BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв''ю у Поступі.    Дайджест Поступу.    Аналітика Поступу.    art-Поступ.    Ї-Postup.    postup науки і техніки.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
7 березня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  17:8 23-03-2017 -   На Львівщині шахраї видурили в жінки 15 тис. грн  
  16:8 23-03-2017 -   У львів’янина вилучили майже дві сотні наркотаблеток  
  16:6 23-03-2017 -   На Львівщині на городі виявили яму з нафтою  
  15:57 23-03-2017 -   Львівській музичній школі № 6 присвоєно ім’я Богдана-Юрія Янівського  
  14:36 23-03-2017 -   Через несправну пічку у будинку насмерть вчаділа сім'я  
Україна
  17:6 23-03-2017 -   Площа пожежі на складах у Балаклії збільшилася  
  16:4 23-03-2017 -   ГПУ: Охорону екс-думівця Пономарьова посилять  
  16:3 23-03-2017 -   З України намагалися вивезти левеня, заховане у папугах  
  15:59 23-03-2017 -   Порошенко звинуватив Росію у вбивстві Вороненкова  
  14:25 23-03-2017 -   У центрі Києва застрелили колишнього депутата Держдуми від КПРФ  
Світ
  16:0 23-03-2017 -   ІДІЛ узяла відповідальність за теракт у Лондоні  
  13:27 23-03-2017 -   Астроном передбачив швидке отримання сигналу від інопланетян  
  12:12 23-03-2017 -   Brexit: ЄС запропонує Великобританії зону вільної торгівлі  
  11:7 23-03-2017 -   Шотландія відклала обговорення референдуму  
  11:6 23-03-2017 -   Австрія збільшує виплати мігрантам, які добровільно виїжджають  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Ї-Postup  » 

___________________________________________________________________________

ЗУСТРІЧ НАД МОГИЛАМИ?
 
Боґуміла Бердиховська
1 листопада минулого року на львівських похованнях Орлят та Української Галицької Армії поляки та українці зустрілися, щоби спільно помолитися за тих, хто 80 років тому, сподіваючись вибороти власну державу, скерували зброю один проти одного. Цвинтарі, що впродовж десятиліть були символами польсько-українського конфлікту, стали місцем зустрічі. Молитву провадили Глава УГКЦ Кардинал Любомир Гузар та римо-католицький митрополит Львова Кардинал Мар'ян Яворський.

Винятковою ця зустріч була ще й тому, що її організовано не в результаті якихось офіційних угод, а з ініціативи людей доброї волі по обидва боки кордону. Поляки й українці, що з'явилися 1 листопада на Личакові, зробили це з потреби серця і, вибачте за патетику, з громадянського обов'язку. І перші, і другі прагнули довести, що крім екстремістських середовищ з обох боків кордону є люди, які вважають, що за умови дотримання елементарної поваги до вразливости иншої сторони, незважаючи на драматичні і, навіть, трагічні сторінки історії, можна вести польсько-український діалог. Без сумніву, більшість тих, хто зібралися на Личакові, цілком усвідомлювали, що цей діалог не буде простим принаймні з двох причин. По-перше, з огляду на складність і драматизм польсько-української історії. По-друге, тому, що самі українці досі не припинили дискусії з приводу власної історії. Якщо поляки не врахують останнього чиннику, то будуть приречені на прогресуючу фрустрацію, а діалог загалом опиниться під питанням. Потрібно мати це на увазі, особливо, напередодні 60-их роковин антипольської акції ОУН та УПА на Волині.

Три історії

Учасників українських дебатів про історію XX століття умовно можна поділити на три групи. Перша, найчисельніша, це історики та публіцисти, що репрезентують постсовєцьку модель історіоґрафії України. На иншому, ідеологічному полюсі перебувають речники націоналістичної версії історії, їх не так багато, як прихильників першої позиції, але вони достатньо активні. Третю групу умовно можна назвати ревізіоністською, оскільки її представники критично ставляться і до першої, і до другої моделі історії.

