BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Тенденції Поступу.    Пост-Factum.   
  Цитата Поступу
 
14 грудня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:10 15-12-2017 -   На Жовківщині відкрили дахову сонячну електростанцію  
  16:8 15-12-2017 -   У Гарнізонному храмі відновили унікальні фрески  
  15:37 15-12-2017 -   Завтра на вулиці Львова повернуться тролейбуси №5 та №24  
  13:29 15-12-2017 -   Мешканець Львівщини загинув під час пожежі в дерев`яному будинку  
  13:22 15-12-2017 -   В області завершили ремонт автодороги Львів-Тернопіль  
Україна
  15:35 15-12-2017 -   В Україну прийде справжня зима з 19 грудня  
  15:33 15-12-2017 -   ГПУ закрила справи проти шести нардепів  
  14:19 15-12-2017 -   МЗС: Біометрія на кордоні запрацює з Нового року  
  14:18 15-12-2017 -   Подвійне вбивство: у Дніпрі розстріляли сім'ю бізнесмена  
  13:25 15-12-2017 -   Керуючу заводом у Дніпрі затримали за хабар у $35 тисяч  
Світ
  16:25 15-12-2017 -   Вчені визначили причину пияцтва  
  15:36 15-12-2017 -   Іспанію можуть відсторонити від участі в ЧС-2018  
  13:23 15-12-2017 -   Ще три жінки звинуватили Дастіна Гоффмана в домаганнях - ЗМІ  
  10:58 15-12-2017 -   На заводі у Тернополі пролунав вибух  
  10:54 15-12-2017 -   Напади з ножем в Нідерландах: загинули двоє людей  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Тенденції Поступу  » 

___________________________________________________________________________

Люди секонд-хенд
МАЙКЛ
 
На просте запитання "А у вас є секонд?" пересічний українець, очевидно, відповість: "Є, а у вас?" І в нас, і в них, на "далекому заході", вони є.

Інша річ -- масштаби. З власного досвіду знаю: у Кембриджі існує ціла вулиця магазинів, де торгують вживаними речами. Усі кошти від продажу спрямовують на благочинність: наприклад, допомога людям хворим на рак, СНІД, інвалідам. Щоправда, бажаючі здати свої речі, на відміну від радянських комісійних, не отримують грошей. Є також дуже схожі на наші, вуличні базари, але тільки у вихідні. Продають оригінальні рокерські речі: старі джинси, шкіряні куртки, "Мартінси", або шедеври місцевих ремісників -- буси, дизайнерський одяг, кераміка і взуття. Є також книжкові базари. Книжки, складені у великі ящики, продають на вагу. Екзотика на тлі торгового центру.

У нас все по-іншому. Наш секонд -- це вогонь у тундрі, епідемія, драма. Результат -- кожен район міста має свій секонд-хенд.

ПРИЧИНА

Для більшості громадян питання звучить просто і драматично: або я зараз куплю ці вживані німецькі черевики, або взимку ходитиму по снігу в тапочках. За символічну ціну ми вгамовуємо товарний голод. Великий кольоровий світ, який існує там, за стінами залізобетонних коробок, стає ближчим. На якийсь час відійде бідність, прийде надія і шанс.

КОЛИ ЦЕ ПОЧАЛОСЬ?

Уже давно, в минулі часи, коли на підступах до базарів старі жінки сором'язливо продавали потерті джинси, вказуючи: "Це з американської посилки". Минув і 1991 рік, коли до Львова прибули перші "каравани" з гуманітаркою, яка потім у вигляді товару осіла на львівських ринках і в комісійних магазинах. Незважаючи на твердження деяких газет про 80-річну історію, бізнес цей доволі молодий. Виник він тоді, коли Захід почав виробляти більше товарів (одяг, електропобутові товари, спорттовари, продукти, військові запаси), ніж міг придбати споживач.

ПАРАДОКС перший

Незважаючи на задекларований владою факт про невпинне зростання нашого рівня життя, їх стає все більше. Значить, ми бідніємо? Але тут обертаються мільйони, а працюють тисячі працівників, які заробляють собі на хліб.

ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЯ ЦІ ЛЮДИ?

Щоб стати одним із них, не треба проходити курсів і здавати іспитів. До їхніх лав потрапляють у результаті скорочення, відпустки за власний рахунок на все життя, виходу на пенсію і з початком шкільних канікул. Тут екзаменує реальність у вигляді стрибаючих цін, перемінної погоди, небажаної присутності представників закону, бандитів і, звичайно, всіх нас -- величезної армії потенційних покупців. Як у будь-якому бізнесі, тут є свої акули -- люди, які перевозять тонни товару з Бельгії, Голландії, Німеччини. Вони -- власники гуртовень і мають налагоджену мережу реалізаторів, дрібних торговців, які стоять на базарах. Усім іншим "вистачає на хліб".

