Закінчення. Початок і продовження у попередніх числах ПОСТУПу
Львівські кав’ярні переживали різні часи. Вони були місцем відпочинку, приємного проведення часу, ведення світських і творчих бесід, закладом звичайного кавопиття і насолодою від цього напою, занурення у власні роздуми та почуття. Окрім цього, кав’ярні часто ставали осередками актуалізації політичних гасел, втілення нових державних програм та обговорення зміни політичного ладу. Тут також народжувалися, а далі втілювалися в життя твори мистецтва: живопису, музики, літератури. Постійні відвідувачі кав’ярень у доброму товаристві обмінювалися думками й поповнювали арсенал новаторських ідей.
Кав’ярні, таким чином, ставали для представників львівської богеми місцем натхнення та реалізації своїх задумів. Приємна і бажана атмосфера закладів дозволяла творчим особистостям відійти від свого звичного оточення, від повсякденного ритму життя. Поступово ж кав’ярні ставали невід’ємною частиною цього ритму, що ніби призупинявся і перетворювався на необхідність. Ясна річ, кав’ярня кав’ярні рівня й питання смаку, у якій проводити своє дозвілля, зустрічатися з друзями, трапезувати, працювати чи відпочивати.
І якщо колись у Львові такий вибір був, то сьогодні у ньому можна просто розгубитися, якщо не загубитися. В залежності від смаку та уподобання, а також від фінансових можливостей, кожен для себе вибирає «кавову» зупинку. Вона може також стати краєзнавчою, мистецтвознавчою чи історико-публіцистичною, але завжди із присмаком особливого напою чи страви, які тут приготують.
Першою такою зупинкою сьогодні буде ресторан «Прага», що на вулиці Гнатюка.
Витримана в дусі старовинного празького дворику, «Прага» здатна захопити своєю непересічною індивідуальністю з першого погляду. Цікавий інтер’єр доповнює незмінна кухня українсько-чеського стилю. А про смачнючу випічку й говорити зась. В підвальному приміщенні закладу розташований паб-зал, де можна випити чеського пива. Плюс, на численні плазмові телевізори (хоч може це LCD) зачаровано позирають відвідувачі – любителі спортивних каналів. Ймовірно, що це не стійка закономірність, але мені кількаразово доводилося спостерігати саме таку картину.
Дещо в іншому стилі витримана «Фреска».
Будинок на вулиці Краківській, в приміщенні якого й створили цю кав’ярню, віддячив власникам не лише своїм зручним розташування, що дозволяє заохотити на «солодку хвилинку» мешканців та гостей міста, але й унікальним живописом 18-19 століття, який проявився на стінах та на стелі будинку під час реконструкції будинку під кав’ярню. Власне, звідси і пішла назва закладу – «Фреска».
Тут також, як і в численних кав’ярнях Львова, можна посмакувати кавою-чаєм і з’їсти тістечко-друге… а може навіть і третє. Кошички з фруктами, домашні струделі, шоколадні ласощі. І навіть, якщо обмежитися самим лише напоєм, до нього обов’язково подадуть невеличке пісочне або слойоне печиво, посипане цукровою пудрою.
Не настільки багатим шоколадним асортиментом, однак, виконаним у шоколадних та світлих кавових тонах інтер’єром може здивувати кав’ярня «Мапа», що не дасть заблукати на вулиці Галицькій. У вигляді мап тут і внутрішнє оздоблення зали, ліпка на стінах і оформлення меню. Спокійна затишна атмосфера, прозорі вікна-вітрини, вигляд на бруківчасту вулицю.
До зали для курців слід спуститися приміщенням нижче. Там уже через вікно не помилуєшся, але спокійна музика і ледь приглушене світло, в поєднанні з відповідною колористикою (і, звичайно, тютюновим димом) навіють певний настрій. Чи буде він на даний час необхідним та відповідатиме побажанням – вирішувати відвідувачам.
Так само на розсуд відвідувачів – залишатися, чи лише оглянути наступну львівську кнайпу, до речі, порівняно нещодавно відкриту і популярну, як на мене, більше серед гостей міста, ніж серед мешканців. Хоча відвідувачів там ніколи не бракує. Мова йде про «Дім Легенд», що на вулиці Староєврейській. Основною і чи не єдиною позитивною «фішкою» цього закладу є приємний завжди привітно усміхнений балакучий сажотрус, що зустрічає гостей на вході до «Дому» й одразу ж здійснює бажання. Власне, не він сам, а ґудзик на його сюртукові, потримавшись за який, можна задумати собі те, що хочеш.
Наступні враження від побаченого є неоднозначні. Кількаповерхове приміщення з крутими оббитими тканиною сходами. На кожному із поверхів є окрема зала, а то й дві, із своїми мало би бути цікавими задумками. Є зала, де на телебаченні можна спостерігати за протіканням річки Полтви, зала-бібліотека, а також зала точного часу, що проходить у Львові.
Між тим, дорогою нагору, можна зустріти купу розвішаного мотлоху, що виконує функцію декору: халати, фартухи, заляпані штани, сорочки, білизна. Для того, аби не гепатися голово об низькі сходи, зверху привішені подушки. Повітря дещо затхле, проте, в холодну пору року тут, напевне, найкомфортніше, адже дуже тепло. У малих залах вивітрюватися теплу просто нікуди. Влітку ж відвідувачі в основному чимчикують все вище. На останніх поверхах дві відкриті тераси, з яких можна оглядати місцевий краєвид. А на великому димарі сидить ще один сажотрус, щоправда, уже декоративний.
Цікавим є фасад «Дому легенд».
Справді, часто буває достатньо самого лише естетичного враження для того, аби визначити, чи варто відвідувати ту або іншу кав’ярню, чи ще походити незмінно цікавими, привабливими, старовинними і завжди новими вулицями Львова.
Щоразу тут можна зробити чергове відкриття, хай навіть незначне, воно може стати в подальшому дуже важливим. Адже Львів – це місто вічного натхнення, місто мрій, задумів і сподівань; творчості та самовираження. Мовчазного споглядання та балакучої радості. Це місто смаку, любові… та серця. Місто, яке ніколи не забувається. Воно – з присмаком кави.
Світлини авторки
|
