BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    ПАМ''ЯТЬ.    digest Postupu.    Дискусія у Поступі.    art-Postup у світ.    Ї-Поступ.    Поступ науки.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
14 березня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Японская косметика, интернет-магазин японской косметики Представленная продукция в нашем магазине japan-magazin.ru, выпускается в Японии и Кореи для потребления на внутреннем рынке и при этом проходит строжайший контроль качества под их контролем внутри страны. Шампуни для ухода за волосами, крема, маски, продукция для ухода за лицом и телом изготавливается на основе натуральных ингредиентов. Производители продукции тщательно оберегают и защищают свою репутацию и следят за качеством товаров и сырьем изготовления своей продукции...
Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Дискусія у Поступі  » 

___________________________________________________________________________

І мова твоя виказує тебе
(Євангеліє від Матвія 26, 73 )
Ілько ЛЕМКО
 
Україна. Сучасний супермаркет в одному з великих міст. У відділ комп’ютерних технологій заходить покупець з десятирічним сином,
аби придбати принтер для домашнього комп’ютера. Їх привітно зустрічає продавець-консультант відділу, а далі між ними відбувається приблизно такий діалог:

- Ми хочемо купити принтер, порадьте нам, будь ласка, що-небудь із портативних струменевих.

Консультант починає пояснювати російською, але через півхвилини покупець ввічливо зупиняє його:

- Перепрошую, я міг би попросити вас говорити українською мовою, тому що я хочу, щоб мій син міг правильно вживати технічні терміни.


- А зачем? Я уверен, что вы меня и так прекрасно понимаете, - теж дуже ввічливо говорить продавець.


- Ви знаєте, я хотів би вислухати ваші пояснення українською. Все ж таки я покупець і мені так зручніше. Врешті-решт ми живемо в Україні, де є державна мова, а вона -- українська.


- Понимаете, мне все-таки удобнее по-русски, я рос в русскоязычной среде.


- Скажіть, будь ласка, а ви хіба не вчили української мови, не можете пояснити по-українськи?


- Учил, могу, но зачем? Ведь по-русски-то намного удобнее.


Покупець припинив сперечатися і пішов ні з чим. У цьому випадку було порушено основний закон бізнесу: клієнт завжди правий і його треба обслужити, навіть якщо він говорить до тебе на хінді, суахілі чи фарсі.

А тепер тест на кмітливість: в якому місті відбувся цей діалог? В Симферополі? Ні. В Донецьку? Знову не відгадали. У Києві, нарешті? І знову помилка. А тепер тримайтеся. Це сталося 2003 Року Божого у тричі княжому, тричі королівському, тричі націоналістичному, тричі галицькому і тричі проукраїнському Львові. Можливо, цей випадок і не є типовим для сьогоднішнього Львова, але все ж таки знаковим, а за певних умов знакове може перетворитися на типове. Нетиповим явищем є і російськомовна реклама в ефірі львівських радіостанцій, хоча таке декілька років тому уявити собі було дуже важко. Причому це реклама не лише загальноукраїнська, не лише іміджева, а конкретно місцева з львівськими адресами. Або можна почути рекламу “українську”, з якої нормальний українець нічого не зрозуміє, наприклад, про якусь “зимню колекцію” і знижку п’ятидесяти відсоткову ( тобто дуже маленьку, 5-10% українською мовою, а мало би бути правильно п’ятдесяти відсоткову – 50%).

