BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв''ю у Поступі.    Тема Поступу.    Львівські обсервації.    Поступ технологій.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
16 січня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:21 19-09-2017 -   У Трускавці п’яний водій збив дорожній знак, який травмував жінку-пішохода  
  15:20 19-09-2017 -   У Львові виступить син Елли Фіцджеральд  
  14:27 19-09-2017 -   «Горіховий дім» запрошує на зустріч «Маю право сказати ні»  
  14:22 19-09-2017 -   На Львівщині затримали румуна, якого розшукував Інтерпол  
  10:18 19-09-2017 -   У театрі імені Лесі Українки відновлять дах і фасад  
Україна
  15:16 19-09-2017 -   На Луганщині контрабандисти намагалася вивезти в Росію 4 т меду  
  15:14 19-09-2017 -   В Умань вже прибули понад 20 тисяч хасидів  
  14:25 19-09-2017 -   13-річний хлопець під час пожежі в одеському таборі виніс 15 дітей з п'яти кімнат  
  14:20 19-09-2017 -   Саакашвілі приїхав до Києва  
  14:18 19-09-2017 -   Порошенкові передали на підпис закон про освіту  
Світ
  15:17 19-09-2017 -   Іноземка намагалася потрапити в Україну за $300  
  14:19 19-09-2017 -   Біля берегів Бельгії знайшли затонулий човен часів Першої світової  
  10:20 19-09-2017 -   Сенат США схвалив $500 млн на оборону України  
  10:1 19-09-2017 -   Ураган Марія посилився до п'ятої категорії  
  9:57 19-09-2017 -   Вчені назвали тварин, які скоро вимруть  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Інтерв''ю у Поступі  » 

___________________________________________________________________________

БЛАЖЕННІЙШИЙ ЛЮБОМИР КАРДИНАЛ ГУЗАР: ЛЮДИ ДОБРІ, ЗАЧИНАЙТЕ ГОВОРИТИ МІЖ СОБОЮ
 
Блаженнійший Любомир кардинал Гузар
-- У Вашому Різдвяному привітанні, Блаженнійший Владико, прозвучали мотиви засудження веселого святкування Різдва. "Багато мудрості породжує багато печалі", -- зауважив ще Еклезіаст. Але чи мусить бути віра похмурою, чи обов'язково має від любові -- оцієї, як Ви зауважили, домінанти Церкви -- віяти смутком?

-- Радість -- це є глибоке почування. Дуже часто ми беремо зовнішню веселість -- сміх, регіт -- немов би це було щось питомим для Різдва. А свято Різдва пригадує нам також дуже важливі правди: правдою життя є, що життя не є легким. І правдою життя є, що Ісус Христос це знав. Яка ж для нас там є радість, що дає нам таке почуття внутрішнього спокою? Дає нам те, що він, усе це знаючи, не цурався, а прийшов. Значить, це є радість дуже незовнішня, небезжурна -- радість Різдва у тому, що Бог мене любить. Різдво -- як і кожне велике свято -- це є свято глибокого переживання, де ми, дивлячись на той світ і бачачи у цьому світі багато прикрого, відчуваємо, що це не є цілий образ, то, властиво, тільки поле, на якому показується Божа любов, Божа сила, яка дає нам той внутрішній спокій, цю гарну внутрішню погоду, яка робить празник хвилиною особливого відчуття печаливості, якою Бог нас огортає. Ми зараз хочемо мати щось таке дуже легке, діточе. Але це не є властиве -- бо проходить, а Різдво, як і кожен великий празник, як і наша віра взагалі, дає нам підставу бути внутрішньо спокійними завжди.

-- Дуже часто Різдво у властивому значенні -- Народження Сина Божого -- усвідомлюється лише під час молитви перед Святою вечерею та під час вдумливого колядування; решта -- забава йде самодостатньо. Ми звикли, на жаль, вибирати не між добром і злом, а між меншим і більшим злом. Отож, з Вашої точки зору, хай люди навіть так, але святкують Різдво? Чи скажу інакше: часто люди ходять на Службу Божу без участі у таїнстві Літургії, бо так просто традиційно прийнято. Що ж краще: нехай люди хоча б так приходять до церкви, чи якщо вони без належного почуття -- то хай краще не ідуть до храму?

