BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    Пост-Factum.    Раша Афіша.    Розмаїтий Поступ.    Компютерний Поступ.    Кримінал.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
Кадр з фільму <Остання фортеця>
 
14 лютого 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:18 22-09-2017 -   У Львові викрали Mitsubishi Outlander  
  15:12 22-09-2017 -   Синоптики попереджають про зміну погоди  
  15:11 22-09-2017 -   Усіх охочих запрошують на святкування Дня Сихова  
  15:8 22-09-2017 -   У Львові 12-річна дівчинка народила дитину  
  13:20 22-09-2017 -   У Львові маршрутка №41 в’їхала в паркан  
Україна
  15:14 22-09-2017 -   В Україні оголосили демобілізацію строковиків  
  15:9 22-09-2017 -   На Харківщині затримали банду рекетирів  
  13:14 22-09-2017 -   Вихідні в жовтні: скільки відпочиватимуть українці  
  13:12 22-09-2017 -   Луценко шокований станом другої лінії оборони в зоні АТО  
  10:44 22-09-2017 -   Житомирщину накрив аномально великий град  
Світ
  15:15 22-09-2017 -   Актрису з "Мухтара" ввели в кому через травму  
  13:11 22-09-2017 -   У російській Держдумі з виставки вкрали хамон  
  13:9 22-09-2017 -   Вчені назвали легкий спосіб продовження життя  
  16:40 21-09-2017 -   Творці "Гри престолів" повідомили про новий спін-офф  
  14:17 21-09-2017 -   На Оскар висунули третій український фільм  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ з краю  » 

___________________________________________________________________________

Відгадка, яку давно знали
Визнання справжності плівок Мельниченка може сьогодні слугувати прикладом мірила чесності й принциповості багатьох українців
Сергій СМІРНОВ, ЦПД “Нова Хвиля”
 
Тарас Стецьків. Світлина Part.org.ua
“Ти можеш бути наступним!” – гасло, яке вимагало справедливості й необхідності самим ставати на власний захист, доповнювалося гаслом “ПРАВДИ!”

Компанія “Бек Тек” після проведення експертизи визнала справжність плівок екс-майора президентської охорони Миколи Мельниченка, які можуть бути доказом того, що президент Леонід Кучма і низка вищих державних чиновників причетні до організації вбивства Ґонґадзе, а також здатні засвідчити факти корупції, фальсифікації президентських виборів 1999 року й інших тяжких злочинів. Про це повідомив в інтерв’ю на радіо “Свобода” народний депутат Олександр Жир. “Плівки є цілісними записами, в яких немає ніяких ознак зміни чи редагування звукової інформації”, – процитував Жир висновок цієї компанії. За його словами, компанія проводила це дослідження на замовлення комісії Верховної Ради з розслідування справи про вбивство журналіста Георгія Ґонґадзе.
Більш ніж річна справа з’ясувань правди про нашу владу дала ще одну відповідь. Відповідь, яку ми вже довгий час знали чи, радше, відчували інтуїтивно. Зазначене повідомлення є доброю нагодою для того, щоби згадати події від їх початку.

16 вересня минулого року звістка про зникнення українського журналіста Георгія Ґонґадзе збурила Україну. Журналісти, громадські діячі, політики цього разу вирішили не просто звикло дізнатися правду, а вийти на акції громадського протесту і прямо поставили питання про публічне розкриття подробиць цієї справи.

Через місяць Олександр Мороз оприлюднив записи, надані йому колишнім майором президентської охорони Миколою Мельниченком. Із цих записів випливало, що причетними до зникнення українського журналіста могли бути безпосередньо Леонід Кучма, президент України, Володимир Литвин, голова Адміністрації президента, та Юрій Кравченко, міністр внутрішніх справ.

Влада зайняла позиції поступового заперечення чи, якщо точніше, поступової правди: “Цього не може бути тому, що цього взагалі не може бути” змінилося незабаром на “Ну, може, щось і було”, а врешті вилилося в тиражоване: “Матюки – мої, а все решта – монтаж”.

