BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв''ю у Поступі.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
6 грудня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:23 23-06-2017 -   На полігони Львівщини вивантажили 140 тонн сміття  
  16:21 23-06-2017 -   В Національному музеї ім. Андрея Шептицького презентують новий арт-проект  
  15:0 23-06-2017 -   На шахті «Степова» провели евакуацію  
  14:34 23-06-2017 -   Садовий звернувся до посольств щодо евакуації дітей зі Львова  
  13:8 23-06-2017 -   Сьогодні у другій половині дня – шквалистий вітер 25 м/с, гроза і град  
Україна
  16:31 23-06-2017 -   РНБО невдовзі розгляне реінтеграцію Донбасу  
  16:25 23-06-2017 -   Луценко знову готує підвищення зарплат прокурорам  
  14:57 23-06-2017 -   В Україні прокоментували арешт застави за Євробачення-2017  
  14:39 23-06-2017 -   На Чернігівщині лісничий погорів на хабарі в 90 тисяч грн  
  14:37 23-06-2017 -   Вибух джипа у Києві: знайдено вибуховий пристрій  
Світ
  16:28 23-06-2017 -   Вчені наділили марсохід Curiosity штучним інтелектом  
  14:58 23-06-2017 -   Поліція назвали причину пожежі в багатоповерхівці Лондона  
  13:7 23-06-2017 -   У Росії пацієнт побив лікаря за те, що той поцікавився його тату  
  11:27 23-06-2017 -   Бундестаг реабілітував усіх засуджених у післявоєнні роки за гомосексуальні зв'язки  
  11:24 23-06-2017 -   У Німеччині дозволили стеження за листуванням в месенджерах  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ҐВАЛТ

___________________________________________________________________________

Атака клонів: брат-2
Чи притягнуть до кримінальної відповідальності п. Отковича?
Марта ҐАРТЕН
 
Останні події довкола акції протесту музейників змусили визнати: за привабливим фасадом Національного музею у Львові коїться багато порушень. Але дирекція музею воліє, щоби все було так "ціхо-ша" -- зважаючи на хитромудрощі політики, для якої й інтересами національних надбань поступитися можна. І все було б без зайвого розголосу, коли б не бунтівники, які оприлюднили факти порушення пам'яткоохоронного законодавства, навіть незважаючи на погрози адміністрації про звільнення "за статтею".

Отож, як вдалося з'ясувати кореспондентові "Поступу", під загрозою розпуску опинилися залишки осередку вихованців Павла Петрушака -- керівника реставраційної майстерні, яку засновала Віра Свєнціцька, вищу категорію якого директор не бажав визнавати навіть усупереч постанові суду. До речі, через нехтування приписів судового виконавця за аналогічні відмови у визнанні атестації та відповідній до неї оплаті праці директора було попереджено про кримінальну відповідальність за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України. Однак чи притягнуть його до кримінальної відповідальності, залишається під знаком питання, зважаючи на його суперміцні позиції в місті, області та столиці. Цікаво, що львівська інтелігенція абсолютно безкритично сприймає сумнівні кроки п. Отковича у керівництві НМ, тішачись його сімейними виставками в тих музейних залах, які від 1994 року мали бути цілковито пристосованими для перенесення туди фондів із Вірменської церкви.

Незабаром в НМ узагалі не залишиться фахівців, фанатично відданих збереженню унікальних фондів. Бо тільки з однієї майстерні Петрушака внаслідок ініційованої дирекцією атмосфери нагнітання напруженості відійшло п'ять досвідчених висококласних реставраторів, які безпосередньо були залучені до виконання програми перенесення збірки. Подали заяви на розрахунок заступник директора з наукової роботи, головний хранитель музею, голова реставраційної ради музею, завідувач відділу давнього мистецтва, завідувач фонду дерев'яної наскрізної різьби...

За іронією долі, стурбовані реставратори свій протест проти неправомірних дій адміністрації музею та її деструктивної кадрової політики заявили п. Отковичу -- теперішному начальникові управління культури ЛОДА й колишньому директорові НМ, що поставив на цю посаду рідного брата. Якою згубною для культури може бути така кадрова політика на засадах кумівства (характерного для епохи феодалізму, але не зрілого громадянського суспільства), можна вже навіть не здогадуватися. Шкода, що "протестанти" не скерували своєї заяви до прокуратури чи комітету національної безпеки. Однак уже й те добре, що тепер жоден із господарів просторих кабінетів на вул. Винниченка, до яких безрезультатно апелювали реставратори впродовж останнього часу, -- усі ці Держки, Геричі, Мельники, Янківи, Сендаки -- ніхто з них не зможе сказати, що не знає суті справи. Бо це бомба сповільненої дії, підкладена під крісло кожного персонально. І ті пани, яким завжди так файно обідалося разом у ресторані "Ольмар", мусять усвідомлювати, яким боком їм може вилізти ця кругова чиновницька порука в нехтуванні інтересами колекції та спланованому руйнуванню осередку її останніх відданих захисників. Тепер, не дай Бог що, відмежуватися від відповідальності вже не вдасться.