-- Практика життя вчить, що краще, аби пішли. Але треба старатися -- це вже завдання душпастирів, батьків, катехитів, -- щоби людей підтягати вгору, підучувати, що значить та Літургія, що там діється, чому ти прийшов нині. Я пригадую, моя мати -- за це я дуже вдячний -- трошки мене зганьбила, що я різні там пісеньки знаю і не знаю колядок. Був різдвяний час, і вона сіла зі мною, щоби я заучував слова колядок. Але вона щось більше зробила: вона колядки пояснювала у свій материнський спосіб, а не фахового богослова. Вона якось так відчула, що треба щось більше дитині дати. Такі наші традиційні колядки, як "Бог предвічний", є настільки повні віри, надії, радості; то треба собі сісти, застановитися, може собі ту колядку самому проспівати і сказати: "А що ті слова значать?". Отже, колядувати чи ходити до церкви навіть не в повній свідомості -- все ж таки нас у якийсь спосіб наставляє до тої можливості, яку ми повинні створити і використати, пізнати глибше світ молитви чи колядки.

-- Основна вістка Євангелія -- вістка любові. Мене завжди вражала разюча відмінність образу Бога у Старому та Новому Завітах: дуже суворого, карального, у першому випадку, і милосердного та прощального -- у другому. І запам'яталося пояснення о. Греня, тоді ще катакомбного священика, на моє питання про таку різницю: "Як малі і нерозумні діти, -- казав він, -- потребують постійного контролю і покарання від люблячих батьків, так і людство на первісному етапі своєї історії не розуміло інших стимулів, окрім страху покарання. І лише духовно дозрівши, отримавши право самостійних рішень, вони зможуть адекватно зрозуміти імператив любові -- батьківської чи Божої, відповідно". Ви кажете, що священики повинні підтягувати прихожан. Питання, власне, стосується священицької практики, з якою часто стикаюся в наших церквах, практики спонукати прихожан страхом, сварливою проповіддю. Чи дійсно галичани не дозріли ще до іншого спілкування?

-- Ви тут багато питань ставите, але будемо поволі, по одному брати. Бачите, я про о. Греня чув, гарне про нього чув, але вам мушу щиро сказати, що я не є так цілком згідний із тим, що він казав. Ходить таке переконання, що Старий Завіт -- це є Завіт грізного Творця, а Новий Завіт -- це є доброго Батька. Мені здається, що це один і той самий Бог, який і в Старому, і в Новому Завітах нас вчить любові і показує свою любов. Коли візьмете тексти пророків, псалми, Книгу Мудрості та навіть П'ятикнижжя, то там, якщо відкриєте очі своєї душі, знайдете дуже багато того, що ми в'яжемо з Новим Завітом. Такі прекрасні ніжні вислови у пророків -- поезія любові, можна сказати. Візьміть навіть сотворення світу -- це акт любові, це є дар життя: Бог дає людині світ. Безумовно, що коли ізраїльський нарід забував Бога -- як сказано у псалмах: "Йшли через пустелю, ще манна була свіжа у їхньому роті, а вже нарікали на Господа" -- і тоді Господь Бог їх карав. Карав їх, бо любив їх. Батьківська кара -- це не є злоба, це є кара батька, який хоче направити дитину. Порівнювати Новий і Старий Завіти у такий, дуже абсолютний, спосіб не є цілком правильно. То є цілість, одне післанництво, яке, безумовно, знає певний розвиток, певне поглиблення. Ізраїльтянам, які щойно з Єгипту виходили, пояснити якісь особливі, духовні здобутки було трохи заскоро. Але берімо вже Книги Мудрості, які, щоправда, є значно молодшого віку. Вони вже свідчать про значний духовний розвиток. Так, така лінія є, але треба бути з нею дуже обережним, щоби не відштовхнути людей від Старого Завіту з його прекрасною лірикою, що показує Бога в різні способи.

