Цей допис буде хаотичним, поспiшним i сумбурним, як i кожен
донос. Як кожна велика вiзiя, прозрiння, одкровення i
просвiтлення.
Бо це -- шлях спасiння, вiдродження i переродження України. Це може
навiть бути основою державної полiтики, вектором,
загальнонацiональною iдеологiєю, щоденною психотерапiєю, базою
для педагогiки, методом фальсифiкацiї iсторiї,
програмою партiї влади, вiзитiвкою країни у свiтi, рятiвною
галуззю економiки, вiднайденим сенсом буття мiльйонiв громадян,
пiдставою для нової мiфологiї, найсвiжiшого фольклору,
актуальною темою для українських митцiв усiх жанрiв, усiх видiв
мистецтва.
Очевидно, що без насильства України не побудуєш.
Але це насильство добре тим, що воно нагадує примусову iн'єкцiю
опiуму -- потрiбно дуже небагато часу, щоби те, що нав'язано
насильно, стало рiччю першої необхiдностi.
Ще одна методологiчна заувага. Треба пам'ятати, що детермiнiзм є
самообмеженням. Необхiдно вирватися поза нього. Хоча б до рiвня
екологiчної логiки -- так, все пов'язано у всiх керунках, вiд
наслiдку до причини так само близько, як i вiд причини до
наслiдку. I до всiх iнших речей, якi спiвiснують одночасно,
рiзнопросторово, рiзночасно i однопросторово. Коли мурашка,
убивши тлю, несе її труп на своїх плечах своїм родичам на вечерю
(яка буде пiсля певного, не менш складного обiду) i ледь
встигне перебiгти тобi дорогу, коли ти... То все це має значення
i для мурашки i для тебе. Якби iнакше, то було би iнакше.
Отож. Мiй план простий. Нам кажуть -- побудуємо сильну
українську державу, буде все: сильна українська кiнологiя,
кiнокритика, критика, кiно, порнографiя, риторика, вiрусологiя,
вiруси i т.д. i т. д.
А якщо iнакше... Якщо обрати квiтникарство (за тою логiкою мало
би ся вдати).
Квiтникарство -- основа нацiональної iдеологiї, полiтики,
векторiв, маневрiв, спiльних навчань, обмiну досвiдом, пiдстава
кредитiв, програма на телебаченнi, засiб контрацепцiї i
консолiдацiї.
Звичайно, без насильства України не побудуєш.
Треба усе закрiпити на законодавчому рiвнi. Бiльше того -- прим.
до Конституцiї: Україна -- країна, країна квiтiв.
Досить неконструктивних прожектiв. Адже справа проста.
На кiлька рокiв припиняється оподаткування квiтникового
пiдприємництва. Кожен ЖЕК мусить засадити квiти на своїй
територiї. У бюджетi передбачається гiгантська стаття витрат --
квiти. У шкiльну програму вводиться курс обов'язкових дисциплiн
(треба пожертвувати одним із двох урокiв бiологiї щотижня) --
квiтникарство та садiвництво. Мерiї займаються мунiципальною
територiєю. Кожен мешканець будинку мусить висаджувати квiти на
своєму балконi. Кожен землевласник повинен мати квiтник. Кращим --
щорiчна нагорода. Державний iнститут квiтникарства має своїх
кiлька журналiв i велетенський виставковий центр. Кожна обласна
адмiнiстрацiя, кожне лiсництво засновує шкiлку-розсадник, де
вирощуються екзотичнi дерева. Реєстр безкiнечний...
Переконаний, що щось змiниться на краще. Принаймнi, буде бiльше
квiтiв. Наше пiдсоння благе.
А там, де квiти, не вдається так смiтити. I поводишся трохи iнакше.
А там, де квiти, треба бути обов'язковим, дбайливим i старанним
(навiть пити так не можна, бо вони чекають i все вiдчувають).
Треба бути лагiдним i погiдним. Треба думати про когось, про
свiт, iнший свiт i про себе.
Треба стати мудрим, роботящим, уважним, спостережливим,
старанним, умiлим, дбайливим, дисциплiнованим, правдивим,
нiжним, охайним, безстрашним, терплячим...
Так i може статися Україна. Дякуючи квiтам.
Очевидно, без певного насильства України не побудуєш. |
