BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Скандал у Поступі.    Точка зору.    Економіка у Поступі.    Калейдоскоп Поступу.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
11 січня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  15:46 18-07-2018 -   У Львові відбудеться Всеукраїнська акція «Україна — не живодерня»  
  14:22 18-07-2018 -   Стан актора театру ім. Марії Заньковецької після ДТП залишається важким  
  14:17 18-07-2018 -   У Львові затримали трьох київських злодіїв-гастролерів  
  14:15 18-07-2018 -   На Львівщині перепоховають останки вояків дивізії «Галичина»  
  11:11 18-07-2018 -   Для діток видали Біблію шрифтом Брайля  
Україна
  14:11 18-07-2018 -   В Україні розпочинаються масштабні перевірки за фактом контрабанди лісу  
  12:42 18-07-2018 -   На Україну чекає хвиля магнітних бур  
  11:6 18-07-2018 -   Укрзалізниця призначила додаткові поїзди з Одеси до Києва та Львова  
  10:26 18-07-2018 -   В українців будуть довгі вихідні до Дня Незалежності  
  10:21 18-07-2018 -   Отруєння у таборі на Донеччині: у лікарні уже 84 людини  
Світ
  11:9 18-07-2018 -   Кількість нелегалів, які прибувають в ЄС, знизилася вдвічі  
  11:0 18-07-2018 -   В Німеччині засудили українця, який п’яним наїхав на поліцейських  
  12:23 17-07-2018 -   Глибоко під землею виявлено величезні запаси алмазів  
  10:34 17-07-2018 -   Землетрус у Мексиці допоміг знайти стародавній храм ацтеків  
  10:31 17-07-2018 -   Українець став заступником начальника Генштабу Канади  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ з краю  » 

___________________________________________________________________________

«План Пінчука» для України: між мріями та реальністю
Антон ФЕДОРЦІВ, ПОСТУП
 
Напередодні Нового року впливове американське видання The Wall Street Journal опублікувало статтю українського олігарха Віктора Пінчука «Україна повинна піти на болісні компроміси заради миру з Росією». Гнівна реакція на неї окремих вітчизняних політиків та експертів, початок цькування дніпропетровського бізнесмена як агента Росії дозволяють припустити, що далеко не всі прочитали матеріал в американській газеті повністю. Насправді ж особливо підривних тез Пінчук не висловив, а основні його меседжі цілком витримані в дусі миротворчих ініціатив президента Петра Порошенка.



Перше, що запропонував магнат – розведення питань Криму та Донбасу в переговорах. Лідер Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров назвав такий крок капітуляцією перед Росією. Однак, сама поява «Мінського процесу» для врегулювання ситуації на Сході країни яскраво продемонструвала, що питання анексованого півострова та проблеми окремих районів Донеччини та Луганщини давно розділені. Сприяли цьому як Україна, так і Росія. Тобто, в цьому пункті Віктор Пінчук виходить із усталених реалій, а не вистрибує із революційною пропозицією, наче чорт із табакерки.

Сподіваючись, що переговори за участю Франції та Німеччини матимуть ефективніший вплив на Владіміра Путіна (ніж, наприклад, перемовини за участі США, Сполученого Королівства та Китаю), адміністрація українського президента переграла саму себе. Слабкі європейські політики виконали для себе програму-мінімум – погодили документ, що регламентує повернення до мирного життя на Донбасі й тепер запитують однаково і з Києва, і з Москви за його невиконання. Так, проведення виборів на окупованих територіях і надання їм особливого статусу прямо порушують норми української конституції. Однак, Україна самостійно поставила підпис під двома Мінськими угодами, що їх передбачають.

Ще дві тези Віктора Пінчука особливо підігріли градус обурення позицією бізнесмена та мецената – відмова від членства в ЄС та освоєння позаблокового статусу й відмова від вступу до НАТО. Гарячі голови в Києві, Львові, Одесі та в інших містах його батьківщини, вочевидь, досі не зрозуміли, що і Європейському Союзу, і Північноатлантичному альянсу зараз не до України. Прикметно проте, що обидві пропозиції пропонуються як тимчасові дії, на коротко- та середньотривалу перспективу.

Критикувати і Пінчука, і українську владу тут варто під іншим кутом. Відмова від чогось на певний термін можлива тоді, коли є чітка стратегія розвитку, траєкторії руху держави. Наприклад, досягнення Копенгагенських критеріїв (мірило вступу країн до ЄС) могло б стати такою стратегією для України. Вони не тільки надають країні право подавати заявку на членство в Євроспільноті, а й гарантують стабільність демократії, верховенство права, дотримання прав і свобод людини, дієвість ринкової економіки. Це все те, до чого прагнуть більшість громадян України. Саме це приваблює їх у західних демократіях, а не вступ до ЄС як такий.

