BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Розмова Поступу.    Арт-Поступ у світ.    Львівські обсервації.    Поступ технологій.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
19 грудня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівські обсервації  » 

___________________________________________________________________________

Львівські обсервації
Плюй му в писок межи вочи
Юзьо ОБСЕРВАТОР
 
На парляментській вакханалії минулого четверга, коли більшість ґвалтувала меншість, скидаючи голову Національного банку, відбувалися дантейські сцени. Рвалися ґудзики і мікрофони, тріщали маринарки і краватки, шматувалися антикучмівські лозунги, бризкала слина і лунали погрози. Таке вражіння, жи на наступні вибори варто голосувати іно за майстрів боксу і дзюдо.

А попри те все трапився і кумедний трафунок. Юльця Тимошенко проходила си попри Грішу Суркіса, і Гріша, згадавши рідну школу, вирішив позалицятися, як то прийнято в першокласників -- вдарив Юльцю ліктем у спину. А Юльця замість того, щоб висмикнути катапульку і стрелити межи вочи, клямцнула своїм гостреньким каблучком по новісінькому черевикові Гріші. Тобто, за його словами, намагалася пошкодити його "єдині нові черевики", які він сьогодні "зумів одягти". Видно, має хлоп якісь проблеми з взуванням. І навіть пообіцяв виставити Юльці рахунок, щоб "компенсувати зовнішній вигляд своїх нових черевиків". При цьому він відмовився назвати їхню вартість. Але можемо здогадатися, жи черевики в Гріші не з грубої свинячої шкури за двайціть баксів, а зі значно делікатнішої і йому сесе мусило заболіти. І то не так за клямцнутий черевик, як за дещо інше. Принаймні перед телекамерами Гріша заявив, що Юльця причинила йому "членоушкодження", наступивши на черевик.

Плюй му в писок межи вочи

Але на тім ся не скінчило, бо за Юльцю, котра потопталася по Гріші, вступився отаман Хмара. "Членоушкодити" когось йому не вдалося. Зате плюнув. Ну, в принципі, ми вже подібну сцену бачили, коли у Верховній Раді минулого скликання Бродський обплював Кендзьора. А ще штири роки тому Наталія Вітренко обцвиркала побієнного Марченком Павла Мовчана.

Цим уже нікого не здивуєш. Дивує, з якою, вочевидь, натренованою спритністю Гріша ухилився від плювка, і таким чином заразна націонал-демократична слина потрапила на другана по партії. Цілком можливо, що після цього він переметнеться в опозицію.

Пацан пацана нікада не здасть

Не забуває своїх старих кадрів наш Татусько. Цього в нього не забереш. За своїх і пасть порве. Сидів собі відставний поліцай Кравченко у Херсоні і будував рожеві пляни, як потрапити назад до Києва. І місце головного адміністратора йому подобалося найбільше, але не вийшло. Перехопив Медведчук. Але наш Татусько -- інтриган неабиякий і щоби врівноважити сили, переманив Азарова у віце-прем'єри, а на його місце тицьнув Кравченка. Якби Азаров бодай запідозрив подібну комбінацію, то ніколи б зі свого місця не пішов.

Але сталося. На місце людини, яка створила могутню імперію, прийшов чоловік, який у тім ділі тямить, як цап на мандаринах. Що він з тими незрозумілими паперами буде робив і чи захоче його консультувати Азаров, невідомо. Та й сам Азаров, який зуби з'їв на податках, ледве чи так скоро розбереться з таємницями і механізмами фінансового устрою, побудованого не за законами, а за понятіями.

Але для більшості не має значення, що буде надалі з економікою країни. Перерозподіл портфелів із точним прицілом на президентські вибори наразі те найголовніше, чим, на їхню думку, варто зайнятися. Про методи цієї боротьби свідчить брутальний штурм Національного банку. Стельмах урешті здався і написав із примусу заяву про відставку. Тепер шлях до інфляції гривні відкритий, і гроші на президентські вибори просто випомпують із бюджету, а те, що зросте валюта, а відповідно, і ціни, вже не хвилює нікого.