Відповідь на запитання "Чому влади дозволяють злу тривати?" розташована між полюсами "це вигідно" і "вони бояться сильнішого". Те, що дирекції НМ чомусь вигідніше було не клопотатися здобуттям відповідних приміщень під нове фондосховище, а прийняти "дари данайців" включно з "троянським конем" -- триярусним перекриттям внутрішнього подвір'я вірменського монастиря, спорудження якого не витримує критики -- начебто зрозуміло. До того ж корпус НМ на просп. Свободи, який би міг умістити значно більшу частину колекції, перетворено на понтові виставкові зали, де демонструється не тільки давньоукраїхнське сакральне мистецтво. Пропозиція взяти під фондосховище один із бастіонів Цитаделі (близькість до корпусу НМ на вул. Драгоманова та кліматичні умови всередині споруди робили її ідеальною для цієї функції) також не привабила братів Отковичів. Зате вони охоче пристали на пропозицію зведення тимчасового сховку, який все одно не зможе повністю прихистити всі фонди. Ясна річ, що дозвіл на будівництво видало крізь пальці те управління, яке мусило б наглядати за дотриманням пам'яткоохоронного законодавства.

Цікаво, як цей факт прокоментував один із адміністративних посадовців НМ (дослівно): "Ви розумієте, для мене то трошки дико і дивно, звідки у вас та інформація. Бо для того, щоби проводилися якісь роботи, якщо то є архітектура пам'ятки історичного середовища, значить, є дозвіл на дані роботи. Дозвіл вони дали. Раз вони дали дозвіл на перебудову, хоч то не є перебудова, а чисто символічно доповнення до того. Бо як вам сказати, вірменська громада хоче мати свій собор повністю. Так як там зберігаються наші твори, ми не маємо, де їх забрати. І згідно з облдержадміністрацією, міською адміністрацією, все то вирішено -- тимчасово зробити такі фондосховища, які не впливають якось по перебудові, архітектурі, які будуть розбірні. Але щоби там тимчасово перенести ті твори, які зберігалися у Вірменському соборі. Ви зрозумійте, якщо там іде перекриття, там мусить бути метал. Але метал -- він не є встановлений стабільно, він є тимчасово зафіксований болтами, які в любий час це можна демонтувати, це не є стаціонарне, а щоб можна потім було забрати. Це є внутрішній дворик. Ви розумієте в чому проблєма? Я не знаю, чому то піднімається такий шум. Наразі чого, то є внутрішній дворик і він не входив у якусь стилю архітектуру. Ми не перебудовуємо якісь там келії, де колись були для монахів. Використовуємо внутрішній дворик, який був закритий, згідно цього нашого з дозволу пана Могитича, який є інститут. Він був закритий, і ми зараз під цим двориком хотіли б, бо не маючи виходу, перенести туди наші фонди. Так як не маючи другого рішення, з дозволу міської ради, обласної адміністарації, обласної, директор з погодженням в управлінні пана Даца, ми це робимо. Відомство Могитича розробило свої проектні пропозиції, за які ми повинні б були, маємо заплатити гроші. Діло в тому, що грошей в нас, українців, не хватає. То є спонсорська допомога, але не хотів, щоби моє прізвище в пресі виникало -- ці питання я би хотів, щоби ви порозмовляли з директором, і він вам більш об'єктивно все це пояснить".

Шкода, що до директора НМ при підготовці цього матеріалу дотелефонуватися не вдалося, надто часто він то в Києві, то за кордоном. А переносити ікони в новобудову з неапробованими кліматичними умовами, яка не оснащена пристроями для нагнітання вологи, реставратори мусять уже. Чи варто до цього додавати, що іконам шкодить коливання вологості у якихось 2 відсотки, тоді як теперішня різниця становить 30?!

