BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Політика у Поступі.    Тема Поступу.    Точка зору.    Калейдоскоп Поступу.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    Кримінал.    КуПол: новини.    Сьогодні у світі.    postup.in.ua.   
  Цитата Поступу
 
14 вересня 2019 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
Купол
Львів
  11:19 29-08-2019 -   В результаті обвалу під'їзду в Дрогобичі загинули 8 осіб, рятувальні роботи завершили  
  15:19 27-08-2019 -   25-річна львів'янка відверто зізналася, як стала жертвою сексуального насилля на вулиці  
  13:38 27-08-2019 -   На Львівщині за розкрадання 2 млн грн судитимуть злочинне угруповання  
  13:35 27-08-2019 -   У Львові почали святкувати уродини Франка  
  13:33 27-08-2019 -   Першим заступником голови Львівської ОДА став Василь Лозинський  
Україна
  16:1 29-08-2019 -   Разумков очолив Раду і сказав, за що буде соромно  
  16:0 29-08-2019 -   Зеленський пропонує призначити Гончарука прем'єром  
  15:49 29-08-2019 -   Фракція Порошенка офіційно пішла в опозицію  
  15:49 29-08-2019 -   "Слуга народу" сама із себе створила коаліцію  
  15:49 29-08-2019 -   У Раді створили 5 фракцій і депутатську групу. Список керівників  
Світ
  11:19 29-08-2019 -   Сенцова перевезли в Москву – РосЗМІ  
  11:19 29-08-2019 -   У партії Зеленського звинуватили В'ятровича у погіршенні відносин з Польщею  
  16:1 27-08-2019 -   Макрон проголосив кінець епохи Заходу  
  10:54 27-08-2019 -   Газопровід "Північний потік-2" завершено на три чверті  
  10:25 27-08-2019 -   Президент Бразилії відмовився від допомоги G7 у боротьбі з пожежами  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Перша сторінка  » 

___________________________________________________________________________

Російська агресія – виклик для всього цивілізованого світу
Леся БАЛУЦЬКА, ПОСТУП
 
Все що відбувається сьогодні в Україні і пов’язане з питаннями врегулювання військової кризи на Донбасі, спрямовано, в першу чергу на те, аби виграти час і використати його як з метою посилення української армії, так і з метою налагодження тіснішої дипломатичної співпраці із країнами Заходу: Європою та США.

Порошенко у конгресі

Період розчарувань та песимістичних прогнозів у відносинах Україна – ЄС – Росія щоразу більше підсилюється з розумінням того, що чим далі, тим тиск Росії зростає, а без підтримки Європи, Україна не в змозі йому протистояти. Звідти й почергові поступки, спочатку з відтермінуванням імплементації частини Угоди про асоціацію з ЄС, далі – прийняття закону про спеціальний статус Донбасу. Попри те, що режим припинення вогню досі триває, його дотримується лише українська сторона і день за днем цього псевдоперемир’я України продовжує нести втрати. Кожна поступка у бік Росії послаблює українські позиції, і не заважаючи на оптимістичні та патріотичні заклики політиків (адже, звісно, що без віри та патріотизму ворога неможливо перемогти), виглядає так, що за відкушеним пальцем, уже пішла рука, а за рукою, недалеко вже і до тіла. І не те, що би зовсім не було виходу, він, ясна річ, завжди є, тільки на сьогодні, очевидно, ніхто чітко не бачить, що конкретно робити, аби протистояти агресорові, який не збирається зупинятися.

Україна використовує на сьогодні усі можливі інструменти впливу, аби зберегти свою територіальну цілісність, а також забезпечити мир на своїй території. Дипломатична співпраця з країнами ЄС та США, хоча й дає певні результати, однак, далеко не є панацеєю. Ба, навіть більше, позиція ЄС по відношенню до України, а також її реакція на дії Росії, навпаки додає господареві Кремлю додаткові козирі в руки. Усі «витівки» Росії, які ковтала, злегка хіба що кривлячись, Європа, були з російського боку певною перевіркою реакції. Кожний, по-суті, ігнор європейців, слугував Москві показником і надавав впевненості, мовляв, промовчали зараз, мовчатимуть й надалі. Кульмінацією стало збиття росіянами малайзійського авіалайнера. Незаперечність цього факту шокувала й, водночас, не спонукала європейську спільноту до більш рішучих дій. Третій рівень санкцій проти Росії було запроваджено вже тоді, коли тисячі російських військових із зброєю та важкою технікою стояли на українському кордоні. Однак і тоді виникали вагання та можливості «останнього шансу» для Росії. Навіть нещодавно, під час ратифікації Угоди України про асоціацію з ЄС, у французькому Страсбурзі вистачало прихильників чинного російського президента, а також і тих, хто вважає, що війна війною, але Росія була і залишається стратегічним партнером Європи, з яким треба рахуватися.

