Закоханий у мистецтво бароко Францішек Старовейський на запитання польського журналу "Престиж" про те, чи людина і її світ є взаємодоповнюючими величинами, чи для митця і людини є в цих вимірах місце для моральності, дав настільки вичерпну відповідь, що мистецтвознавцям залишилося тільки занотувати її.
"Як можна бути моральним у негармонійному світі?! Візьмімо для прикладу хоча б сейм. Як ці люди можуть бути моральними, якщо щоденно думають на фоні паскудної стіни, єдиною окрасою якої є червоно-білий прапор і орел із фатально намальованою короною? А якщо подивитися на Раду міністрів, її інтер'єри, то взагалі можна впасти у розпач. Як у циганів. Звідки люди, які там працюють, можуть узяти добрі ідеї? Але вони собі навіть до голови не беруть, що сидіння посеред такого несмаку і видивляння на нього може спричинити тільки ниці й негативні думки. Але це не тільки польська проблема, цей занепад форми є загальносвітовим явищем.
Архітектура перестала бути архітектурою -- стала будівництвом. Еволюціонуємо в тому напрямку, коли функцію людини в будівництві буде зведено до функції бджіл, які вибудовують свій закамарок із медом -- і край. Мене зачаровує простота, абсолют якої був лише один раз реалізований протягом історії людства, коли було збудовано піраміди.
А потім гармонія світу почала потроху фальшивити. Цей процес прискорився з діяльністю Баухаузу, Ле Корбюзьє і йому подібних. Я свого часу зробив таку медаль, на якій були зображені найжорстокіші особи в історії людства -- декілька профілів один біля одного. На самому споді був Гітлер -- 30 мільйонів замордованих, далі Сталін -- 60 мільйонів жертв, наступний -- Мао -- 80 мільйонів, а вгорі був Ле Корбюзьє, який мільярди людей у всьому світі вигнав з інтимних вуличок і милих будиночків. Зробив він це задля утопічної ідеї вкласти життя у ідеальну раму гармонії досконалості і сучасності. Звичайно, це був і протест супроти еклектичності. Протест деякою мірою виправданий і навіть необхідний, який породив прекрасне мистецтво арт-деко. Велич архітектури ХХ століття не постала з ідей Баухаузу чи Корбюзьє. Вона стала реальністю тільки тоді, коли з залізобетону вдалося вибудувати ідеальний, просочений світлом, ґотичний будинок, як-от кам'яниця арт-деко на вроцлавському ринку. Це одночасно і пишна архітектура, і чудова декорація.
1900 року каталог фірми Societe Val D'osne вмістив 10 тисяч зразків декоративного литого заліза для будівничих цілей, починаючи з парканів і завершуючи фонтанами. Це вражаюча кількість елементів, які були до послуг архітектора. До того ж, кожен уміщений у каталозі елемент намалював першокласний рисувальник. Сьогодні для нас це все виглядає неправдоподібно. Наче якийсь світ завалився, наступила якась непоправна катастрофа, а за нею йдуть усі функціональні порушення. Тому сьогодні опера "Бастилія" в Парижі має сходи, якими людина боїться йти, з яких, як в Оуелла, якась сирена викидає людей на виставу. А колись Аполлінер написав: "Гармоніє, ти -- найсолодша".
На жаль, сьогодні не можна покарати людину, яка заслуговує щонайменше на десять років ув'язнення за те, що збудувала супермаркет поряд із готичним костелом святої Дороти у Вроцлаві. Вражаюча, псевдофутуристична, найбридкіша споруда в усій Польщі. І в Польщі немає закону на те, щоби її архітектор і той, хто фінансував будівництво, пішли до в'язниці. Я намагався відкрити кілька подібних справ у суді, але прокурор повідомив, що єдина можливість осудити когось за таких обставин -- це довести факт хабара.
Як митець я повинен бути дуже чутливим, дотримуватися гігієни в тому, що роблю, щоби мої творіння не стали тільки банальною ілюстрацією моїх роздумів. Митець-мораліст є смішним. Це як зі снами. Якщо мені щось наснилось і з цього створити образ -- то це не може бути образ стосовно сну, бо вийде мені з цього ілюстрація. Я мушу усвідомити те, що мені наснилося, наяву. Це все взаємопов'язане: чи вивертаєш догори дном душу, як Далі, чи влаштовуєш битву під Грюнвальдом. І те, і інше було сном наяву. Ілюстрація дуже схожа до цього, тільки має інше значення і наповнення. Усе на світі має свою послідовність, а бридота, несмак є найвищою аморальністю. Але ще більшою аморальністю є моя буркотливість".
ДОВІДКА
Францішек Старовейскі народився 1930 року в Браткові на Прикарпатті. Навчався у Краківській та Варшавській академіях мистецтв. Закінчив Варшавську академію 1955 року, навчався у професора М. Биліни. Вивчав рисунок, плакат, живопис, сценографію. З 1959 року мав багато персональних виставок і в Польщі, і за кордоном, зокрема, в Токіо (1976) , в Музеї модерного мистецтва у Нью-Йорку (1986), в Музеї модерного мистецтва в Х'юстоні (1975). Влаштовував виставки в галереях Парижа, Рима, Берліна, Брюсселя... Отримав дуже багато нагород, зокрема, за плакати, серед них -- Гран-прі на Міжнародному кінофестивалі в Каннах (1974), на кінофестивалі в Парижі (1975) і в Голлівуді (1976). Є автором близько 2000 рисунків, 300 плакатів, кількох сотень ілюстрацій, майже 50 сценографій до театральних та оперних постановок. Викладає в багатьох академіях світу, найчастіше -- в Європейській академії мистецтв.
Старовейскі -- творець "Театру Малювання". Між 1981 і 1998 роками створив у цьому театрі 23 вистави, серед яких -- "Вдова Ікара", " Смерть Хроноса", "Севілла", " Олімпійські богині повертаються після падіння комунізму". |