Московська бурда

Нє, ну я знаю, жи не всім моя позиція до ґусту. Наприклад, росіянам. Дістав-єм кілька листів, де мене тоті молодші брати зачинають переконувати, жи вони нам освіту принесли, а селюхів на міщухів перетворили, і жи я не маю рації, коли кажу, що вони нам несли тільки смерть і руїну. Але про тих зацєнтих іншим разом. Зараз хтів би-м відповісти на листа викладача Аграрної академії гаспадіна О. Сафіна.

Отже, ще 18 липня в моїх "Обсерваціях" під розділом "Откуда дровішкі" я вмістив зауваження до інтерв'ю зі студенткою Наталею Савко, яке з'явилося в "За Вільній Україні". Не пройшло і півроку, як науковий керівник сеї студентки раптом спалахнув гнівною пристрастю і почав вимагати від мене зустрічі. Мета мене дещо насторожила: "Я просто хочу подивитися вам в очі!"

Нє, якби то зателефонувала студентка, котра тоті бздури, жи я їх висміяв, сотворила, то я б і не проти. І не тільки в очі. А то хоче ми в очі дивитися хлоп. Спочатку я подумав, жи то який аграрний окуліст. Залупе ми воко і буде шось бадав, як якомусь бичкові. І головне -- невідомо з якою метою. Може го Рускоє двіженіє підіслало -- хтозна. Ше штрикне яку бацилю, жи я кацапом стану. Та й не давсі. А він далі телєфонує, але вже вимагає джерел, за якими я скритикував окремі кавалки з того інтерв'ю. І врешті дістав-єм листа, підписаного панною Наталею Савко і лічно гаспадіном О. Сафіном.

Зачинають здалека: "Ми вважали Вашу газету "Поступ" одним з незалежних, об'єктивних та комплектних українських видань". Що вони мали на увазі під словом "комплектне", я ні бум-бум. Головне, жи після моїх реплік "змінили цю точку зору". І мудро зробили, поповнивши численну компанію ображених на чолі з Татуськом. А далі пишуть, що Юзьо "свідомо чи несвідомо наводить неточні відомості щодо окремих фактів, які є дискусійними, і по-різному висвітлюються в літературі. Цим самим він вводить в оману читачів газети".

Ну, що ж пора нагадати читачам про що мова. „ЗВУ" помістило інтерв'ю зі студенткою, котра пише дипльомну роботу про вино. Подія, певно, історичного значення. Кілько ся дохторів захищає, газета ані мур-мур, а ту -- студентка! Ну, студентка є студентка, взяла літературку, нашкробала троха звідси, троха звідти, і маєш. Але для такої пурєдної газети цитувати вслід за студенткою ружні премудрості про вино в якомусь чудернацькому кацапському перекладі -- то є страшна ганьба. Властиво сесі цитати ніби по-українськи, але виразно видно, що наводилися за якимсь російським джерелом. Ось як звучить вірш Гете:

Але якщо прийдеться пить (!),

Пий якісне вино

І сміх, і гріх горіть в Аду (!)

За те, що ти лакав (!) бурду.

Тепер, повіджте ми, чи то є українська мова? Де, в якому українському словникові є слово "лакав"? І де, крім давньоукраїнських текстів, або стилізації під старовину, зустрічається "ад"? Коментар моєї Юльці, аспіранта-фільольога: "Ніде. Віршик -- відверта калька з російського перекладу". Питається, чому студентка не виписала сего вершика в українському перекладі, а воліла цитувати руско-украйонский покруч?

Проте автори листа на ці питання не відповідають, воліючи вішати мені на вуха клюски з московською лапшою: "Щодо наведеної цитати Гете, то хочемо зауважити наступне. Це не наша творчість, а переклад, який наводиться в літературі. В той час кожний поет (перекладач) має право використовувати ті слова, в тому числі й іншомовні, які, на його думку, в найбільшій мірі характеризують явище чи процес".

Але то брехня, що цей переклад у такій саме формі "наводиться в літературі"! За кожним віршованим перекладом стоїть ім'я перекладача. Про яку "літературу" йдеться? Авторства Вєрки Смердючки?

