Дорога імітація відставки на тлі дешевого скандалу
Дорога імітація відставки на тлі дешевого скандалу
Антон ФЕДОРЦІВ, ПОСТУП
Якщо хтось сподівався, що новий політичний рік в Україні принесе менше скандалів, то неповні три тижні 2020-го ці мрії вже зруйнували. Турборежим безслав’я триває. Нині в його епіцентрі опинився Кабінет міністрів, прем’єр-міністр Олексій Гончарук, його особисте ставлення до президента Володимира Зеленського та невидимі ляльководи за політичними кулісами. Шпигунство, саботаж і шантаж – усе, як у голівудських трилерах, та з однією поправкою – наслідки балагану в урядовому кварталі Києва ще відгукнуться і державі, і пересічним громадянам.
У середу ввечері в мережі з’явилися аудіозаписи з голосами, схожими на главу уряду, міністрів економічного розвитку Тимофія Милованова та фінансів Оксани Маркарової, а також першої заступниці глави Національного банку Катерини Рожкової. У розмові чимало цікавого: від зізнання Гончарука в тому, що він – «профан» в економіці до звинувачення в економічній некомпетентності глави держави («в нього туман у голові»). Власне, чогось сенсаційного в таких відверостях немає – український виборець на двох поспіль виборах якраз і дав мандат на те, щоб у владі були просто хороші хлопці без особливих навичок господарювання. Та несподівано історію підхопили Telegram-канали, орієнтовані на одну з груп всередині фракції «Слуга народу», а за ними підтягнулися і популярні медіа.
До опівночі вже навіть заговорили про відставку прем’єр-міністра. Окремі депутати партії влади звинуватили Гончарука в зраді та образі президента й порадили піти за власним бажанням. Резонансне аудіо навіть змінило акцент закритого засідання фракції «Слуга народу». Замість обговорення захмарних виплат топ-чиновникам наприкінці 2019 року, провладні обранці взялися сперечатися щодо компрометуючих плівок. Зрештою, навіть поставили на голосування питання про недовіру прем’єру, та голосів «за» виявилося не більше 20-ти. На ранок Гончарук відреагував публічно – записав спеціальне відеозвернення, у якому запевнив, що його не залякати та пообіцяв працювати далі на благо країни. Та ще доба, вочевидь, «зламала» главу уряду й він таки написав заяву про відставку.
Та навіть у цьому прем’єр-міністр виявився профаном. Із якогось дива Гончарук прохання про звільнення із посади подав на ім’я президента. Звісно, в нинішніх політичних реаліях будь-які важливі рішення приймає господар Банкової. Проте, досі чинним залишається «незначний» документ під назвою Конституція України. Основний закон справді дозволяє главі уряду заявити про свою відставку, але лише Верховній Раді. Пізніше в своїй промові в парламентських стінах Гончарук спробував виправдатися тим, що більшість, Кабінет міністрів і глава держави – одне ціле, тому рішення повинен приймати лідер партії «Слуга народу» Зеленський. Та недолуге виправдання прем’єра додало всій ситуації з плівками ще більше ознак фарсу.
У версіях причин скандалу варто розділити його авторів і вигодоотримувачів. Якщо взяти до уваги стиль і дійових осіб «прокачки» ганьби, то першим «підозрюваним» стає Ігор Коломойський. Дніпровський олігарх відразу був не в захваті від персони прем’єр-міністра й волів би бачити на цій посаді когось на кшталт глави правління «Нафтогазу» Андрія Коболєва. Він був у шортлисті претендентів на керівника уряду, та Зеленський відкинув його кандидатуру через надмірну самостійність. Однак, в умовах відсутності лави запасних у президентській команді топ-менеджер національної компанії зі зв’язками на Заході був би серед перших у черзі на крісло Гончарука.
Другий «підозрюваний» – глава держави в широкому значенні. Інсайди з владних коридорів свідчать, що прем’єр-міністр перестав дослухатися до рекомендацій з Офісу президента й, зокрема, був проти кадрових змін в уряді. СБУ чи навіть Управління державної охорони, наділені можливостями «записувати» важливих персон, за вказівкою з Банкової допомогли повернути Гончарука в стійло. Його не тільки принизили та змусили плазувати перед Зеленським, а й «переконали» переформатувати уряд. І останнє напряму пов’язане зі списком вигодоотримувачів.
