Леоніда Кучму обрали головою Ради президентів СНД. Таким був єдиний формальний результат широко розхваленого, розкритикованого й перенесеного з Галичини до всеукраїнської столиці саміту СНД. Адже сім президентів, які таки пробилися в гості до Леоніда Кучми через піски Середньої Азії, російську тайгу та київський сніг, якихось документів у межах організації не підписували, як і було передбачено неформальним характером зустрічі. Усе найважливіше, окрім обрання найбільш президентського з президентів, залишилося Кучмі з Путіним, які провели окремі україно-російські переговори і спромоглися навіть підписати договір про сухопутний кордон.
Але й на ширшому есендівському рівні цікавого не бракувало. Уже з самим обранням Кучми головою Ради президентів не все було чітко і зрозуміло. Перед самітом багато хто зауважував, що такий крок є не зовсім законним, оскільки Україна не є повноправним членом СНД, а лише державою-засновницею. Між іншим, таке застереження висловлював навіть один з учасників Ради президент Білорусі Лукашенко. Окрім того, головувати держави мають по черзі в алфавітному порядку. З іншого боку, як пояснювали офіційні есендівські юристи, зокрема, й міністр юстиції України Олександр Лавринович, процедура обрання має узгоджуватися з внутрішніми положеннями СНД і саме президенти можуть своїм рішенням змінити їх. Як би там не було, усі глави держав, присутні на саміті, одноголосно підтримали кандидатуру Кучми, навіть Олександр Лукашенко.
Той же епатажний білорус став іншою родзинкою саміту. Ревний інтегратор намагався пояснити іншим, що СНД у такому вигляді, в якому існує зараз, нікому не потрібна. За словами Лукашенка, єдине, що справді необхідне для справжньої інтеграції, -- зона вільної торгівлі. За умови встановлення такої зони на теренах СНД, на думку білоруського президента, можна від усіх інших структур, що діють в організації, відмовитися. Урешті-решт, аби, мабуть, заспокоїти Лукашенка, інші учасники саміту пообіцяли впритул взятися за створення зони вільної торгівлі під час наступного саміту, який відбудеться у вересні в Ялті.
Але все-таки головна подія сталася ще у вівторок під час переговорів Кучми й Путіна. Поміж десяти договорів, підписаних передучора, опинився й давно очікуваний договір про українсько-російський кордон. Саме цей документ вважали найважливішою умовою визнання суверенітету України. Невизначений кордон завдовжки 2 063 кілометри більшість українських дипломатів сприймали як потенційну загрозу для територіальної цілісності нашої держави. Та й узагалі, важко не погодитися з фахівцями, які називали таку ситуацію нонсенсом.
Та спочивати на лаврах українським дипломатам ще зарано. Неузгодженим залишилося формулювання положень про водну частину кордону. Для остаточного узгодження кордону на морській ділянці доведеться провести додаткові переговори і підписати документ, який стане доповненням до Договору про державний кордон. |
