BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Тема Поступу.    Точка зору.    Голодомор у Поступі.    Калейдоскоп Поступу.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
  Цитата Поступу
 
23 серпня 2019 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
Купол
Львів
Україна
  10:26 12-08-2019 -   У Зеленського відповіли, чому спілкуються з російськими ЗМІ  
  10:22 12-08-2019 -   Курс гривні наблизився до цьогорічних максимумів  
  10:9 12-08-2019 -   Порошенко прибув на допит до ДБР  
Світ
  10:30 12-08-2019 -   Вибухи на складі боєприпасів в РФ: кількість постраждалих зросла до 31  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Погляд  » 

___________________________________________________________________________

Все буде «по-старому»?
Соломія ШВАНИЧИК, Георгій ПАШИНСЬКИЙ, Львівська асоціація політологів «Поліс»
 
Продовжуємо серію ознайомчих матеріалів про потенційних кандидатів у президенти. Попередній матеріал читайте тут.



Політичну кар’єру Петро Порошенко розпочав ще у 1998 році, коли став членом СДПУ(о), очолювану на той час Віктором Медведчуком. На виборах цього ж року Петро Олексійович успішно пройшов до Верховної Ради України завдяки перемозі на мажоритарному окрузі. Був членом фракції СДПУ(о) в парламенті, а також членом Політбюро цієї партії. У 2000 р. виходить зі складу СДПУ(о) і створює партію “Солідарність”, яка згодом входить до складу “Партії регіонів” (тоді “Трудова солідарність України”). Порошенко стає співголовою утвореної партії. Вже в 2001 році Петро Олексійович змінив політичну орієнтацію і покинув “Трудову солідарність України”, а його партія “Солідарність” у грудні цього ж року ввійшла до блоку “Наша Україна” Віктора Ющенка, де Порошенко став керівником виборчого штабу. Як у 2002 , так і в 2006 успішно ставав народним депутатом, а також очолював парламентські комітети з питань бюджету та фінансів. У 2004 році він став одним із керівників партії “Наша Україна”, допомагав Ющенку вибороти президентство та сподівався отримати посаду прем’єр-міністра, однак головою уряду стала Юлія Тимошенко. Натомість Порошенко очолив РНБО, яку невдовзі залишає через звинувачення в корупції. У 2007 році став головою Ради НБУ — консультативного органу, який насправді ніяк не впливав на формування монетарної політики. У 2009 він очолив МЗС, а в 2012 став міністром економіки. У 2013 мав намір висуватись на пост мера Києва, проте згодом підтримав кандидатуру Віталія Кличка. Під час Революції Гідності показав себе як один з найбільш активних політиків, який підтримує цінності та інтереси народу України. Після Євромайдану Петро Порошенко отримав величезний кредит довіри від українського народу і очолив державу у складний для країни час. Проте за ці п’ять років багато чого змінилось. Очевидно, що цього разу все буде по-іншому. Задля досягнення перемоги команді Порошенка доведеться добре попрацювати. Якою ж буде виборча стратегія кандидата? Спробуємо розібратись.

Аналізуючи діяльність Петра Порошенка, можна побачити, що він схиляється до правоцентристської течії, адже виступає за мінімальне втручання держави в економіку, підтримує захист вільного ринку, збереження національної культури, підтримує децентралізацію. Базові проблеми, на які спирається кандидат, відповідають його ідеологічному спрямуванню, а саме: підтримка та розвиток української мови, створення сильної, боєздатної армії, надання автокефалії українській церкві, а також європейський напрямок розвитку. Судячи з усього, Петро Порошенко намагається акцентувати увагу саме на тих базових проблемах, які є актуальними для більшості населення України.

