BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв''ю у Поступі.    Постать у Поступі.    Львівські обсервації.    Поступ технологій.    Арт-Поступ у світ.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
15 листопада 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  17:48 17-11-2017 -   У центрі Львова побудують церкву  
  15:13 17-11-2017 -   У Львові буде вулиця Яцека Куроня, але це не Стрийська  
  15:10 17-11-2017 -   На Львівщині стартує сезон полювання на зайців  
  14:46 17-11-2017 -   На Радехівщині затримали браконьєрів, що вполювали двох косуль  
  13:25 17-11-2017 -   У районному суді Львова вибухівки не знайшли  
Україна
  15:17 17-11-2017 -   Розробку спідньої білизни для жінок у ЗСУ відклали через критику  
  15:15 17-11-2017 -   Луценко каже, що справа у НАБУ стосується його сина  
  14:45 17-11-2017 -   Дніпровські лікарі рятують капітана поліції, що підірвався на міні  
  14:44 17-11-2017 -   Дощі зі снігом: якою буде погода на вихідні  
  13:38 17-11-2017 -   У Києві у ході весільних гулянь, сталося вбuвствo через необережність  
Світ
  15:19 17-11-2017 -   Польські кардіологи безкоштовно прооперували жителів Львова  
  15:8 17-11-2017 -   В італійській тюрмі помер колишній ватажок «Коза ностра» Тото Ріїна  
  10:57 17-11-2017 -   Саудівським принцам запропонували обміняти свої статки на свободу - ЗМІ  
  10:41 17-11-2017 -   В Японії залізнична компанія вибачилась за відправлення поїзда на 20 секунд раніше  
  10:17 17-11-2017 -   Німеччина – фаворит букмекерів на перемогу у Чемпіонаті світу з футболу  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Інтерв''ю у Поступі  » 

___________________________________________________________________________

Степан ГАВРИШ: Парламентська більшість самостійних рішень не приймає
 
Степан ГАВРИШ
-- Степане Богдановичу, зважаючи на останні події у Верховній Раді, які помилки, на ваш погляд, зробила опозиція, а які -- парламентська більшість?



-- За своєю політичною природою я не приєднався до опозиції. Водночас, я не є частиною влади. Моє офіційне перебування у парламентській більшості -- це лише шлях до пошуків ліпших рішень, до можливості впливати на ці рішення. Дистанціювання від влади сьогодні вимагає не тільки мужності, але й певного політичного вибору, вибору протесту й боротьби, до чого я ще, можливо, не готовий. Що відбувається? З одного боку, з погляду історії -- нічого особливого, відбувається творення українського політичного світу. І, як завжди, є дуже багато блискавок, грому, і дощу -- все перемішане. Це не що інше, як швидке опанування тієї історії, яку Україна не могла опанувати через комуністичний тоталітаризм, який нищив не тільки людську гідність, але й будь-яку реальну публічну політику, та й саму природну еволюцію. Тому те, що відбувається -- це велика школа демократії. Парламент є центром демократії. Саме тут народжуються нові стандарти життя, і, без сумніву, парламент сьогодні став центром політичних подій в Україні. Бо президентська влада, виконавча влада, сьогодні не мають стільки впливу на суспільство, скільки має парламент завдяки народним депутатам, політичним партіям, блокам, які перемогли на виборах. Тому жорстке протистояння, яке відбулося в парламенті на момент виборів, також має свої причини, а саме -- відсутність політичного структурування українського суспільства, дріб'язковість партій, відсутність програм, які могли би реально реалізовувати у парламенті, відсутність парламентських традицій, законодавчих можливостей реально створити зобов'язальну парламентську більшість, яку в тому випадку, коли немає платформи, може розпустити президент. Усе це призвело до надзвичайно серйозного конфлікту. Тим паче, що опозиція взяла за основу те, що владу потрібно змінити негайно або найближчим часом, поза конституційними термінами. Власне, це був програш опозиції. Це призвело до того, що конфлікт розпочався набагато раніше, ніж можна було очікувати. З іншого боку, те, що відбувається, є результатом політичної боротьби, де опозиція включила основні активи, щоби максимально дискредитувати владу, зчинити владну кризу, домогтися максимальних дивідендів у очах суспільства, щоби не допустити влади до активних позицій боротьби за президентську українську корону. Однак і влада робить усе, щоб унеможливити харизматичність опозиції і її підтримку з боку широких верств виборців. І одна, й друга сторона роблять помилки. Влада, звичайно, робить більше помилок, бо помилки опозиції часто є настільки жертовними, що виборці сприймають їх як успіх. Я маю на увазі, що затиснута в кут і бездієва опозиція, яка блокує роботу парламенту, не розглядається як антинаціональна сила. А влада, яка намагається будувати бюджет, розглядається як малоефективна і така, що не відповідає інтересам виборців. У цьому полягає проблема українського парламенту, бо тут є зліпок українського суспільства на складному етапі зламу історичних епох. З 2002 року почався новий етап України, коли ми маємо творити засади європейської демократії. Та до цього етапу ми ще не готові.