ПАРАДОКС другий

З позиції нормальної логіки, цей процес узагалі неможливо назвати бізнесом: продати ще раз продане і використане. Колись старим лахміттям не торгували, його обмінювали на всілякий крам, наприклад, господарське мило. Проте це -- бізнес, і тут діють економічні закони: попит і пропозиція. Наприклад, розпродаж -- улітку майже неможливо придбати зимовий одяг.

МІФИ

Продавати речі, які вже колись належали нашим братам по крові, бачили чиїсь ноги, спини і зади, психологічно і фізично важко. Чиїсь руки вже купували їх. Відчували тепло і бруд. Можливо, саме тому люди, з повними печалі і втоми очима, в розмові яких так багато чорного гумору, іронії і романтики, вигадали свій фольклор, міфи, легенди і байки (найпопулярніша -- "Якось знайшли нову куртку, в кишені було 50 марок"), поезію і прозу. "Місце праці" вони називають ніжно і палко -- "Алея", "Провесінь", "Закапелок". По коліна в пилюці, під дощем, у багнюці, серед гамору доріг і вуличного мату, вони стоять, а ми проходимо повз, намагаючись урвати свій день.

Вони всі різні -- некрасиві, крикливі, мовчазні, трагічні, шокуюче нав'язливі і надокучливі або навпаки -- кому як пощастить. Звичайно, серед них трапляються негативні персонажі.

ЯК ЦЕ ВИГЛЯДАЄ

Коротко -- це нагадує табір албанських біженців у Македонії. Багато серйозних, відповідно до сезону вбраних, людей, які сидять, стоять, випивають, прикурюють, розкладають товар і сперечаються, не призупиняючи процесу продажу. Велика кількість яскравого лахміття, взуття, електроприладів, книжок, велосипедів, роликових ковзанів і протигазів (остання модель НАТО за тридцятку), що хаотично лежать або акуратно розкладені нерівними купами на капотах автомобілів, розкладачках, цераті чи просто на землі. "Що вас цікавить, що ви шукаєте", -- без недоречного лицемірства запитують вас при найменших проявах інтересу. Щоправда, не всі і не завжди. Увага, приділена не вам, теж гріє, особливо після їзди в маршрутках. Незважаючи на те, що тут продають товари найвідоміших фірм світу, реклами немає. Окрім усної з боку продавців. Навіть за неймовірного скупчення, не відчуваєш очікуваного смороду. Тихо. Можна поїсти. Розносять каву, чай, для богеми -- капучіно, чебуреки, пиріжки, пельмені, налисники з відбивною, котлети -- на возиках, дитячих колясках. Разовий посуд і швидкість доставки гарантують відносну якість і гігієну. Можна приймати повітряні ванни. Позаду на траві пасуться кози. Можливо, саме тому мало агресії. Більше апатії і якогось філософського спокою, на обличчях продавців ніби написано: "Треба розуміти, не рибою торгуємо, а речами відомих світових фірм". Звичайно, всі ці "Левіси", "Лі", "Дизелі", "Дабл Декери", "Сміти", "Сіменси", "Панасоніки", "Соні", "Мартінзи" і "Лендровери" мають на собі неслабу печать часу. Не нові. Нові нам не по кишені при такій гривні і таких зарплатах.

Механізм

За місце на тротуарі, довжина стандартної совдепівської розкладачки, зважаючи на вуличну, відкриту торгівлю, вони в середньому платять на руку мінімум 5 гривень (точної цифри вам не назве ніхто). Офіційно "За торгівлю в невідповідному місці" чоловік у формі виписує "для відмазки" дві-три квитанції по 9 гривень і йде напиватися. Схожа історія з місячними патентами на право торгівлі вживаними речами. Наприклад, якщо ви продаєте сорочки, сукні чи труси, платите 100 і більше гривень. Колись платили 80. За продаж взуття 120 гривень. Якщо продаєте речі зі шкіри -- куртки, плащі, кожухи, одяг "танкістів і металістів", -- повинні викласти щонайменше 250 гривень. Екстремальний випадок: ви добрий чоловік і захотіли забезпечити українців вживаними телевізорами, магнітолами, холодильниками, кавоварками, кухонними комбайнами -- з вас здеруть близько 350 гривень. На практиці все відбувається таким чином: усі продавці скидаються і купують два, три патенти знову ж таки "для відмазки". Відтак збирачі податків йдуть собі геть. Якщо весь цей бізнес почне працювати легально, ціни піднімуться. Переконатись у цьому можна, відвідавши будь-який магазин "Вживані речі" чи цивілізовані криті базари. Закони ринку ніхто не скасовував.

