|
|
|
|
Літературний Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
"Дзеркало" осінніх міфів |
|
|
| Михайло КУЦЕБА |
| |
"Людина -- це тривога"
Ж. П. Сартр
Навіть палітурка нової книжки прози Віктора Палинського "Дзеркало" (видавництво "Сполом", Львів, 2002 рік) уже вводить читача у вибагливий ізопростір і напружену драматургію творів, які компактно зібрано під нею. Ці тексти -- густо, експресивно й нез'ясовно-ностальгійна, а подекуди й надчуттєво позадзеркальна таїна; виокремленість (навіть самотність!)особистості у великому та малому Всесвіті тривог і підсвідомих осінніх (коли найкоротші дні) страхів. Власне, ці настрої і передано на обкладинці із магічним дзеркалом у центрі композиції. Налаштування на доконечне сприйняття незносної розчленованості світу чи світів, на безупинне витворення нової літературної матерії реально-ірреального...
"Дзеркало" Віктора Палинського, очевидно, дає підставу стверджувати про появу певного феномена новітньої української прози, де звичний довколишній світ переливається у якісь химерні виміри, а чаклунські "речі" з царини магії, водночас, запросто входять у наш будень. І неквапом звикаємо до цього, розбудовуючи в такий спосіб нову реальність, формуючи віртуально-безконечні обшири.
До книги увійшов понад десяток новел і повість "Канцлер своєї величності". Цей твір, хоч і перекочував з попередньої книжки письменника, дуже добре вписався в загальне епічне тло збірки.
Споконвічна таїна буття потребує титанічних зусиль, щоби хоча б на мить заглянути у простір задзеркалля, відчути інакшість світів потойбіччя і спробувати осягнути себе іншого. Як-от у "Дивах" чи "Жовтому привиді". І співучасником таких художніх експериментів автора залюбки стає читач. Бо, як не дивно, але холодне мерехтіння вічності якимось незбагненним чином приборкує наш страх, дозволяє з насолодою поквитатися із обтяжливим "табу" виваженого притомного раціоналізму, бодай якоюсь мірою посягнути на "святая святих" -- нерозгаданість людської особистості.
В. Палинський відверто не торкається теми втраченого покоління. Однак відлуння далеких драм подеколи відбивається у зіницях його дивних героїв ("Мана", "Заячий острів"). Та й так звані негативні персонажі не вічним злом виповнені, а, радше, пекучою нереалізованістю особистісних задатків. Тут не витворено бездоганно позитивний міф про "героя" чи "антигероя" (це не є суть важливим для автора). А розчахнуто світ власних і чужих вад; міфологізовано спогад про спогад. Зрештою, твориться міф про міф -- "Вілла під соснами" чи "Дагмара". Одно слово, "світ не вивершений. І в ньому можливе все. І воно, це "все", вже десь існує -- поза нами; зрештою, і -- поза собою. Там воно собі триває і чекає слушної нагоди для вивільнення. Прислухайтеся, воно входить у ваші сни, вже дивиться вашими очима. І завжди є можливість вибору: впускати чи ні? І це -- спокуса... Однак, пам'ятайте, сни закінчуються, а мандри химер -- безконечні!"
...Читаючи твори В. Палинського, відчуваєш, як спадає щоденна метушня, віддаляється дошкульний галас, розчиняється суєта. Натомість з'являється щось важливіше, що повз нього просто так не прошмигнути, воднораз не виштовхнути з цупкої пам'яті, не загасити в підсвідомій ностальгійній незбутності. Тема кожної новели розвивається природно-ритмічно, напливаючи, хвиля за хвилею. То потужніше, то ледь пригасаючи... А то подекуди зринаючи в якомусь нетутешньому ритмі й формуючи зовсім іншу химерну природу, здавалося б, зовсім звичних, знайомих явищ ("Жінка в смарагдових окулярах"). У житті реальність та вигадка не раз міняються місцями або так щільно переплітаються, що їх і не розрізнити. Та й чи варто?...
Ці тексти надають можливість інтерпретації, майже магічних пошуків! І коли ритм знову вирівнюється, то "дика" хвиля відходить, залишається добротний, подекуди близький до поетичного, текст, який випрацювала душа автора ("Звір").