Совєцькі міти

Згідно з поглядами "постсовєцьких" істориків, совєцька Україна почасти є результатом державотворчих прагнень самих українців, а сучасна незалежна Україна успадкувала і продовжила совєцьку „державність”. У цій моделі більшість совєцьких інтерпретацій історії України XX століття (окрім фразеолоґічної косметики) не зазнала жодних змін. Так, наприклад, надалі пишуть про "велику вітчизняну війну", чи про червоних партизанів часів Другої світової як про вияв антифашистського руху українського народу. Совєцькі герої надалі перебувають на п'єдесталах. До того ж, у більшості випадків буквально (наприклад, у Києві стоїть пам'ятник Станіславу Косіору, значною мірою відповідальному за голодомор 1932-1933 років).

Незмінними залишаються й антигерої. Ними, насамперед, є члени ОУН та УПА. Причому, кілька десятиліть тому їхнім головним злочином уважалося прагнення створити незалежну українську державу, а відтак і спротив інтеґрації до Совєцького Союзу. Сьогодні ж ОУН та УПА (останню менше) звинувачують у брутальному терорі проти українського цивільного населення. Оскільки голоси на користь визнання внеску УПА в боротьбу за незалежну Україну лунають останніми роками все голосніше, прихильники постсовєцької моделі часом застосовують поділ на погане, гідне осуду керівництво (яке співпрацювало з німецькими окупантами або ж уникало зіткнень навіть тоді, коли окупаційний режим Райхскомісаріату України ставав все брутальнішим, а пізніше виступали за повоєнний терор) і на добрих, рядових воїнів УПА, що заслуговують на права учасників війни та свого часу ставали на захист цивільного населення навіть тоді, коли керівництво було проти цього.

Як це не дивно для польського читача, але серед переліку злочинів ОУН та УПА, що подають представники цієї моделі, не варто шукати волинської різанини польського цивільного населення. Про неї або взагалі не згадується, або її значення применшується. Єдиним винятком був відкритий лист кількох десятків лівих і східноукраїнських депутатів Верховної Ради України, що засуджував УПА. Як і колись основною підставою для оцінки ОУН та УПА залишається їхнє протистояння совєцькому військовому та цивільному апарату у післявоєнний час. Найліпше підтвердження цьому - гаряча дискусія, що розгорнулася минулого року довкола законопроекту щодо визнання прав учасників війни за всіма членами УПА, а не лише за тими, хто боровся з німецькою окупацією, як було у законі 1993 року.

Без великої загрози помилитися можна стверджувати, що більша частина українського суспільства сприймає постсовєцьку модель історії як свою, і вже поза сумнівами такою вона є для абсолютної більшости представників табору влади.

Проти окупантів

У націоналістичній моделі трактування української історії однією з найважливіших подій 20 століття було створення спочатку ОУН, а після Другої світової війни УПА - формацій, метою яких було створення єдиної та незалежної української держави (про традицію демократичного українського руху, що у своїй програмі також мав прагнення до створення української держави замовчується). Найбільш крайні аполоґети цього напрямку готові виправдати найбрутальніші дії ОУН та УПА, у тому числі проти цивільного населення, оскільки ці дії були спрямовані на створення української держави.

У межах цієї моделі різанина польського цивільного населення на Волині, що набула характеру етнічної чистки, замовчується взагалі або подається як протистояння між УПА та Армією Крайовою. Часом у висловах останнього керівника УПА Василя Кука звучить вражаюча для поляків інтерпретація цих подій - волинська різанина була результатом спонтанного вибуху українських селян, гноблених поляками, причому саме УПА нібито довгий час стримувала цей вибух гніву.

Засудження вбивства поляків таким чином є недоречним, бо згідно з прихильниками "націоналістичної моделі" трактування історії, це не були заплановані чистки, а крім того, моральна правота була на боці українців, адже саме поляки були чужинцями і навіть окупантами на українській землі.

