BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Тема Поступу.    Львівські обсервації.    Поступ технологій.    Інтерв''ю у Поступі.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
6 березня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Они представляют собой таблички из металла толщиной 0,6 мм Цены на .http://www.tablechka.ru/tablichki-iz-metalla.html стандартных размеров: Размер таблички 10*15 см. Размер таблички 10*30 см.
Купол
Львів
  18:14 23-03-2017 -   Зі Львова розпочали вивозити сміття  
  17:8 23-03-2017 -   На Львівщині шахраї видурили в жінки 15 тис. грн  
  16:8 23-03-2017 -   У львів’янина вилучили майже дві сотні наркотаблеток  
  16:6 23-03-2017 -   На Львівщині на городі виявили яму з нафтою  
  15:57 23-03-2017 -   Львівській музичній школі № 6 присвоєно ім’я Богдана-Юрія Янівського  
Україна
  18:15 23-03-2017 -   Вбивця Вороненкова помер - ЗМІ  
  17:6 23-03-2017 -   Площа пожежі на складах у Балаклії збільшилася  
  16:4 23-03-2017 -   ГПУ: Охорону екс-думівця Пономарьова посилять  
  16:3 23-03-2017 -   З України намагалися вивезти левеня, заховане у папугах  
  15:59 23-03-2017 -   Порошенко звинуватив Росію у вбивстві Вороненкова  
Світ
  18:17 23-03-2017 -   У Бельгії запобігли теракту за британським сценарієм  
  16:0 23-03-2017 -   ІДІЛ узяла відповідальність за теракт у Лондоні  
  13:27 23-03-2017 -   Астроном передбачив швидке отримання сигналу від інопланетян  
  12:12 23-03-2017 -   Brexit: ЄС запропонує Великобританії зону вільної торгівлі  
  11:7 23-03-2017 -   Шотландія відклала обговорення референдуму  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівські обсервації  » 

___________________________________________________________________________

Львівські обсервації
Юзьо ОБСЕРВАТОР
 
Масти Федя медом, а Федь пахне Федьом

Поява статті Ілька Лемка минулого тижня в "Поступі" (у номері за четвер) викликала в мене великий подив. Стаття, на перший погляд, називається досить мирно: "Чи існує український патріотизм? Або чому росіяни більші патріоти, ніж українці". Але потім виясняється, що на противагу українському не-патріотизму постійно тицяється під ніс патріотизм московський. Ось у них є, а в нас катма. Автора просто-таки гризе запитання "чому ж в українців слабке почуття патріотизму?"

Я б, наприклад, так питання не ставив. Бо є Українці й українці. Правобережній Україні важко закинути непатріотизм. Щодо Лівобережної, то всім відомі об'єктивні причини. Жодна інша нація в світі не пережила такого жахливого терору. Були нації, котрі ламалися значно раніше, ніж за триста років, і то при куди лагідніших режимах. Шотландці, втративши державність майже в один час із українцями, зреклися рідної мови без голодоморів, переселень до Сибіру і без масових розстрілів.

Відсутність патріотизму, на думку Лемка, нібито в тому, що Україна ніколи не мала держави. Це один до одного з тим, що колись бовкнув і наш Татусько. Ну, він красний дірєктар, мать-перемать, та й українцем по пашпорту став не так давно, я його навіть розумію. Зрештою, він статей на цю тему не пише. Навіть для дискусії. Але ж, коли когось конче засвербіло в одному місці, аби здивувати публіку, то чому б перед тим не зазирнути в історію. Бо так виглядає, що і Київська і Галицько-Волинська держави державами не були. Хоча державами їх вважали навіть московські історики.

Далі дописувач знову вдається до дешевої риторики: "І хто врешті знає, коли українці стали українцями?" Так виглядає, що не знає ніхто крім Лемка і Бузини. Бо вслід за Бузиною він пише: "Український пророк Тарас Шевченко в середині ХІХ ст. у своїх творах взагалі не згадує ніде жодного українця, чи українки. І в листах та щоденнику він ніби навмисне уникає слова "українець".

Ну це, блін, вопше! Хіба анальфабетові невідомо, як прискіпливо цензурували Шевченка, і як він писав, постійно зважаючи на те, що у будь-який час можуть його писання взяти й переглянути. З тієї власне причини щоденник був писаний по-московському. І який же висновок робить автор: "Якщо Шевченко в середині ХІХ ст. не міг себе ще ідентифікувати, як українця, то простий народ у ХХ ст. не спромігся цього зробити".

