BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    art-Поступ.    Літературний Поступ.    МІКРОСКОП ПАНА ЮРКА.    muzykaПоступу.    sport-Поступ.    Поступ реляксу.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
8 березня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Сушильные шкафы, камеры для спецодежды и обуви (СКС) B04261, пожарным и санитарно – гигиеническим заключениями, гарантийное бесплатное обслуживание один год. Сушильная камера изготовлена из металлических, полимерно-окрашенных панелей с эффективным утеплителем. Напряжение питания: 220В, потребляемая мощность: от 0,63 до 1,5 кВт.
Купол
Львів
  10:23 17-10-2017 -   У Краковці затримали двох осіб, які хотіли перетнути кордон за чужим паспортом  
  10:13 17-10-2017 -   У рові біля Сколе знайшли тіло дівчини  
  10:11 17-10-2017 -   У Львові в підвалі багатоповерхівки спалахнула пожежа  
  15:48 16-10-2017 -   Шукають водія, що збив 17-річну дівчину  
  15:47 16-10-2017 -   У Львові відбудеться благодійний аукціон на підтримку сімей полонених та заручників  
Україна
  10:21 17-10-2017 -   Порошенко пропонує зміни щодо депутатської недоторканності  
  10:7 17-10-2017 -   Гройсман закликав нардепів дати старт ще одній реформі  
  15:45 16-10-2017 -   На Донбасі зруйнували пам'ятник бійцям АТО  
  15:43 16-10-2017 -   Директора ужгородської фабрики розстріляли на робочому місці  
  14:36 16-10-2017 -   Названо найбільш корумпований орган в Україні  
Світ
  10:10 17-10-2017 -   90 відсотків депортованих із Польщі нелегальних працівників – українці  
  10:6 17-10-2017 -   Іспанський суд арештував лідерів найбільших організацій Каталонії  
  15:14 16-10-2017 -   Уряд Іспанії висунув остаточний ультиматум Каталонії  
  13:46 16-10-2017 -   Зірка "Гри престолів" виходить заміж  
  11:17 16-10-2017 -   Вчені вирішили проблему стійкості бактерій до антибіотиків  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Літературний Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Хто читає твори лауреатів Шевченківської премії?
 
Тарас Возняк

шеф-редактор культурологічного журналу "Ї", член комітету з присудження Національної премії ім. Т. Шевченка

Те, що премію отримав Василь Герасим'юк, означає, що Шевченківський комітет спокутував свій гріх. І не в тому сенсі, що до цього часу премію такому поетові не давали чи просто забували в силу якихось обставин. І суть не в сумі. І навіть не в самій премії. А в тому, якого рівня насправді цей поет! Можливо, це мене якось ближче стосується, переймає і зворушує, оскільки він із Франківщини, ледь не із сусіднього району від мене. У кожному разі, у випадку із Герасим'юком Шевченківський комітет абсолютно не схибив.

Не менш барвистою і потужною (але, очевидно, в іншій формі) постаттю є й наш "поліській Джойс" -- В'ячеслав Медвідь, який пише справді надзвичайно складні тексти. Ці тексти так само часто будуть читані, як і "Улісс" чи "Поминки за Фіннеганом" Джойса, але тим не менше вони все одно увійдуть як одна з найтвердіших, найнеприступніших (до того ж іще бугристих!) цеглин у фундамент української сучасної літератури.

Юрій Винничук

прозаїк, літературознавець

Я нещодавно повернувся з Києва, де на акції "Книжка року" запитував багатьох відомих людей, як їм цьогорічний Шевченківський лауреат-прозаїк, але вони НЕ ЧИТАЛИ його роману! Хоч може публічно це озвучувати вони й не схочуть, але кожен із них тримав книжку Медвідя в руках, гортав її, якісь сторінки навіть проглядав, -- але НЕ ЧИТАВ! Це, як колись Беккет сказав про Джойса, що "Улісс" в нього лежить на полиці, він бере його раз на рік, відкриває на будь-якій сторінці, перечитує, кладе на місце і має повне уявлення про весь роман. Таке саме й зі мною, -- це вгризти дуже важко (сміється).