-- Ви кажете, що парламент є центром демократії. Однак,

зважаючи на тиск, який чиниться хоча б на ту саму

парламентську більшість, Верховна Рада видається радше центром диктатури...



-- Парламент є центром особливої демократії, найчутливішої до будь-яких подразнень. Саме тут ми відчуваємо дистанцію між реальною владою в Україні і проблемами українського суспільства, між питаннями про права і свободи людини, свободи слова і реальною практикою. Тому, без сумніву, парламент -- це, так би мовити, повитуха української демократії. Парламентська більшість не має права на диктатуру, хоча за своїм ресурсом вона може диктувати умови. З іншого боку, більшість має право мати право натиснути на кнопки і прийняти будь-яке рішення, захистити свою політичну програму, змагатися саме таким чином навіть за крісло президента. Та якщо вона програє в цій програмі, то опозиція стає більшістю, а більшість стає меншістю. Однак опозиція вдалася до непарламентських дій, вона просто вбила лом у парламентську трибуну і не дозволяє відкрити її для будь-яких дискусій. Сьогоднішнє намагання вести діалог схоже на розмову сліпого з глухим. Один бачить, та не чує, другий чує, та не бачить. І ніхто сьогодні не ставить за основу те, що називають абстракцією, але що є сутністю нашого розвитку -- національні інтереси. Причому опозиція, яка переважно говорить про європейський вибір, має у своєму складі комуністів, які відкидають це і будь-якою ціною намагаються повернути нас у азійську політичну перспективу, в Росію. Таким чином, це дуже густий і водночас гарячий кисіль, який не може сформуватися ні в яку конкретну субстанцію. На превеликий жаль. Проблема ж більшості -- перестати бути формальною регламентною організацією, і стати реальною політичною коаліцією. Тоді, мені здається, ситуація може змінитися. Але й опозиція має визнати своє місце.



-- А яке місце опозиції у парламенті?



-- Місце опозиції -- будувати альтернативу політичному курсові президента, контролювати владу і забезпечити права і свободи в державі. Опозиція -- це тест, це найліпший індикатор для прав і свобод. У Англії ще з XVIII століття опозиції платять більше грошей, ніж більшості. Нехай створює свій тіньовий кабінет, хай відпрацьовує програму. Якщо вона буде цікавою, я не впевнений, що я як людина, яка вважає себе інтелектуалом, зможу мовчки сидіти і не голосувати, не підтримувати цю програму. Я буду підтримувати те, що буде ліпшим.



-- Степане Богдановичу, ну а як же бути з тим, що опозиція, все-таки, загалом на виборах отримала значно більше відсотків, ніж нинішня парламентська більшість?



-- Не треба хвилюватися через цю проблему. Я думаю, багато є історій про те, що сильні, які завоювали півсвіту, починаючи з Олександра Македонського і закінчуючи Наполеоном чи Гітлером, врешті-решт отримали зруйновану країну. Європейська демократія засвідчує, що далеко не у всіх випадках ті, хто має більшу підтримку виборців, проходячи в парламент, автоматично стають переможцями. Це справа політичних домовленостей, справа політичного компромісу і творення коаліції. Те, що сталося в українському парламенті, ніяк не може бути трактоване опозицією так, що, мовляв, ми отримали найбільшу перевагу, віддайте нам владу! Влада ніколи не віддається, це не яблуко, яке впало на голову Ньютона і від цього він відкрив чималу кількість законів. До речі, от візьмімо його закон всесвітнього тяжіння, який засвідчує: тіло реальне, яке отримало вагу, рухається з певною швидкістю. Якщо ж воно має лише велику оболонку і не має ваги, то воно повільно літає у повітряних течіях. Так виглядає сьогодні опозиція, заявляючи про те, що їм дали мандат від виборців. Та вони, власне, нічого особливого не зробили, щоб отримати цю владу, не сформували широкомасштабної коаліції, яку я хотів підтримати, і багато разів це доводив різними підписами. А головне -- вони не створили ніякої програми, яка могла б об'єднати нас усіх.