-- Друга частина питання -- про священицьку практику. Бачите, то не є тільки українська проблема, то є всесвітня проблема. А саме, якщо священик сварить людей у церкві, то є знак, що він не приготував проповіді. Бо то легше, знаєте, сварити: коли на тебе щось насувається, то людям набагато легше нарікати, аніж хвалити. Так само і священик, щойно ідучи до церкви, думає: "Що я людям нині скажу? А, я їм скажу, що вони такі-сякі". Якби він приготовив проповідь, він би призадумався -- він би говорив людям добро. І, навіть, якщо людям треба звернути увагу, то звертав би у такий дуже лагідний, ніжний спосіб, заохочуючи людей до добра. Отже, це є лінивство -- це не те, що ми, українці, гірші і сто літ позаду всіх інших, -- ні. Є така засада: на кожну хвилину проповіді священик повинен стратити одну годину підготовки. Якби так священики того трималися, то говорили б не більше 10-15 хвилин, і люди би не минали проповіді, а бігли до церкви почути добре слово.

-- Рік, що почався, оголошений Церквою Роком родини. У своєму Посланні "До сімей" з нагоди року Родини у 1994 році Іван Павло ІІ наголошує: "Бог доручає людину саму для себе, віддаючи її як обов'язок водночас сім'ї та суспільству". Виглядає так, що наше українське суспільство зі своїм обов'язком справується значно гірше за сім'ю. Чи планує Церква звернути і на це увагу?

-- Абсолютно. Бачите, тут ми також знайшлися в дуже трудній суспільній ситуації. Комунізм дуже свідомо старався немов перевернути природній порядок у різні способи. І один з цих способів -- людину відчужити від сім'ї. Скажімо, дуже небезпечна справа, що ніби суспільство хоче зайнятися вихованням дитини (сьогодні то діється на Заході, між іншим). Дитина як рано в шостій виходить, вертається в шостій увечері -- отже, є тенденції, щоб дитину забрати з рук матері чи батька. Совєтський Союз це робив масово і, тим самим, людину позбував отої сімейної опіки. Не вдалося остаточно, хоча багато шкоди зроблено. Гірша справа стоїть із суспільством. У чім є клопіт нашого суспільства -- політично? В чім є трудність Верховної Ради, чи інших рад, чи політичних організацій -- кожен хапає для себе, що тільки може. Не відбувається бажання політиків, державних мужів служити, забезпечити іншим, громадянам, те, що їм належиться. Кожний горне до себе, аби йому було добре. То ми маємо олігархів, отих скоробагатих, які ходять по трупах, їм все одно, аби їм було добре, аби він доробився. Це є недуга, бо завдання суспільства є берегти спільне добро, загальне добро. А загальне добро, то значить такий порядок суспільства, де кожна людина може належно розвиватися.

-- Чи бачите Ви в Україні, з її проблемами, державного мужа, який зумів би ці проблеми хоча б почати вирішувати?

-- Ми, здається, сьогодні є в такому періоді історії, що нігде, в цілому світі, не видно державного мужа. Таких, знаєте, великих державних мужів, як де Гаспарі, Аденаур чи де Голь. Державний муж -- то є людина, яка вміє, не спрощуючи, впізнати, в чім є справа і вміє наставити людей, щоби вони робили те, що є корисне, а не те, що їм подобається чи вигідне, робили те, що корисне для загалу. Державний муж має розуміння, не промовчує, не є демагогом, не спрощує, бере справу багатогранно, бо життя є складне. І в цьому всьому він уміє бачити ціль і вміє людям сказати: "Ідемо до тої цілі". Такого мужа сьогодні по усьому світі я б не зумів назвати жодного, такого, направду, велетня.

-- Наскільки я розумію, Церква засадничо в політику не втручається. Але якщо би Вас запитати, хто в Україні найближче підходить до поняття державного мужа -- Ви б назвали їх імена чи воліли б утриматися?

-- Чому ні -- таких людей треба підтримати. Але не бачу такого не тільки в Україні, але й поза Україною.

-- Чи не було б це певним заангажуванням Церкви в політику?

-- Безумовно. Церква не є байдужою до політичного життя спільноти. Церква дуже чутлива і чуйна у цьому. Чого Церква не сміє робити -- пхатися в партійну політику.

-- Церква і політика -- дві різні площини суспільного буття, і я далекий від думки їх ототожнювати. Але все ж ці площини, як кожні непаралельні площини, перетинаються. Де проходить лінія цього перетину?