1959 року у Львові проживала майже третина росіян, за переписом 1989 року їх було вже 16 відсотків, а за останніми даними грудня 2001 року – 8,9 %, з яких 12,3% визнали своєю рідною мовою українську (як розчулено тішилися з цього приводу наші місцеві чиновники!), тобто зараз у Львові за офіційною статистикою проживає 7,8% росіян, рідна мова яких є російська. Для кого ж звучить російськомовна реклама в ефірі львівських радіостанцій, яка у наших специфічних умовах автоматично стає для решти 92 відсотків антирекламою? Є три версії. Перша – рекламодавець просто викидає гроші на вітер. Версія одразу ж відпадає: не такі вони, ці бізнесмени, щоб викидати гроші на вітер. Друга – конкуренти спеціально хочуть в тотально україномовному Львові нашкодити рекламованій російською мовою торгівельній марці. Цю версію теж відкинемо, вона аж надто замудра. Залишається третя версія -- у Львові не 7,8% російськомовного населення, а 10, 20, 30%, або ще більше? Тобто офіційні цифри говорять одне, а реальність -- зовсім протилежне, майже, як за совєтів ?


Повернімося до історії. Російська, вона ж і совєтська імперія роз’їдала національне середовище підкорених народів з середини – зі столиць та реґіональних центрів. Зараз половина населення Риги – росіяни, а майже всі росіяни, які живуть у Латвії – мешканці Риги. Львову у цьому випадку пощастило, але менше, ніж провінційнішим Тернополю та Івано-Франківську, які зараз менш русифіковані. Треба згадати, що на одного колонізатора-росіянина переселеного з Росії до Львова у 40 -- 50-х роках минулого століття припадало 2 -- 3 східняки-українці, а оскільки це були здебільшого кадебісти і партноменклатурники, то їхнє русифікаторське завзяття завжди перевищувало відповідне завзяття росіян. Ленін дуже влучно писав, що у справі запровадження російського шовінізму “обрусевшие инородцы” залишили далеко позаду “коренных русских”. У Львові ви не зробите жодного відкриття, коли серед майже 90-відсоткового українства знайдете дуже потужний демографічний прошарок російських шовіністів у Іваненках, Козаченках і Дорошенках. Ім’я їм -- леґіон, точніше русифікаторський леґіон. Ні для кого не секрет, що львівський бізнес на 70% російськомовний. Наші чоловіки і жінки їдуть до Португалії та Італії, залишаючи бізнесове поле дії чужинцям.

У цьому явищі нічого незвичного нема, адже споконвіку у Львові, як і в будь-якому місті, найзаповзятливішими і найбагатшими були власне чужинці і навіть не завойовники, тобто не поляки і не австрійці. Це, наприклад, грек Корнякт, німець Шольц, угорець Боїм, італієць Убальдіні. І тепер їхню справу успішно продовжують неукраїнці, а коли ж українці доробляться до своїх сучасних “Маслосоюзів”? Тепер стає цілком зрозумілим, на кого розрахована російськомовна реклама у Львові, до речі, на споживачів з досить високою купівельною спроможністю.

Цей демографічний, внутрішній русифікаторський чинник останніми роками потужно підтримується чинниками зовнішнього впливу: десятком радіостанцій, які крутять російську музику, причому найнизькопробнішу, телебаченням кабельним, некабельним і навіть місцевим (12-й канал показує низькопробні західні фільми з ще більш низькопробним російським перекладом часів піратського підпільного відеопрокату), 90% низькопробної російськомовної літератури на львівських розкладках, тоннами касет і компактдисків з російською попсою і, нарешті, російськомовним Інтернетом. Але ми живемо у ринковий час: ніхто не може змусити людину купувати “Кобзар”, замість Пєлєвіна, слухати Квітку Цісик, замість “Тату”, дивитися “За двома зайцями”, замість “Ментів”, милуватися в Інтернеті україномовним сайтом Адміністрації президента president.gov.ua, замість “Показухи”. Були вже часи, коли людей примусово водили дивитися фільм “Ленин в Польше”. Подивившись, які касети і CD купують наші галичани, почувши, що вони слухають у маршрутках, барах і вдома, можна зробити дуже чіткий висновок, чого ж справді бажає загадкова українська душа. В моїх родичок-дівчаток у селі неподалік Львова серед двадцяти російських касет, які вони слухають, опинилися лише дві з українською музикою. За майже 12 років незалежності кількість росіян у Львові скоротилася вдвічі, а русифікаторський вплив значно посилився. Те, що людина дивиться, слухає і читає, накладає відбиток на те, що і як вона говорить. Більшість львів’ян зараз говорить русифікованим галицьким суржиком. До східняцького суржика за ступенем русифікації йому ще далеко, але попереду “неозорі перспективи”, якщо не вжити якихось дієвих заходів.