-- Чи може бути зараз компроміс між парламентською більшістю та опозицією і яким він має бути?



-- Я думаю, що посередині такого компромісу має стояти український народ. Знедолений, збіднілий, змарнілий від нашої тяжкої боротьби, який часом не розуміє, хто з нас опозиція і хто з нас більшість. Компроміс потрібен не опозиції й не більшості, він потрібен українцям, щоби нарешті ми поклали край внутрішнім чварам, поки наші "доброзичливці" не закріпачили нас з усіх боків. Ми маємо нести відповідальність за Україну. Це не можуть бути просто слова, просто позиція, щоби сподобатися з новітнім обличчям і з гарною зачіскою виборцям. Це має бути доволі жорстка програма політичної боротьби за націю, яка є ще кволою на своїх молодих ніжках, але яка своїм розумом уже осягнула сучасний розвинутий глобалізований світ, де основою цінності є людина. Опозиція визнала для себе основу цінності -- боротьбу за владу. Натомість влада -- це лише інструмент у руках найнятих народом менеджерів, виконавців, які мають робити якнайбільше ефективних програм для розвитку України. Тому треба підписувати компроміси і треба цього хотіти. Запевняю вас із середини жерла цього конфлікту, що нині ні опозиція, ні більшість не хочуть підписати ці компроміси. Чому? Тому що опозиція буде змушена сісти на вузесеньку лавку народного депутата і починати працювати головою, руками і кнопками...



-- Перепрошую, уточніть, будь ласка, чим зараз працює опозиція?



-- Зараз опозиція працює руками, іноді ногами, найчастіше вона пробує працювати грубими інструментами. Натомість потрібно працювати так, як я уже сказав, а це -- змагання інтелекту, і це не буде так привабливо, як є те, що робить зараз опозиція, тим паче, що треба буде ще й нести відповідальність за те, що буде прийнято. Власне, я би не хотів нікого критикувати, я думаю, що ми діти однієї мами і одного батька. Нам треба помиритися і завжди йти назустріч. І замість, вибачте, такої твердої української дулі в кишені подавати одне одному руки.



-- Ви вважаєте, що зараз є недостатньо підстав для зміни системи влади?



-- Я думаю, що владу обов'язково треба змінити. Я взагалі вважаю, що ми говоримо про зміну влади як про дотичну проблему. Бо головна проблема -- змінити політичну еліту, до якої належить і влада. Політична еліта є головним гальмом. Тому треба змінити інструментарій, який формує владу, змінити політичну систему владу, треба перейти до парламентсько-президентської держави зі зменшенням функцій президента, але зі збільшенням можливостей парламенту і з коаліційним урядом. Треба зберегти обрання президента нацією для того, щоби збалансувати відносини між гілками влади. Головна мета такої реформи має бути пов'язана з тим, щоби всі противаги, які закладені в Конституції і які стали гальмом для історичного українського розвитку -- а піком і головним інструментом цього гальма є українська влада -- перевести в систему балансів і стримувань, щоби унеможливити узурпування влади партіями. Потрібно, щоби партії діяли не так, як зараз, коли вони практично приймають імперативний мандат від українських виборців, а, відірвавшись від них, стають авторитарними суб'єктами у вирішенні будь-яких питань. І потрібно, щоби владу справді наймав народ для виконання функцій -- не більше.



-- Скажіть, будь ласка, чи нині на парламентську більшість

чиниться тиск?



-- Без сумніву, парламентська більшість не є самостійною у прийнятті рішень. Вона не може бути самостійною, оскільки провела до влади коаліційний уряд, підписалася під програмою політичного курсу президента, і це означає, що вона -- невільна. Вона не є автономним політичним інститутом, тому я сказав би не про проблему тиску, а радше проблему дискусії, в якій парламентська більшість часто погоджується з питаннями, які ініціюють інші політичні партнери об'єднаної влади з парламентською більшістю.



