 В той час, як в суспільстві активно обговорюють проект нового Податкового кодексу, влада готується прийняти ще один основоположний нормативний акт. Трудовий кодекс України – документ не менш проблемний, але протести опозиції, частини профспілок і працівників можуть бути і не враховані.
Що новий кодекс нам готує?..
Необхідність зміни ще радянському Кодексу законів про працю (1971 року "народження"), яка неодноразово вже піддавалася редагуванню під потреби часу, визріла давно. Однак, в Україні ця блага ініціатива постійно відкладалася. Чергову спробу ощасливити працедавців, профспілки і найнятих робітників Верховна рада зробила в 2008 році. Тоді версія, запропонована "регіоналами" Василем Харою, Ярославом Сухим і Олександром Стояном, пройшла перше читання. Деякі запропоновані нововведення викликали практично відразу сумніви у фахівців і безпосередніх учасників трудових відносин. І чимала частина з них пережила розгляд в комітетах, експертні висновки, зауваження Головного юридичного управління і мітинги, що проводяться час від часу. Остання обнародувана на сьогодні версія законопроекту датована груднем 2009 року. І не виключено, що саме вона буде прийнята найближчим часом.
Сама ідея затвердження Нового трудового кодексу не викликає якого-небудь неприйняття. Навпаки, експерти неодноразово відзначали ступінь старіння нинішніх норм, які важко застосовувати на практиці. Формально, "регіональна" версія правил трудових відносин виглядає цілком привабливо. У 444 статтях документа детально розписуються численні аспекти трудових правовідносин, зокрема що стосуються і таких "нововведень" як, наприклад, робота вдома. Але яким би привабливим не виглядав документ, що пояснює, хто кому і скільки винен, він продовжує збирати чималий урожай критичних зауважень. Причин тому декілька.
Основні претензії, які висловлюються на адресу творців проекту нового Трудового кодексу, пов'язані з тривалістю трудового дня. На перший погляд гіпотетичний закон не містить нічого кримінального: 8-годинний робочий день, 40-годинний робочий тиждень, можливість почасової оплати праці. Але опозиційні профспілки наполягають на тому, що диявол ховається в деталях. В даному випадку йдеться про скандально відому статтю 143, де регламентується тривалість трудових відносин в умовах сумованого обліку робочого часу. Норми цієї статті теоретично повинні застосовуватися в тих випадках, коли в стандартний розклад робочий процес не вкладається. І тоді працедавець може збільшити робочий день до 12 годин і/чи робочий тиждень – до 48, а у разі потреби і з відома працівників – день може тривати ще довше. Передбачається, що загальне число "трудогодин" в місяць все одно не повинно перевищувати стандарт в 160 годин, але песимісти вважають, що розраховувати на свідомість працедавців дещо передчасно. Зате наднормові (яких не повинно бути більше 120 годин в рік) обіцяють оплачувати краще – в подвійному, а то і в потрійному розмірі, а робота вночі – не менше, ніж на 30% більше за денну. Закріплюються і обідні нормативи: від півгодини (зараз мінімальна тривалість перерви не регламентується зовсім) до двох годин. Детально розписуються правила відпусток, а заразом і збільшується вірогідна тривалість перерви в роботі за свій рахунок – до трьох місяців.
Серед спірних моментів гідне місце займає збільшення тривалості випробувального терміну (в окремих випадках – до шести місяців, але, знову-таки – наскільки окремими будуть ці випадки покаже тільки практика) і вказівки на те, що у разі ухвалення висновків про невідповідність претендента посаді, останній може бути звільнений протягом трьох днів і без будь-якої вихідної допомоги. Перелік підстав для звільнення в принципі розширюється: у разі ухвалення закону в нього будуть включені пункти за станом здоров'я (якщо обов'язки ніяк не можна сумістити), за розголошення комерційної таємниці, а також – за не проходження обов'язкового медогляду або вакцинації. Зараз ця норма розповсюджується на не таке вже і широке коло працівників, але якщо врахувати те, що планував Мінздрав – у працедавців може з'явитися новий важіль впливу. Тим часом потенційний кодекс захищає права немолодих співробітників – звільнити їх з моменту досягнення пенсійного віку тільки з цієї причини неможна. Зате керівники малих підприємств (до 20 співробітників) можуть бути спокійними: їм хочуть дозволити звільняти підлеглих за два тижні (в "звичайних" умовах – за два місяці), і за ті ж два тижні попереджати про зміни умов роботи (а не за три місяці, як для решти організацій).
