BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    Поступ в Івано-Франківську.    Львівські обсервації.    Подорожі Поступу.    Здоровий Поступ.    Поступ комп`ютерних технологій.    Кримінал.    Арт-Поступ.    Ексклюзив Поступу.   
  Цитата Поступу
 
11 січня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
Міжнародний економічний форум


Купол
Львів
  15:37 22-10-2018 -   Поліція затримала у Львові викрадачів турка  
  14:47 22-10-2018 -   Мешканців Львівщини запрошують на відзначення річниці ЗУНРу  
  14:46 22-10-2018 -   На Львівщині урочистою ходою відзначать річницю проголошення ЗУНР  
  14:42 22-10-2018 -   У лікарні помер 34-річний боєць АТО зі Золочева  
  12:8 22-10-2018 -   Молодь Львівщини запрошують до участі у наметовому таборі  
Україна
  16:21 22-10-2018 -   Цього тижня Україна перейде на зимовий час  
  11:54 22-10-2018 -   Мокрий сніг, холод і сильний вітер: цього тижня погода в Україні суттєво погіршиться  
  10:55 19-10-2018 -   До Луцька їде предстоятель УПЦ МП  
  14:32 18-10-2018 -   Міністерство освіти перегляне шкільну програму з історії України  
  13:17 18-10-2018 -   Бурштинокопачі напали на поліцію  
Світ
  15:32 22-10-2018 -   Вчені стверджують, що сновидіння можуть передбачати хвороби  
  12:42 22-10-2018 -   У світі збільшилася кількість мільйонерів  
  11:59 22-10-2018 -   У Тихому океані набирає сили ураган четвертої категорії  
  10:49 22-10-2018 -   У Торонто відкрився меморіал жертвам Голодомору  
  10:13 22-10-2018 -   Через два дні після легалізації у Канаді закінчилась уся марихуана  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівські обсервації  »  *

___________________________________________________________________________

Свята
Юзьо ОБСЕРВАТОР
 
Кожна чергова різдвяна вечеря віддаляє мене від святвечорів мого дитинства. Затираються деталі. Окремі речі взагалі щезають із пам’яті. Стаю щораз сильніше зв’язаний з біжучою хвилею. А щоразу менше з тим, що давно проминуло.
Мимоволі свята стають оказією для роздумів на тему минулих років. За різдвяним столом згадуємо тих, котрі відійшли, виїхали, котрі зникли з нашого життя надовго або навіть назавше. Дивуємося, що час так швидко минає. Думки в головах біжать зиґзаґами, перестрибують з теми на тему, і пригадуємо собі знову, що ми повинні бути до себе зичливими, бо ж усі люди – брати. Окрім тих, котрі є сестрами. І кожен з нас може нагло опинитися в ситуації тих, кому ведеться гірше, ніж нам.
На короткий час припиняємо суперечки і сварки. Ті, котрі помічають свої вади, вирішують виправитися. Ті, які вад не мають, нічого не вирішують. Останніх, мабуть, найбільше. Дехто ще пам’ятає про додаткове накриття для заблукалого мандрівця, але про всяк випадок добре замикають двері. І це врешті не можна осуджувати, бо мандрівців є нині стільки, що притулки для бездомних не годні всіх помістити.
У будь-яку хвилю може хтось натиснути на ваш дзвінок, і треба добряче замислитеся: відчинити чи ні. Хоча там, за дверима, може бути хто завгодно з колядою. Може, навіть Стефцьо Сенчук з далекої Болгарії альбо Василько Базів зі ще дальшої Канади – засніжені, голодні, вихудлі. Як таким не подати?
Приїхав колєга з Вроцлава і розповідає, що там уже не колядують. На Різдво ходять колядувати іно самі цигани. Ну, нам іще до цього далеко, але й не дуже. Бо з кожним наступним Різдвом таки меншає вертепів і меншає колядників. Ніхто вже з таким захватом не колядує, як у ті часи, коли це заборонялося.

С раждеством, пацани!