...Дискутують про культуру та цивілізацію. Тоді як натовп й надалі жадає хліба і видовищ. І саме в цьому незмінному жаданні -- тиранія та влада натовпу. Маємо сьогодні трохи оновлені видовища з модерним антуражем (наприклад, "Людина року" з нескінченними номінаціями, щоби догодити ледь не всім власть імущим), але суть -- та сама, що й завше: безликість. У цьому -- іронія долі людини, хрест самого натовпу, трагікомічність закомплексованого одинака (повість "Канцлер своєї величності"). Юрба навіть має свою естетику (точніше -- антиестетику). І з успіхом послуговується нею. Ця повість В. Палинського -- балансування індивідуаліста на канаті іншості, що його протягнуто над тлумом. Розпочато міфологізовану "гру" з юрбою... І той, хто її затіяв (герой -- Канцлер), не завжди сам здатен збагнути правила цієї "гри". ...А втішитися результатами -- і поготів.
"Пізнаючи магічну -- лише спогадуємо",-- промовляємо разом з героями книги В. Палинського "Дзеркало", дуже реалістично виписаними персоналіями і вихідцями зі світів задзеркалля. І, гадаю, саме в ньому їхня особлива привабливість для читача. Бо ж, "хтозна, можливо, поспіхом і боязко зачиняючи поодинокі несподівані "брами" в світи понадсвідомого, відмовляємо собі в розумінні сокровенних таємниць народження-смерті чи навпаки... Зі страху. ...Через обмежені можливості нашого етапного натужного пізнання. ...Чи ще через щось? Господи, чому так прикро?.."
І хоча художня авторська система книжки не завжди зорієнтована на відверто дзеркальну поверхню дійсності, й метафорика потребує певних зусиль свідомості, щоби опанувати її зміст, усе ж розкута й доступна манера письма дозволяє сподіватися на якнайширше читацьке зацікавлення та на "розшифрування" на грані співавторства.
Досконало оперуючи словом, письменник з винятковим хистом уводить шляхетні кольори, вишукані, легкі тони й напівтони в чорно-білу занудність дійсності, сягаючи глибин надчуттєвого, а це завше імпонувало літературним гурманам.
Знову повертаюся до того, з чого розпочинав: оформлення книги, що так пасує до текстів, належить Роксоляні Приймі-Таміолі. І це додає виданню вивершеності добротного творчо-видавничого продукту та привабливості.
Певен, що кожний зацікавлений читач, якщо не буде зволікати, знайде цю книжку в одній із центральних книжкових крамниць Львова чи Києва. І матиме неабияку приємність її читати. |
|
|
|
|
Ліричний путівник |
|
|
| Вікторія САДОВА |
| |
|
Нещодавно в Центрі української книги товариства "Просвіта" львівська піснярка Наталка Криничанка з громадського об'єднання "Етра" представляла авторів проекту нового фотоальбому "Елегії Львова". |
| Детальніше>> |
|
|
|
vIVA LA VITA! |
|
Мала антологія свободи |
| Володимир ЄШКІЛЄВ |
| |
|
Кубинці випередили усіх. Один з найсимпатичніших слоганів ХХ століття надовго залишиться за ними. Дотепер навіть найнахабніші з піарників не наважувалися "по дорослому" експлуатувати словосполучення "острів Свободи" і навряд чи ми скоро почуємо: "Bounty -- острів Свободи!", чи "Gillette series - свобода, оточена морем!" |
| Детальніше>> |
|
|
|
pROHAZKO...TXT |
|
|
| Тарас ПРОХАСЬКО |
| |
Цей допис буде хаотичним, поспiшним i сумбурним, як i кожен
донос. Як кожна велика вiзiя, прозрiння, одкровення i
просвiтлення.
Бо це -- шлях спасiння, вiдродження i переродження України. Це може
навiть бути основою державної полiтики, вектором,
загальнонацiональною iдеологiєю, щоденною психотерапiєю, базою
для педагогiки, методом фальсифiкацiї iсторiї,
програмою партiї влади, вiзитiвкою країни у свiтi, рятiвною
галуззю економiки, вiднайденим сенсом буття мiльйонiв громадян,
пiдставою для нової мiфологiї, найсвiжiшого фольклору,
актуальною темою для українських митцiв усiх жанрiв, усiх видiв
мистецтва. |
| Детальніше>> |
|
|
|