Мені видається, що "сільська тема" взагалі зайшла в сліпу вулицю. Копирсання в сільській свідомості після Дрозда, Пашковського й Медведя може бути закритим, вичерпаним. Але ж проблема в тому, що читач перебуває в місті і йому сільські клопоти до лямпочки. Я не знаю, хто це взагалі буде читати, кому це потрібно? Наприклад, я тепер у Києві купив Ганну Барвінок і читаю її як пам'ятку: про те село, тяжке життя наймитів, кріпаків. А тут такого пієтету нема. Автор -- молодий симпатичний чувачок, який живе в місті повноцінним столичним життям, -- постійно скиглить про якісь сільські проблеми. Для мене це дивно й незрозуміло. Я не знаю, чому "досвід стилю" має в'язнути виключно у таких сільських жвачках, добиванні в ступі якихось монологів пришелепуватих бабусь... Перепрошую, усього не читав. Гарна мова там є, але загалом це ж важко сприймати. А крім того, ця книжка є смішна тим, що її дуже квапилися видати торік до Шевченківської премії. І, в результаті, там є примітки, з якими повна комедія! Примітки були подані до рукопису. А при видруці всі сторінки змістилися, і тепер ніяк не знайдеш ,до чого стосується той чи інший коментар. А текст такий, що без абзаців, -- от і шукай собі, куди їх притулити! Лишається ті примітки читати, як окремий текст, який живе сам по собі.

Із Герасим'юком справа інша. Принаймні його читають. Гарна поезія. Але іще двадцять поетів такого рівня заслуговують Шевченківської премії. Оскільки якогось надто яскравого нового явища зараз нема, то в нас дуже часто премії дають за вислугу літ. Але я думаю, що й Малкович не гірший від Герасим'юка. А Голобородько тим більше не гірший, але чомусь їх не висовують на премію.

Остап Сливинський
поет, перекладач, балканіст

Для мене не стало несподіванкою, що саме ці письменники отримали премію. Якихось сумнівів чи упереджень щодо присудження нагороди саме цим людям у мене немає. Я задоволений цьогорічними результатами. Єдина несподіванка, -- що отримали вони її зараз, а не раніше. Тобто, глянувши на прозу Медвідя, яка справді вражаюча, хоча не дуже відома (може, недостатньо видавана, чи розповсюджувана або пропагована), -- бачиш, що його доробок величезний, це цілком окремий літературний світ. І у випадку із Герасим'юком для мене, безумовно, що саме він мав отримати премію. Чи саме цю -- то вже інше питання, -- більш політичне, ніж мистецьке, зважаючи на всі інтриги, які останніми роками в'язалися навколо Шевченківської премії. Але те, що саме ці люди повинні були бути вшанованими, не тільки за саму творчість, а й (особливо це стосується Герасим'юка) за розвиток усього літературного процесу, -- то це очевидно.

Можливо, це дуже приватний ексклюзив: свого часу я відчував на собі вплив поезії Герасим'юка, і це викликало антиреакцію. Я намагався якось вийти з-під цього впливу, коли відчував, що він завеликий... Але, на правду, Герасим'юк дуже впливовий і сугестивний поет. Він уводить в стан певного трансу, коли починаєш підлаштовуватися під його хвилю і в якийсь момент мусиш казати собі: "Стоп, я мушу вийти на власну ".

Назар Гончар
поет, концептуаліст, перформенсист

Я особливо радий за Василя Герасим'юка. Радий, що чув його голос, і чув, власне, харизматичність цього голосу "на живо". Можливо, це визнання додасть йому певної ігрової розкутості, й він перестане трактувати поезію виключно як якийсь "крик душі", тобто занадто поважно, а згадає, що мистецтво -- це все-таки гра. Звісно, не просто гра, а кваліфікована розвага. Кваліфікації ж йому не бракує, а от ігрових моментів, якраз на старості років, не зле було б придбати. (Сміється). Мене б цікавило, як би він міг поводитися в такій системі координат.

