BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Дискусія Поступу.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
24 січня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:18 22-09-2017 -   У Львові викрали Mitsubishi Outlander  
  15:12 22-09-2017 -   Синоптики попереджають про зміну погоди  
  15:11 22-09-2017 -   Усіх охочих запрошують на святкування Дня Сихова  
  15:8 22-09-2017 -   У Львові 12-річна дівчинка народила дитину  
  13:20 22-09-2017 -   У Львові маршрутка №41 в’їхала в паркан  
Україна
  15:14 22-09-2017 -   В Україні оголосили демобілізацію строковиків  
  15:9 22-09-2017 -   На Харківщині затримали банду рекетирів  
  13:14 22-09-2017 -   Вихідні в жовтні: скільки відпочиватимуть українці  
  13:12 22-09-2017 -   Луценко шокований станом другої лінії оборони в зоні АТО  
  10:44 22-09-2017 -   Житомирщину накрив аномально великий град  
Світ
  15:15 22-09-2017 -   Актрису з "Мухтара" ввели в кому через травму  
  13:11 22-09-2017 -   У російській Держдумі з виставки вкрали хамон  
  13:9 22-09-2017 -   Вчені назвали легкий спосіб продовження життя  
  16:40 21-09-2017 -   Творці "Гри престолів" повідомили про новий спін-офф  
  14:17 21-09-2017 -   На Оскар висунули третій український фільм  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ДЖАЗ БЕЗ...

___________________________________________________________________________

Імпровізуючи джазовий формат у Львові
 
Едді ГЕНДЕРСОН
Джаз можна просто слухати. Принагідно. А можна -- методично. І то ліпше -- "на живо". Якщо вдасться. Над тим, щоб у нашому місті це вдавалося частіше, працює МО "Дзиґа". Нині її керівник Маркіян Іващишин разом із львівським "олдджазменом" трубачем Володимиром Котом обговорюють проблеми "Джазу без..." на шпальтах "Поступу".

Марек: Завтра у нас чудовий концерт у філармонії, але "Джаз без..." ставить проблему майданчика глобально. "Порохова вежа" замала для фестивалю. Її зал не може вмістити всіх охочих прийти на концерт. А ми мусимо мастити собі голову, як розподілити запрошення і квитки між людьми, які бажають бути причетними до фестивалю. От театр Заньковецької чи філармонія -- інша справа. А в "Порохівці" трохи не вдалося цього року фестивальне спілкування, перший раз воно було цікавішим для самих музикантів. А тут, як не дивно, проявилася інертність українців, музичне середовище було замале, люди прийшли на запрошення, попили пива, та й пішли. З Перемишлем було додаткове розчарування: у залі було по 20-30 людей, бо організація не спрацювала належно, або квитки по 20 злотих не розкупили. Найгірше було із Намисловським -- він узяв великий зал, а там лише 50 слухачів (серед них -- музиканти й організатори). Паскудно. Цікаво було працювати, але комунікації творчої не вийшло. Можливо, це було пов'язано з тим, що учасники стомилися. Переїзди з Перемишля до Львова далися взнаки, люди помучилися, і тому нічні музикування в формі сейшну були млявими. А живе спілкування на сцені -- це ті ж майстер-класи!.

Володимир Кіт: Так, не було великих аншлагів. Це рідкість навіть для Польщі -- щоб на такого музиканта, як Намисловський, не прийшов слухач. Зал був заповнений більше, ніж наполовину. Я двічі був із диксилендом -- то зібрав більше половини залу, а другий раз, коли із Намисловським джем-сейшн робили, публіка була спільна, плюс великий симфонічний оркестр! Дуже вдало пройшов третій концерт --емоційніше і грандіозніше. Коли на сцену вийшли три найліпших саксофоністи Польщі -- таке треба лише уявити! Я перед тим закликав Муняка, а він сказав, що нехай грають молоді, мовляв, я вже своє відіграв, а коли ми почали, то Намисловський кивнув, вийшов, і так заграв, -- що ну! Для них то було щось. Таких трьох ґрандів і в Польщі не завжди можна побачити на "Джаз Джемборі", хоч і джаз у них -- буденність, а в нас публіка спрагла за джазовими концертами. Того року був добрий за складом фестиваль.

