BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв''ю у Поступі.    Дайджест Поступу.    Аналітика Поступу.    art-Поступ.    Ї-Postup.    postup науки і техніки.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
7 березня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Проститутки Санкт Петербурга, проститутки СПб Несмотря на все принятые меры проституцию в СПБ искоренить не удалось или хотя бы существенно снизить. Проститутки Петербурга просто стали более осторожными, стали лучше конспирироваться, огромные притоны привратились в маленькие квартирки, разбросанные по всему спб. Вообщем то примерно так дела обстоят и на данный момент, проститутки Петербурга представляют собой окромное количество индивидуалок и салонов, разбросанных по всему городу, если бы проституцию легализовали, в крупных...
Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Аналітика Поступу  »  РЕФОРМА

___________________________________________________________________________

Про що говорить президент?
Кость БОНДАРЕНКО, інтернет-видання ''Форум''
 
Леонід Кучма
Політтехнологи постаралися. Будь-яке звернення матиме значно більшу вагу, якщо попредньо довкола нього створити ажіотаж.

Саме тому цікаво проаналізувати, а яких же змін зазнає наше суспільство, якщо буде втілена політична реформа? Що ми отримаємо на виході? Як довго вона триватиме? В чому її суть? Яким буде ставлення до неї різних політичних груп? І хто врешті-решт виграє?

Вперше про необхідність політичної реформи Леонід Кучма заговорив ще у ході своєї президентської кампанії 1999 року. Тоді на це мало хто звернув увагу -- мало про що може говорити президент? Мало що він може обіцяти? У результаті довелося чекати ще рік, аби він повторив: в Україні назріває політична реформа. Щоправда, тоді, у 2000 році суть політичної реформи у розумінні президента була дещо іншою: він хотів надати більші права реґіонам та реґіональним елітам, врівноважити права і можливості центру та реґіонів. Нинішня Партія реґіонів стала дітищем саме тодішніх ініціатив президента.

Проте пройшов час. Наприкінці 2000 року Україна поринула в глибоку політичну кризу, з якої до кінця не вийшла й досі. Про політичну реформу (рівно ж як і про інші -- економічну, адміністративну, адміністративно-територіальну тощо) довелося на тривалий час забути. Як то говориться, "не до жиру -- быть бы живу". І лише коли стало зрозуміло, що опозиція програла протистояння з президентом, бездарно розтративши всі свої шанси (чого історія лідерам опозиції ні за що не пробачить), президент знову повернувся до питання реформи в політичній сфері.

Новим етапом політичної реформи став виступ Леоніда Кучми 24 серпня 2002 року, з нагоди Дня незалежності. Саме у цьому виступі він знову окреслив рамки і вектори політичного реформування: парламентсько-президентська республіка, пропорційні вибори до парламенту, підвищення ролі парламентської більшості, формування коаліційного уряду на основі парламентської більшості тощо. Проте все це були не більше, ніж декларації, механізми втілення яких не були окреслені: парламент мав нестійку більшість, говорити про коаліційний уряд можна було лише теоретично, ніхто не вірив у те, що президент погодиться поступитися cвоїми повноваженнями.

Виникало питання: за скільки часу в Україні можливо провести політичну реформу? Комісія, створена при президентові, запропонувала завершити основний етап політичної реформи до 2006 року, тобто, до чергових парламентських виборів. Щоправда, невідомо, яким чином це можна було би здійснити за умов, що склалися в нинішньому парламенті, адже політична реформа вимагала би внесення мінімум 38 поправок до Конституції, а за чіткої поляризації парламенту на дві рівновеликі групи це зробити майже неможливо. Тому скептики почали говорити про інші терміни -- 7 років, 10, 15 років. При цьому покликалися на досвід Великобританії, де політична реформа триває вже 22 роки, та досвід Франції, де реформу розпочали 7 років тому.

Один суттєвий момент: політична реформа в Україні жодним чином не корелюється стосовно адміністративної реформи, і на цей момент майже ніхто не звертає особливої уваги.

Що ж нового запропонував президент у своєму телезверненні до українського народу 5 березня 2003 року?

Насамперед мене здивували дві речі: по-перше, те, який зміст президент вкладає у термін "парламентсько-президентська держава", по-друге, те, що Леонід Данилович запропонував проводити вибори президента і парламенту протягом одного року і обирати обидві інституції терміном на 5 років.

Те, що запропонував Л. Кучма, зовсім не вкладається у загальноприйняті уявлення про парламентсько-президентську державу. В парламентсько-президентських республіках основною інституцією є саме парламент, який формує уряд (на основі більшості) і затверджує прем'єра. Прем'єр у такому випадку отримує всю повноту виконавчої влади в країні і здійснює контроль над силовими структурами. Умовно кажучи, доки президент не віддасть у відання Януковича силові структури і доки парламент не призначатиме силових міністрів, доти держава у нас буде президентсько-парламентською.