Без аполоґії

Представники ревізіоністського напряму намагаються дивитися на історію України як на процес поступової актуалізації українців як спільноти, процес, що в кінцевому рахунку привів до створення незалежної держави. До того ж, на відміну від представників "націоналістичної" моделі, ревізіоністи не погоджуються з принципом „мета виправдовує засіб”. На відміну від постсовєцької традиції, вони не трактують совєцьку Україну як "свою" державу і не погоджуються на совєцькі міти, протиставляючи постсовєцькому канонові народних героїв.

Иншими словами, ідея державотворчих потуг (у тому числі і діяльність УПА) є близькою для цього напрямку, хоча він є далеким від аполоґії всіх дій цієї формації. З цієї позиції боротьба УПА з совєцькими та німецькими військами може розраховувати на визнання так само, як антипольська акція - на засудження (це не означає, що історики, які представляють цей напрям, не з'ясовують, якими були масштаби акції, що було її метою та скільки українців загинуло в результаті польсько-українського конфлікту в часи Другої світової війни). Представники ревізіоністського напрямку намагаються взяти відповідальність за повну історію свого народу, зокрема за її найбільш похмурі факти, не дивлячись не те, що в українських умовах (складна і драматична історія та відмінності в інтерпретації власного минулого) це не просто.

Невідома Волинь

Надзвичайно низький рівень знань про трагедію поляків на Волині характеризує більшість тих, хто висловлюється про історію України XX століття. Серед українців, що походять зі східної та центральної України (за невеликими винятками) переважає повна іґнорація. Дорікати їм за це складно, адже навіть трагедії самих українців (наприклад, голодомор 1932-1933 років) надалі не можуть знайти належного місця не лише в підручниках історії та у державній політиці, але й навіть у суспільній свідомості. На заході країни домінує образ УПА як антинімецького і, насамперед, антисовєцького партизанського руху. До такого сприйняття УПА, як це не парадоксально, спричинилася совєцька пропаґанда, що звинувачувала УПА в антисовєцькій діяльності та співпраці з німцями (злочинам проти поляків у цій пропаґанді місця не було).

Отже, немає нічого дивного в тому, що реакцією більшости українців на гасло "Волинь" все ще є недовіра. Лише нещодавно, як побічний ефект внутрішньоукраїнської контроверсії стосовно УПА, з'явилося багато інформації про польську трагедію з років Другої світової війни, зокрема і про волинську різанину. Доречно тут згадати за п'ятисерійний документальний фільм "Війна без переможців", показаний минулої осені популярним українським телеканалом "Інтер" (одну з серій було повністю присвячено польсько-українському конфлікту часів Другої світової). Це не означає, що польські історики цілковито погодилися б з усіма тезами, які прозвучали у фільмі, проте, широке коло українських глядачів уперше дізналося про цей конфлікт, внаслідок якого десятки тисяч поляків (в тому числі жінки, діти і старі) втратили життя.

Новиною останніх місяців є і те, що з цілої України лунають голоси про те, що в 60-ті роковини антипольської акції УПА не можуть обійтися без голосу українського суспільства. "Злочини проти людства не можуть бути виправдані", - заявив минулого тижня Леонід Кучма, приймаючи президента Алєксандра Кваснєвського. "Навіть найгіркіша правда щодо минулого не повинна зашкодити нашим дуже добрим відносинам", - підкреслив голова української держави.

Відзначення річниці не має закінчитися жестами політиків. Планується проведення наукових досліджень та конференцій, присвячених конфліктові 1943-1944 років, встановлення пам'ятного монументу, у якому має бути місце для католицької та православної каплички, які мали би стати символом польсько-українського поєднання, що лишень-бо народжується, ширше висвітлення волинської трагедії у засобах масової інформації. Будемо сподіватися, що ці плани не залишаться лише на папері. Їх реалізація, напевне, добре би вплинула на стосунки між Польщею та Україною.