А щодо Медведя, то коли я пробував читати якісь його кавалки, то так само завжди намагався уявляти його голос. І тут також курйоз. Я уявляю, як би його твори звучали його ж голосом у записах на CD і т.д., і який би вони могли мати вплив на тих, хто страждає від безсоння. І не треба цілого доробку чи навіть окремого твору. Вистачило б і кількох речень. Таких по-медведівськи закручених і ним же ж інтонаційно втілених!

Галина Крук
поет, літературознавець

Мені сподобалася звістка про присудження премії цим письменникам. Особливо Герасим'юкові, бо я дуже високої думки про його поезію. Медвідь як автор мені менше знайомий. Можливо, це не той стиль прози, який би я читала. Але мені здається, що загалом Медвідь цікавий. І добре, що так вийшло, що можна було представити до премії аж двоє літераторів. У принципі, це добре, що впродовж останніх років премію одержують справді варті того люди, і то саме як письменники. Бо в нас часто так буває, що премію дають за підсумкові здобутки, а тут -- за літературу високого ґатунку. Це позитив. Не премія робить людину, а людина робить премію. І те, чим Шевченківська премія була дискредитована в попередній період, тепер відходить у минуле. Бо те, що за останні два роки премія була присуджена таким поетам, як Римарук і Герасим'юк, -- повністю її реабілітовує. Не знаю, чи то довго протримається, але наразі це добре.

Василь Габор
прозаїк, приватний колекціонер, бібліограф

Для мене В'ячеслав Медвідь -- своєрідна людина-твір. З одного боку, він дуже серйозний письменник з ускладненою і важкою манерою письма, який постійно пише про непрості речі, тому його важко читати, але, з іншого, -- він чи ненайглибше проникає в таїну свого часу і йому вдається вловити найсокровенніші відчуття і порухи людської душі. А сам час у Медведевій прозі такий ущільнений і так повільно перетікає, що його навіть фізично відчуваєш. Тому зовсім небезпідставно прозаїк назвав свій тридцятисторінковий твір романом. І сьогодні "Льох" є не лише одним із кращих у його доробку, а й одним із знакових серед творів нової генерації. З огляду на сучасний літературний процес, ранній Медвідь видається менш цікавим і мовби "застарілим", натомість теперішній -- новаторським й оригінальним. Його творчі пошуки йдуть у річищі естетичних, філософських та мистецьких шукань нової генерації 80-90-их рр. А від початку 90-их рр. В'ячеслав радує філософською есеїстикою та глибокими спостереженнями в мемуаристиці, які є значно легшими для читацького сприйняття, але й тут він залишається вірним своїй манері письма.

Марія Кривенко
новелістка, бібліограф, літературознавець

Після випадку відмови Андруховича від Шевченківської премії, заговорили про те, що вона втратила свою моральну цінність. Але в останні роки (коли цю премію отримав Ігор Римарук -- а для мене особисто це стало великою подією) маємо змогу бачити, що моральна цінність цієї премії зберігається. А з роками її значення повинно зростати. Здається, це підтверджується: і Медвідь, і Герасим'юк -- дуже цікаві письменники. Я їх символічно-схематично називаю "автентистами", -- як Медвідя у прозі, так і Герасим'юка в поезії. Хоча вони за своїм походженням представляють різні регіони України, але ці два автори мені однаково подобаються, бо мають силу протистояти всезагальній попсовості нашого життя. Слів бракує, щоб описати, який талановитий чоловік Василь Герасим'юк, -- безсумнівно, він заслуговує на цю премію. В'ячеслав Медвідь також дуже потужний автор, автентичний у деталях. І якщо зазирнути вперед на років 10-15, то думаю, що саме така література, яка не є псевдозахідною, псевдопросунутою, яка є дуже невідривною від самобутності народу й землі, -- саме вона представлятиме обличчя України на міжнародній арені. Таку літературу можна порівняти хіба із музикою. До речі, зараз у світі прокидається зацікавлення автентичною музикою, сучасні композитори залюбки вплітають її у контекст власних творів, щоб репрезентувати свій народ у сучасному світі. Аналогічно й у літературі.

