Завершення. Початок у попередньому числі
 Ми продовжуємо нашу цікаву, хоч і дещо стислу мандрівку Будапештом, під час якої, нам все ж таки вдалося перейнятися незвичайною красою міста, його метушливим спокоєм, який втілений у ряді архітектурних будов, окремі з яких претендують на звання шедевральних, у незліченній кількості храмів, пам’ятних споруд, мостів та парків. На визначних вулицях Будапешта панує незмінна атмосфера новизни та захоплення, яку випромінюють туристи, а подекуди й мешканці міста. Адже щоразу, навіть у, здаволось, найбільш знаному місці, можна „вікрити” для себе щось нове. Тоді як у його найпотаємніших закутках можна „вимкнути” усі свої невгаваючі роздуми, турботи, сумніви, невдоволення та розчарування і просто перебувати у своєрідній тиші, гомін якої справляє неоднозначне враження.
Одним з найбільш відвідуваних, відтак одним із найкрасивіших місць Будапешта є міський парк „Варошлігет”. Він частково нагудує місцевість періоду проведення лицарських турнірів, а частково – містечко на воді, адже на березі водойми, очевидно – штучноствореної, розлігся ряд будівель, що відображають різні архітектурні стилі – від романтизму до бароко. Всередині парку можна також знайти цікаві будівлі та пам’ятні споруди. У внутрішньому дворику знаходиться цікава скульптура чоловіка з накидкою на голові. Цей капішон, що закриває також і його обличчя, вказує на невідомість зображеного персонажу. Виявляється – це безіменний монах-літописець XII століття – так званий „Анонімус”, який написав історію старої Угорщини у праці „Діяння Угорців”, що є фундаментальною в історії країни, однак, побажав залишитися невідомим. Перо „Анонімуса”, яке, за задумом скульптора, він тримає у руках, – блищить від частого потирання відвідувачами парку, адже існує повір’я, що якщо потриматись за нього – незадовго відбудеться щаслива задумана подія.
В парку знаходиться також ботанічний сад та великий зоопарк, заснований у середині ХІХ століття, який у 2013 році пережив „зообум”, адже у ньому народилася рекордна кількість звірят. Неподалік зоопарку розташований парк дитячих розваг з атракціонами. Характерно, що парк збудовано у 30-х роках минулого століття і відтоді практично не змінювався, відтак і ряд його атракціонів, таких як оглядове колесо та „американські гірки”, теж приблизно із того самого періоду.
Угорський парламент в Будапешті часто називають наімпозпнтнішою будівлею Угорщини на зламі століть. Будівеництво парламенту ропочалися у 1884 році та остаточно завершилося у 1902 році.
Парламент розташований при Дунаї та є винятковим прикладом монументальної архітектури. Окрім цього, він є одним з найбільш вражаючих прикладів неоготичного стилю. Парламент був символом надій щодо новоствореного угорського королівства, а його столиця виражала відкритість до світу. Пишність парламентської будівлв стала також свідченням того, що Угорщина у цей час переживала високий економічний злет. Будівля парламенту становить 268 метрів завдовжки і 118 метрів завширшки. Всередині є десять дворів, 29 сходових кліток і 961 приміщення. Зовнішні фасади будівлі прикрашені скульптурами угорських правителів, князів і відомих вояків. Над вікнами є емблеми королів і принців. Перед будівлею стоїть споруда герцога Франціска II Ракоці верхи на коні . Він на початку ХVІІІ-го століття очолював повстання проти Габсбургів.
Неподалік Парламенту знаходиться базиліка святого Стефана (Іштвана) – угорського короля, засновника Угорського королівства. Неокласична будівля, яка в своєму плані утворює рівносторонній хрест, створена угорським архітектором упродовж другої половини ХІХ століття. Будівництво тривало 54 роки. В середині храму є
скульптури , картини, розписи на склі, а також красиві вітражі із зображенням святих, виконані знаменитими угорськими митцями. Всередині куполу собору зображено події створення світу. Також в соборі зберігається забальзамована права рука першого угорського короля Стефана, пізніше канонізованого. З обох боків від головного фасаду базиліки – дві високі дзвінниці. Собор святого Стефана вважається сакральною спорудою Будапешту, відвідини якої завжи є у переліку так званого туристичного „плану мінімуму”.
Окрім того, що Будапешт можна по-праву назвати містом пам’ятників, в основному – героїчних історичних постатей на конях, воно також небезпідставно носить звання міста мостів. Всього їх є тут дев’ять – два з яких є залізничними, а решту – автомобільними. Найстарішим серед них є ланцюговий міст. В’їзд на нього з обох боків „охороняють” леви. Цікавою особливостю, на яку, так розумію, завжди звертають увагу туристів екскурсоводи, це відсутність язиків у роззявлених пащах левів. Прикро, що поряд із такою особливістю, яку не пропускають під час змалювання історії мосту, існує сумна легенда, згідно з якою, архітектор мосту Адам Кларк (неподалік мосту існує площа його імені), довідавшись, що припустився помилки у витворенні звірів, з відчаю застрелився.
Будапешт чарує своєю привабливістю та безпосередністю, коли поруч із суворими монументальними витворами мистецтва, знаходяться прості затишні кав’ярні, готові почастувати своїх відвідувачів різними смаколиками та ароматними напоями; мистецькі галереї, із чудернацькими, на перший погляд, витворами мистецтва; а також цікавими атракціями, на зразок веселого фонтану. Вода в ньому струмениться по цілому переметру, захоплюючи одночасно всі чотири кути прямокутної площі, яка всередині, все ж залишається сухою, оскільки вода струмениться лише з контурів. Відтак можна, дочекавшись, коли кілька струменів підуть додолу, застрибнути всередину. Високі промені води починають підійматися, створюючи довкола неприступну стіну. І здається, що сухим і цього”фонтанового полону”, в який, однак, зайходиш добровільно, вибратися нереально. Однак за деякий час, невеличка ділянка у водяній стіні фонтану, достатня для того, аби вибратися „на сушу”, таки на короткий час склесає, створюючи доступ назовні. А для любителів нових веселих вражень – це можливість вкотре застрибнути всередину.
ФОТОРЕПОРТАЖ
Світлини авторки |
