  ·  Володимир СТРЕТОВИЧ: Боротьби з корупцією влада не благословляє 
  ·  Тижня замало для перемоги 
  ·  Київський "презент" від СБУ 
  ·  Бушу -- союзники, Хусейну -- друзі 
Поступ у Львові
  ·  Невідома спадщина Сліпого 
  ·  Міські "пролетарі" подбають про бідних 
  ·  Транспорт на конкурентних умовах 
  ·  Вугілля подорожчає 
  ·  "Кобра" залишила Львів 
  ·  Пекарі обдурюють львів'ян 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Ющенко стане єдиним восени 
  ·  Президент звільнив президента 
  ·  Уряд у позі страуса 
  ·  Кучму закидають позовами 
  ·  Литвин переконує італійців 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Вірус-мутант поширює хворобу 
  ·  Буш "наїжджає" на Москву 
  ·  Євросоюз має плани до збільшення 
  ·  Президент на допиті 
  ·  Суд над убивцею Фонтейна 
  ·  Сопричастіє зі Сходом у Римі 
  ·  СВІТООГЛЯД 
digest Поступу
  ·  Виграти більш тривалу війну 
  ·  Пане Буш, не мочіться на французів! 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Володимир ПОЛОХАЛО: Мені нудно спостерігати за політикою 
Аналітика у Поступі
  ·  УРЯД ПРЕЗИДЕНТА ЮЩЕНКА 
Арт-Поступ
  ·  Корифей сцени 
  ·  Далі як графік 
  ·  Цей різний, різний Цобель 
  ·  В Італії будують музеї 
Ї-Поступ
  ·  Евроатлантична інтеґрація України: реґіональний вимір 
  ·  Досвід співробітництва України з НАТО та завдання, що стоять перед ЗС України на 
Поступ науки і техніки
  ·  Тости підвищеної інформативності 
  ·  Де для клонів узяти душу 
  ·  Споконвічна діра 
  ·  Вогняні кулі з небес 
  ·  Як помер Цезар 
  ·  Цигарки борються з мозком 
  ·  Світло далеких галактик 
Пост-Faktum
  ·  КАЛЕНДАР