BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    art-Поступ.    Історія у Поступі.    mandry Поступу.    Листи у Поступ.    sport-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
11 березня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  


Купите растворитель 647 оптом по в Киеве


  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Історія у Поступі  »  ОКУПАЦІЯ

___________________________________________________________________________

Рішення Ради Послів
Ігор МЕЛЬНИК
 
Галичани намагались створити власну державу у 1918 -- 1923 роках легітимним шляхом, дотримуючись норм міжнародного права та рахуючись із реаліями світової політики. Щоправда, часом треба було виявляти власну ініціативу і здійснювати політику доконаних фактів. Але таку політику прощають лише переможцям, а з переможеними ніхто тоді не хотів рахуватись.

Австрійська спадщина

18 жовтня 1918 року у Львові на зборах всіх українських депутатів австрійського парламенту, українських членів галицького й буковинських сеймів, представників політичних партій Галичини і Буковини, духовенства і студентства було утворено Українську Національну Раду. УНРада стала політичним представницьким органом українського народу в Австро-Угорській імперії.

Наступного дня УНРада, спираючись на право народів на самовизначення, проголосила Українську державу на всій українській етнічній території Галичини, Буковини і Закарпаття. На цьому засіданні було вирішено виробити демократичну конституцію та обрано президента Української Народної Ради, яким став Євген Петрушевич.

А потім Петрушевич вирушив до Відня, щоб домовлятись із цісарським урядом про фактичну передачу влади УНРаді. Галичани хотіли, щоб усе було законно та порядно. Натомість їх сусіди по імперії -- поляки чи чехи давно вже перестали сподіватись на віденський уряд, а звернули свої погляди до переможців у світовій війні -- держав Антанти.

Зокрема поляки назвали свій тимчасовий орган, створений у Кракові 28 жовтня 1918 року, який мав би розпорядитись австрійською спадщиною, просто Ліквідаційною комісією. І лише 31 жовтня, коли у Львові стало відомо про приїзд до міста польської Ліквідаційної комісії, що мала перебрати від австрійського намісника владу над цілою Галичиною і включити її до складу Польщі, УНРада поставила перед австрійським урядом питання про передавання їй всієї повноти влади у Галичині та Буковині. Проте австрійський намісник Галичини генерал Гуйн відповів на цю вимогу категоричною відмовою.

Лише тоді було дано згоду на взяття влади у Львові та в краю збройним шляхом. В ніч на 1листопада малочисельні українські військові частини та добровольці, очолювані сотником Дмитром Вітовським, зайняли всі найважливіші урядові установи у Львові. Геніальна імпровізація у галицькій столиці вдалась, але було втрачено кілька днів і не підготовлено як слід перейняття влади одночасно по всій Галичині та Буковині. Через це полякам вдалось здійснити у Львові антиукраїнське повстання, а також опанувати Перемишль та інші ключові пункти для наступу на Львів і Галичину.

Не поспішали галичани також створити власний уряд -- лише 13 листопада було створено Державний Секретаріат ЗУНР. Того ж дня було затверджено конституційні основи новоствореної держави -- "Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії", згідно з яким вона отримала назву -- Західно-Українська Народна Республіка. Закон визначав територію ЗУНР, яка включала українські етнічні землі і охоплювала Галичину, Буковину й Закарпаття. Територія ЗУНР становила 70 тисяч км2 і нараховувала шість мільйонів населення. Щоправда, так ніколи не вдалось зібрати усі ці землі докупи, бо сусіди -- Польща, Румунія, Чехословаччина поспішили заявити та реалізувати свої претензії на землі ЗУНР.

Переорієнтація на Захід

Поляки і чехи одночасно з українцями відроджували свої держави на уламках Австро-Угорщини, Росії та Німеччини. Але вони вчасно переорієнтувались, зробивши ставку не на Відень та Берлін, а на переможців у світовій війні -- Антанту, блок європейських держав (Великобританія, Франція, Російська імперія), який сформувався в 1904 -- 1907 роках для протидії Німеччині та Австрії. У ході світової війни до "Сердечної згоди" (так з французької перекладалась назва блоку) приєднались ще 22 країни -- США, Японія, Румунія, Італія...

