Солодка вата від кандидата. Чому місцеві вибори перетворили в музей абсурду і жадібності
Гречка — це не крупа, а вірусне захворювання, яке передається людям похилого віку і молоді.
В один з вихідних днів музика, що лунала з вулиці, зводила мене з розуму. Спочатку думала, що комусь не вистачає в житті фарб і веселих звуків, і на радощах, що включили опалення, відчинив вікно і ввімкнув радіо голосніше. В закритих дворах ноти миттю розлетілися луною. Так тривало годину, дві, три... п'ять. Ось це у когось здійснилася мрія: осіння дискотека під пісні Наталії Бучинської!
Вийшовши на вулицю, стало зрозуміло, що ніякі це не фанати народної артистки розійшлися, це кандидат у депутати влаштував свято Покрови для мешканців мікрорайону.
Між бюветом та спортивним майданчиком, до речі, який цей кандидат у відремонтованому вигляді "подарував" дітям району, встановили сцену. Це на ній марафоном виступали артисти-аніматори, які переспівували то вже згадану Бучинську, то Тіну Кароль, то Володимира Івасюка. Тут же танцюристи танцювали в червоних шароварах і дешевих віночках.
Поруч чмихала кухня. Пахло шашликами. Але подавали млинці з варенням і якісь салати. На столах — каструлі, термоси, підноси, пластиковий посуд. До них вишикувалася довга черга. Навколо сцени встановлені столи з лавками, як на фестивалі "велике грузинське застілля". Люди жадібно поглинали халявну їжу і запивали чаєм. "Толя-Толя, сідай швидше, а то охолоне або випаде", — говорила, мабуть, дружина чоловікові, який тільки що став щасливим володарем білої пластикової тарілки, що прогнулася від їжі.
Поблизу майже кожного "запрошеного" гостя — подарунок в брендовому червоно-білому - пакетику. Хтось отримав його за участь у символічній вікторині, хтось за участь у майстер-класі. Під музику тут плели вінки, вирізали з гарбузів фігури, крутили гончарний круг, перетягували канати, малювали малюнки...
Я ходила між рядів як у музеї абсурду і жадібності. Навколо — знайомі обличчя: з ким зустрічалися на дитячому майданчику, з ким навчалася в одній школі, хтось живе по сусідству... Тут були і ті, хто навіть не прописаний на окрузі кандидата. Я дивилася на них і розуміла, халява — велика спокуса. І нехай ніхто не говорить, що це Леонід Черновецький привчив бабусь до цукру і гречки. Гречка — це зовсім не крупа, це серйозне вірусне захворювання, яке передається і людям похилого віку, і молоді.
Особливість цього свята — фотографія "із зіркою", тобто з кандидатом. Їх друкували дуже швидко, а потім роздавали. Звичайно ж, з пам'ятним автографом.
Важлива деталь — солодка вата. Діти, прагнучи отримати швидше частування, наступали один одному на ноги, штовхалися, стягували шапки у сусідів, але все ж чекали своєї години. І тут же в мить поглинали тоненькі ниточки цукру. Не соромилися стояти в черзі і бабусі. Одна з них простягаючи руку, обурено попереджала: "Обережно, тільки нехай вони не лопнуть!" Вони — це дві білих кульки з ім'ям кандидата в депутати. Пізніше жінка з сусіднього будинку, побачивши, що я по вулиці йду з двома дітьми, вирішила їм подарувати дві своїх, здуті вже — "нехай граються". Коли старший син відмовився взяти, вона якось так образилася: "Чому ні, ось мої люблять гратися — надувають...". Син серйозно повторив: "Їх купили на крадені гроші". Жінка відповіла: "А хто тепер не краде! Бери, хлопчик, кульки!".
Вибори 2015: як розпізнати підкуп виборців? - відеосюжет
А що кандидат? Невисока блондинка, чиновник КМДА, в білому пальто, якій трохи більше за 30, походжала між людьми. В її акуратно заколотму волоссі красувався букетик з жовто-синіх кольорів, а зап'ястя прикрашав браслет в тій же кольоровій гамі. До неї раз у раз підходили потенційні виборці — жінки середніх років, чоловіки, бабусі, дідусі, підбігали діти. І на всіх у неї вистачало тепла і уваги. Всіх дорогих сусідів, а кандидат — мешканка Оболоні, ніжно обіймала, бабусь погладжувала по спині, дітей — брала за плече. Дивилася прямо в очі. Співчутливо кивала головою. Здавалося, ось-ось та й поцілує! І, звичайно ж, дякувала, що прийшли на її свято. Втім, як і раніше організовані суботники, дитячі свята, вистави в цирку-шапіто...
