BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв''ю у Поступі.    Арт-Поступ.    Львівські обсервації.    Поступ технологій.    Постать у Поступі.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
9 січня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:23 23-06-2017 -   На полігони Львівщини вивантажили 140 тонн сміття  
  16:21 23-06-2017 -   В Національному музеї ім. Андрея Шептицького презентують новий арт-проект  
  15:0 23-06-2017 -   На шахті «Степова» провели евакуацію  
  14:34 23-06-2017 -   Садовий звернувся до посольств щодо евакуації дітей зі Львова  
  13:8 23-06-2017 -   Сьогодні у другій половині дня – шквалистий вітер 25 м/с, гроза і град  
Україна
  16:31 23-06-2017 -   РНБО невдовзі розгляне реінтеграцію Донбасу  
  16:25 23-06-2017 -   Луценко знову готує підвищення зарплат прокурорам  
  14:57 23-06-2017 -   В Україні прокоментували арешт застави за Євробачення-2017  
  14:39 23-06-2017 -   На Чернігівщині лісничий погорів на хабарі в 90 тисяч грн  
  14:37 23-06-2017 -   Вибух джипа у Києві: знайдено вибуховий пристрій  
Світ
  16:28 23-06-2017 -   Вчені наділили марсохід Curiosity штучним інтелектом  
  14:58 23-06-2017 -   Поліція назвали причину пожежі в багатоповерхівці Лондона  
  13:7 23-06-2017 -   У Росії пацієнт побив лікаря за те, що той поцікавився його тату  
  11:27 23-06-2017 -   Бундестаг реабілітував усіх засуджених у післявоєнні роки за гомосексуальні зв'язки  
  11:24 23-06-2017 -   У Німеччині дозволили стеження за листуванням в месенджерах  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Інтерв''ю у Поступі  »  ПРЯМА МОВА

___________________________________________________________________________

Петро ОЛІЙНИК: Червоноград може стати "Tитаніком"
 
Петро ОЛІЙНИК
-- У вугільній галузі України проблеми -- це аксіома, і сумніватися у ній нам не дають самі ж шахтарі, які систематично організовують акції протесту під стінами Верховної Ради, чи Кабінету Міністрів. Кожного разу ці протести гасять більшою чи меншою сумою грошей, які кидають на виплату шахтарської зарплатні, однак вирішити проблему системно не вдається. У чому причина, на вашу думку?


-- Коли я почав працювати у парламентському комітеті з проблем паливно-енергетичного комплексу, то остаточно переконався - в Україні немає концепції розвитку енергетики України. Концепції розвитку енергетики кожної держави -- це доволі складний документ, який опирається на діючі запаси палива -- нафти, газу чи вугілля. Окрім цього, враховуються потужності генерації, співвідношення динаміки розвитку енергетики з динамікою розвитку підприємництва, а також геоекономічні фактори: впала бомба на Ірак -- і ціна на нафту зросла, і структура споживання енергетики міняється.

Тобто концепція розвитку енергетики -- це дуже серйозний документ. Скажімо, США заклали у свою концепцію 17 варіантів розвитку подій. Росія -- дев'ять. А Україна взагалі не має концепції. І коли ми перший раз запросили представників Академїї наук для того, щоб усе-таки розглянути питання створення такої концепції і спитали, чому такої концепції не було створено раніше, члени цієї групи сказали мені: "Вибачте, минулого року не було фінансування і ми цього не могли зробити". Я питаю: "Скільки коштує концепція?". 26 мільйонів гривень. А скажіть, будь ласка, яким є бюджет вугільників, складової частини паливно-енергетичного комплексу, на 2002 рік? Три мільярди! Отже ми розуміємо, що концепцію не розробили або для того, щоби деякі структури могли використовувати свої внутрішні можливості, або це просто традиційне українське недбальство.