Восени 1917 англо-французька військова місія на чолі з генералом Табуї вела переговори з генеральним секретаріатом Української Народної Республіки. Представники Антанти пробували переконати український уряд не брати участі в переговорному процесі з Центральними державами, навіть пропонували фінансову і військову допомогу. Та у той час ця допомога залишалась у сфері добрих побажань. А агресія більшовицької Росії змусила УНР шукати ближчих союзників і укласти Берестейський мир з Німеччиною, Австро-Угорщиною та їх союзниками -- противниками Антанти.

Відтоді Антанта ставилась до УНР і Української Держави гетьмана Павла Скоропадського вороже, повністю затримуючи "білий рух" Денікіна і Колчака та ідею про відновлення "єдиної та неподільної Росії".

В жовтні 1918 у Женеві в переговори з представниками країн Антанти намагався вступити міністр закордонних справ Української Держави Дмитро Дорошенко, але через початок антигетьманського повстання ці спроби були припинені. Директорія УНР не була визнана Антантою, а позиція українського уряду розглядалась її дипломатами як "більшовицька". У дечому вони мали рацію, бо саме повстанська армія отамана Григор'єва, який вийшов із підпорядкування УНР та перейшов на бік більшовиків витіснила навесні 1919 війська Антанти з півдня України.

Натомість польські та чеські незалежницькі організації давно вже зробили ставку на Францію, Британію і США. Навіть залишки польських леґіонів перебігли під Раранчею від австріяків на "російський бік". А польські і чеські легіони навесні 1918 року навіть провели кілька боїв проти наступаючих військ Німеччини та УНР. Влітку чехословацький корпус став основною опорою антибільшовицьких сил від Волги до Владивостока, а польські військові частини воювали на боці білих під Мурманськом, Одесою та на Кубані.

До того ж, полякам вдалось створити своє військо у Франції. Хоч польські "блакитні дивізії" генерала Галлера так і не встигли як слід повоювати з німцями на Західному фронті -- у 1919 саме вони стали основною силою польського наступу на Галичину і Волинь.

У 1917 -- 1918 році Василь Панейко пропонував галицьким провідниками Євгенові Петрушевичу та Костеві Левицькому теж створити на Заході галицькі військові формації, зокрема з числа полонених в Італії. Однак ця пропозиція не знайшла відгуку серед українських політиків.

Паризька конференція

Це все було враховано Антантою під час повоєнного облаштування Європи на міжнародній мирній конференції у Парижі, яка проходила з перервами від 18 січня 1919 до 21 січня 1920 року. На конференцію було запрошено делегації з 27 країн, з яких 10 брали безпосередню участь у війні, 14 формально знаходились у стані війни (фактично допомагали лише економічними засобами) і 3 новостворені держави.

Вперше в історії дипломатії переможені держави не брали участі в переговорах. Німеччина і її колишні союзники були допущені лише тоді, коли були вироблені проекти мирних договорів з ними. Учасники конференції, офіційно названі "Союзні та здружені держави", з самого початку роботи були поділені на чотири нерівноправні категорії:

1. Воюючі держави, які мають інтереси загального характеру і беруть участь у всіх засіданнях та в роботі всіх комісій (Англія, Франція, Італія, США, Японія).

2. Воюючі країни, що мають інтереси часткового характеру (Бельгія, Бразилія, Британські домініони, Румунія, Сербо-Хорвато-Словенська держава).

3. Держави, які не брали безпосередньої участі у війні, але розірвали дипломатичні відносини з Німеччиною і її союзниками (в основному латиноамериканські та азіатські країни).

4. Держави, що знаходяться в процесі утворення (Польща, Чехословаччина та ін. запрошувались однією з п'яти великих держав на засідання, що їх стосуються).