З кожним роком українська телєвізія все далі й далі віддаляється від українців і стає усе ближчою до тих, хто насолоджується Вєркою Сердючкою. І ось уже телефільм “Вечори на хуторі біля Диканьки” знімає якийсь Горов за сценарієм якогось Фрідмана. Нормально? Напевно, нормально. Оно в Голлівуді теж переважно фрідмани фільми знімають. І нічо. Американцям подобається. Правда, є один нюанс. Вони там знімають їх таки по-англійському, а не на фєні. Як у нас.

За єдину, але з ким?

Коли я замислююся над назвами ружних бльоків, то не так просто мені второпати, що за тією назвою ховається. Скажімо, коли президентський бльок нарід обізвав ТУНДРОЮ, то все було зрозуміло.
Тундра є тундра. Відразу пригадуються анекдоти про чукчів. Але коли вони перейменувалися ЗаЄдУ, то мене вже це знервувало. Я розумію, що більша частина тотих заєдупців спілкуються на общєпонятном і в них на першому пляні не ЇДА, а ЄДА. І розумію, що кожному хочеться до корита допхатися, аби й собі трохи почавкати, бо голод – не тітка. Але не розумію, навіщо їм подавати сесю назву в розгорнутому вигляді. Бо ж тоді виникає ще більше питань. Адже коли з ЄДОЮ усе ясно, то із гаслом “За єдину Україну” ніц не зрозуміло.
На яких засадах мала б така Україна стати єдиною? На засадах любові та прив’язаності до Батьківщини? Але чи такі засади нині спільні для всіх? Гадаю, що ні. Прив’язаність до Батьківщини не оперта на якусь високу любов, а радше на те, що людина зв’язана з рідною землею тільки через те, що має тут дім і що боїться його покинути тільки тому, що не має куди виїхати і ніде ніхто на неї не чекає. Але чи така прив’язаність до Батьківщини – це любов до неї чи радше безвихідь?
Єдність із народом? Але кого з ким? Фацета, який свиснув кілька мільйонів і збудував собі розкішні хороми, з родиною, яку Залізничний суд перед святами викинув на вулицю, дотримуючись букви закону? Цей суд ніколи не займеться проблемою – звідки в чиновника такі кошти. І скільки потрібно літ, аби чесною працею, навіть за наявності власного бізнесу, заробити собі на скромні “тойотики” і “джипики” для кожного члена сім’ї та невеличку “хатинку” на три поверхи? А то й на кілька “хатинок”.
Що може єднати нас із ними? Спільна мова, спільна історія? Але то все тільки видимість. Мовою вони не переймаються і дозволяють буяти русифікації з усе сильнішим розмахом. Гроші, виділені на книги, використовують на свій розсуд. Історія для них – тільки ще одна добра нагода влаштувати мітинг і покрасуватися на трибуні.
Яким може виглядати союз робітників і селян з ліквідованих підприємств і колгоспів з ліквідаторами тих підприємств і колгоспів, котрі заробили на тій ліквідації стільки, що про свою долю не мусять уже переживати?
І вони не переживають. Вони твердо впевнені в перемозі. Ось уже наш славний Георгій Кірпа заявляє, що залізничники будуть одноголосно голосувати за блок “За єдину Україну”. Звідки в нього такі відомості про таємне голосування, яке ще й не починалося? Він що – Кашпіровський?

Дива Феміди

Як ми вже про суди згадали, то не можу обминути цікавого трафунку, який стався в Києві. Суддя Григорій Усик з Дарницького суду міста Києва на повному серйозі визнав одного чоловіка винним у тому, що той, будучи в нетверезому стані, здійснив за ПІВТОРИ ГОДИНИ СІМ (!!!) закінчених (!!!) статевих актів з незнайомою жінкою. Причому в брамі. І причому в грудні.
Цілком можливо, що той Усик ще не мав у свому житті жодної кобіти, жи ся не орієнтує, на що хлоп годен за яких півтори години. Хіба б то мав бути якийсь гігант статевої мислі, і його б варто демонструвати в телєвізії як омріяний і недосяжний зразок. Але маємо яскравий приклад нашої юриспруденції. Можна сісти за якусь фантастичну бздуру і ніколи не сісти за розкрадання народних коштів.

