З часу переселення Генерального консульства Російської Федерації із вулиці Патона до центру міста минуло вже кілька місяців. Проте запитань, пов'язаних із цим переїздом, стає чимраз більше.
Як уже писав "Поступ", найбільш незрозумілим залишається питання, чи мало консульство якийсь дозвіл на переїзд в інше приміщення. За законом, Генконсульство РФ повинне було надіслати письмове звернення або звернення уряду акредитуючої держави чи відповідного органу міжнародної міжурядової організації до Міністерства закордонних справ України. Якщо МЗС дозволяє розміщення дипломатичного представництва на території України, то далі справа за обласною адміністрацією, яка повинна надати консульству приміщення для службового і побутового використання, а також проживання персоналу. Натомість, досі невідомо, яким чином Російське консульство опинилось на вулиці Костя Левицького, адже жодної умови, закладеної в постанові уряду від 28 червня 1997 року, росіянами виконано не було. Виглядає на те, що росіяни просто викупили приміщення у приватного власника, тихенько зробили там ремонт, а потім зібрали всі свої речі і непомітно переїхали. І вже з нового "гніздечка" почали вимагати зміни юридичної адреси консульства, не маючи на те жодного юридичного права. Вочевидь, російські дипломати впевнені, що не повинні виконувати українських законів. Хоча, за нормами дипломатичного та консульського права, закони Російської Федерації повинні були б діяти лишень на території власне російського консульства. Детальніше з'ясувати, що ж насправді відбувається із приміщенням на вулиці Костя Левицького, 95, не вдалось ані в представництві МЗС України у Львові, ані безпосередньо в самому Міністерстві закордонних справ України. Кажуть, що зараз усі документи щодо переїзду консульства повинні лежати на столі заступника голови Львівської облдержадміністрації Олександра Сендеги і обласна влада таки має намір якось вирішити це дражливе питання.
Та є ще одна пікантна деталь -- за кілька метрів від паркану Генконсульства РФ розташоване командування Західного напряму Прикордонних військ України. Саме звідти керують прикордонниками, які охороняють чималий шмат українського кордону. Звичайно, землі під консульство нам не шкода, а от державних таємниць... Хто знає, чи не входить до персонального спорядження кожного дипломата потужний бінокль та кишеньковий довідник шифрувальника? Хоча є в цьому і позитиви -- аби розкодувати таємну інформацію прикордонників, працівникам консульства довелось би вивчити українську мову. Сміх-сміхом, але насправді ситуація виглядає зовсім не такою веселою. Сусідство дипломатичного представництва та силової структури без відповідного дозволу навряд чи можливе в інших країнах світу, хоча, на думку українських дипломатів, така ситуація є цілком нормальною: речник МЗС Сергій Бороденков заявив "Поступу", що не знає, чи є Західний напрям Прикордонних військ України стратегічним об'єктом, а тому ніяк не може прокоментувати таке цікаве сусідство. Водночас ті ж поінформовані джерела повідомили, що МЗС України надіслало офіційну ноту протесту МЗС Росії, оскільки розміщення консульства поблизу стратегічно важливого об'єкту є неприпустимим фактом. Мабуть, росіяни не мали на меті оселятись саме біля прикордонників, але дивним виглядає те, що їх досі звідти не попросили. Зрештою, в сучасних українських умовах дивуватись узагалі заборонено, бо можна таки зійти з глузду: з поінформованих джерел "Поступу" стало відомо, що Надзвичайний та Повноважний посол Росії в Україні Віктор Чорномирдін виступає категорично проти будь-яких запитань щодо правомірності переїзду Російського консульства до нового приміщення. Кажуть, якщо львів'яни не заспокояться, то шановний Віктор Чорномирдін здійме галас не лише на всю Україну, а й на всю Співдружність, бо "львівські бандерівці збираються викинути на вулицю сім'ї російських дипломатів". Що думають про все це самі російські дипломати, які мешкають на вулиці Костя Левицького, "Поступу" дізнатися так і не вдалося -- Генеральне консульство Російської Федерації у Львові уже вкотре відмовило нашій газеті в коментарі... |