В чому ж суть реформи? В тому, що президент зрозумів один суттєвий момент: повноважень у нього стільки, скільки звичайний глава держави не може собі дозволити. Щоби надати Україні європейського шарму, потрібно повернутися до статус-кво 1994 року і віддати частину повноважень парламенту та уряду. Тобто, варто погодитися з Максимом Стріхою, що перший етап політичної реформи, проголошений Леонідом Кучмою -- це перехід від диктатури до президентсько-парламентської республіки. Про парламентсько-президентську республіку у нас може лише йти мова. Україна пройшла форму парламентсько-президентського правління лише у 1918 році -- в часи Центральної Ради. Та й то лише епізодично. Те, що пропонує Кучма -- це радше повторення досвіду гетьманату Павла Скоропадського, аніж досвіду УНР.

Здається, хтось із радників Президента дуже цікавиться біографією каудильйо Іспанії Франсіско Франко. Те, що пропонує Кучма, дуже нагадує пізньофранкістський режим, коли демократичні інституції (не без впливу Заходу) почали дозовано впроваджуватися в Іспанії, поступово готуючи ґрунт для справжніх демократичних перетворень. Спершу -- підвищення ролі партій і дозвіл на багатопартійність, далі -- демократизація виборчої системи, потім -- перерозподіл владних повноважень. Як результат -- після Франко іспанські демократи виявилися більш сильними і досвідченими, аніж демократи дофранкістського періоду (приклад -- режим Мігеля Асаньї).

Тому наразі говорити про повний перехід до парламентсько-президентської форми правління не доводиться. Парламент восени провів (вперше!) ігри довкола формування урядової коаліції. Тепер коаліційний уряд, у випадку затвердження Програми діяльності, може працювати до виборів -- коли б ці вибори не відбулися.

А вибори можуть відбутися -- за концепцією президента -- або у 2004, або у 2006 році. У першому випадку ми матимемо дострокові парламентські вибори, у другому -- пролонгацію повноважень президента. Хоча можливим є і третій -- компромісний -- варіант: 2005 рік. Таким чином, парламент працюватиме на рік менше, але президентські вибори відбудуться на рік пізніше.

Що це дає в політичному плані? Дуже багато. Насамперед, в політичному полі України залишаться лише сильні політичні партії, які зможуть на своїх плечах нести і видатки на парламентську кампанію, і на президентські вибори. А це -- чималі кошти. Тому відбуватиметься подальше зростання бізнесу і політики. У нас майже не залишиться позаполітичних бізнесменів, як і не залишиться партій, які би не мали свого впливу на великий бізнес. "Кланова система", про яку донедавна так багато говорили, тепер вдягнеться в гарні партійно-організаційні шати. Бізнесменам стане вигідно купувати партії. Розкручений партійний бренд дорого коштуватиме на політичному ринку. Гасло "Створю політичну партію під ключ" стане головним "коником" політтехнологів (ми вже мали недавній "модульний" приклад -- Команду озимого покоління). Бідні партії і бідні політики просто зійдуть із політичної арени, а це значить, що за допомогою відпрацьованих інструментів впливу (податкова адміністрація тощо) центральна влада буде контролювати політичний процес, робити його прогнозованим. Ось в чому буде "прозорість" нової політичної моделі: політична реформа робить неможливою випадковість під час виборів. Все буде запрограмовано і спрогнозовано, без несподіванок і ексцесів.

На деякий час згорнуть свою активність штаби ймовірних кандидатів, які де-факто вже працюють. Натомість виникне цілий ряд проблем у політичних партій та блоків. Наприклад, "Наша Україна" та Блок Юлії Тимошенко постануть перед необхідністю перереєстрації як політичні партії. Це призведе до внутрішнього протистояння і відцентрових сил, тобто, до послаблення колишніх блоків. Блок партій передбачає консолідацію іноді ідеологічно малосумісних політичних сил для досягнення спільної політичної мети. В рамках єдиної партії їм буде дуже важко вжитися між собою. Спробуйте поєднати в рамках однієї партії ПРП і Рух, поміркованого Ключковського і радикала Чорновола, не кажучи вже про Кендзьора та Стецьківа, Оксану Білозір та Володимира Філенка тощо. Те ж саме -- у середовищі Юлії Тимошенко. В рамках одного блоку їй вдавалося вживатися з амбітним Анатолієм Матвієнком. Але чи зможе вона гарантувати, що Матвієнко прийде до неї в партію?

Тому в цьому випадку не такими райдужними виглядають перспективи блоку Віктора Ющенка, СДПУ (о) та інших політичних утворень, які нині розглядаються як фаворити будь-яких політичних перегонів. Розуміючи складність ситуації, Ющенко буде змушений іти у своєрідну політичну Каноссу (на покаяння і поклін до президента), аби не втратити перспектив кар'єрного зростання. До речі, Віктор Андрійович досі не сказав, чого він прагне більше -- президентства чи зміни системи? І з чиїх рук він захоче прийняти булаву -- з рук Кучми чи з рук народу? Постійним ваганням, очевидно, буде покладено край: за нової системи Ющенка змусять бавитися в продиктовані згори ігри.