Не варто, однак, применшувати значення санкцій, запроваджених проти Росії. На сьогодні їхній збитковий вплив почали визнавати і дещо страшитися вже на рівні окремих владних структур РФ. Приміром, частина депутатів Держдуми уже серйозно призадумалися про подальшу долю російської економіки та долю Росії як держави в ізоляції загалом. Та видимі результати від санкцій будуть лише у довгостроковій перспективі. Відтак на часі, як показує практика, це не підстава для російського Гаранта вивести свої війська з української території і в цілому дослухатися до застережень світової спільноти. Через тиск на Європу, Росія змушує її певним чином впливати і на рішення України, останні з яких виглядають не інакше як здача своїх інтересів Росії.

Доки ж Росія в стані затягувати конфлікт на українському сході, і доки Україна, в силу об’єктивних причин, не здатна буде дати повноцінний опір, доти непередбачуваність розвитку подій гарантована. Від одного хиткого перемир’я можна буде переходити до іншого, від одних мирних переговорів «зберігати мир» до інших. У цих проміжках залишається продовжувати нарощувати свої військові потужності і не переставати спілкуватися з Європою та США та Канадою, вказуючи їм на можливий подальший сценарій розвитку подій. Адже дедалі реальнішим стає той факт, що в епіцентрі воєнних подій та об’єктом агресії Росії може спокійно стати одна з європейських держав.

Так, нещодавно, у ЗМІ з’явилася повідомлення про розмову Президента України Петра Порошенка із Президентом Єврокомісії Жозе Мануелем Барозу, у якій український Глава держави розповів про погрози Володимира Путіна. «Порошенко також нібито навів слова Путіна, який стверджував, що «якби захотів, то російські війська за два дні могли б бути не тільки в Києві, а й в Ризі, Вільнюсі, Таллінні, Варшаві чи Бухаресті». Про таке написало вже ряд ЗМІ, з посиланням на німецьке видання Süddeutsche Zeitung, яке має в розпорядженні короткий протокол розмови Порошенка і глави Єврокомісії. Прес-секретар Президента Петра Порошенка Святослав Цеголко, щоправда,не підтвердив інформацію, наведену в німецькому виданні. Та у всякому разі, така інформація на сьогодні уже, на жаль, не видається сенсаційною чи несподіваною, оскільки про відповідну небезпеку відомо вже давно. Окремі країни Європи, як, наприклад, Польща та країни Балтії, цілком серйозно ставляться до подібного роду загроз і вже починають збільшувати свою військову потужність. У Європейській же спільноті якомога активніше намагаються привернути увагу до українського питання. Ряд інших держав, попри одностайність у «покаранні Путіна» санкціями, продовжують заплющувати очі на реальну війну і не бажають втягуватися в конфлікт, ані прямо, ані опосередковано.

Досягнення миру залишається для європейців пріоритетом і не важливо яку ціну за нього доведеться заплатити Україні, яка також прагне миру, однак, як і раніше залишається на лінії вогню. Та і говорити про повноцінний мир в сьогоднішніх реаліях – це надіятися на диво, адже агресор не розпочинає війну, якщо хоче миру. І якщо у Президента РФ є важелі впливу на окремі країни Європи, то так само США і Канада тиснуть на Європу, з метою збільшення рішучих кроків. Однак ці способи тиску суттєво відрізняються. В результаті ми сьогодні маємо відтермінування пункту Угоди про асоціацію з ЄС
про зону вільної торгівлі, хай навіть на вигідних для України умовах. Все ж таки це політична поразка, яка знову послужила для Президента Путіна вдалим результатом чергового «дослідження» поведінки та реакції.