Я б наважилася заперечити тим критикам, які кажуть, що Шевченківська премія непрестижна, бо веде традицію від радянського часу, й тому її слід ігнорувати. Я вельми поважаю коханого мною автора Андруховича, але свого часу я дуже хотіла, щоб він не відмовлявся від цієї премії. Думаю, що і він би від цього тільки виграв, і премія також. Якщо на цій премії налип леп негативу минулого, то саме варті люди й здирають його, -- тоді вона очищується. Вважаю, що Шевченківська премія повинна повернути собі добру опінію. Державна премія має бути найпрестижнішою, -- бо яка тоді альтернатива?

Мар'яна Савка
поет, літературознавець, видавець

Тих справді достойних авторів, які отримали Шевченківську премію і минулоріч, і цьогоріч варто убезпечити від тих пересудів, що точаться довкола них. Дехто не дуже достойно поводиться, починаючи порівнювати творче побратимство і кумівством, мовляв, ото друг того, кому вже премію дали... Але так уже склалося, що ці двоє друзів насправді кращі поети. Принаймні мені є рідним поетом Герасим'юк так само, як і Римарук, я люблю їхні твори. Якби не дали премії Герасим'юкові, було б дивно й дещо абсурдно. Бо на даному етапі ще ніхто не перевершив його книги "Поет у повітрі", як рівно ж не можна не зважати на весь той доробок, який він мав за плечима. Зрештою, не важливо, скільки він написав, -- більше чи менше. Головне, що він написав так добре, що цього цілком достатньо.

Те ж стосується й В'ячеслава Медвідя. Він пише важко, але добре. І, напевно, ця премія -- не для "легких "авторів. Вона присуджується не за успішність і піар, а за дійсно глибокі твори справжньої літератури. І, може, вже варто поставити крапку в обговоренні безглуздого питання: чи варто взагалі присуджувати таку премію? Бо, коли є такі автори, -- то однозначно, що варто!

ДОВІДКА

Василь Герасим'юк -- один із найсамобутніших і найавторитетніших сучасних українських поетів із покоління 80-х. Народився 18 серпня 1956 року у м. Караганда (Казахстан), куди були вислані його батьки. Зі заслання родина повернулася в рідне село Прокурава на Гуцульщині. Закінчив філологічний факультет Київського університету.

Автор поетичних книг "Смереки" (1982), "Потоки" (1986), "Космацький узір" (1989), "Діти трепети" (1992), "Осінні пси Карпат" (1999), "Серпень за старим стилем" (2000). Автор і ведучий радіопрограми "На межі тисячоліть". Живе і працює в Києві. Лауреат кількох літературних премій, зокрема, премії ім. П.Тичини.

МЕДВІДЬ (Медвєдєв) В'ячеслав Григорович (22.02.51) -- прозаїк, есеїст. Народився в Кодні на Житомирщині. За освітою бібліотекар-бібліограф вищої кваліфікації (Київський державний інститут культури, 1972). Від 1988 р. -- професійний письменник. Почесний член Асоціації "Нова література". У тому ж часі пориває з поетичною творчістю та сюрреалістичними етюдами і пише перші "поліські" новели, що згодом (1981) склали книжку "Розмова". Книжка прози "Заманка" стала одвертим спротивом формальним та стилістичним канонам того часу. У 1987 р. перевидає обидві книжки як роман "Таємне сватання". "Збирачі каміння" (1989) є спробою написати роман (поліські хроніки) з довільною новелістичною побудовою. 1993 р. друкує в журналі "Київ" еротично-філософський роман "Льох". У 1995 р. -- книжку щоденників "Філософія страху, або ж Проклятий народ" (журнал "Українські проблеми"). 1996 р. -- закінчує багатолітню працю над великим за обсягом та епічним за задумом романом-оперою "Кров по соломі"; друкує кілька уривків з нього. У цьому ж часі В'ячеслав Медвідь виступає переважно як автор культурологічно-філософських есеїв, які зібрав у поважний том під назвою Pro domo sua. Упорядкував та видав авторську антологію "Десять українських прозаїків. Десять українських поетів" (у "Бібліотечній серії" Міністерства культури і мистецтв, 1995) зі своїми передмовами. Більшістю творів Медвідь -- від експресіоністичних новел до складних романних побудов -- "зациклений" на поліському регіоні, часто звужуючи географію творчих пошуків до одного села. Улюблений афоризм В'ячеслава Медвідя "Я міг би бути зовсім іншим письменником". Лауреат літературної премії "Український стиль" асоціації "Нова література" (2001).