І тоді матимемо ситуацію, коли та ж "Наша Україна" постане перед дилемою: кидати всі сили на парламентські вибори, але проігнорувати вибори президентські, чи, можливо, "кістьми полягти", отримати свого президента -- і в той же час отримати вороже налаштований парламент? Двох політичних кампаній протягом одного року одна політична сила не потягне фінансово. А за сучасного стану політичної культури в нашому суспільстві сподіватися на всенародну підтримку якоїсь однієї сили, принаймні, безглуздо. Наступні вибори можуть принести цікаві результати. Можемо мати парламент, більшість у якому становитимуть представники СДПУ (о), "Трудової України" та Реґіонів, і Ющенка на чолі держави. А можемо мати "ющенківський" парламент, а на чолі держави -- когось із нинішнього оточення президента.

Виходів може бути два. Простіший -- дві потужні партії укладають угоду про розмежування сфер впливу. Такий собі союз: ви боріться за президентське крісло, а ми вам не заважатимемо, ми ж боротимемося за місця у парламенті. Складніший -- зосередити увагу на структуруванні українського суспільства на партійній основі, взятися за політичну просвіту і політичну роботу серед широких мас.

До речі, якщо мова йде про структуризацію суспільства за партійною ознакою і про вибори на пропорційній основі -- необхідно вже зараз у концепції політичної реформи зазначити, що пропорційна система має стосуватися всіх виборів -- від Верховної Ради до селищної і сільської. Партії повинні мати свої осередки всюди -- навіть у селі. Село, кажуть скептики, залишається позаполітичним. Та тому і залишається, що ніхто не працює з селом. А між тим без роботи та черпання кадрів на селі політичні партії не матимуть серйозних перспектив, як не матиме перспектив і структурування суспільства на партійній основі.

Хто ж однозначно виграє від політичної реформи? Однозначно -- Леонід Кучма, який черговий раз вийшов переможцем з політичного протистояння з опозицією (у той час, як опозиція лише збирається декларувати свої наміри і можливості -- Кучма вже задекларував їх, перехопивши гасло "Не словом, а ділом"). Однозначно виграє прем'єр-міністр, який отримує ширші повноваження і більші можливості для впливу на ситуацію в державі.

Однозначно програє опозиція, яка так і не спромоглася створити єдиної програми дій, єдиної стратегічної мети, єдиного поля для діяльності.

А далі -- поживемо-побачимо. Наразі ж -- чекаймо всенародного опитування, хоча його результати (за аналогією до референдуму 2000 року) можна прогнозувати вже нині.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Національна гордість з одного куплету 
Погляд
  ·  Пошкодуйте Потебенька 
  ·  Червоноград не здається 
Поступ у Львові
  ·  Школярів чекають зміни 
  ·  Економічне диво Львівщини 
  ·  Передумови до переговорів 
  ·  Жертви неуважності 
  ·  Закон на боці Олійника 
  ·  Туристам усюди дорога 
  ·  Фестиваль юних піаністів 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Парадокси Ющенка 
  ·  Росія підвищує мито на нафту 
  ·  Литва екстрено дружить з Україною 
  ·  Пробіг проти СНІДу 
  ·  "Софія" не буде пам'яткою 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Війни таки не уникнути? 
  ·  У Чечні далеко до умиротворення 
  ·  Самоспалення на Вацлавській площі 
  ·  Виборів без порушень не буває 
  ·  Дорогою до південного полюса 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Василь СКЛЯРСЬКИЙ: На гроші Світового банку можна поміняти тільки 20 км. водогін 
Дайджест Поступу
  ·  Найвідоміші ляпсуси Буша 
  ·  Як стати біженцем 
  ·  Місце України у світі, або Хто і що про нас пише 
Аналітика Поступу
  ·  Про що говорить президент? 
art-Поступ
  ·  Грац -- столиця європейської культури 
  ·  Скандал навколо прем'єри Віднянського 
  ·  Безконечність мистецьких загадок 
  ·  Від Камерон до Ньютона 
  ·  Художника звали Йоганнесом 
  ·  Ван Донген у Роттердамі 
Ї-Postup
  ·  ЗУСТРІЧ НАД МОГИЛАМИ? 
postup науки і техніки
  ·  Відкриттю ДНК -- 50 років 
  ·  Версії трагедії "Коламбії" 
  ·  Одяг для параноїка 
  ·  Шнурівка по-науковому 
  ·  Найдавніше колесо в світі 
  ·  Чорні коти замість діагностики 
  ·  Синтетичні ліси 
Пост-Faktum
  ·  Самба - для душі і тіла 
  ·  КАЛЕНДАР