Марек: Цього року виходило так, що й в українській частині ми були фінансово самостійні, отож виникла думка допомогти полякам організаційно. Найуспішніший концерт у нас був в Театрі ім. М. Заньковецької, бо охопив широку аудиторію. Але знову організаційна помилка. Заключну частину -- сейшн -- варто було перенести в "Порохову вежу". А то вийшов "парад-але". Проблема з фрахтуванням великих залів на цілу ніч, бо людям просто сидіти й дивитися -- нецікаво, їм би подриґатися, випити кави, коньяку. Тому було б добре, якби разом із новим керівництвом "Порохової вежі" нам вдалося би, врешті, "добити" ідею джазового клубу. При добрій організації у тому стаціонарному залі можна було б помістити більше людей. І сама якість концертів могла би бути кращою. Торік ми навіть вели переговори, щоб узяти в суборенду на довший термін вежу під клуб, то був би такий парадовий міський хол. На всіх трьох поверхах: ресторани, кафе, а зверху -- клуб із презентаційним залом. Але чомусь це зупинилося. Хоча перед тим фестивалем ми спеціально туалети зробили, а до того був просто сором. Для джаз-клубу "Порохівка" може й підходить, а для фестивалю, який збирає більше публіки -- сумнівно. Наступного року формуватимемо програму на кілька майданчиків. Наприклад, у філармонії деякі виконавці можуть давати сольні концерти академічних джазових стандартів. У консерваторії також добрий зал, -- там, де Проскурня представляв Ольгу Швайґер. Рояль там хороший. Атмосфера -- гарна, музична. А цей фестиваль не мав фестивального духу. Можна сказати, що це була тільки серія концертів.

Володимир Кіт: У джазі не існує великих гонорарів. Низько оплачують імпровізацію. Наше літо минає "на морях", -- там ми гастролюємо. І тільки "Дзиґа" дає змогу Львову "не засохнути" без джазу. Ми створили формацію "Дзиґа-джаз": мінімальна оплата праці музикантів за графіком репетицій, незалежно від концертів. Тепер маємо змогу виставляти колектив на фестивалі. Скажімо, в Дніпропетровську -- там потужне джазове середовище, широка представницька географія -- німці, англійці, росіяни, американці -- зірки світового джазу. Наприклад, квінтет Біла Еванса, який входить у першу трійку! Але там казали, що й ми граємо подібно. Світовий рівень дає змогу це порівняти. У нас поки що формат, резонанс і значення регіонального фестивалю. Навіть у Вінниці масштабніший фестиваль, хоч він також із польського джерела.


Марек: Вінниця має постійну організацію -- щонайменше двоє людей, які працюють на джаз. А в нас консул зателефонує -- і за три дні ми даємо в "Ляльці" концерт Врублєвського, хоча він заслуговує на більший зал. Ось тепер, гостимо Гендерсона --він входить до десятки кращих трубачів світу. Його приїзд -- подія не лише для нас, а й для Польщі. Приємно, що Пьотр Козакевич переорієнтовується з Вінниці на Львів. Маючи таку зірку, ми тут можемо скласти для неї квінтет, у нас є музиканти, які за записами можуть підготуватися до спільного виступу. Ми можемо раз на місяць мати зірку не тільки через поляків, а й через французів, чехів... Торік зіркою був Сметана. Потім давав програму у філармонії Войтек Мрозек. Львів хоче джазу! Спорадично ним займатися не можна, а якщо хочемо хорошого фестивалю -- над ним треба працювати систематично, зі спонсорами також. Цього року ми мали фінансову непевність -- чи будуть гроші на львівську програму, тому й з України більше нікого не залучали, хоча могли. Мінімізували все до проекту Шаріфова з трьома музикантами. Хоч Дніпропетровськ був готовий кинути до нас свій "десант".