Тим часом запальні хлопці на сцені вирішили розбавити національний репертуар заморським. На поганій англійському хлопець в костюмі і туфлях, які за день припали шаром пилу та піску, співав і жваво танцював.
Ближче до шостої вечора, ведуча заходу з інтонацією шоумена викликала на сцену кандидатку. Та підніматися не стала. Стоячи в пилу, сказала просто: 25 жовтня прийдіть і зробіть свій вибір.
І вибір буде зроблений. Не між партіями або конкретними кандидатами. А між нещодавно відремонтованим спортивним майданчиком і солодкою ватою, сухпайком в пакеті і дитячим конструктором, подарованим напередодні.
Коли кілька місяців тому я відмовилася підписуватися під зверненням до київського депутата з метою встановлення дитячого майданчика у дворі або перенесення сміттєвого бака, то почула, що я не думаю про людей. "Ти не хочеш майданчик для наших дітей", — говорили ініціативні люди похилого віку мені вслід. Тоді я обернулася і запитала, чи пробували вони звернутися не до депутата, а заради різноманітності в ЖЕК — перенести сміттєвий бак — не така вже хитра справа. "Вони там всі нероби", — відповіли мені.
Ось так наша країна плодить і множить не тільки нероб, але й нахлібників, хабарників. І якщо мер Черновецький, так би мовити, спеціалізувався на бабусях, то нинішні молоді та енергійні кандидати кому трохи за тридцять, підкорюють всі вікові категорії. До кожного знаходять свій підхід: іграшковий або продовольчий. Яка різниця. Після таких зустрічей з кандидатами у людей в головах осідає тверде відчуття того, що депутат — це той, хто дає матеріальні блага. Нехай скромні. Нехай один раз в чотири роки. Або в два. Але дає, не ображає.
Та й кандидат у нас такий, як і його електорат. Він відчуває, що сьогодні з порожніми руками до виборця йти не можна — не зрозуміють, не виправдає очікувань. Ось він і тягне кілограми цукру або роздає знижкові флаєри на ритуальні послуги пенсіонерам. А що? Те й інше рано чи пізно стане в нагоді...
Команда Ігоря Коломойського, схоже, зазнає поразки в боротьбі за рідну Дніпропетровщину, у всякому разі, в політичному плані. За останніми закритим соцопитуваннями, «укропівець» Борис Філатов програє екс-регіоналу, а нині «опоблокеру» «ахметівського походження» Олександру Вілкулу. Відставання «УКРОПу» від «Опоблоку» також досить солідне, тому плани «приватівців» завести в міськраду більшість, яка тут же винесе Вілкулу недовіру, також примарні.
Жити по-новому: як полтавські кандидати від президентської партії підкладають йому свиню
Передвиборчі перегони підходять до свого логічного завершення, і на Полтавщині квітне беззаконня. Хтось із кандидатів на пост міського голови тягне у місцеві ради всіх недолюстрованих бюрократів, хтось обіцяє солодке життя вже наступного дня після виборів. Більшість
Яценюк розповів, як політики брешуть під час виборів
Чесні і прозорі вибори - це коли "ніхто не бере гроші за свій голос". Про це глава уряду Арсеній Яценюк заявив у "10 хвилинах з прем’єр-міністром" у неділю, 18 жовтня.
В один з вихідних днів музика, що лунала з вулиці, зводила мене з розуму. Спочатку думала, що комусь не вистачає в житті фарб і веселих звуків, і на радощах, що включили опалення, відчинив вікно і ввімкнув радіо голосніше. В закритих дворах ноти миттю розлетілися луною. Так тривало годину, дві, три... п'ять. Ось це у когось здійснилася мрія: осіння дискотека під пісні Наталії Бучинської!
Команда Ігоря Коломойського, схоже, зазнає поразки в боротьбі за рідну Дніпропетровщину, у всякому разі, в політичному плані. За останніми закритим соцопитуваннями, «укропівець» Борис Філатов програє екс-регіоналу, а нині «опоблокеру» «ахметівського походження» Олександру Вілкулу. Відставання «УКРОПу» від «Опоблоку» також досить солідне, тому плани «приватівців» завести в міськраду більшість, яка тут же винесе Вілкулу недовіру, також примарні. 
