BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Тенденції Поступу.    Історія у Поступі.    mandry Поступу.    art-Поступ.    sport-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
25 лютого 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

mandry Поступу  »  МАНДРИ

___________________________________________________________________________

З Африки -- з Любов'ю і не без моралі
Ігор СЛІСАРЕНКО
 
"Не ходіть, діти, в Африку гуляти..."

Настанова нашого земляка Корнія Чуковського пригадалася після того, як прочитав інтерв'ю журналістки телеканалу "Інтер", яка, як було презентовано, не втомлюється потрапляти в "гарячі точки" по планеті. Її опис ситуації у Південно-Африканській Республіці стривожив не на жарт: "Нетрі, колючий дріт, бетонні паркани. І жодного білого на вулицях!.. Знаєте, як негри мстять білим за режим апартеїду? Набирають у шприц інфіковану (СНІДом, наприклад)рідину і ходять із ним вулицями, щоби при першій нагоді вколоти кому-небудь із білих і заразити його... Білі почали масово виїжджати -- просто немає іншої ради. В результаті, за рівнем життя ПАР швидко зрівняється з найзлиденнішими країнами Африки". ("Теленеделя", 11-17 листопада 2002 року).

Ще більшої ваги цим жахам додавала й та обставина, що журналістка перебувала в найближчому оточенні Президента України на оонівському саміті в Йоганнесбурзі. Тому слова про те, що "вечорами ми просто не наважувалися виходити з готелю", неабияк занепокоїли: безпека гаранта Конституції та шефа його канцелярії була під загрозою...

Зрозуміло, я не хотів хоч як-небудь відповідати за колишній режим апартеїду, який засуджував ще в школі. Більше того, вимагав звільнити лідера визвольної боротьби і майбутнього президента Нельсона Манделу... Але цим навряд чи захоче поцікавитися той народний месник, який чекає на будь-якого білого, щоби вколоти йому снідівську кров...

Радше для самозаспокоєння я убезпечився майкою (добре, що там літо) з українською національною символікою, надіючись, що потенційний месник зорієнтується, що я зовсім не колонізатор...

Відчути себе білою людиною


Втім, відчути себе хазяїном у Південній Африці вам усе одно доведеться. Бо турист там - особа, яку найбільше поважають. Будь-який служник у формі, кашкеті та білих рукавичках (а це й портьє, й охоронець на автостоянці, одно слово, працівники сервісу) вже при звертанні або шанобливо зніме кашкета, або по-військовому чітко вам відсалютує. Якщо ви захочете прикинутися місцевим, звертайтеся до них словом "чіф", тобто "вождь". Складається враження, ніби вони чекали на зустріч із вами все життя. Але це не так. Персонал навчають згідно з такою менеджерською дисципліною, як "управління гостинністю". Тому посмішка аж на кутні і нестерпне бажання виконати будь-яку вашу забаганку є звичайними функціональними обов'язками. Південна Африка входить у десятку місць світу, які найбільше відвідують туристи, і поступатися не збирається. Для туристів тут є все. І кількакілометрові океанські пляжі (хочеш -- індійський, він тепліший, а хочеш -- атлантичний, від холоду якого аж судомить) з ретельно вичищеним пісочком, ступаючи яким, неодмінно роздумуєш про його експорт на кримське узбережжя або хоча б на дачну ділянку. І гори, про які скажеш не без гордості: "Ну як у нас у Карпатах!" Зрозуміло, окремий шик -- національні парки зі слонами, левами, жирафами, носорогами, зебрами, пінгвінами... До довкілля південноафриканці ставляться особливо, що не може не зворушувати. Навіть у мегаполісі будь-який безіменний ставочок є предметом гордості: "Там рибки плавають!" У Преторії предметом особливої гордості є порослі кущами схили, де, за традицією, студенти водять студенток для неформального спілкування, а сім'ї влаштовують пікніки і смажать шашлики.

Інший предмет законної гордості -- олімпійських розмірів стадіони навіть у середніх школах і справжні олімпійські селища при університетах. Надзвичайно спортивна нація. Хто сказав, що гольф -- заняття мільйонерів? Плати за абонемент два долари на місяць і досхочу лупцюй ключкою м'ячика на ретельно підстрижених полях. Що затято роблять і старі, й малі. Нікого не здивуєш і таким аристократичним, як на нас, кінним поло.

Загалом, доглянутість і чистота одразу впадають у вічі. Їх забезпечує не лише справна робота комунальних служб, а й дієвість наочної агітації. "Ми дуже любимо наше місто. Тому просимо вас: не треба смітити!" Прочитавши цей крик душі, автоматично ховаєш недокурок у кишеню...

До речі, ознайомившись із міським будівництвом та інфраструктурою -- чи то Кейптаун, чи Йоганнесбург, чи навіть провінційно маленька Преторія,-- починаєш дуже погано думати про рідну мерію. Вже після повернення немає сили дивитися на рекламні щити столичного житла, яке безсоромно називають "елітним". Наше "елітне" -- це південноафриканське нормальне. З нормальними цінами -- віднімайте від ціни будь-якої нашої "хатинки", яка є вашою заповітною мрією, останнього нулика, і ви отримаєте південноафриканську ціну. Пересвідчившись, що лозунг "Все в ім'я людини. Все на благо людини" давно вже реалізовано на півдні африканського континенту, думаєш, що, натомість, режим апартеїду негласно, але міцно запанував у нас: влада тримає нас у тих сумнозвісних бантустанах, відгородившись високим муром із пропускною системою...