Якщо імідж Порошенка до Революції Гідності був неоднозначним (адже він неодноразово змінював вектор своїх політичних вподобань), то 1 грудня 2013, коли він вийшов на Банкову, щоб підтримати мирне населення, думки громадян змінялися у кращий бік і вже не містили в собі такого негативного уявлення. В очах українського народу Петро Порошенко постав як справжній демократ, який сповідує європейські цінності і здатен поєднати рішучість з поміркованістю в прийнятті політичних рішень, що імпонувало потенційним виборцям. Окрім того, його імідж сформувався ще й як компетентного та освіченого фахівця в економічній та управлінській сфері. Протягом усієї каденції Порошенко намагається підтримувати цей імідж, хоча й часто йде на компроміси з різними політичними акторами, але старається бути принциповим у питаннях, що стосуються захисту національних інтересів. Однак Порошенко, хоч і став безперечним лідером симпатій виборців у 2014 році та переможцем на президентських виборах завдяки своїм обіцянкам, образу «Президента миру», проте за часи каденції Петра Олексійовича ситуація змінювалась, і рейтинги неодноразово падали. Люди незадоволені рівнем ефективності та швидкістю реалізації реформ, розчаровані минулими передвиборчими гаслами про припинення війни на Донбасі та повернення Криму і вже не перебувають у стані ейфорії, як це було під час Майдану.

Тим не менше, Порошенко й надалі намагається залишатись вірним своїй позиції та задовольняти інтереси різних верств населення: є і вже виконанні обіцянки, є такі, що знаходяться в процесі виконання (надання Томосу Українській Православній Церкві). Тому існує ймовірність того, що рейтинги цього кандидата можуть зрости напередодні виборів 2019 року.


Як і будь-який кандидат на пост Президента України, Петро Порошенко використовує різні політтехнології для збільшення свого електорату. Створення міфу – класична політтехнологія, яку активно застосовує команда нинішнього президента. Є намагання створити міф про безальтернативність Порошенка. За такою логікою людям доведеться обирати між ''кремлівською зозулею'', ''реальним Грищем'', ''регіоналом'' та єдиним більш-менш достойним кандидатом, який хоч якось намагається протистояти Росії і йти, нехай дуже повільно, та все ж у бік Заходу. Помітне також прагнення команди Порошенка створити образ «Президента-захисника», що боронить українську землю. Це спроба об'єднати людей навколо цього кандидата, вдало використовуючи образ зовнішнього ворога. Виборчі політтехнології часто переплітаються з агітацією та політичною рекламою. Це видно і по основному гаслу Петра Олексійовича «Армія! Мова! Віра! Ми – Україна», яким він розпочав свою кампанію. Кандидат намагається не позиціонуватися як окрема особа під час перегонів у президентській боротьбі, а бути й надалі «обличчям народу». Таким чином він намагається не виокремлювати будь-якого іншого кандидата, а бути нібито над ними. Очевидно, такої стратегії Петро Олексійович дотримуватиметься і надалі.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Розкол «Опозиційного блоку»: від прикрого самогубства до переродження 
Погляд
  ·  Все буде «по-старому»? 
Поступ у Львові
  ·  Їздити по-новому: смуги для громадського транспорту, нові маршрути і мінус один перехід 
Поступ з краю
  ·  Розстріли на Майдані: вбивць досі шукають 
Поступ у світі
  ·  У Туреччині 74 учасники держперевороту отримали довічний термін 
Тема Поступу
  ·  Протести євробляхерів: відстоювання прав, чи прагнення халяви 
Точка зору
  ·  Томос на фінішній прямій 
Голодомор у Поступі
  ·  Майже 80% українців вважають голодомор геноцидом 
Калейдоскоп Поступу
  ·  Відкрито універсальний засіб проти раку 
  ·  ЖБИ свойственны многочисленные положительные качества 
  ·  Покупка Apple iPhone б/у: аргументы "за" 
  ·  Серебряные украшения желанны в личной коллекции каждой женщины 
Спорт-Поступ
  ·  Перша ліга: Хто на підвищення? 
  ·  Портсигар как функциональный и статусный аксессуар 
Пост-Factum
  ·  Названого богом пастора посадили за секс з прихожанками 
  ·  Подарочный чай от Newby: стильно, вкусно, эстетично