Це унікальні висновки. Таких дурниць мені ще не доводилося читати. Наприклад, я після обшуку у 1970-х рр. більше ніколи не вживав ані в своїх творах, ані в особистих записах таких слів як "українець", або "Україна". Частіше зашифровував якимись іншими словами. У мене були написані спогади про Грицька Чубая без жодної згадки його прізвища. А що він жартома називав себе Чубайрон, то й фіґурував у моїх спогадах не хто інший як сам Байрон. А тепер так виглядає, що прийде за сто літ якийсь новітній Лемко, погортає мої рукописи, і теж зробить висновок, що у 1970-х українці не мислили себе народом. А сам я був хворий на параною, бо ввижався мені Байрон.

Нісенітницю про те, що слово "українці" з'явилося тільки напередодні Першої світової давно і наполегливо розповсюджують московські шовіністи. Жоден поважний російський науковець нічого подібного не написав. Зате любителі стараються, аж зі шкіри вилазять.

Звичайно, в царській Росії "українці" вважалися малоросами і українцями їх називати заборонялося. Але, якщо не в Шевченка, то у його сучасників ми таки натрапляємо на "українців". Ось вірш П. Куліша, надрукований в журналі "Основа" у 1861 р.:

Густий морок скрізь по хатах,

Густіший в будинках,

Що нема душі живої

В сестрах українках...

Крім того, на превелике щастя, Галичина попала під Австрію, і тут ті ж самі східняки-українці могли опублікувати все, що заборонялося у них вдома. Вони уже не мусили ховатися від цензора і не тільки ідентифікували себе, як українців, а й гостро виступали проти московщення та імперського шовінізму.
Та це ще не все. Висмикує Лемко цитату із "Зачарованої Десни" Олександра Довженка, аби довести, що і в ХХ ст. українці українцями не чулися: "Тату, хто це пливе?" -- "Це орловські, руські люди." -- "А ми, тату, руські люди?" -- "Ні, синку, не руські." -- "А хто ми, тату?" -- "А хто нас там знає?.. Хахли, ті, що хліб обробляють".
Невже ще треба пояснювати, що батько Довженка говорить це з гіркою іронією? І тільки йолоп царя небесного може цю фразу розуміти буквально. Крім того -- де й коли хтось в Україні називав москаля "руським"?

В журналі "Основа", який видавався в Україні у 1861-1862 рр. і був таки цензурою закритий, теж не зустрінемо жодного випадку, аби москаля названо "руським". В числі за травень 1862 р. читаємо: "голови і писарі, повиучувавшись на московський лад і по московським книжкам грамоті, одрізняються од народу, робляться перевертнями".

Далі наш мовознавець-любитель креше такі несосвітенні бздури, що просто руки опускаються. Ну, що можна заперечити на такий пасаж: "в мові Шевченка і Франка ще досить багато русизмів... наприклад, в мові флагмана скрипниківської українізації Миколи Куліша, або в мові галичанина Івана Крип'якевича знайдемо достатню кількість русизмів з точки зору сучасності"? Як ти втовкмачиш матолкові, що в українській мові ще досить тривалий час зберігалися давньоукраїнські слова, які згодом увійшли до сучасної літературної московської мови? Та в Галичині й Закарпатті ще донедавна, а подекуди й досі вживають слова, які б для Лемка видалися русизмами -- "прятати", "смотріти", "воздухи" (в Стефаника "у воздухах плив ліс"), "зачим" у значенні "навіщо", "єсли" і т. д. При цьому всьому Лемко не добачає чомусь безлічі українізмів, які вживаються в московських книгах. Недавно читаю московський переклад з англійської, і просто кумедія -- "перехнябилось", "притулилась"!

"Мова беззаперечно є головною ознакою нації", -- ще одна бздура. А як же англомовні ірландці, валлійці, шотландці, німецькомовні австрійці, швейцарці, ба навіть тірольці, які себе вважають окремим народом? А як бути з німецькомовними ельзасцями-французами? А з франкомовними люксембуржцями? А з багатомовними євреями і циганами? А як щодо сербів, хорватів, боснійців та чорногорців, які розмовляють однією мовою, але не вважають себе одним народом? Так само македонці й болгари. Такої нації як македонці взагалі не існувало до 1945 року. До тієї пори це були західні болгари. І скільки б зараз болгари не тицяли їм під ніс спільну мову й історію, а македонці все-одно хочуть бути македонцями. Є кілька ознак нації, але жодна з них взята окремо не є головною.