Отже починати треба було все-таки з концепції. Судячи з цього, ми визначаємо, що програма "Вугілля України" - це складова концепції. "Вугілля України" -- доволі консервативна за своєю суттю програма, я її підтримую лише частково. Вона опирається лише на бюджетне фінансування і на утриманні вугільної галузі в системі координат державної форми власності. А чи можемо ми сьогодні забезпечити бюджетним фінансуванням вугільну галузь?! Я дуже би хотів дати ствердну відповідь на це запитання, бо в мене в 125 виборчому окрузі є десять шахт (дві шахти закрито), електростанція. Але, я як людина, яка розуміється на фінансах, кажу: цього ніколи не буде! Бюджет України складає лише приблизно 10 мільярдів доларів -- і ми повинні виходити з реалій. Тому я запропонував у розробці концепції такі інструменти, які вирішать питання технічного переозброєння, організаційної зміни вугільних підприємств та підвищення їх ефективності за наявності малих фінансових ресурсів.

Приклад: у плані бюджету є 650 мільйонів гривень на технічне переозброєння вугільної галузі. Цих грошей зовсім недостатньо для того, щоби технічно переозброїти 106 шахт, які ще діють на Україні і мають щонайменше по два очисні вибої. 250 вибоїв множимо на 20 мільйонів гривень. Це є мільярди і мільярди гривень. І ці кошти взагалі ніякого значення у підвищенні ефективності вуглевидобутку мати не будуть. Я кажу так: залучімо банківські кошти, зробімо нормальний прозорий механізм, 350 мільйонів виділімо на ті речі, на які комерційні банки не підуть, бо це гроші, які залишаться без віддачі. А 300 мільйонів гривень призначмо на погашення відсотків за кредитами, які можуть залучити шахти, що найкраще до цього готові - ті, в кого є підготовлені очисні вибої і можна вже монтувати лави. Кредитна ставка на сьогодні в Україні становить 20 відсотків річних. Під 300 мільйонів, якщо ми будемо відшкодовувати проценти, ми можемо залучити 1,5 мільярда гривень банківських грошей.


-- Чого у такий спосіб можна досягти?

-- По-перше, банки розмістять свої гроші на тривалий термін, і це розвиватиме банківський сектор. По-друге, з'явиться сторожовий пес ефективності виконання цього проекту. Чому? Тому що банк стежитиме за використанням кредиту і знизить свої ризики, бо проценти йому відшкодовуватиме держава, і підприємство не буде нести додаткового навантаження на собівартість. Така система діяла при прем'єрові Ющенкові в сільському господарстві: 70 відсотків ставки Нацбанку сільськогосподарському товаровиробнику відшкодовувалося.

Треба усвідомити: ми сьогодні повинні переозброювати наші шахти. За нашими підрахунками, для того, щоби вугільна галузь стала ефективною, треба 7-8 мільярдів доларів. Практично, це річний бюджет України. Мусимо проявити політичну волю і прийняти політичне рішення, бо нема на то ради. Потрібно закласти у вартість кв/год електроенергії, що продається, 10 відсотків інвестиційних коштів. Так, на 10 відсотків зросте ціна на електроенергію, але це вимушений крок. Треба прийти і сказати людям правду. Подивімося, скільки грошей ми сьогодні збираємо на енергоринку? Слава Богу, ми вже збираємо по 13-14 мільярдів на рік. А віддаємо енергії на 16 мільярдів. 10 відсотків -- це 1,6 мільярда, плюс за рахунок кредитів 1,5 мільярда -- і вже маємо 3 мільярди додаткових грошей до 3,2 мільярда запланованих на цей рік. І ми можемо таким чином знайти близько 7 мільярдів.

-- Пане Петре, ви вже неодноразово заявляли, що одним із дієвих засобів оздоровлення вугільної галузі вважаєте саме банкрутство. Поясніть, будь ласка, цю думку.