Якими є шанси на поєднання

Проте, навіть реалізація цих планів не наблизить нас до справжнього поєднання, якщо забракне голосу українського суспільства з нагоди травматичної для поляків річниці (справа Цвинтаря Орлят свідчить, що навіть найвідкритіше ставлення української влади мало що значить, якщо немає розуміння з боку суспільства). Крім того, потрібно пам'ятати, що голос українського суспільства значною мірою залежатиме від перебігу польських відзначень 60-их роковин подій на Волині.

Можна перетворити їх на сеанс антиукраїнської ненависти, але можна також створити шанс для духовної зустрічі поляків та українців, зворушених трагедією минулого.

Це буде нелегко, адже ми не можемо позбавити людей, що пережили жах волинської різанини, права на біль та неґативні емоції. Це буде нелегко ще й з тієї причини, що в нашій країні є середовища, де ворожість до українців заважає зрозуміти складність ситуації на колишніх землях II Речі Посполитої в часах Другої світової війни, середовища, де не помічають зловорожу роль німців чи совітів і для яких ворогом номер один назавжди залишаться українці.

Чи будуть відзначення волинської трагедії шансом на поліпшення відносин між поляками та українцями? Чи будемо ми пам'ятати, що наша спільна історія не розпочалася у 1943 році? Чи будемо ми акцентувати на вшануванні загиблих мученицькою смертю, чи на нескінченних взаємних звинуваченнях і приречених на невдачу спробах реконструкції української історії, згідно з польською візією минулого.

У першому випадку зустріч поляків та українців над могилами жертв на спільній молитві є можливою, у другому випадку поляки залишаться на самоті біля своїх могил.

Боґуміла Бердиховська

22.02.03. Rzeczpospolita

Пер. з польської Олег Демків









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Національна гордість з одного куплету 
Погляд
  ·  Пошкодуйте Потебенька 
  ·  Червоноград не здається 
Поступ у Львові
  ·  Школярів чекають зміни 
  ·  Економічне диво Львівщини 
  ·  Передумови до переговорів 
  ·  Жертви неуважності 
  ·  Закон на боці Олійника 
  ·  Туристам усюди дорога 
  ·  Фестиваль юних піаністів 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Парадокси Ющенка 
  ·  Росія підвищує мито на нафту 
  ·  Литва екстрено дружить з Україною 
  ·  Пробіг проти СНІДу 
  ·  "Софія" не буде пам'яткою 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Війни таки не уникнути? 
  ·  У Чечні далеко до умиротворення 
  ·  Самоспалення на Вацлавській площі 
  ·  Виборів без порушень не буває 
  ·  Дорогою до південного полюса 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Василь СКЛЯРСЬКИЙ: На гроші Світового банку можна поміняти тільки 20 км. водогін 
Дайджест Поступу
  ·  Найвідоміші ляпсуси Буша 
  ·  Як стати біженцем 
  ·  Місце України у світі, або Хто і що про нас пише 
Аналітика Поступу
  ·  Про що говорить президент? 
art-Поступ
  ·  Грац -- столиця європейської культури 
  ·  Скандал навколо прем'єри Віднянського 
  ·  Безконечність мистецьких загадок 
  ·  Від Камерон до Ньютона 
  ·  Художника звали Йоганнесом 
  ·  Ван Донген у Роттердамі 
Ї-Postup
  ·  ЗУСТРІЧ НАД МОГИЛАМИ? 
postup науки і техніки
  ·  Відкриттю ДНК -- 50 років 
  ·  Версії трагедії "Коламбії" 
  ·  Одяг для параноїка 
  ·  Шнурівка по-науковому 
  ·  Найдавніше колесо в світі 
  ·  Чорні коти замість діагностики 
  ·  Синтетичні ліси 
Пост-Faktum
  ·  Самба - для душі і тіла 
  ·  КАЛЕНДАР