За даними соціологічного опитування Київського університету, українською мовою розмовляють вдома 24% киян, в установах -- 8% і на вулиці -- 4%. Зверніть увагу – більшість користується українською в родині, а не на роботі і не на вулиці. Хтось мудрий сказав, якщо би в Україні лише 200 родин заговорили українською мовою, то нею говорили би всі решта. З наших сучасних вищих чиновників здається ніхто вдома з дружиною не говорить українською. Подивіться, як наш типовий український посадовець, це нещастячко, цей бідачка мордується аж піт капає з чола і дим з нього йде, коли намагається говорити нерідною “хахляцькою”. Але говорить, бо треба. А чи дуже треба? За радянської влади партійний керівник навіть найнижчого рангу, такий, як інструктор райкому партії або директор невеликого підприємства, повинен був обов’язково володіти українською. А зараз наш перший віце-прем’єр Микола Азаров і міністр внутрішніх справ Юрій Смирнов можуть спокійно перебувати на своїх посадах, не кажучи ніде жодного слова українською.

Але все ж таки є один симптом, який дає надію, що не все так сумно з перспективами української мови в контексті її суспільної функціональної ролі. Це те, що теперішня опозиція завжди і всюди намагається себе позиціонувати, як опозиція українська і проукраїнська, на противагу неукраїнській теперішній владі. Якщо представник влади дозволяє собі і, причому, з великим задоволенням (тому що не треба підбирати чужомовних слів) давати інтерв’ю телеканалу “Інтер” російською, як це робить, наприклад, Литвин, Тигипко чи Хорошковський, то вже представник опозиції, навіть неукраїнець, такого собі дозволити не може з огляду на свою декларовану українськість. Але, якщо навіть до влади в Україні прийдуть сили проукраїнські, або ті, що себе такими декларують, то це буде лише перша ластівка. Найголовніше – це економіка. У Латвії чи Естонії росіяни щебечуть латиською чи естонською як має бути, тому що там, не знаючи державної мови, не одержиш роботи. А при зарплаті у 300 -- 500 доларів і майже європейських життєвих стандартах без п’яти хвилин членів Євросоюзу, заговориш і не тільки естонською. А якого біса, питається, росіянам в Україні говорити українською? Тут і справжньої державної влади української нема і не обов’язкове знання мови при влаштуванні на роботу і, нарешті, зарплату у 300 -- 500 доларів треба ще пошукати. Зрештою, у демократичній країні, якою ми хочемо стати, кожен розмовляє тією мовою, яка йому подобається. Заперечувати це – недемократично. Замислимося лише над тим, дуже серйозно замислимось, чому росіянам в Естонії подобається говорити естонською (до речі на останніх виборах до естонського парламенту за російські і проросійські партії проголосувало лише 2% населення при 38% російськомовних у цій країні), в Латвії – латиською, а в Америці – англійською…

Є декілька історичних сценаріїв розвитку мовного питання в Україні. І найнебезпечніший з них -- це ірландсько-австрійський, який передбачає використання у всіх сферах суспільного життя незалежної країни мови колишньої метрополії.