-- Банкрутство. Чого ми цього слова боїмося? Я, наприклад, цього слова не боюся, бо банкрутство -- це фінансове оздоровлення підприємства. Якщо є якісь борги перед якимись кредиторами і вони подають на банкрутство, це міняє лише власника. Скажіть, чи може сьогодні прийти приватний інвестор на холдингову компанію "Львіввугілля", де кредиторська заборгованість становить 200 мільйонів, а дебіторської заборгованості практично немає. Це повний банкрут, інвестор туди прийде і просто втопить гроші. Коли ж підприємства будуть фінансово оздоровлені, є можливість запустити механізм приватних інвестицій. Таки приклади є, я вивчав досвід у Польщі, Англії. І щоби ви зрозуміли, в якому стані сьогодні перебуває вугільна галузь в Україні, я вам назву декілька цифр. Сьогодні в Польщі в вугільній галузі працює 100 тисяч працівників і добувають вони 80 мільйонів тонн вугілля на рік. У вугільній галузі в Україні на сьогодін працює 350 тисяч осіб і добувається тих самих 80 мільйонів тонн вугілля. І ми кажемо, що йдемо в Європу, будемо відкривати свою економіку, вступаємо в СОТ (Світова організація торгівлі). А значить, будуть діяти ті самі тарифи, значить, будуть відкриті ринки. І з чим ми прийдемо в цей світовий ринок? З нашою неефективною вугільною галуззю? Так вона загине, бо електростанція шукатиме дешевшого вугілля. І останнє рішення Мінпаливенерго повернути до створення ДАКІВ (Державних акціонерних компаній), де шахти будуть лише виробничими підрозділами, а не юридичними особами, -- це дуже великий крок назад.

-- А як слід було діяти, на вашу думку?

-- Я глибоко переконаний, що зроблений крок, коли статус юридичної особи отримала кожна шахта, а холдингова компанія була уповноважена Мінпаливенерго управляти пакетом акцій, був правильним. Але ми, як завжди, зробили крок і зупинилися. І теперішні рішення Мінпаливенерго є спонтанними і суб'єктивними. Ми не маємо філософії, політики розвитку вугільної галузі. Це сьогодні добре видно на прикладі Червогограда. Всі ефективні і неефективні шахти знову зганяють докупи -- це нагадує будівництво грандіозного "Титаніка", замість побудови невеликих кораблів. Все-таки доцільніше зберегти ефективні шахти і відмовитись від тих, які неефективні.

І треба зробити шахти юридичними особами не тільки де-юре, а й де-факто. Тому що сьогодні це суто номінальна річ, що шахти є підприємствами, юридичними особами. Тому що за вказівкою зверху вони зливають це вугілля на посередницьку компанію "Вуглезбут," вона продає, отримує кошти за відвантажене вугілля і потім розподіляє гроші так, щоби кожному закрити зарплату. І це не прив'язано до кінцевого результату роботи шахти. Тому шахти повинні бути реальними юридичними особами, вони реально повинні працювати на прямих договорах, реально відвантажувати вугілля. Тоді саме життя покаже, які шахти можуть працювати, а які ні. Ось, скажімо, шахта "Надія", яку, згідно з усіма технічними стандартами, мали закрити ще чотири роки тому. Там були поклади цілячків -- це невеликі поклади якісного вугілля. Вони перейшли на менш механізовану техніку, де можна регулювати якість і сьогодні свої видатки покривають, немає заборгованості з зарплати. Вугілля відвантажують до Польщі, на металургійні комбінати.

-- І все-таки, скільки шахт треба закрити у Червонограді?

-- Скільки шахт залишиться в Червонограді -- покаже життя. Хоча після запровадження ДАКів ситуація стане заплутаною, бо багато буде вирішуватися не за логікою, а з волі чиновника. А чиновник ніколи не може бути об'єктивним. От йому щось там не подобається -- і шахту закриють. На першому етапі я б залишив усі шахти, бо сама економіка, саме життя покаже, які шахти потрібно закрити. На мою думку, сьогодні шанс ефективно працювати мають сім шахт із десяти.