ТРЕЙДЕРИ

Це люди, які займаються досить ризикованою справою. На гуртовні купують запакований мішок вживаних речей, 6 доларів за кілограм. Інколи трапляється мішок рваних футболок. (Вплив Польщі відчувається в цілому потоці фальшивих джинсів визнаних виробників.) Найкраще, звичайно, брати пресовані речі, тоді є більша гарантія того, що туди не напхали барахла зі "соцтабору" і Туреччини. Якщо ви хочете мати якісний мішок -- треба заплатити 9 доларів за кілограм. Новачки, походивши базаром і надивившись скільки коштують "нові речі" (58 гривень мініатюрні черевички на річну дитину, а що ви хочете, нові коштують 120), з розгону ліплять половину тієї ціни. Проте відсутність продажу є для них уроком: люди, котрі приходять сюди, розраховують купити дешево.

ПОПИТ

Неймовірний. Особливо на дитячий одяг ((детская одежда)) і взуття. Ви платите за якісні португальські, іспанські, німецькі курточки від 4 до 10 гривень, замість 40-100 грн. за нові, сумнівної якості з базару, адже дитина виростає з них максимум за рік, а буває і місяць не походить. Економічний ефект очевидний. Вироби лідерів світового ринку. Німецька якість, а не Чернівецька швейна фабрика.

ЛЮБИТЕЛІ

Аматори -- початківці. Шанс продати і заробити хоч якісь мізерні гроші. Тут можна зустріти людей з інтелектом вищим од середнього. Наприклад, колишнього професора економіки. Вживаними шкарпетками і жіночою білизною торгує старший інженер, металевий мотлох продає начальник цеху, спортивний одяг і купальники -- професійний патріот. Бізнес є бізнес. Професори теж хочуть їсти. Виносять на алею все -- книжки, пресу, ауідо- та відеокасети, "Підручник з алгебри", "Плейбой" і старий унітаз.

ЕКСКЛЮЗИВ

Речі, за якими приїздять "багатії". Наприклад, оригінальні джинси "Левіс-501", светри "Беннетон" чи "шузи" від "Мартінз" йдуть за проценти своєї вартості. Але це -- винятки.

МОРАЛЬ

Ми не одинокі в світі. Не йдеться про екваторіальну Африку чи Латинську Америку. І в багатій Європі, і в процвітаючій Америці чимало людей їздять на старих "моторах" і носять прані-перепрані стерті джинси, придбані у спеціальних магазинах чи на розпродажу. Не йдеться про колекційні чи рідкісні речі, на кшталт старих Ягуарів чи "501 Левісів" випуску 30-х років. Мова про звичайні, добротно зроблені речі, необхідні нам для життя, а грубо -- функціонування, оскільки нові відповідники ми не можемо собі дозволити. Поки що. Доробимося, станемо заможніші і обов'язково придбаємо. Можливо.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Нацбанк на розмін 
  ·  Демарш луганських журналістів 
Погляд
  ·  Каяття після замовчування 
  ·  КОМЕНТАРІ 
  ·  "Наша Україна" на всі вектори 
  ·  Рух проти Буняка, а ''Батьківщина'' проти Кучми 
Поступ у Львові
  ·  Голодомор: 70 років потому 
  ·  Пестициди поховають в Ожидові 
  ·  Молодь на безгрошів'ї 
  ·  УГКЦ чекає Алексія ІІ 
  ·  Юрій Яцюк оголосив голодування 
  ·  Немає газу на електрику 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Консорціум очолив Дубина 
  ·  Кадровий пасьянс Януковича 
  ·  Донецьк -- понад усе 
  ·  Побутовий тероризм в Одесі 
  ·  Ніхто не хоче бути президентом 
  ·  Партнерство з НАТО триває 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Австрія довіряє консерваторам 
  ·  Місяць після Дубровки 
  ·  Ірак: чекаючи вироку 
  ·  Тури біженців до Швейцарії 
  ·  Вінстон Черчіль -- найвидатніший 
  ·  Храмовий тероризм у Кашмірі 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  Остання дуель Кондуктора 
  ·  Петро Олійник: "Фестиваль "Сурми звитяги" -- це 12 000 дітей, які не пішли у 
Тенденції Поступу
  ·  Люди секонд-хенд 
Пост-Factum
  ·  КАЛЕНДАР