 Травневі свята в Україні ось вже декілька років – це не тільки кілька вихідних підряд, але і важлива та одночасно скандальна політична подія. Ось і зараз, за декілька тижнів до 9 травня, навколо цієї дати почалися скандали. Хтось червоний прапор разом зі свастикою забороняє, хтось замість Дня Перемоги оголошує День скорботи, хтось говорить про фашизм і так далі. Звичайна історія, що з року в рік повторюється.
У світлі того, що, окрім обридлих криків наших політиків, цього року цілком можуть повторитися і неприємніші речі - бійки, спалювання прапорів та інше - абсолютно не хочеться в черговий раз говорити банальні і всім відомі речі. Про те, які наші політики нудні і одноманітні, як безглуздо битися через якусь символіку, коли у нас справжніх проблем маса, як взагалі погано впливають суперечки навколо 9 травня на стан всього нашого суспільства. Хочеться лише поставити декілька запитань головним учасникам подібних конфліктів.
По-перше, є питання до місцевої влади низки регіонів Західної України. Зокрема, Івано-Франківська і Львова. Шановні депутати міськрад, скажіть, невже у вас немає актуальніших проблем, ніж з'ясувати, що ж таке 9 травня – День Перемоги чи скорботи? У вас що, всі дороги у нормальному стані, каналізація, вибачте, в порядку, соціальних ніяких труднощів немає? Скільком жителям ваших міст стане краще від того, що ви заборонили червоні прапори? Чому ви взагалі займаєтеся темами відверто популістськими, замість того, щоб хоч що-небудь зробити для поліпшення своїх, вибачте, інфраструктур?
По-друге, не можу не звернутися з питанням до прем'єра Азарова. Микола Янович, а навіщо так яскраво виражати свою дуже вже однозначну оцінку української історії, кажучи про те, що День пам'яті замість Дня Перемоги – це образа антифашистів, і крапка. Чи розумієте, ви очолюєте Кабмін України, а в цій державі є достатньо багато людей, чия думка кардинально розходиться з вашою. Мені здається, до неї варто прислухатися. Та і, нарешті, невже помилки горезвісних попередників, того ж Віктора Ющенка, який роздавав звання героям частини України, вас нічому не навчили? Займалися б собі "покращенням", навіщо ще з боку прем'єра нам історичні дискусії потрібні? Наприклад, допомогли б ветеранам, а то від ваших розповідей про їх героїзм ситими вони, пробачте за відвертість, не стають.
По-третє, є питання до українських націоналістів. Свій імідж ви можете будувати як завгодно, справа ваша, але, скажіть, чи можна хоч би на це 9 травня зовсім обійтися без конфліктів? Без вуличних виступів, криків, які можуть когось образити, нарешті, без бійок і спалювань червоних прапорів? Кому і яка може бути користь від того, що ви винесли на вулицю і підпалили шматок тканини червоного кольору. Причому тут взагалі патріотизм? Дуже складно зрозуміти. Але є пропозиція – давайте ви цього разу проявите таки пошану і любов до Батьківщини і хоч би не псуватимете імідж Львова – чудового і відкритого для туристів міста, якому ви створюєте образ якогось розсадника фашизму. Точніше, його створюють, звичайно, інші сили, але з вашою величезною допомогою.
Нарешті, хочу звернутися до наших комуністів, проросійських організацій та інших любителів ходити вулицями вулицях з вже згаданим червоним прапором. А давайте ви теж утримаєтеся від всяких провокацій. Наприклад, не поїдете зі своїми кумачами до Львова, адже вони там нікому не потрібні. Або не кричатимете на кожному розі про фашистів, не розбираючи, кого ви клеймите цим словом. Чи ж ви думаєте, що, коли махаєте червоним прапором, то реально вшановуєте загиблих у війні? Смішно.
Питання, задані вище, цілком можуть видатися риторичними. Принаймні, навіть якщо припустити, що всі адресати їх прочитають, в отримання адекватної відповіді я не вірю. І задав я їх з іншою метою.
Відповіді можемо дати ми самі. Якщо зрозуміємо, наскільки нинішні і майбутні гучні на перший погляд конфлікти безглузді. А зрозумівши це, хто знає, можливо, стануть малолюдними наші вуличні акції, і битися з тими, у кого інші герої або уявлення про історію, ми не будемо. Або, принаймні, буде менше людей, яких наші політики використовують для підтримки свого рейтингу?
Було б непогано. І саме тому я закликаю не забороняти ні червоні прапори, ні будь яку символіку, і, взагалі, припинити усілякі спекуляції на цю тему. Краще вже зайнятися чимось корисним і приємним для всіх, ніж влаштовувати бої всеукраїнського масштабу. І поважати один одного, про що в подібних конфліктах ми дуже часто забуваємо.
Джерело: Главком. |