» 
pROHAZKO...TXT
Тарас ПРОХАСЬКО
 
У мене завжди були проблеми з хронологiєю. Пам'ятаю, що було, але не пам'ятаю послiдовностi. (Що за перебiльшення? Тобто, що за применшення? Себто, що за прибрiхування? Чому завжди? Всього-на-всього якихось двадцять рокiв. Чому були? Є тепер i, мабуть, будуть далi. I нарештi. Що за проблеми? Ненавиджу це сучасне слово-паразит. Встаю i дивлюся у словник iншомовних слiв (от справжнiй спосiб усунення справжнiх проблем)-- це вiд мами: нiколи не вiдкладай на завтра те слово, на яке можеш подивитися сьогоднi. То ж "проблема" -- складне питання, що потребує розв'язання. Це значить, що не маю жодних проблем з хронологiєю. Бо, може, моя хронологiя i складне питання, але воно не конче потребує якогось вирiшення. Або: оскiльки знаю вирiшення, то питання не є складним, i, таким чином, не є проблемою (не є проблемами)).
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Президент на гарантії 
Погляд
  ·  КЛУБ ОСОБИСТОСТЕЙ 
  ·  Кучму розрадить Словаччина 
  ·  Мирон ЯНКІВ: Хтось хоче моєї відставки 
Поступ у Львові
  ·  Трагедія на переїзді 
  ·  Аграрії зірвали сесію 
  ·  Львів-Відень: сполучення пряме 
  ·  Страйк під землею 
  ·  На шляху до порозуміння 
  ·  Пенсійна реформа до літа 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Українсько-російські посиденьки 
  ·  Боржників відключають спецбригади 
  ·  Нові виплати остарбайтерам 
  ·  Міністр ПЕК виправдовується 
  ·  Скільки коштує 8 березня? 
  ·  КРАЄВИД 
  ·  Спецбатальйон відправлять у вівторок 
Поступ у світі
  ·  Автомобілі знову дивують світ 
  ·  Модерний вибір Європи 
  ·  Бін Ладена впіймали? 
  ·  Ядерні арсенали скорочуються 
  ·  Битва в передмісті 
  ·  За галас -- до цюпи 
  ·  СВІТООГЛЯД 
art-Поступ
  ·  Граки прилетіли 
  ·  "Іконний" скандал: порушення встановлені 
  ·  Від абетки -- до паркану 
  ·  Почни з класики 
  ·  Нічого собі комедія! 
Літературний Поступ
  ·  pROHAZKO...TXT 
  ·  Хто читає твори лауреатів Шевченківської премії? 
МІКРОСКОП ПАНА ЮРКА
  ·  МІКРОСКОП ПАНА ЮРКА 
muzykaПоступу
  ·  Нові плити ТНМК і Тартак 
  ·  Задом наперед 
  ·  Бікс Бейдербек -- легенда джазу 
  ·  "Скрябін" змінив плани 
  ·  Фестиваль вуличних музикантів 
  ·  Сюрприз для фанів RHCP 
  ·  Емінем тяжко працює 
  ·  РІЧІ БЛЕКМОР 
sport-Поступ
  ·  Перші жертви 
  ·  Повірити у себе 
  ·  ПЛЯЖНИЙ ВОЛЕЙБОЛ 
  ·  kOROTKO 
Поступ реляксу
  ·  Червоний телефон 
  ·  ГОРОСКОП 
  ·  ЛЯЛЬКА 
  ·  ТЕАТРИ 
  ·  ІМПРЕЗИ 
  ·  ВИСТАВКИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
Пост-Faktum
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Потрібно лише не забути