Що таке апартеїд

Для тих, хто вже забув або боровся із ним, як і я, у ще не вельми зрілому віці, невеличкий екскурс в історію. 1948 року Націоналістична партія, яка перемогла на парламентських виборах, оголосила про створення системи апартеїду, тобто відокремленого життя білого та небілого (яке, в свою чергу, поділяли на чорне, кольорове, індійське) населення країни. Для того, щоб увійти на територію білого населення, чорному потрібно було мати кілька посвідчень: посвідчення особи, дозвіл на проживання, дозвіл на роботу, пропуск на територію, дозвіл на перебування на певній території у визначений час. Зрозуміло, що білі насолоджувалися турботою рідного уряду, який забезпечував неабиякі соціальні блага -- безкоштовну охорону здоров'я (пригадаймо, що першу в світі пересадку серця зробили в ПАР), освіту (розбудовані та оснащені за останнім словом університети та розкішні студентські містечка, в яких годилося би жити кінозіркам заслуговують на окрему розповідь -- як тільки там утримуються від спокуси бути вічним студентом, насолоджуючись студентськими цінами?) Натомість, чорні й кольорові за режиму апартеїду мали за щастя отримати роботу й місце в міській резервації, часто в робітничому гуртожитку, що за рівнем комфорту відповідало нашому університетському гуртожиткові. Або ж узагалі сидіти на бантустані -- географічній території, яку надавали племені.

Режим апартеїду прирік країну на десятиліття не лише нищівної критики ООН, а й ізоляції. Дружити ПАР випадало лише з Ізраїлем, оскільки світова спільнота обох їх шпетила за расизм.

На початку 90-их у країні почалися демократичні перетворення. За підсумками загального голосування президентом став легендарний Нельсон Мандела, який відсидів 18 років у концтаборі на острові Робін-Айленд. Його заслугою вважають те, що процес демонтажу апартеїду відбувся безкровно -- ідеї помститися білим за вікову наругу нема в порядку денному жодної політичної сили.

Натомість, білі, які становлять менше 15 відсотків населення, спокутують історичну провину тим, що йдуть на матеріальні жертви. Податки досить високі, медицина та освіта вже стали платними, урядові програми боротьби з бідністю забирають чимало коштів. Сказати, що це всім до вподоби, було б неправдою. Багато хто з ностальгією згадує часи розкошування і скаржиться, що "дали чорним керувати, а від того тільки гірше". Боротьба з бідністю -- це не просто урядова політика. Це не тільки система пільг для малого й середнього бізнесу чорного населення. Це не лише мінімальні норми оплати праці, які забезпечує законодавство, за порушення яких карає спеціальний трудовий суд. От, приміром, покоївка має отримувати близько ста доларів на місяць, а крім того господарі повинні забезпечити її житлом і харчуванням. Це не лише грибниці котеджів, які зводять ударними темпами, в які переселяють із нетрів бідноту (до речі, після демонтажу муру на кордонах у країні опинилося більше 5 мільйонів нелегалів із сусідніх країн). Боротьба з бідністю -- ціла філософія, наріжним каменем якої є просвіта. "Дуже важко змінити психологію людини, яка звикла до рабства,-- пояснює південноафриканський посол в Україні Деларей ван Тондер, до речі, прямий нащадок легендарного генерала Де ла Рея, героя визвольної війни проти англійців на початку ХХ століття, визнаного стратега партизанської війни.-- Треба не лише дати їй матеріальні блага, а й навчити приймати рішення, тобто керувати власною долею". Одно слово, не країна, а університет, де більшість населення вчиться управляти: власним життям, громадою, нарешті, державою. Швидко зростає чорний середній клас. На прекрасних автошляхах не побачиш старих авто. Новенькі німецькі моделі, яких збиранють тут же, за смішними південноафриканськими цінами...


Ось один лише приклад того, як тут спонукають до самоменеджменту. Переїжджаючи із нетрів до збудованих урядом котеджів з водопостачанням і електрикою, біднота здебільшого не поспішає оплачувати рахунки за ці блага. Борються з боржниками не відключенням чи, тим паче, виселенням. Постачання води і світла переводять на карткову систему, подібну до мобільного зв'язку. Купуєш картку, вставляєш вдома в лічильник -- і отримуєш воду й електрику. Не маєш картки -- сиди в темряві і без води. До речі, систему впроваджують для всіх -- і для бідноти, і для мільйонерів.


Інший популярний менеджерський термін серед урядовців, політологів і журналістів -- "добре урядування". Розшифровується просто -- гласність, звітність і відповідальність за кожне рішення. Тому урядові програми чи то зі створення робочих місць, чи то з вирубання секвої, що висушує землі, зрозумілі й школяреві.