Громадськість України виступила з такими акціями протесту, яких держава давно не бачила. На Хрещатику виникло наметове містечко “Україна без Кучми”, яке досить брутально знесли правоохоронці. У Львові журналісти, знайомі Георгія Ґонґадзе та громадські діячі створили громадський комітет “За правду!”, основними вимогами якого стали: необхідність дізнатися правду про обставини зникнення журналіста та президентські розмови, відставка силових міністрів і генпрокурора Михайла Потебенька. Влада ігнорувала будь-які прояви громадської активності або ж придушувала їх у сталінсько-тоталітарному стилі. Більша частина України була вражена. З одного боку – тим, що дізналася про свою владу, з іншого боку – тим, що хтось наважився на повний голос домагатися правди. Прозріння наставало поволі. Усе більше і більше людей втягувалися в процес, коли зникав страх. “ТИ МОЖЕШ БУТИ НАСТУПНИМ!” – гасло, яке вимагало справедливості й спонукало ставати на власний захист, доповнювалося гаслом “ПРАВДИ!”

“Україна – без комуністів і олігархів!”, “Влада бреше!”, “Лист до прокуратора” – ось далеко не повний перелік листівок і гасел того часу.

Відомими ставали все більше нових подробиць інших випадків. Тарас Чорновіл нарешті зумів пробитися через щільну заслону адмінресурсу з вимогою оприлюднення подробиць автокатастрофи, в якій загинув його батько, і публічних свідчень Євгена Марчука про наявну в нього відеокасету з доказами про причетність спецслужб до організації цієї автокатастрофи. Комітет “За правду!” пікетує генпрокурора Михайла Потебенька, який “лікується від грипу” в Трускавці, аби тільки не з’явитися в парламенті з інформацією про перебіг розслідування справи Георгія Ґонґадзе. Рідню В’ячеслава Чорновола не допускають до його могили. Служба безпеки України не дозволяє в’їзд в Україну одному зі співзасновників каналу “1+1”, який один із небагатьох подає об’єктивну та неупереджену інформацію про стан справ в Україні. Як наслідок, голова СБУ Леонід Деркач стає “розмінною монетою” за це рішення. Знайшовся перший офірний цап. Вимоги опозиції поступово начебто виконуються, однак розрахунок на те, що емоції після цього спадуть, не справджується.
Більшість політичних сил розгублені. Частина головних редакторів львівських видань усе ж приймає вольове та принципове рішення – ставить свої підписи під “Листом про свободу”. Більшість офіційних або надто пасивних видань і напівдіючі спілки журналістів вичікують.

Тарас Чорновіл, один з лідерів ГК “За правду!”, згадуючи ті події, говорить: “Хоча ми опиралися тоді більше на інтуїцію, однак було зрозуміло, що стояти осторонь просто не маємо права. Неможливо було ігнорувати людей, які потребували того, щоби хтось узяв на себе сміливість очолити процес очищення країни. Ми просто повинні були робити те, що робили, інакше потім було б соромно дивитися в очі людям і своїм дітям”.

Тарас Чорновіл, Тарас Стецьків, Юлія Тимошенко, Анатолій Матвієнко й інші вирішують створити широку коаліцію “Форум національного порятунку”. Уперше об’єднуються різні політики, а три основні на той час сили – ФНП, УБК і ГК “За правду!” – координують свою діяльність.

Владі протистоїть єдина потужна сила. Реакція влади на громадський рух, який нагадує початки створення наприкінці 80-х Народного Руху за перебудову, стає не просто жорстокою. Пік подій – 9 березня – коли восьмитисячний загін навчених і озброєних правоохоронців охороняє пам’ятник Шевченкові від студентів, які приїхали на установчий з’їзд “За правду!”. Ці правоохоронці врешті провокують бійку, яку “долгановський” (чи, по-народному, на той час “гебельсівський” УТ-1) старанно намагається показати як “провокацію проти влади”. Неприхована облава на київському вокзалі, коли за українську мову й опозиційну наліпку студенти потрапляли під чоботи і за ґрати (один із заголовків тодішніх статей – “За львівську прописку – по писку”). Знову ж таки можна згадати пресу й канали “1+1” і “Новий”, які того ж дня показали правду про ті затримання і спроби народних депутатів добитися звільнення безпідставно заарештованих студентів. Кадри з Чорноволом і Стецьківим, яких не допускають у райвідділи київської міліції, обійшли не лише українські, але й світові телеканали. На захист Дмитра Шурхала, львівського журналіста, стають не лише українці, але й представники міжнародних організацій. Міліцейські чини знизують плечима.