-- Буквально кілька днів тому Юлія Тимошенко заявила, що в Адміністрації президента народних депутатів більшості називають "кнопками", або "бандерлогами".



-- Це образливо і для мене, і для Тимошенко. Тому що я вважаю, що називати нас "кнопками" і "бандерлогами", навіть передаючи чийсь чужий настрій, -- неетично. Я глибоко поважаю Юлію Володимирівну, але думаю, що такі слова отруюють не лише мене недовірою у наших стосунках, але і всіх нас загалом. Наша місія, незалежно від того, хто і що про нас думає, є визначальною -- будувати українську демократію. Це важка місія, та ми взяли її добровільно, нас ніхто силоміць сюди не заганяв. Тому ми маємо бути толерантними один до одного не тільки у протокольних стосунках.



-- Ви вірите, що за нинішніх умов в Україні можливо збудувати демократію?



-- Думаю, що демократія в Україні практично збудована, інакше ми з вами жили б у якійсь резервації, тоталітарній чи іншій -- немає значення. Якби в Україні існувала певна форма тоталітаризму, то опозиція сьогодні не диктувала б умови більшості, запевняю вас, а тихо слухалася б нас. Натомість відбувається навпаки. Є диктатура не більшості, а опозиції. А демократія у нас є, просто вона викривлена, вона наче у кривому дзеркалі. Це демократія нашого суб'єктивізму, демократія старої пострадянської влади, демократія олігархів, тіньової економіки, яка гуляє на цьому українському демократичному балі.



-- Степане Богдановичу, що повинно статися в країні чи у системі влади, щоби ви перейшли на бік опозиції? І чи таке взагалі можливе?



-- Можливе. Я не виключаю цього для себе. Мають статися події, які зачеплять мою честь і гідність, честь і гідність моїх виборців.



-- "Кассетний скандал" для вас -- не така подія?



-- Я не хочу сказати, що таких фактів немає. Але ці факти не є доведеними і не є спростованими. І я думаю над своєю долею також. Узагалі, за своєю природою, я не можу бути опозиціонером, бо я державник і завжди буду стояти на боці держави. Та мати опозиційні погляди я готовий.



Розмовляла Ольга СНІЦАРЧУК, Київ









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Різдвяне перемир'я в парламенті 
Погляд
  ·  Тримай зі мною зв'язок 
  ·  "Регіони" -- за регіони 
  ·  Багатогранний президент Кучма 
Поступ у Львові
  ·  Опозиція під стінами Ратуші 
  ·  Лікування й надалі буде платним 
  ·  Російська Федерація плювала на закон 
  ·  Останнє депутатське засідання 
  ·  Про вчителів знову забули 
  ·  Шкіл стає більше 
  ·  Претендентів на лицарі більшає 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Україна вшановує пам'ять загиблих 
  ·  Державний борг росте разом із євро 
  ·  Бюджет прийняли в другому читанні 
  ·  Парламент прислухався до FATF 
  ·  Кучма визначив наступника 
  ·  Російська мова -- офіційна? 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Різдвяна заповідь миру 
  ·  Приготування до "священної війни" 
  ·  Сумне Рiздво у Вифлеємi 
  ·  Італійці проти "Галілея" 
  ·  Наукові досягнення року 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Степан ГАВРИШ: Парламентська більшість самостійних рішень не приймає 
Постать у Поступі
  ·  Галичина дала йому поле діяльності 
  ·  Слово про В'ячеслава Чорновола 
  ·  ДОВІДКА 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Поступ технологій
  ·  Найближчі плани nVidia 
  ·  Майбутнє комп'ютерного ринку у веселкових тонах 
  ·  nVidia: новини з нагоди виходу DirectХ 9 Final Release 
  ·  2003 рік стане роком розквіту абсолютного 3D? 
  ·  "Коммерсантъ" жартує? 
  ·  intel припинила виробництво Celeron 1,4 ГГц 
  ·  КОРОТКО 
Арт-Поступ у світ
  ·  Кожна людина -- це космос 
  ·  Музей етнографії -- це не тільки скарбниця традицій 
  ·  АРТ-НОВИНИ 
  ·  КОРОТКО 
Спорт-Поступ
  ·  Інформаційна війна навколо Ващука 
  ·  Людина-легенда львівської школи фехтування 
  ·  Польові роботи завершено 
  ·  ЗІДАН 
Пост-Factum
  ·  КАЛЕНДАР