Тоді наш бадьорий викладацько-студентський дует виписує мені цитати з Шевченка, де є дієслова на -ть і навіть таке слово, як "ад". Ну, то й що? До чого тут -ть? Хіба я про це дорікав? Що ж до слова "ад", наші класики не раз вживали давньоукраїнські слова, які згодом стали для москалів літературною нормою. Але нам не шкода, у нас цих слів гать гати, на штири мови вистачить. Іно вживається оця застаріла лексика не всюди, де попало, а у відповідних творах. А де взялося "лакав"? Врешті, щоб мене вже остаточно переконати, автори пишуть, що і мої твори "також пересипані багатьма неукраїнськими словами". Це мене просто ошелешило. Це пише викладач! Який не тямить, що діалектне слово і суржик -- ета двє бальшиє разніци. І якщо Гете писав літературною мовою, то і переклад має звучати літературно. І якщо в його переспівах з давньоіранської поезії нема ненімецьких слів, то чому в перекладі мають бути неукраїнські? Перекладачі вживають діалект лише там, де і в оригіналі його було вжито. Скажімо, в перекладі "Фауста" Миколи Лукаша.

Але суть в іншому. Суть у тому, що для росіянина О. Сафіна значно зручніше користуватися літературою на радном язикє, аніж вишукувати український переклад Гете. Саме таку літературку він і підсовує нашим студентам. А тому й не дивно, що в науковій роботі цитується й Біблія, але знову ж таки не з канонічних українських перекладів, а з російського, що взагалі неприпустимо.

"Зауваження щодо перекладу Біблії ми не хочемо коментувати і фактично не маємо на це права, -- пишуть автори листа. -- Але зауважимо, що тільки один Бог може судити про те, наскільки правильно ми розуміємо Його Заповіді. При цьому основним критерієм, як сказано в Біблії, є не наші слова, а наші конкретні діла".

Вас задовольняє таке пояснення? Мене -- ні. Класичні тексти, в тому числі і релігійні, прийнято цитувати не з першої-ліпшої брошурки чи "літератури", а з авторитетних перекладів. Тобто, якщо в якомусь сучасному англійському романі зустрічається цитата з Шекспіра, то перекладачеві цього роману навіть на гадку не спаде одним махом перекласти і цитату, навіть, якщо це один-єдиний рядок, а він сягає по український переклад Шекспіра, знаходить цитату і подає, наводячи джерело. Так прийнято у всьому світі. Щодо Біблії, то цитування її з російського видання пахне мені таким, знаєте, тихим підступним свинством. І це діється в стінах того закладу, де навчався Степан Бандера. Зараз там, як бачимо, зажигають таваріщі із центра, русифікуючи наших студентів.

Ще один такий тихий русифікаційний приклад. Студентка вповідає, жи "батьківщиною "Мадери" є португальський острів з однойменною назвою". Я поправив, що назву цього острова, а точніше групи островів прийнято в нас писати "Мадейра". На це автори листа знову мені тицяють під ніс російські цитати: "Вино мадера приготавливают на острове Мадера"(Г.Валуйко. Виноградные вина. -- М.:Пищевая промышленность, 1978.). Я припух. Що має цьвочок (гвоздь) до мармуляди (мармєлада)? Адже я пишу про те, як прийнято в сучасній українській мові -- не Мадера, а Мадейра. І чхати я хотів на всі ваші кацапські довідники! Всьо!

То були цьвітки, а далі пішли ягідки. "Кагор" -- вино, вперше виготовлене в кінці ХІХ ст. у Франції на замовлення російського духівництва", -- вповідає в інтерв'ю студентка. Маємо тут відразу дві бздури. Якщо вже мова про милу серцю гаспадіна О. Сафіна Росію, то кагор там ще за Петра І хляли. А у Франції виготовляли його в місті Кагорі в середньовіччі. У Львові кагором торгував славний Корнякт, коли ще тоте ваше російське духівництво "лакало саму бурду".