Провідну роль на конференції відігравала "Рада чотирьох", до якої входили глави урядів --президент США Вудро Вільсон, прем'єр-міністри Франції Жорж Клеменсо, Великої Британії -- Ллойд Джордж, Італії -- Орландо. Крім "Ради чотирьох" найважливіші рішення приймались також "Радою десяти", яка складалась із глав урядів і міністрів закордонних справ США, Англії, Франції, Італії та Японії.

Внаслідок роботи конференції були підготовані: Версальський мирний договір з Німеччиною (підписаний 28 червня 1919 року), Сен-Жерменський мирний договір з Австрією (10.9.1919), Нейїський мирний договір з Болгарією (27.11.1919), Севрський мирний договір з Туреччиною (10.8.1920), Тріанонський мирний договір з Угорщиною (4.6.1920).

Важливе місце в роботі Паризької мирної конференції займали питання визнання держав, які перебували в процесі утворення. Покладаючи великі надії на справедливе післявоєнне вирішення національного питання на конференцію держав-переможниць, у Париж приїхали делегації з новоутворених країн Балтії, Кавказу й України. Але вони проходили переважно без участі самих зацікавлених держав, представники яких лише спорадично запрошувались на деякі засідання, не стільки, щоб представити свої міркування, а скоріше, щоб вислухати вердикт великої "четвірки".

Українська делегація на конференції була спільною від Української Народної Республіки і Західної Області УНР, яку очолював Григорій Сидоренко. Заступником голови призначено Василя Панейка -- державного секретаря закордонних справ ЗО УНР. Навесні 1919 в Париж прибула спеціальна делегація на чолі з Дмитром Вітовським та Михайлом Лозинським, яка за дорученням Державного Секретаріату ЗО УНР мала домагатись припинення агресії Польської держави проти ЗУНР.

З самого початку роботи конференції впливові російські кола в особі окремих міністрів колишнього Тимчасового Уряду та польська делегація провели антиукраїнську кампанію, зображуючи представників України як колишніх австрійських союзників або пробільшовицьки настроєних політиків. Хоч до Варшави і Львова спеціальні комісії для вивчення питання і припинення українсько-польської війни 1918 -- 1919 р.р. не навідувались, однак вони приїжджали "з польського боку" і були наперед налаштовані проти ЗУНР та УНР, як колишніх німецьких союзників та "більшовиків".

І хоча уряд ЗО УНР прийняв 13 травня 1919 року запропоновані місією генерала Боти невигідні умови перемир'я, які залишали Львів на польському боці, поляки їх відкинули. Найбільш непримиренну позицію щодо визнання української державності займала французька делегація на чолі з Клемансо. Його плани про створення в післявоєнній Європі держав, які були би складовою частиною "санітарного кордону" проти більшовизму і одночасно під егідою Франції стали майбутніми союзниками проти Німеччини, збігалися з намаганнями польської, чехословацької і румунської делегацій включити якнайбільше українських територій у склад своїх країн.

Більш виважений підхід до вирішення українського питання, займала англійська делегація очолювана Ллойдом Джорджем, який різко виступав проти анексії українських земель Польщею та висунув принцип: "не віддавати Польщі непольські території".

Остаточні рішення

За ініціативою британської делегації 8 грудня 1919 року було прийнято "Декларацію Верховної Ради союзних і об'єднаних держав з приводу тимчасового кордону Польщі", яка залишала Польській державі землі, населені переважно поляками (за винятком частини українських етнічних територій -- Лемківщини, Посяння, Підляшшя, Холмщини до так званої "Лінії Керзона")

А перед тим, 25 червня 1919 року, Антанта визнала за Польщею право тимчасово окупувати Галичину, "щоб захистити цивільне населення від небезпеки більшовицьких банд". Проте Рада Послів Антанти, найвищий орган який мав вирішувати усі справи після закінчення Паризької мирної конференції, не погодилась на включення Галичини в склад Польщі.