-- Політика і Церква не є далекі одна від одної. Так, як Церква в науці, Церква в мистецтві і Церква в культурі, Церква всюди є, бо Церква -- то люди, люди з певними релігійними переконаннями. Ніщо людське не є нам далеким. Але Церква не сміє входити у партійну політику. Бо партія -- то є група, група яка має якусь візію і хоче здобути владу, щоби ту візію здійснити. Церква не сміє в то йти, бо нема досконалої візії. І завжди є така річ: є тут прихильники і там прихильники, як Церква стане по тій стороні, то всіх тих людей втратить. А Церква має бути відкритою для всіх.

-- А якщо домінуюча партійна політика стане небезпечною для суспільства в цілому?

-- Церква тут повинна п'ятнувати. Або допомагати розв'язати.

-- Тобто зараз немає ще й близько такої ситуації, щоби Церква сказала: ні, цього не можна робити?

-- Є певні речі, які ми стараємося вже: закон про сумління, політику щодо абортів, чи ситуацію з невиплатою платні. То є дуже складна справа, бо Церква, щоби могти говорити, мусить не пхатися в конкретну політику, не стороничити. Церква як організація, установа мусить залишитися понад, щоби могти кожному сказати: "Ти робиш добре чи ти робиш зле". Тому Церква мусить бути дуже обережною і покірною: не вважати себе ідеальною, бо в своєму людському аспекті складється з недосконалих членів. І в Церкві є клопоти, і в Церкві недомагання, і в Церкві є несправедливість, і в Церкві є кривда. Отже, Церква, коли критикує других, мусить і себе критикувати, коли щось не робиться добре.

-- Чи нема небезпеки, що лояльність Церкви до влади буде занадто великою і вона не потрафить сказати своє слово у потрібний момент?

-- Небезпека завжди є. І Церква також мусить мати відповідних людей, які вміють розпізнати, що є добре, а що є зле, що є корисне, а що некорисне. І ще одна проблема дуже занехаяна: коли і як сказати. Бо люди думають, що найбільша чеснота -- то є випалити правду в очі. Ні! Найбільшою чеснотою є так сказати правду, щоби той, хто її слухає, хотів її робити.

-- Церква показала, і насамперед владі, що володіє найбільшим мобілізуючим ресурсом, у всякому випадку в Галичині. Нагадаю, що найбільша політична демонстрація в Україні -- близько двохсот тисяч маніфестантів -- була спрямована на легалізацію УГКЦ, біля півтора мільйона вірних взяло участь у Службі Божій під час пастирського візиту Святійшого Отця. Чи можемо ми бути певні, що якщо дестабілізація у країні досягне критичного рівня, то Церква використає свій ресурс, а її Глава -- свою харизму на нормалізацію ситуації?

-- Повинен. Але в такий спосіб, який відповідає Церкві. Я не можу собі уявити, що ми колись так далеко зайдемо, щоби, скажімо, церковні люди мусили б іти на вулицю -- то вже було б кроком відчаю. Але Церква повинна займати позицію і допомагати знаходити розумні розв'язки. Я був такий лист написав до політиків: "Люди добрі, перестаньте сваритися, зачинайте діалог, зачинайте говорити між собою. Певно, що Церква не буде вам диктувати, що ви маєте говорити". Бачите, я вважав, що є потреба звернути увагу політиків на те, що є різні способи. Не треба виходити на вулиці, не треба робити протести, бо це остаточно нічого не дало і не дає, і рідко коли щось дасть, але треба сісти мудрим людям і сказати: "Чекайте, щось у траві пищить, щось не є в порядку. Ану, сядьмо разом, подумаймо, що є добре для нашої держави". Тут Церква заговорила -- бачите, Церква не повинна братися до скрайностевих жестів: у нормальних обставинах. Так, як ми ще є, можна сказати, в нормальних обставинах, то повинні підтримувати те, що є будуюче. А що небудуюче -- на це звернути увагу. Тільки Церква, щоби говорити, мусить сама в собі бути моральною і не бути на службі нічиїй, тільки Божій.

-- З іншого боку, чи відчувається тиск влади на Церкву?