-- А наскільки взагалі Україні потрібне червоноградське вугілля? Може, це взагалі суто соціальний проект, покликаний лише забезпечити регіон робочими місцями?

-- Польське вугілля продається на Бурштинську теплову електростанцію і разом з усіма тарифами обходиться їй у $33 за тонну. При цьому воно такої самої якості, що й наше, червоноградське. Тонна видобутого у наших шахтах вугілля сьогодні коштує без ПДВ 126 гривень. Рахуємо далі: дотація 24 мільйони на рік. Виходить 8 -10 гривень державних дотацій на тонну, якщо ще взяти до уваги державні видатки на оновлення обладнання -- буде ще 10 гривень. Тобто ціна тонни збагаченого червоноградського вугілля -- щонайбільше 28-30 доларів. Калорійність нашого вугілля становить близько 5000 гекокалорій. Порівняємо з газом. Газ має калорійність в 1,6 раза більшу, і його ціна -- 60$. Помножте ціну вугілля на 1,6 -- виходить 48 $. Тобто воно є дешевшим джерелом енергії. Сьогодні -- запитайте в енергетиків -- найдешевша електроенергія -- з вугілля. Другий чинник: шахта платить податки, шахта створює робочі місця, люди отримують зарплату, йдуть відрахування до пенсійного фонду.Чи створює нам робочі місця газова галузь, чи газ дає нам відрахування в пенсійний фонд? Ні, не дає. Ми інвестуємо неукраїнського товаровиробника.

Третій аспект. Коли ми маємо своє паливо -- є одні ціни на ринку, тому що імпортери (поляки, росіяни) змушені пристосовуватися до наших внутрішніх цін -- дорожче ми просто не купимо. Бо енергоблок, електростанція випаде з ринку -- ми ж маємо цінові параметри на електроенергію. І коли в нас не буде власного палива -- тоді відразу ціни для нас піднімуться.


До друку підготував Андрій ДУБЕЦЬКИЙ









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Дітям -- радість, клопіт -- комунальникам 
  ·  Святкові протести опозиції 
Погляд
  ·  Свята під зливою зі стелі 
  ·  Політреформа обласного масштабу 
Поступ у Львові
  ·  Галицький ринок судиться з Ратушею 
  ·  Криза львівського пасажироперевезення 
  ·  Буняк підтримує поляків 
  ·  Акт вандалізму у Золочеві 
  ·  Безробітних стає менше 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Козацька чайка відпливає... на ремонт 
Поступ з краю
  ·  Другий ''перший'' візит Януковича 
  ·  Українець став жертвою теракту 
  ·  Суперечливі підсумки року 
  ·  Президентські вибори -- шлях до Європи 
  ·  Податкових пільг стало менше 
  ·  Обком відновив роботу 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Економічна програма Буша 
  ·  Кінець ери соціал-демократії? 
  ·  Коніко-Мінолта, або Наслідок глобалізації 
  ·  Податковий бунт 
  ·  Альберт Айнштайн мав рацію 
  ·  Де закінчується Європа? 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Петро ОЛІЙНИК: Червоноград може стати "Tитаніком" 
Арт-Поступ
  ·  Музика Смерті і Життя 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Поступ технологій
  ·  Чотириста чотири 
  ·  Новий супер-шмупер архіватор 
  ·  Ламати DVD можна безкарно 
  ·  google-забави 
  ·  Інвазія інтегрованих графічних чіпів 
  ·  kOROTKO 
Постать у Поступі
  ·  Бравий вояк Швейк і Львівщина 
  ·  Гашек та Україна 
Спорт-Поступ
  ·  Балканізація ''Карпат'' триває 
  ·  "Динамо-2" -- найсильніше з усіх "Динамо" 
  ·  БОРИС 
  ·  КОРОТКО 
  ·  Сабо про трансферну політику ''Динамо'' 
Пост-Factum
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  visсri -- неасфальтоване село в реєстрі світової культурної спадщини UNESCO