На цьому список ймовірно проблемних моментів не закінчується. Так, правозахисників турбує стаття 28, що дозволяє наймачу "технічний контроль" за виконанням трудових обов'язків, правда, працівники повинні бути попереджені, що за ними в тій або іншій формі ведеться спостереження. Не дуже оптимістично виглядає і розділ, присвячений відповідальності співробітників і працедавців. В усякому разі, якщо ТК буде прийнятий, масштаби прямого матеріального збитку і ступінь провини в ньому працівника зможе визначати сам працедавець – суд тут вже не знадобиться. Переживають за свої права і профспілки: не дивлячись на те, що в майбутньому кодексі детально розписуються "страйкові" права, роль їх зменшується. Так, по-справжньому впливовими можуть бути тільки "репрезентативні" об'єднання трудящих (у масштабах країни захисники прав повинні об'єднувати не менше 150 тисяч членів, галузеві профспілки включати не менше 3 відсотків співробітників вказаної галузі, а регіональні –не менше 2 відсотків працівників в області), нерепрезентативні ж не зможуть, наприклад, брати участь в укладенні колективних договорів. З договорами теж не все так просто – за відсутності профспілкового представництва працедавець може приймати внутрішні нормативні акти на свій розсуд. Та й можливості профспілок у відстоюванні прав працівників, наприклад, при звільненні, теж зменшуються.
Питання сприйняття
При всій активно розрекламованій прогресивності пропонованого партією влади Трудового кодексу, спірні новації не перестають розбурхувати суспільство. З погляду авторів документа – принципових претензій до нього бути не повинно. Але не згідні з ними політики, профспілкові діячі, пересічні громадяни, які готові виходити на мітинги, в своїх оцінках документах коливаються в діапазоні висловлювань від "непродумані нововведення" до "узаконене рабство".
Як і можна було очікувати, представники влади схильні оцінювати творчість своїх колег з погляду дії кодексу в ідеальних умовах. З такої точки зору позиція ідеолога документа – голови Федерації профспілок України Василя Хари: "той галас, який виник навколо трудового кодексу – це провокація і спекуляція", - виглядає цілком логічною. Але думка депутата від ПР про те, що норми ТК функціонуватимуть якнайкраще, опоненти передбачено не розділяють. ".профспілки виступають категорично проти ухвалення цього документу. Один з пунктів, з яким не можна погодитися - це 143 стаття документа, яка збільшує робочий тиждень з 40-но до 48-ми годин. Так, в проекті кодексу сказано, що це може бути зроблено за згодою працівника. Проте ми знаємо умови праці українців, і знаємо, що їх згоди ніхто не питатиме", - відзначає заступник глави Конфедерації вільних профспілок України Людмила Воробйова.
Якщо влада схильна сподіватися на краще, то противники кодексу вважають за необхідне всіма силами протистояти його ухваленню. "Прошу опозиційний уряд звернутися до всіх профспілок, щоб як підприємці, так і профспілки пікетували, мітингували і проявляли свою активність, не давали можливості прийняти цей людоїдський закон", - наполягає міністр праці "тіньового Кабміну" Андрій Павловський. Інакше, вважають меншовики, шкода може бути завдана не тільки інтересам трудящих, але і іміджу нашої держави. Передбачалося, що свої висновки з приводу законопроекту до кінця листопада - початку грудня зробить Міжнародна організація праці (МОП) – одна з установ ООН. У БЮТі побоюються, що у разі ухвалення ТК в нинішньому його вигляді МОП його не схвалить, що може спричинити за собою не тільки засудження "на словах", але і економічні санкції з боку інших держав або наддержавних об'єднань як це було, наприклад, в білоруському варіанті.
Але Київ може і не чекати вердикту міжнародної громадськості. Видно, в другому читанні Трудовий кодекс спробують розглянути вже на наступному пленарному тижні – 16-20 листопада. При цьому багато що залежить від того, як саме він розглядатиметься. Якщо судити за словами влади, то ухвалення ТК останнім часом сприймається мало не в неодмінній прив'язці до введення в дію іншого кодексу – Податкового. Внаслідок чого в політикумі все наполегливіше циркулюють чутки про те, що документи можуть приймати пакетом, що істотно ускладнить (якщо і зовсім не поставить хрест) на внесення в нього поправок. У такому разі Україна ризикує одержати "оптом" відразу два законодавчі акти, які мало у кого викликають захоплення. Втім, не варто забувати про те, що в уряді вже не вперше обіцяють непопулярні реформи. Жаль тільки, якщо об'єктивно визріла корекція трудового законодавства пройде за тією ж категорією. |