На це моє зауваження автори листа пишуть щось таке, що ні в тин, ні в ворота, ні в ксьондзові вікна. Я їм про горох, а вони про капусту: "Слово "кагор" (сорт вина) перейшло в російську мову в ХІХ ст. з французької мови від назви міста Cahore" (Краткий этимологический словарь русского языка. М.: Просвещение, 1975). І якщо б пан Юрій уважно читав, то в статті ми саме писали про Росію. Звичайно, ми не заперечуємо, що вина у Франції виробляли і до ХІХ ст.".

Дивно, але автори чомусь наводять не доказ того, що кагор "вперше виготовлено в кінці ХІХ ст. у Франції на замовлення російського духівництва", а лише свідчення, коли це слово з'явилося в російській мові. Тепер зверніть увагу на вираз "ми писали"! Інтерв'ю в „ЗВУ" було тільки зі студенткою і тільки з її уст випурхнули усі ці перли. Але -- ми пахалі! Друге, що теж цікаво, "писали" вони про... Росію! Ну, да, канєшна, про що ж іще писати там, де висять портрети Стефка Бандери.

Зрештою, настирливий О. Сафін виловив мене в книгарні, де я підписував книги до дня Святого Миколая і, дихаючи на мене випарами французького кагору, запитав, чому я проти цитат з російськомовної Біблії. Я культурно пояснив, що я -- націоналіст. Гаспадін О. Сафін відказав: "Я -- теж". Я вже грішний, подумав, що то наш хлоп, аж він на моє запитання, чому саме про Росію йдеться в дипломній роботі, відповів: „Бо я -- росіянин".

Ну, добре, ніц не маю проти. Як вже ся таке з хлопом стало, то най буде. Але ж студентка! Наталя!! Савко!!! -- українка? І це ж вона автор наукової праці. Але оскільки науковий керівник -- син визволителів, то маємо те, що маємо -- тут русскій дух, тут Русью пахнєт. Де ти, Стефку-у-у!


Рекляма в Юзя

Інтернет -- сила! Телєвізор -- могила! Своїми мандрами і листуванням в інтернетрях я завдячую винятково патріотичній акції UARNet (вул. Свєнціцького, 1), тел. 76-84-05, 76-84-01. Увага для матолків -- то є телєфони фірми, а не мої. Прошу Юзя не кликати.

Моя елєктронна адреса: observator@ukr.net









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Привид інфляції 
Погляд
  ·  Олександр ТУРЧИНОВ: Це безглуздя має бути скасовано! 
  ·  Губернатор-2004: перша кров 
  ·  Банкір з амбіціями 
Поступ у Львові
  ·  Нові розцінки на землю 
  ·  Міська влада ні в чому не винна 
  ·  Будемо смітити по-європейськи 
  ·  Міськрада звільняє площі 
  ·  Пожежа у кінотеатрі 
  ·  Буняк знову змусив чекати 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Україну з Хорватією поєднає "Дружба" 
  ·  Кінець посадової революції 
  ·  Україна до Євразії не хоче 
  ·  "Наша Україна" меншає 
  ·  Миколай прийде і до нардепів 
  ·  Угорці закрили українське радіо 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Немає миру без демократії 
  ·  Новий етап ''зоряних воєн'' 
  ·  Імміграція по-німецькому 
  ·  Непокора російського генерала 
  ·  Проект відродження ВТЦ 
  ·  Слони також можуть сп'яніти 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Розмова Поступу
  ·  Тарас ЧОРНОВІЛ: У нас з Ющенком різний менталітет 
Арт-Поступ у світ
  ·  Постмодерний світ ґрафіки Юрія Чаришнікова став кольоровим 
  ·  Світло пейзажу від Коро до Моне 
  ·  Борхес пише про себе польською 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Поступ технологій
  ·  В Інтернеті з'являться нові розширення 
  ·  memory Stick Pro: жадібність чи технічна необхідність? 
  ·  Почалася обмежена реалізація Athlon XP 2800+ 
  ·  directX 9.0 і 3DMark 2003: терміни виходу 
  ·  eBay'ю не дають спокійно жити 
  ·  Нова версія GameCube за два роки? 
  ·  Чи нагріла клієнтів ViewSonic? 
Спорт-Поступ
  ·  Кулаки Кличків чекають роботи 
  ·  Бомба нації 
Пост-Factum
  ·  КАЛЕНДАР