Боронь Боже подумати, що проблем немає. Всіх непокоїть рівень злочинності -- кримінальна хроніка в пресі на чільному місці. Не менше говорять про СНІД... Так само непокояться подіями в сусідніх, менш розвинених країнах. Наприклад, у Зімбабве, де незмінний президент Мугабе провів ну дуже радикальну земельну реформу, конфіскувавши ферми в білих. Тепер ця країна, яку донедавна називали "хлібним кошиком" Африки, опинилася на межі голоду.


Південна Африка, без перебільшення, лідер усього континенту. Вона двигун амбітних проектів на кшталт Африканського Союзу, аналогу Європейського. Її збройні контингенти розбороняють ворогів у міжетнічних конфліктах в інших державах. Правда, конкурентом є лівійський лідер Муамар Каддафі, який взагалі ставить питання руба: утворити Сполучені Штати Африки, об'єднати армії та економіки...

"Українці йдуть!"

Правда, кричати таке ще зарано. Щодо географічного розташування України є різні думки. В знаменитому курортному комплексі Сан-Сіті (про який американські рок-зірки у 80-их на підтримку бойкоту криком кричали шлягер "Ми не поїдемо в Сан-Сіті!") я проходив на реєстрації і як "Україна, Російська Федерація", і як "Україна, Сполучені Штати Америки"...


Найліпший спосіб викликати захоплення будь-якого південноафриканця -- розповісти йому про наші морози. Сама згадка про "мінус 15" викликає у нього зойк "Я б там не вижив!" і щиру цікавість, як щастить виживати вам. Презентація такої панацеї як горілка із перцем суттєво засвідчує великий потенціал для дружби і порозуміння з усіх питань.


Правда, в столичному готелі з романтичною назвою "Дерево, що свистить", де вранці вас будить спів екзотичних птахів, господар поділиться з вами сумною розповіддю про своє нещастя приймати пару років тому одного поважного українського посланця. Той залишив по собі пам'ять не лише пиятикою і скандалами, а й неабиякою заощадливістю -- вже після того, як втомлений від скарг постояльця господар впросив його з'їхати з готелю, в номері виявили чималий запас плавлених сирків, які високопосадовець забирав із сніданку і пакував у сейф із шифром...

Набір знань про Україну в пересічного південноафриканця належний -- він знає Бубку і котлету по-київськи. На разі найвідомішим представником нашої держави є Олександра Ніколаєнко, яка ввійшла до фінальної десятки красунь конкурсу "Міс світу-2001".

Бізнесмени прагнуть продавати в Україну геть усе (як і в Греції, у ПАР є все), але не знають, що саме потрібно, а головне -- як продати.

Урядовці вважають, що між Україною та ПАР багато спільного в процесах трансформації, тому є чого повчитися один у одного. Дипломати кажуть, що такій великій Україні варто подумати над вступом до Руху неприєднання, де Преторія є лідером, і таким чином зажити неабиякого авторитету в очах десятків країн, яких йменують "тими, що розвиваються".

До речі, подорож на південь Африки забирає не більше часу, аніж переліт до Нью-Йорка.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  70 РОКІВ ПАТРІАРХУ 
  ·  СНД -- Євросоюз для українців 
Погляд
  ·  Передвиборні війни 
  ·  Тарас ВОЗНЯК: Єдина реальна сила - США 
Поступ у Львові
  ·  Галицька нагорода польському дисидентові 
  ·  На здоров'ї не економлять 
  ·  Чотири століття самоврядування 
  ·  Грип наступає 
  ·  Бог любить трійню 
  ·  Натурпродукт на Львівщині 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Підводний човен в степах України 
  ·  Європа дає відчіпного 
  ·  Семимильними короками до СОТ 
  ·  Пільги для селян залишаються 
  ·  Харків без української преси 
  ·  Українські герої Сьєрра-Леоне 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Прощання Воіслава Шешеля 
  ·  Що може врятувати мир в Іраку 
  ·  Росія бореться з католиками 
  ·  В Китаї затряслась земля 
  ·  Перші арешти у справі метро 
  ·  Скульптури залишаться в Лондоні 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Винні погрози Америки 
  ·  Кінець великої приватизації 
  ·  Україно-польський товарообіг під загрозою 
  ·  kOROTKO 
Тенденції Поступу
  ·  ПОЛІТИЧНЕ МІЖСЕЗОННЯ 
Історія у Поступі
  ·  На Київ разом з німцями 
mandry Поступу
  ·  З Африки -- з Любов'ю і не без моралі 
art-Поступ
  ·  Тамара Гундорова: Гончар, Кобилянська та криза методолоґії 
  ·  Сімейний портрет закоханих у мистецтво 
  ·  Чудо для чудотворних ікон 
  ·  Звучить музика Василя Барвінського 
  ·  АРТ-АНОНС 
sport-Поступ
  ·  Ще є порох у порохівниці Тайсона 
  ·  Гуров збирається нокаутувати Мормека 
  ·  Сандерс сподівається на допомогу П'юріті 
  ·  sport-KOROTKO 
Пост-Faktum
  ·  Призи полюють за Романом Поланскі 
  ·  КАЛЕНДАР