Проте наш патріот стоїть на своєму: "Отже, коли ж в українського народу з'явилася писемна мова, ця найголовніша ознака нації? Я, напевно, мало кого здивую, або навпаки дуже здивую твердженням, що до 1798 року, тобто до "Енеїди" Котляревського, писаної української мови не існувало. Коли нам говорять, що давньослов'янська мова є українською, то в це дуже важко повірити, навіть, якщо ми замінимо там усі "яті" на "і". Ця мова є на 70% мовою російською, так само, як і давньопольська мова на 70% є сучасною польською".

Я не знаю, кого збирався здивувати Лемко, можливо таких самих як він. Але кого він не здивував, то братів-москалів.

Якби якийсь чеський Лемко став читати текст давньопольською мовою, то з подивом би вигукнув: "Та це ж майже чеська мова!" І мав би більше рації, ніж наш львівський Лемко. Давня чеська з давньою польською перебували у такій самій близькості, як і польська з українською. А слів латинських у давньопольській мові не менше, ніж польських в давньоукраїнських, а то й більше. І якщо українські маґнати пересипали свої листи польськими й латинськими словечками, то й польські не цуралися українських слів.

Щодо писаної мови до Котляревського, то це навіть не смішно. А якою ж мовою писані вірші Жоравницького ("Хто йдеш мимо, стань годину, Прочитай сюю новину. Чи єсть в Луцьку білоголова, Як та пані ключникова?" -- 1575 р.), інтермедії Гаватовича, євангеліє Тяпинського (1580р.)? А величезний масив віршів?
Взагалі проблема літературної мови не є така проста і в різних країнах вона вирішувалася по різному. В Норвегії тривалий час панувала літературна мова данська. І щойно з середини ХІХ ст. після з'яви в друку народних казок, почала утверджуватися літературна мова на основі народної норвезької мови. В результаті Норвегія нині має дві літературні мови.

У давні часи існувало в Україні кілька книжних мов, в тому числі й латинська і польська. Що ж до тієї книжної мови, яка згодом стала літературною російською, то вона навіть тоді, коли творив Сковорода ще не була ані українською, ані російською, а "була, -- як пише той же Мова-Лиманський, -- рівно далека від обох народніх мов". Російську мову створили українські діячі, які на заклик Петра І прибули до Москви і Петербурга. А творили вони її на основі тої книжної мови, яка панувала в Україні, вони ж таки були авторами тисяч слів, яких доти в російській мові не існувало. В першу чергу це стосувалося абстрактних термінів, які були скомбіновані на основі латини й німецької мови.

У 1720 р. Петро I видав указ, щоб усі книги з українських друкарень "исправления ради и согласия с великороссийскими" надсилали до Синодальної контори. То для чого ж їх було "ісправляти", якщо це й так російська мова? І чому ж сучасні видання пам'яток так званої "древнєрусской літєратури" видаються в перекладі, якщо вони писані по-московському?

Вперше про українську мову, як про "російсько-польський діалект" заговорив М. Ломоносов. Згодом, цю тезу підхопили й деякі інші московські діячі, і на початку XIX ст. вона вже сприймалася як незаперечна істина. Зокрема, шовіністично настроєний історик М. Греч писав: "Малорусское наречие родилось и усилилось от долговременного владычества поляков в юго-западной России, и может даже назваться областным польским".

А полтавський губернатор фон Багговут у доповідній записці міністрові внутрішніх справ у 1914 р. серед багатьох заходів пропонував і такий: "Необходимо субсидировать некоторые газеты в Киеве, Харькове, Полтаве, Екатеринославе и т. п. с целью борьбы против украинцев. В газетах доказывать тождество великороссов с украинцами и объяснить, что малорусский язык образовался путем полонизации в прежние времена русского языка. Разъяснить, что "украина" -- означает окраину Польши и России и что никогда украинского народа не было".

Вже у наш час інженер за фахом, але "філолог-любитель", як він себе називає, і голова секції слов'янських мов (?) київського товариства російської культури "Київська Русь" А. Желєзний у брошурі "Правда об украинском языке и проблеме двуязычия" (1995 р.) стверджував, що: "возникновение украинского языка -- это следствие ополячивания славянорусского языка"; "Самое подходящее название для этого языка -- русско-польский диалект, хотя мы называем его украинским языком".
Та не всі москалі були такими телепнями. Ось що можна вичитати у "Курсе русской истории" В. Ключевського: "Уявіть собі, що Київ не був би взятий і зруйнований татарами... Київ залишився б столицею першої великої руської держави, а "великоруське" місто Москва не стало б центром великого князівства, а потім царства російського. Офіційною мовою стала б не... суміш старослов'янської та фінської мов, а слов'яно-українська. Український письменник Гоголь не мусів би писати російською мовою, а Пушкін писав би українською".