Наслідком же попередніх домовленостей в Мінську стало прийняття у Верховній Раді, за поданням Президента України, закону про спеціальний статус Донбасу. Нещодавно до нього були внесені поправки, в частині зміни органу, компетентного за визначення тих населених пунктів, на які поширюватиметься спеціальний порядок. Сказати, що закон став черговим програшем для України – не сказати нічого. Та все ж це, сподіваємось, дозволить виграти час для віднайдення нових джерел підтримки.

Так, упродовж двох днів (17 та 18 вересня) Президент України Петро Порошенко, відвідував з робочими візитами Канаду та США, де зустрів підтримку та отримав допомогу. Тож, Канадська столиця Оттава надала Києву фінансову допомогу розміром у двісті мільйонів канадських доларів, а також пообіцяла найближчим часом відновити переговори про створення Зони вільної торгівлі. Також, стосовно відносин з Росією, в Канаді на продовженні у запровадженні санкцій.

Виступ Петра Порошенка у Конгресі. Відеосюжет Першого національного



Вчора ж, виступаючи перед Конгресом США, український Гарант звернувся із проханням не залишати Україну на одинці перед загрозою з боку Росії, а також попросив надати Україні особливий статус партнера НАТО поза членством. Щоправда, Президент США Барака Обама залишив без відповіді згадане прохання. Натомість, Президент Петро Порошенко пояснив, що відмова Обами пов’язана з існуванням між Україною та США особливого статусу співпраці, в тому числі й в оборонному секторі. Що ж стосується фінансової допомоги, то Барак Обама пообіцяв українській армії 116 мільйонів доларів для закупівлі бронежилетів, касок, пристроїв нічного бачення, тепловізорів. Окрім цього, українські військовики отримають допомогу від США в якості транспортного забезпечення та радарів, а також допомогу у навчанні військових медиків та прикордонників.

Умови, в які сьогодні поставлена Україна, охоплюючи все ширше коло проблем, починаючи від внутрішніх і закінчуючи зовнішніми. Це стосується спиціфіки дипломатичних відносини України та Заходу на різних рівнях і в цілому скрутне становище держави, як в економічному, так і в оборонному плані. Неприхована агресія Росії за таких умов змушує українське керівництво наполегливо просити допомоги у світових держав, з метою допомоги та підтримки у збереженні своєї територіальної цілісності. Адже йдеться не лише про Донбас, та про інші регіони України, куди мітить ворожий табір, але й про кожну державу, яка має спільні з Україною цінності і яка, ігноруючи виклики з боку Росії, може сама опинитися поза ласкою агресора.








Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Російська агресія – виклик для всього цивілізованого світу 
Погляд
  ·  Переговори в Мінську: названі 9 пунктів перемир'я на Донбасі 
Поступ у Львові
  ·  У Львові продовжують ховати загиблих в АТО і допомагати живим 
Поступ з краю
  ·  «Підтримай українську армію!» Заклик, який почуло суспільство і досі не чує влада 
  ·  Голова Громадської палати Криму Іоффе вважає Донича найкращим кандидатом на посаду ректора федерального університету 
Поступ у світі
  ·  Шотландія проголосувала проти незалежності 
Політика у Поступі
  ·  «Він на очах перетворюється на Януковича». Як Порошенко налякав Раду 
Тема Поступу
  ·  Різдво Пресвятої Богородиці 
Точка зору
  ·  Як по-справжньому "почути Донбас" 
Калейдоскоп Поступу
  ·  Середземноморська дієта: плюси і мінуси 
  ·  Тепловые насосы на современном рынке отопительных систем: как выбрать эффективный тепловой насос 
Спорт-Поступ
  ·  Побиття команди Моурінью 
Пост-Factum
  ·  Playboy назвав найвеселіші університети США 
  ·  Популярные мифы об онлайн рулетке 
Кримінал
  ·  Серійний маніяк Чарльз Менсон одружується на своїй 25-річній шанувальниці 
КуПол: новини
  ·  Акушери бішкекського пологового будинку продали новонароджену дитину 
Сьогодні у світі
  ·  Ченнінг Татум спродюсує картину про математичного генія 
postup.in.ua
  ·  Шотландія: великий момент, що вимагає серйозної уваги