Володимир Кіт: У Дніпропетровську -- клуб, як наш театр Заньковецької. До речі, наша Опера не звучить, а в театрі Заньковецької джазова музика прекрасно чується. Біґ-бендам і диксилендам файно на вулиці. Але де джаз буде -- аби тільки був! Коли ми з Шацьким і Бонем грали щодня у "Фестивальному" по дві години -- приходив увесь Львів! Джаз -- музика не для стадіонів, але потенція слухацького середовища в нас є, хоч був великий часовий пробіл у цьому музичному напрямку. Коли, кілька років тому, в Палаці мистецтв ми грали з Ореєховим, -- то молодь не знала нашої музики. Висновок: треба постійно грати перед публікою. Бо репетиції не дають тої енергетичної віддачі від слухача. Має бути клуб, або кафе таке, як у Голощокіна у Петербурзі, куди приїжджають світові зірки.


Марек: Причому, місце для джазу має бути самоокупним. Є видатки на рекламу, на привезення, розвезення, але коли місце стабільне, то воно працює вже на себе. Наразі, навіть у межах "Ляльки" це виглядає еклектично. Джаз вимагає однієї людини, яка б ним опікувалася, тримала контакти, вивчала тенденції, музичну критику. Практика показує, що ходити й просити у держави, -- це ненадійно. А в нас до джазової публіки належить навіть заступник прокурора, отож публіка може забезпечити джазу мінімальну самоокупність!

Володимир Кіт: Думаю, варто перенести фестиваль на кінець вересня -- початок жовтня. І травень-червень також сприятливий: погода дозволяє виступати на вулиці.

Марек: Торік українська сторона була слабшою, оркестр Шепети халтурно працював. А цього року я хотів здивувати поляків -- і вдалося. Консул сказав, що з цим форматом можна конкурувати. Всі колективи були на рівні, ми не виглядали гіршими: зробили записи, випустили CD, розробили мультимедійний проект на сайті. Цього разу "Джаз без..." планували як фестиваль вокалістів. Власне, тому й з'явився у нас Скольяс. Але у Львові не знайшлося вокаліста його рівня. Що ж, значить готуватимемо якийсь інший проект. Але джаз буде!


КОМЕНТАР

Юрій Шаріфоов

У Польщі публіка більш підготовлена до сприймання джазу, бо він є складовою їхньої культури, і був там розвинений ще до війни. Польський джаз -- один із найцікавіших в Європі. Польські музиканти себе вільно почувають і на батьківщині джазу, в Америці. Із сусідами нам пощастило. В Україні публіка рідко слухає джаз, концертів бракує. У Польщі ж, фестивалів багато -- тільки блюзових кілька десятків. Там кожен четвертий, хто вчився в музичному закладі, грає джаз, а у нас -- один на сотні тисяч на кілька років! Щоб грати джаз -- його треба багато слухати, а в нас нема де. Фестиваль -- це можливість заразитися цим способом думок і технологією. Джазу неможливо навчитися класично за нотами. Тут своя традиція виконавської інтерпретації, штрихів. Полякам є чим поділитися. У колег можна вчитися процедурі, технології, -- тим речам , яких за записом не розчуєш. Польські джаз-мени -- високого класу, навіть молоді. Їхня ментальність перебуває всередині світового розуміння джазової музики, вони зрілі як джазові музиканти. Нам легко досягнути близькості, але ми ще на етапі переходу самодіяльного джазу у професійний. Львів тільки ступає на цю дорогу.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Бюджет навпомацки 
Погляд
  ·  Меценатство без грошей 
  ·  Влада проти влади 
  ·  Україна відбудовує довіру 
Поступ у Львові
  ·  За чеськими візами -- до Львова 
  ·  "Наша Україна" готується до страйку 
  ·  Улюблена іграшка СДПУ(о) 
  ·  Особливий статус Моршина 
  ·  Бюджетні баталії в обласній раді 
  ·  Краківський ринок проштрафився 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Корупційна чорна діра 
  ·  "Рух" у різні боки 
  ·  Підкилимні бої за UMC 
  ·  Українці зможуть вивезти більше 
  ·  Студенти проти "Енергоатому" 
  ·  Переділ влади на Сумщині 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Від поганого до ще гіршого 
  ·  Хто замінить сера Робертсона? 
  ·  Канадійці проти війни 
  ·  Кури проти скорпіонів 
  ·  kOROTKO 
Дискусія Поступу
  ·  Молюся із гетьманом Мазепою 
Арт-Поступ
  ·  Імпровізуючи джазовий формат у Львові 
Пост-Factum
  ·  Гаряча рок-н-рольна завірюха 
  ·  КАЛЕНДАР