Урешті-решт влада за все поплатилася. У відставку пішов “залізний” Юрій Кравченко. У помсту за всі події “центристи” розвалюють парламентську більшість і в спілці з комуністами готують відставку Віктора Ющенка, якого перед тим “підставляють” із “листом трьох”, який викликає обурення як українських політиків, так і громадськості. Зрештою, Ющенко відкликає власний підпис, а опозиція намагається врятувати уряд реформаторів. Боротьба переходить не тільки на вулиці, але й у кабінети парламенту, Кабміну й Адміністрації президента. Теза про олігархічно-комуністичну більшість стає очевидною навіть для останнього циніка. 26 квітня 2001 року уряд Ющенка відправлено у відставку, незважаючи на 50 тисяч демонстрантів під стінами ВР. “Останній з могікан” Потебенько торжествує – і вже восени за всі свої заслуги посідає почесне місце у списку Компартії. У Львівській області під тиском 10 тисяч страйкуючих звільняють одіозного губернатора Львівщини Степана Сенчука, який затято будує власний особняк і твердить про продажність молоді. Україні пропонують новий правопис, зміну уряду, новий курс, президентську міць і “Народний Рух” Бойка, альтернативні закони про вибори, сонячну погоду й пільги. Народжуються “чисто” українські проекти, як-от “ТУНДРА” (тепер – “ЗаЄдУ”), готуються двійники та компромати. УТ-1 позбавляють Долганова і роблять нову заставку: “А в остальном, прекрасная маркіза...” Життя триває...

Зараз же бруд виборчої кампанії супроводжується нереєстрацією Миколи Мельниченка; який хоче повернутися в Україну і свідчити перед українським народом, розведенням у різні боки блоків “Наша Україна” і Юлії Тимошенко; відбуваються автокатастрофи: Литвин – із пластирем, Тимошенко – в лікарні; нібито “майнові спори” з позбавленням ліцензії україномовного каналу “1+1”...

Однак моментом істини для українського народу залишається якраз усвідомлення реального стану речей. І скільки б тоді, та й тепер, влада не намагалася говорити про програш чи слабкість українського народу, очевидно, що всі ті події були немарними. Адже саме завдяки українцям, їхній позиції, протестам держава не скотилося в прірву брехні та цинізму. І за це треба подякувати українському народу.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  У Києві фактично встановилося двовладдя 
  ·  РПЦ припиняє контакти з Ватиканом 
Погляд
  ·  Відкритий лист 
  ·  Від партії читачів “Високого Замку” у парламент іде Степан Курпіль 
  ·  Бути чи не бути? 
  ·  Пророцтва президента 
Поступ у Львові
  ·  Галя помирає. Врятуємо її разом! 
Поступ з краю
  ·  Відгадка, яку давно знали 
Поступ у світі
  ·  України не існує? 
  ·  Терор зростає – надії гинуть 
  ·  Світоогляд 
Спорт-Поступ
  ·  Украдене канадське золото 
  ·  Велика перемога з присмаком суму 
  ·  Спорт-бліц 
Пост-Factum
  ·  ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ 
Пост-Factum
  ·  ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ 
Раша Афіша
  ·  ТЕАТРИ, ІМПРЕЗИ, ВИСТАВКИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
  ·  НІЧНІ КЛУБИ ТА БАРИ, КНАЙПИ 
  ·  Невже ми знову побачимо виставу Романа Віктюка? 
  ·  Остання фортеця 
  ·  Календар 
Розмаїтий Поступ
  ·  АСТРОЛОГІЧНИЙ ПРОГНОЗ 
  ·  Загадки міста Лева 
  ·  Тартак” пиляє танці 
  ·  cантана: Патріотизм швидко стає пропагандою 
Компютерний Поступ
  ·  intel Pentium 4  
  ·  Програма виявляє брехню в електронних листах 
  ·  Арабські хакери добралися до МВС Ізраїлю 
Кримінал
  ·  Львівські УСБУ й прокуратура постануть перед судом 
  ·  Хроніка