-- Може, не так влади, як політичних сил. Усі кандидати бігають, готові великі пожертви робити на Церкву, щоби Церква їх поручила людям, щоби за них голосували. То є дешевенька політична пропаганда -- і того було безліч, від найвищих рівнів до найнижчих.

-- А як складається ситуація у справі, тепер голосній, про передачу храмів колишнім власникам -- Римо-Католицькій Церкві?

-- Це є дуже складна ситуація, бо ми знайшлися в посткомуністичній ситуації, де держава брала і все вважала за своє, не зважаючи, хто будував, хто -- власник. Ми сьогодні мусимо взяти під увагу власність. Але мусимо взяти під увагу і душпастирські потреби сьогодні. Коли вісімдесят років тому у Львові було більше поляків, ніж українців, то їм потрібно було більше храмів. Тепер нас є більше, їх є менше -- чи їм потрібні всі ці храми? Але тут треба мирно, полюбовно ці справи розв'язувати, не насильно захоплювати чи при помочі державних насильницьких метод щось перебирати. Треба дуже второпно, справедливо, пасторально розв'язувати. І ми над цим сьогодні працюємо. Ціль наша -- дати тривалі розв'язки, щоби не було жадних сумнівів, щоби наші майбутні покоління могли спокійно вживати церкви і не боятися, що щось станеться: сьогодні держава забрала тим -- завтра забере цим. Якби ми справді, так щиро і полюбовно, сіли з православними і почали говорити, скажімо, розв'яжім так справу, щоби ніхто не чувся покривдженим, щоби ніхто не правив надворі, то було би цілком інакше.

Розмовляв Орест Друль









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Базів зацікавився Львівщиною 
  ·  Україна в круговій обороні 
Погляд
  ·  pRESIDENT... GOV...UA 
  ·  Бюджет-2003 буде соціальним 
  ·  Світський аут 
Поступ у Львові
  ·  Базар під вікнами мера 
  ·  Замість парку -- дроти та пеньки 
  ·  Винних незабаром покарають 
  ·  "Відродження" змінює стратегію 
  ·  Військових посадили за парти 
  ·  Києво-Могилянка -- для бізнесменів 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Інвестори тікають з України 
  ·  Вибори, панове! 
  ·  Новий бюджет -- нові проблеми 
  ·  Змііїний -- усе ще проблема 
  ·  Дружина Ющенка хоче помсти 
  ·  Українець -- це звучить загадково 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Кваснєвський і Буш порозумілися 
  ·  Чехія без Вацлава Гавела 
  ·  ЄС бореться з нелегалами 
  ·  Обличчя Торонто 
  ·  Особливості виборів в Ізраїлі 
  ·  Закопати чи спалити? 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  БЛАЖЕННІЙШИЙ ЛЮБОМИР КАРДИНАЛ ГУЗАР: ЛЮДИ ДОБРІ, ЗАЧИНАЙТЕ ГОВОРИТИ МІЖ СОБОЮ 
Тема Поступу
  ·  Атом -- майбутнє людства 
  ·  17 миттєвостей Чорнобиля 
  ·  ДОВІДКА 
  ·  У Зону за 50 у.о. 
Львівські обсервації
  ·  ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ 
Поступ технологій
  ·  На підступах до віртуального світу 
  ·  nVidia представила новий варіант ТВ-тюнера Personal Cinema 
  ·  Сонечко, надрукуй мені мобілку, будь ласка... 
  ·  Усім Palm'ам Palm 
  ·  Нові цифрові камери від Olympus 
  ·  ВИСТАВКА INTERNATIONAL CONSUMER ELECTRONICS SHOW, ЛАС-ВЕГАС, 9 січня 2003 р. 
  ·  КОРОТКО 
Арт-Поступ
  ·  У ЛЬВОВІ ЗАБОРОНИЛИ ВИСТАВУ ВІКТЮКА 
  ·  Різдвяне диво 
  ·  Італійська сенсація у львівському музеї 
  ·  АРТ-НОВИНИ 
Спорт-Поступ
  ·  НОВА ФУТБОЛЬНА ТАКТИКА -- ГРАФОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА 
  ·  Допінг та міф олімпізму 
  ·  Динаміт 
  ·  СПОРТ-БЛІЦ 
Пост-Factum
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Промайнулі у ''версальських'' дзеркалах