Лінгвістичне питання на Сході України “успішно вирішено”. Вирішено на користь вмирання “мови солов’їної”, на користь перетворення її на жахливий запаморочливий суржик, у якому кожне друге слово російське або спотворене російське. Але мова сьогодні не про східняків. Схід і Південь -- це омертвіла тканина національного тіла України і для її реанімації потрібно при дуже сприятливих політичних та економічних умовах десятки і десятки років титанічної культурно-просвітницької праці. Облишимо наразі східняків у спокої. Поговоримо про наш рідний П’ємонт, цей бастіон усього супер-ультра-радикально-націоналістичного. При Хрущові і навіть ще при Брежнєві не відчувалося такої жахливої русифікації в Галичині, як тепер. Це надбання буквально останніх 10 -- 15 років. Середній галичанин у своїй розмовній мові вживає кожне 5 -- 6 слово російське. Найбільш прикро, що наші діти і молодь паплюжать свою мову під впливом своїх зрусифікованих батьків, радіо, ТБ, касет і компактів. Вже є діти, народжені в новій незалежній Україні, котрі своє перше дитяче лепетання засмічують жахливим брудом імперських русизмів. Більшість наших сучасних львівських дітей навряд чи порозуміються між собою без : “прівєт”, “карочє”, “канєшно”, “ладно”, “рєзко”, “тіпа”, “успакойся”, “патамушо”, “давольний”, “ну да”, “представляєш”, “подарити”, “сіарєта”“не шчитається” і подібного лайна. Як би це не звучало банально – діти це наше майбутнє і це майбутнє може бути настільки похмурим, що одного ранку вже наші онуки прокинуться в країні, де замість української мови буде функціонувати жахливий суржик, жахливість якого нам зараз навіть важко уявити…









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Хто "надув" бюджет? 
Погляд
  ·  Доля батальйону під питанням 
  ·  Нові полегшення від НБУ 
  ·  СПОГАДИ ПРО СЛАВУ СТЕЦЬКО 
Поступ у Львові
  ·  Проблеми й надії УГКЦ 
  ·  Небезпека нового карантину 
  ·  Свобода слова від Томенка 
  ·  Новий-старий редактор "Ратуші" 
  ·  Журналістам -- безкоштовний проїзд 
  ·  Міліція не винна 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Україна -- найкращий сусід 
  ·  Боротьба старого з новим 
  ·  "Азовсталь" за півціни 
  ·  Україну завалили відходами 
  ·  Ще одне самогубство правоохоронця 
  ·  Українська "Ганьба нації" 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Сербію хочуть зупинити 
  ·  Скандали Міллеру не заважають 
  ·  Проти ультиматуму Блера 
  ·  Старі борги Лівії 
  ·  Злука не вдалась 
  ·  Пхеньян за крок до створення бомби 
  ·  СВІТООГЛЯД 
ПАМ''ЯТЬ
  ·  Остання "вічна революціонерка" 
digest Postupu
  ·  Війну в Іраку виграє Голівуд 
  ·  Знову про Волинь 
  ·  План відновлення СРСР 
Дискусія у Поступі
  ·  І мова твоя виказує тебе 
art-Postup у світ
  ·  Смерть як "ланка світового життя" 
  ·  gATS хоче зробити культуру зоною вільної торгівлі 
  ·  "Пісня козла" медитує за системою Гротовського 
  ·  НА СВІТЛИНАХ -- ТІЛЬКИ БЛОНДИНКИ 
  ·  ЯКЩО ТОБІ СТРАШНО, ВКОРОТИ СПІДНИЦЮ 
  ·  ВІД "ВИБУХУ" ДО "ЗАМОРОЗКІВ" 
  ·  ПІРАНЕЗІ ВТІЛЮВАВ СВОЇ ЗАДУМИ У ГРАВЮРАХ 
  ·  kOROTKO 
Ї-Поступ
  ·  Теологія Голокосту 
  ·  Українсько-єврейські стосунки у світлі конфліктолоґії 
Поступ науки
  ·  Перший президент Академії 
  ·  Сміятися, усміхатися, реготати... 
  ·  Одяг для параноїка 
  ·  cIKAVI FAKTY 
Пост-Faktum
  ·  Антропологія за місцем проживання 
  ·  КАЛЕНДАР