Може, саме дізнавшись про сесю судову справу, і розпочалася презентація презервативів

Шо ся робе! На вулицях шастають ружні агітатори і тицяють в руки дари партійні. Теперка без презерватива на вулицю не виходжу. Бо чулисьте – якась весела партія всім, хто має презерватива, дарує фляшку солодкої води. Інша партія навпаки: сама роздає наліво і направо презервативи. Беру в одної, демонструю іншій, дістаю фляшку води і баааалдііііію!
Ще їдна партія взялася серйозно за кльозети. Дивно, що вони ще не створили бльоку “За чистий кльозет”.
Тим часом дізнаюся, жи в Ірляндії в одній пивній кнайпі в кльозеті у кожній мушлі встановили екран. Натискаєш на кніпку, на екрані з’являється список відомих політичних діячів, вибираєш найулюбленішого, ще раз тиснеш, він зачинає пашталакати і махати руками, а ти йому цюняєш просто на маринарку від Версачі! О бомба, нє?
А якби в нас якась партія таку атракцію організувала? Бодай лише в їдній кнайпі. Черга була б – не пропхатися. Щодо мене, то такво відразу не зміг би навіть вибрати, на кому зосередитися. Так багато в нас достойних діячів. Тобто, кого першим я би покропив, то я знаю, і ви всі здогадуєтеся. Але кого другим – ту вже проблєма. Ту вже думки розприскуються і шастають від Львова до Києва і назад.

Ще один ляпас по нашому писку

На тих наших книжкових ятках можна надибати цікавські видання. У тому розумінні цікавські, що, власне, в нашому бандерівському Львові можна придбати антибандерівські книги. Донедавна хітом були спогади вбивці Євгена Коновальця генерала Судуплатова. Зараз новий хіт – “Чеченский дневник окопного генерала” Геннадія Трошева.
І от генерал, який, виконуючи заповіти московського дуче, мочив чеченців, гортає сторінки історії:
“Вспомните послевоенние годи на Западной Украине, “лесних братьев”, недобитих бандеровцев, еще долго вилавливали по лесам отборние сили НКВД”.
А сини тих, кого виловлювали по лісах, мирно походжають, попри тото свинство, і у вус не дують.
Був кінь, та з’їздився.

Ну, нарешті про маршрутки

Про маршрутки мені нарід пише найчастіше. Допекли вони – далі нікуди. А все чому – нарід не знає приписів. Бо коли я знайомлюся з правилами, що зобов’язують водіїв маршруток, мені хочеться ридати від щастя. Виявляється, вони не повинні курити! Ні, не просто не повинні – їм це ЗАБОРОНЕНО! І коли я тепер вдихаю в маршрутці їдкий дим дешевої цигарки, твердо знаю, що водій порушує приписи.
І навіть можу підійти до нього і зробити зауваження. Але який сенс? Він же й так мене не послухає, бо приписи не для того, аби їх виконували, а для того, аби відмазатися перед пасажирами.
Водії також не повинні мордувати вуха пасажирів кацапською попсою. Але мордують. Водії чудово знають усіх кишенькових злодіїв в обличчя і вдають, що не добачають. Цілком можливо, що мають за це свій скромний процентик. Я тобі напхаю побільше лохів, аби вони ся так стисли, що ніхто не те, що пуляреса не відчує, а й власних ніг, а ти капнеш кілько не шкода.
А чи відомо вам, яка кількість пасажирів, перевезених в окремо взятій маршрутці, фігурує у звіті, який кладуть на стіл Начальникові Управління міського транспорту та зв’язку? Не повірите – сто (100)!!! Це за добу у дві зміни! У маршрутці, набитій так, що важко дихнути!
І тепер я си думаю, чи той пан Начальник аж такий наївний, що вірить таким смішним цифрам? Якось тяжко уявити. А коли нє, коли добре знає ціну тій подвійній бухгалтерії, то мусить брати до кишені. Бо коли він до кишені таки не бере, то нащо там має сидіти сліпундра? Посадіть видющого. Він або нам зробить добре, або собі.