І вже зовсім кумедні жарти Лемка про те, що "Хмельницький у гетьманському вбранні і з булавою в руках -- зовні типово польська постать". Це все одно, що сказати про англійського короля, що він "зовні типово французька постать", бо мода й тоді була модою. Так само можна сказати і про будь-якого московського царя 18 ст., що він "типово німецька постать". "Майже всі поляки, які вперше бачать у Києві пам'ятник Хмельницькому, питають: "Це що, Ян Третій Собеський?" -- додає жару наш просвітитель. Але подібна ситуація була і з пам'ятником Собеському у Львові. Визволителі дуже радо фоткалися на його фоні, гадаючи, що це Хмельницький.
Дурість не має кордонів.

Без сенсу сперечатися з Лемком про походження слів "бандура", чи "трембіта". Дивно, що він, оперуючи такими "знаннями" не згадав ще й Стефка Бандеру, котрий іспанською означає "прапор".

Також мені було гидко читати подібну сентенцію: "За радянських часів в Україні місце справжнього народного мистецтва... займала казенно-показушна шароварщина, причому у відверто мегаломанічних(?) формах на кшталт хору Вірьовки або ансамблю танцю Вірського, тобто в таких гіпертрофованих формах мистецтва, яких ніколи не було і не могло бути в українського народу".

Що ти знаєш про те, що було і чого не було? І хор Вірьовки, і ансамбль Вірського, для кожного українця були хоч і маленьким, але таки віконцем у задушливій атмосфері колоніалізму. Я з дитинства запам'ятав, як мене водили батьки на їхні виступи в Станіславові і те, як реагувала публіка зі сльозами на очах. Та, зрештою, ці колективи об'їхали весь світ і ними захоплювалися на всіх континентах. Я не чув, аби подібні емоції викликав москальський ансамбль ложкарів чи балалаєчників, а завивання російсько-мордовських хорів могли викликати тільки спазми в животі.


Рекляма в Юзя

Інтернет -- сила! Телєвізор -- могила! Своїми мандрами і листуванням в інтернетрях я завдячую винятково патріотичній акції UARNet (вул. Свєнціцького, 1), тел. 76-84-05, 76-84-01. Увага для матолків -- то є телєфони фірми, а не мої. Прошу Юзя не кликати.

Моя елєктронна адреса: observator@ukr.net









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Другий келих за Галицького короля 
  ·  ПЕРЕБУДОВА-2 
Погляд
  ·  І знову авіакатастрофа... 
  ·  Якось лебідь, рак і щука... 
  ·  Шахтарі проти вугільної реформи 
Поступ у Львові
  ·  Таксисти шукають компроміс 
  ·  Янківа помилували до квітня 
  ·  Винники приватизували 
  ·  Хліб подорожчає 
  ·  Тихий пікет 
  ·  Прокуратурі і ЛОДА загрожує суд 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Невдала спроба самогубства 
  ·  Пошуки фальшивого Ющенка 
  ·  Ціна незалежності 
  ·  Пристрасті довкола гімну 
  ·  Армію реформуватиме комісія 
  ·  "Таращанське тіло" -- таки Ґонґадзе 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Китай міняє владу 
  ·  Нові вибухи на Філіппінах 
  ·  Які газети читають 
  ·  Розширення ЄС непопулярне 
  ·  Іракський сценарій Пентагону 
  ·  Прелюдія чи інцидент 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Тема Поступу
  ·  Місто Львів та його мешканці 
  ·  Тарас Возняк: Місто -- це швидкість та концентрація 
  ·  Штрихи до соціологічного портрета Львова 
  ·  ГОЛОСИ В ДИСКУСІЇ 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Поступ технологій
  ·  Тривимірні трафунки 
  ·  Ноутбуки по 725 доларів 
  ·  Пам'ять DDR PC3700 від TwinMOS 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  КАТЕРИНА ЧУМАЧЕНКО: ЧОЛОВІК ЗАХИЩАЄ МЕНЕ І РОДИНУ ВІД БРУДУ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ 
Спорт-Поступ
  ·  Суперники уникають Кличка 
  ·  ФІШЕР 
  ·  Великий Півфінал 
  ·  Медведєв попрощався з тенісом 
  ·  sPORT-KOROTKO 
Пост-Faktum
  ·  У кожного ''своя'' мuzyka 
  ·  КАЛЕНДАР