Як же так трапилося, що ніхто не заперечував проти зведення нефункціонального фондосховища в невідповідному місці? Це пояснює один із проектантів (чому анонімно -- випливає з контексту): "Вірмени активно тиснули на НМ, щоби забрати звідти фондосховище ікон. Дирекція музею звернулася до інституту "Укрзахідпроектреставрація" по розробку проектних пропозицій щодо переобладнання монастирського дворика, -- мовляв, має спонсора з вірменів на влаштування саме там нового фондосховища. Я зробив шкіц проекту з пропозицією цілого комплексу поважних робіт, щоби підтримати ансамбль монастиря. Однак вони навідріз відмовилися від того всього і змусили нас зробити так, як хотіли вони. Пішла розмова суто меркантильна: ми вам заплатимо, якщо ви зробите так, як ми кажемо. І ми зробили такий варіант пропозиції перекриття дворика. Але цей вимушений крок потребує певного коментаря: то не була жодна робоча документація, а лишень заявка на ідею! Але ідея розроблена була для того, щоб усім показати, що так не можна робити! ТАК НЕ МОЖНА! А такого кріплення ярусних перекриттів, як зробили там, вжививши їх металом у зовнішні стіни, в нас абсолютно не передбачалося -- усе кріпилося б на автономних опорах. Однак для того, щоби там братися до серйозних робіт, треба мати робочу документацію, нормально погоджену з усіма органами охорони пам'яток. Та документація, яку розробляла "Укрзахідпроектреставрація" була всього лише на стадії проектних пропозицій. То не була документація до роботи, а лишень для того, щоби підняти актуальність того питання. Бо ми вважали: якщо туди переносити фонди, то треба зробити комплексне рішення опалення, вентиляції, освітлення, зволоження тощо. Зрештою, ми добре усвідомлювали, що сам монастир є пам'яткою з комплексом своїх проблем. Але ми зіткнулися тоді з тим, що управління культури не хоче серйозно цього робити, воно хотіло зробити швидко й абияк, щоби якнайшвидше здати ту "Вірменку". Напевне, то було продиктовано суто політичними міркуваннями. Перекривали дворик будівельники київської фірми "Познякижитлобуд", якою керує один поважний -- З ТИХ, ЩО МОЖУТЬ ЗАСТРЕЛИТИ. Він мене відкликав убік і все образно пояснив, застерігши, що ліпше з ними в мирі жити, ніж сперечатися. Звісно, для фондів це буде абсолютно невідповідне приміщення, але дирекція музею чомусь іде на цей крок. Я свідомо не зачіпаю питання: чому? Бо не є тим із погонами, що має за тим дивитися. Хоча вважаю, що то є нам усім ляпас, адже ми теж у це якось так по-дурному були замачані". Ми всі, хто знав і мовчав...

P.S. Коли звечоріло, я безперешкодно зайшла до монастирських приміщень, у які "вживили" новозбудоване сховище. Тьмяно ледь сліпала жарівка. Пропала фаза. Так часто трапляється у цьому районі. Як же бути зі сигналізацією? А ніяк. Ніхто й на думці не має, що за таких умов і почнеться розкрадання колекції церковного мистецтва, яку заснував Митрополит Андрей Шептицький. Або ж просто тихе умирання творів, які перетривали віки, у неналежному кліматі. Йдеться не про вологість, а про злочинну байдужість. І не знати -- що гірше.









»  ЮВІЛЕЙ
За крок до століття
Світлана ЧУЖИНОВА
 
Микола КОЛЕССА
Миколі Колессі -- 99. Йому, композиторові, диригентові, музикознавцеві, педагогові, професорові, академікові, яких тільки ще звань не присуджували. І офіційних -- лауреат державної премії ім. Т. Шевченка, Герой України, кавалер ордену "За заслуги" І ступеня, а віднедавна він -- ще й власник Золотої медалі, найвищої відзнаки митців. І неофіційних -- "жива легенда", "патріарх української сучасної музики", "корифей української музичної культури"... Микола Філаретович зі спокійною скромністю ставиться до дифірамбів і нагород. Під час вручення однієї з відзнак він зауважив: "Ця нагорода в голові в мене нічого не переверне". Для нього важить лише те, що він чимось прислужився людям та імені тієї славної родини, з якої походить.
Детальніше>>
»  АРТ-АНОНС
Артефакти епохи еоцену
 
Сучасний швейцарський письменник Макс Фріш, популярний у середовищі європейських інтелектуалів, закарбував нам у пам'ять назвою свого твору, що "людина з'являється в епоху голоцену". Радянська школа закарбувала у світогляді майже генетичну згадку про наших предків-приматів. Та демонстрація репродукцій артефактів, що витворені людським генієм мільйони років тому, може змінити не тільки стереотипи загалу, а й усталені погляди вчених-матеріалістів, які відфільтровують з офіційної науки знання, що суперечать їхній панівній доктрині.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Янукович змушує Львів чекати 
  ·  Українську нафту -- на аукціон 
Погляд
  ·  Протокольна коаліція 
  ·  КОМЕНТАРІ 
  ·  Країна невдоволених громадян 
Поступ у Львові
  ·  Ветеранів ''мордують'' газом 
  ·  Потяг із часів Франца-Йосифа 
  ·  Кринична вода -- не до вживання 
  ·  Кадрова проблема львівської міліції 
  ·  Школа для політиків 
  ·  "Магнус" відкриють у лютому 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  "Пропрезидентські" журналісти почали себе поважати 
  ·  Новий прихильник виборного губернаторства 
  ·  Заарештовані герої опозиції 
  ·  Дорожні штрафи зростуть 
  ·  Світовий банк проти податкових пільг 
  ·  Мельниченко просить гарантій 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Гренландія вибирає незалежність 
  ·  Німеччина -- Франція: послуга за послугу 
  ·  Від інспекції до мобілізації 
  ·  20 тисяч доларів за дурня 
  ·  Матері відповідають за все 
  ·  Подарунок долі після тюрми 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Львів можуть урятувати лише львів'яни! 
Арт-Поступ
  ·  Атака клонів: брат-2 
  ·  За крок до століття 
  ·  Артефакти епохи еоцену 
Пост-Factum
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Абстрактний чувак