Вісті з Інтернету

Американський університет в Монтані опублікував дослідження про велику користь різноманітних комах. Учені вже давно займаються проблемою живлення. Особливо їх цікавить, чим будуть живитися люди після атомової катастрофи. Адже тоді вигине 80 % усього живого. А от комах – тільки 8-10 %. Ну не чудо?
У світлі останніх подій комашина тема є знову на часі, враховуючи те, що більшість комах – їстівна, а до того ж смачна, поживна і легко доступна. Комахи мають низький вміст тлущу і високий вміст протеїну. Вони значно поживніші від свинини, воловини, баранини, ба навіть курей.
Комахи вигідні в годівлі. Не вимагають угноювання, підливання та ветеринарної опіки. Їх можна розводити буквально всюди. Комахи не хворіють. Блискавично розмножуються. Жодна релігія не забороняє їх їсти.
З огляду на наші українські умови, годівля бездриків, стрикоників і мурашок для спияченого села могла б стати справжнім рятунком. Адже в 100 грамах мурашки червоної маємо 13, 9 г протеїну, 3, 5 г тлущу, 2, 9 г вуглеводів, 47, 8 мг вапна і 5, 7 мг заліза. А от хрущ майський є ще привабливішим, не кажучи вже про жуків гнойовиків і тарганів.
Так виглядає, жи не пропадемо, коли тойво-во, не приведи Боже.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Люди, які стали символами минулого року 
  ·  В Україні – інвестиційний рай!? 
  ·  Депутата звинувачують у вимаганні 
Погляд
  ·  Надії та розчарування 
  ·  Хід Потебеньком 
  ·  Розчарування року 
Поступ у Львові
  ·  Юрій Збітнєв: Я з великим оптимізмом дивлюся в майбутнє Галичини 
  ·  Відрізані від світу 
  ·  Депутати йдуть на вибори 
  ·  Тиск на підприємців 
  ·  Львів відзначився 
Поступ з краю
  ·  Скандал розростається 
  ·  Латинка для татарської мови 
  ·  У “Нашу Україну” увійшли 10 партій 
  ·  Українці тікають до Німеччини 
Поступ у світі
  ·  Операція в Аргуні провалилася 
  ·  Справа вантажу зброї 
  ·  Ракетна загроза для США 
Спорт-Поступ
  ·  “Рома” – зимовий чемпіон 
  ·  Блаттер і далі хоче керувати 
  ·  Пенальті без світла 
  ·  В Іспанії – футбольний страйк 
  ·  Румунів “Карпати” уже позбулися 
Пост-Factum
  ·  Календар 
  ·  Музика на крок попереду 
  ·  Астрологічний прогноз 
Поступ в Івано-Франківську
  ·  Про біженців турбуються 
  ·  Президент заопікується чоловічим монастирем 
  ·  Саксофоністи отримали ноти 
Львівські обсервації
  ·  Свята 
Подорожі Поступу
  ·  Новий рік у Будапешті 
Здоровий Поступ
  ·  Боротьба з похміллям 
  ·  Коли температура небезпечна 
Поступ комп`ютерних технологій
  ·  serious Sam: The Second Encounter 
  ·  Цифрові пристрої-2002: менше революції, більше еволюції 
  ·  Творець Linux став комерсантом року 
Кримінал
  ·  Міліціонери приймали пологи 
  ·  Справа Александрова затягується 
  ·  Підпалили майстерню журналіста ЛТБ 
Арт-Поступ
  ·  11 друзів Оушена 
  ·  Ванільне небо 
  ·  У тилу ворога 
  ·  Від Венери до Афродіти 
Ексклюзив Поступу
  ·  Михайло Барбара: Світ є надто різноманітним