Поділ об’єднаних щойно півроку тому міністерств розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і культури, молоді та спорту змусить хіба криво посміхнутись. А ось прихід на посаду міністра регіонального розвитку з підвищенням до статусу віце-прем’єра голови Івано-Франківської ОДА Дениса Шмигаля – насторожити. Він входить до орбіти Ріната Ахметова, що знаменує повернення його кадрів до влади. Вони були там при Кучмі, Ющенку, звісно, Януковичі, та й при Порошенкові.
Є ще й дрібні отримувачі вигоди на кшталт Андрія Єрмака. Помічнику президента, схоже, стає тісно в статусі «сірого кардинала» й він хотів би конвертувати свій вплив у посаду – як мінімум, глави Офісу президента, прем’єр-міністра за максимум. Гончарук тепер на гачку й може втратити посаду в будь-який момент. Злі язики подейкують, що за головним переговірником Зеленського стоїть одна з веж Кремля. І саме Росії завжди вигідний будь-який політичний скандал в Україні, бо суперечки у вітчизняній владі мають властивість завершуватися появою Москви союзником однієї зі сторін. Та, на лихо, Білокам’яна завжди грає в росієцентричні ігри, а Україна для неї – лише метрополія. Тимчасово колишня...
»
Якби в Зеленського знали…
Якби в Зеленського знали…
Антон ФЕДОРЦІВ, ПОСТУП
Провідні українські аналітичні центри – фонд «Демократичні ініціативи» та Центр Разумкова – до Дня соборності підготував величезний ґрунт для роздумів чинній владі. Президент Володимир Зеленський і його команда постійно перебувають у спокусі рівнятися на громадську думку, тому результати нового загальнонаціонального дослідження змусять Банкову по-іншому розставити акценти відразу в кількох напрямах внутрішньої і зовнішньої політики.
Від вівторка мережею прокотилася нова хвиля «зради» через заяви чинного урядовця. Цього разу в епіцентрі скандалу опинився віце-прем’єр-міністр з питань європейської інтеграції Дмитро Кулеба. Він під час дискусії про амбіції України на 2020 рік заявив, що Київ більше не претендує на створення митного союзу з ЄС. Вирвану з контексту фразу відразу підняли на стяг опозиціонери та заходилися дорікати владній команді за геополітичний розворот.
За дезінформацію в Україні хочуть карати штрафами і в'язницею
За дезінформацію в Україні хочуть карати штрафами і в'язницею
Міністерство культури, молоді та спорту готує уряду проєкт закону "Про протидію дезінформації", який планують внести до парламенту до березня 2020 року, який запроваджує адміністративну і кримінальну відповідальність. Презентація документа розміщена на сайті міністерства.
Зокрема пропонується запровадити в Україні інститут уповноваженого з питань інформації, який здійснюватиме моніторинг інформаційного простору, реагуватиме на заяви про дезінформацію, звертатиметься до судів та правоохоронних органів, якщо виявлятиме ознаки дезінформації.
Провідні українські аналітичні центри – фонд «Демократичні ініціативи» та Центр Разумкова – до Дня соборності підготував величезний ґрунт для роздумів чинній владі. Президент Володимир Зеленський і його команда постійно перебувають у спокусі рівнятися на громадську думку, тому результати нового загальнонаціонального дослідження змусять Банкову по-іншому розставити акценти відразу в кількох напрямах внутрішньої і зовнішньої політики. 
Від вівторка мережею прокотилася нова хвиля «зради» через заяви чинного урядовця. Цього разу в епіцентрі скандалу опинився віце-прем’єр-міністр з питань європейської інтеграції Дмитро Кулеба. Він під час дискусії про амбіції України на 2020 рік заявив, що Київ більше не претендує на створення митного союзу з ЄС. Вирвану з контексту фразу відразу підняли на стяг опозиціонери та заходилися дорікати владній команді за геополітичний розворот. 
Міністерство культури, молоді та спорту готує уряду проєкт закону "Про протидію дезінформації", який планують внести до парламенту до березня 2020 року, який запроваджує адміністративну і кримінальну відповідальність. Презентація документа розміщена на сайті міністерства.