Але такої стратегічної національної ідеї українська держава так і не сформувала. Тому інтеграція до ЄС підміняється безкінечним процесом надання безвізового режиму, а розмови про можливість вступу до НАТО закінчуються привітними ланчами в штаб-квартирі організації в Брюсселі. Наразі міжнародна кон’юнктура така, що пік наближення до членства і в ЄС, і в НАТО для України, ймовірно, вже й минув. Символічним крахом цих надій може вважатись Бухарестський саміт НАТО в квітні 2008 року, де українська делегація сподівалася на надання Плану дій щодо членства в Північноатлантичному альянсі, але виявилась неготовою до «гібридних» атак Росії та її ситуативних союзів із Францією та Німеччиною.

Європейський Союз зараз перебуває в кризовому стані через міграційний потік, постійну загрозу терактів, Brexit, значну бюрократизацію, підйом популістів. Відмова (тимчасова) від інтеграції в таке кризове об’єднання дійсно може дозволити Україні зняти міжнародну напругу навколо себе. Наразі ж офіційний Київ прагне неймовірного, перекладаючи тягар відповідальності за долю власної країни на плечі ЄС, який ніколи жодних гарантій безпеки не надавав. 17,6 млрд. євро, які втратив альянс у 2015 році від санкцій проти Росії – це максимальна жертва, на яку європейські країни готові піти, й українській владі слід це усвідомити.

І остання реалія, до якої непрямо підводить Віктор Пінчук – невідворотність зняття санкцій з Росії, хоча б частково. На Заході багато прихильників відмови від політики санкцій із суто капіталістичних міркувань, а саме можливостей доступу до російського ринку, значно перспективнішого за багато інших (того ж українського). Якщо перемога Дональда Трампа навряд чи виправдає сподівання Кремля на швидку нормалізацію взаємин із Сполученими Штатами, то успіх на президентських і парламентських виборах у Франції «Національного фронту», ймовірне входження до Бундестагу праворадикальної «Альтернативи для Німеччини» та формування італійського уряду «Рухом п’яти зірок» Беппе Грілло здатні стимулювати послаблення європейських санкцій.

Стаття Пінчука - частина гібридної війни? - відеосюжет



Нинішній стан «ні миру, ні війни» на Донбасі через це може погіршитись. Росія може спробувати ще раз дестабілізувати ситуацію як бойовими діями, так і новими опозиційними виступами в проблемних регіонах (Харківщина, Одещина, Запоріжжя). Це може призвести до того, що Україні доведеться погоджуватись на ще гірші умови, які дійсно будуть схожими на капітуляцію – постійний нейтралітет, постійна автономія для Донбасу та, можливо, Харківщини та Одещини, надання російській мові статусу другої державної, визнання Криму російським не тільки де-факто, а й де-юре.

У середовищі окремих вітчизняних політиків превалює ідея тривалої війни, яка начебто виснажить Росію та, в підсумку, поверне статус-кво з територіальними межами на лютий 2014 року. Дійсно, затяжні війни, на кшталт ірано-іракської 1980-1988 рр., можуть завершитись «внічию». Однак, за однієї умови – приблизної рівності супротивників. Казати ж про рівність української та російської армій при прямих бойових діях, попри певний прогрес Збройних сил в останні 3 роки, не доводиться…

Стаття Віктора Пінчука та її критичний аналіз мали б допомогти українській владі нарешті визначитись із глобальною національною стратегією, узгодити її з елітами та «продати» пересічним громадянам. Це потрібно для того, щоб напрям руху країни, її поступ набули впорядкованості. Вони не повинні бути хаотичними з року в рік, не залежати від прізвища президента або прем’єр-міністра чи партії, що сформувала уряд. Його тези не є ідеальними, вони дискусійні, але не без долі раціональності. Проте, бездумна критика, постійні пошуки «зради» та «агентів Кремля» поступово стають національною рисою українців. Натомість адміністрація Петра Порошенка знову вирішила вдало зіграти на короткій дистанції та спустила псів громадського невдоволення на олігарха, «віддаленого від українських реалій». Таким чином, політичний інтерес однієї особи знову взяв гору над інтересами національними.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Карти, гроші, два стволи 
  ·  Списки Савченко як елемент гібридної війни Путіна проти України 
Погляд
  ·  Французькі вибори для України: від прохолодних відносин — до складніших 
Поступ у Львові
  ·  Плюндрування пам'ятника загиблим полякам: чергова спроба внести розбрат в українсько-польські взаємини 
Поступ з краю
  ·  «План Пінчука» для України: між мріями та реальністю 
Поступ у світі
  ·  ЗМІ опублікували інформацію про тривалі зв'язки Трампа з Росією 
Скандал у Поступі
  ·  Кримінальне чтиво. Зникнення стародруків у Львові: злочин, піар і резонанс 
Точка зору
  ·  Український постколоніальний синдром 
  ·  Ланцюгова реакція після Брекзиту: міф чи реальність 
Економіка у Поступі
  ·  Газ для Європи: хто блефує - "Нафтогаз" або "Газпром" 
Калейдоскоп Поступу
  ·  Лазер-Бьюті у Львові: професійне видалення зайвого волосся 
  ·  Входные двери производства «First group»: качественная продукция на любой вкус 
Спорт-Поступ
  ·  УПЛ. Підсумки. Символічна збірна першої частини сезону 
Пост-Factum
  ·  Обжерливість після пиятики отримала наукове пояснення