Після того, коли Симон Петлюра погодився на польську окупацію Галичини та Волині, союз УНР та ЗУНР фактично розпався і з грудня 1919 року делегація ЗУНР намагалась вести самостійно переговори на Паризькій конференції. Члени делегації Василь Панейко, Михайло Лозинський, Степан Томашівський намагалися порушувати питання про ліквідацію польського окупаційного режиму на західноукраїнських землях і визнання незалежності ЗУНР.

Після укладення Ризького договору 1921року між Польщею і Радянською Росією, за яким західноукраїнські землі входили до складу Польської держави, український еміграційний уряд висловив протест у Лізі Націй.

Всупереч запевнень переможців про справедливе вирішення міжнародних проблем та пошанування права націй на самовизначення, за Сан-Жерменським мирним договором Буковина залишалась у складі Румунії, а Закарпаття, за Тріанонським договором, передавалося Чехословаччині.

На вимогу польського уряду Рада послів Антанти 14 березня 1923 року прийняла остаточне рішення про приєднання Галичини до Польщі з умовою надання українському населенню автономії. Умова країн Антанти була чисто декларативною і вона ніколи не виконувалась польським урядом.

Галичани не визнали рішення Ради Послів. У березні 1923 року на галицьких землях відбулись десятки мітингів та інших акцій протесту.

На одному з найбільших таких мітингів 24 березня 1923 року на площі Святого Юра у Львові було зложено урочисту присягу: "Ми український нарід присягаємо, що ніколи не признаємо панування Польщі над нами і використаємо кожну нагоду, щоби скинути зненавиджене ярмо польської неволі і з'єднатися з великим українським народом в незалежній, всі українські землі обіймаючій, державі!"









» 
АРХІВАРІУС
Про що писала львівська преса
 
90 років тому

ДІЛО

Невдалий замах на царя?

Localanzeiger доносить, що позавчера в ночи в Петербурзі арештовано небезпечного злочинця. В нього найшли фальшивий білет вступу на театральне представленє, на котрім був присутний цар. Догадують ся що він хотів виконати замах на царя.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Нові традиції 9 березня 
Погляд
  ·  Квіти Кобзареві від президента Кучми 
  ·  Львівська солідарність 
Поступ у Львові
  ·  Чи маємо право чекати? 
  ·  Пікет для стін 
  ·  Підземний страйк триває 
  ·  Австрійці відремонтують водогони 
  ·  Роздвоєння опозиції 
  ·  Жебраки підпалюють місто 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Візові поступки словаків 
  ·  Ноу-хау українських дипломатів 
  ·  Політреформа проти Ющенка 
  ·  Німецькі розмови Зленка 
  ·  Поляки не тиснуть, але наполягають 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  На Мальті обрали ЄС 
  ·  Стилістична правка конституції 
  ·  Полювання на Фуджіморі 
  ·  Фідель Кастро в монастирі 
  ·  "Гірчичник" для Польщі 
  ·  Прем'єр для Палестини 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Грошей не буде 
  ·  "КРЕДИТ БАНК (УКРАЇНА)" -- ІНВЕСТОР РОКУ 
  ·  Політика витіснення іномарок 
  ·  Індія заборонила імпорт сої та кукурудзи з США 
  ·  Україна поверне усі борги 
  ·  Темний бік вступу до СОТ 
  ·  kOROTKO 
art-Поступ
  ·  Феномен Юрія Башмета 
  ·  І от духа Твоєго камо бігу?.. 
Історія у Поступі
  ·  Рішення Ради Послів 
  ·  АРХІВАРІУС 
mandry Поступу
  ·  Японія очима галичанина -- 2 
Листи у Поступ
  ·  До питання про львівських масонів 
  ·  Львівський університет -- за чесну людину 
sport-Поступ
  ·  Карпатське підкорення Криму 
  ·  Ринг розбитих сподівань 
  ·  sPORT-KOROTKO 
  ·  50 мільйонів доларів за бій з Тайсоном 
  ·  Костеліч здобуває Кубок 
  ·  Шумахер прагне реваншу 
Пост-Faktum
  ·  КАЛЕНДАР