|
|
|
|
Погляд »
ВЛАДА |
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Квіти Кобзареві від президента Кучми |
|
|
| Андрій КВЯТКОВСЬКИЙ, Київ |
| |
Доки біля пам'ятника Шевченку в Києві мітингувала опозиція, у столичному ж таки оперному театрі Пророка Нації вшановував офіціоз. Зі сцени виголошували промови нові шевченківські лауреати, "головний роздавач" премій Іван Дзюба та гуманітарний віце-прем'єр Табачник. "І хоч церемонія відбувається за скороченим варіантом...", -- ніби мимохідь зронив п. Дзюба. "Це тому, що Кучми нема в Києві", -- пояснили на вухо компетентні сусіди. Виявилося, що й саму премію обранці отримають не раніше, ніж Гарант повернеться зі Словаччини. Втім, лауреат з Донецька не обминув нагоди вручити якийсь "віддарунок" бодай Табачникові.
Розпочався святковий концерт. Точніше, це була одна суцільна композиція за мотивами нової вистави "франківців" про Кобзаря та всіх його жінок. На сцені з'явився "франківський" секс-символ Олексій Богданович у сюртуку а-ля Шевченко. Навколо завели танок дівчата в довгих білих шатах. Були з купальськими вінками на головах, але якось демісезонно кружляли під мелодію Різдвяної "Тихої ночі". Потім до них долучилися парубки (також у білому), згодом почали з'являтися по одній Кобзареві жінки, які щось декламували разом із Богдановичем. Мішаний молодіжний хор у свитках, шароварах і керсетках після дитячої "Дрібу-дрібу-дрібушечки" майже без переходу затягнув "Думи мої". Музичний супровід і декламація робилися все меланхолійнішими й елегійнішими.
Зал уже майже засинав, як раптом звуки бадьорої музики єрихонськими сурмами розігнали дрімоту. З величезним біло-синьо-червоним прапором (точнісінько такі з початку Року Росії майорять на Майдані Незалежності) на сцену ввірвалися козаки в черкесках і козачки у квітчастих блузках. Це були почесні гості з Кубанського хору (їхні автобуси з написами "Кубань-Россия" якраз бовваніли перед будинком Опери). У справедливості написів ніхто не сумнівався, бо зі сцени залунали "русскіє пєсні" і почалися "пляскі" -- хлопи в черкесках стрибали та викрешували іскри своїми шаблюками, а прапороносець усе махав братнім триколором. Друга бадьора "плясовая" змусила напружити пам'ять: у якій же "совковій" кінокомедії чув цю популярну квазинародну мелодію? Не згадав, бо розляглася тиша -- на сцену винесли стільці, музики в чорних одностроях "дабравольческай армії" зі золотими погонами, нарукавними шевронами та портупеями всілися з величезною балалайкою біля бандуристки в українській вишиванці. Скориставшись з паузи, кілька божевільних галичан заволали: "Ганьба!" Але ці жалюгідні вигуки потонули в оплесках і криках "Браво!" Дехто аплодував стоячи. Якась старша жіночка обернулася до "ганьбистів" і з сумним докором промовила: "Ну, нєужелі оні вам мєшают?" Втім, протестанти мали би втішитися -- під мегабалалайку та бандуру гості заспівали щось Шевченкове про запорожців і гайдамаків.
Кубанці зникли так само миттєво, як і з'явилися. На кону знову виринув Богданович у сюртуку і під елегійно-меланхолійну мелодію полинула сумна оповідь про нещасливий роман Шевченка з негідною його Ликерою Полусмаковою. Зал знову поволі занурювався в дрімоту.
Але з'явився хор і заспівав "Заповіт". Зал встав. Усе було, як має бути.
Відтак на сцену понесли кошики з квітами, а громовий голос звідкілясь згори заволав: "Квіти Кобзареві від президента Леоніда Кучми! Квіти від прем'єр-міністра Віктора Януковича! Квіти від міністра культури та мистецтва Юрія Богуцького!"
Кажу ж вам: усе було, як має бути. |
|
|
|
|
Львівська солідарність |
|
|
| Мар'яна П'ЄЦУХ |
| |
У неділю у Львові теж відбулася віче в рамках всеукраїнської акції "Повстань, Україно!".
За даними міліції, взяти участь у "повалені режиму Кучми" прийшло три тисячі людей, за даними орагнізаторів - понад десять. У виступах предстакників львівських обласних орагнізацій "Батьківщини", УРП "Собор", "Єдність", СПУ, УХДП, а також "нашоукраїнйців" НРУ, УНП, ПРП, КУН і СНПУ гостро критикувалася влада та пропонована Кучмою політична реформа. Але найбільше звучало закликів до об'єднання націонал-демократичних сил. При цьому у виступах і на транспорантах щедро цитувався Шевченко, що зрештою було єдиним, що пов'язувало акцію з уродинами Кобзаря. |
| Детальніше>> |
|
|
|
