BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Тенденції Поступу.    Пост-Factum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
26 листопада 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:34 29-03-2017 -   У Стрию судитимуть водійку, яка збила жінку з дитиною  
  16:30 29-03-2017 -   З 1 квітня львівський трамвай №2 їздитиме на Сихів  
  15:22 29-03-2017 -   Через гідравлічні випробування у Львові на кількох вулицях не буде гарячої води  
  15:14 29-03-2017 -   На Львівщині стартувала посівна кампанія  
  14:13 29-03-2017 -   На Львівщині стартувала посівна кампанія  
Україна
  16:42 29-03-2017 -   МВФ знову відклав розгляд траншу для України  
  16:37 29-03-2017 -   В Україну йде похолодання  
  16:36 29-03-2017 -   В Україну йде похолодання  
  15:19 29-03-2017 -   У Дніпрі звільнили водія-сепаратиста за образи у бік учасниці АТО, – активісти  
  15:17 29-03-2017 -   На Донеччині з гранатомета стріляли по магазину  
Світ
  16:38 29-03-2017 -   Вчені знайшли слід найбільшої живої істоти  
  15:16 29-03-2017 -   Польща призупинила роботу своїх консульств в Україні  
  14:18 29-03-2017 -   Україна оскаржуватиме рішення суду Лондона щодо "боргу Януковича"  
  13:14 29-03-2017 -   У США ухвалили резолюцію до річниці анексії Криму  
  11:0 29-03-2017 -   Після успіху на Євро-2016 в Ісландії спостерігається демографічний вибух  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  КОНЦЕРТ

___________________________________________________________________________

Остання дуель Кондуктора
Асоціативна метода диригування Міші Каца -- під батутою любові
Марта ГАРТЕН
 
Остання дуель Кондуктора
Попри те, що у музичному житті Львова, окрім проминальних. трапляються події епохальні, визначні, помітні, непересічні, а то й просто приємні (хоч назагал рівень звучання музики в нашому місті зовсім не відповідає його королівському статусу), є ще й інша, дуже специфічна категорія музичних імпрез -- КУЛЬТОВІ.

Саме до таких можна зарахувати кожен приїзд із Франції диригента Міші Каца, а також кожен виступ молодого львівського піаніста Дмитра Онищенка, який незмінно збирає не просто широку, а суто свою, обнадієну його творчим зростанням, аудиторію. Випускник ЛССМШІ ім. С. Крушельницької і теперішній студент ЛДМА ім. М. Лисенка, Дмитро Онищенко ніколи, здається, не зрадив сподівання публіки, відколи 16-річним став володарем відзнаки „Золота фортуна" і аж до цьогорічної участі в одному з найпрестижніших світових піаністичних конкурсів -- ім. П. Чайковського у Москві. Програми, до яких входили й підготовлені до конкурсу твори, Дмитро із незмінним успіхом апробував і на сцені рідної філармонії. Уже стало легендою те, як прихильники інтелектуального інтерпретаторства Онищенка, вимагають виконання на біс улюблених творів цього безвідмовно шанобливого до слухача піаніста. А останній концерт, на якому публіка, після того, як відзвучала музика Прокоф'єва, просила Дмитра грати ще і ще, демонструючи високу марку майстерності в елегійних нюансах піанісимних акварелей -- тільки знов підтвердив цю легенду.

Тому, коли обидва такі музиканти, наділені неабиякою здатністю яскравого інтерпретаційного виконання, мають вийти на естраду разом, можна прогнозувати очікування не тільки повного аншлагу в концертному залі (що, власне, й трапилося минулої суботи), а саме культового значення цієї зустрічі. Бо хай би там як, а парад планет -- явище дивовижно красиве й рідкісне як в астрономічній царині, так і сценічній.

Тому дивно, що керівництво філармонії попри ці прогнози, які не запорпані в глибоких роздумах, а лежать на поверхні, не робить жодного кроку назустріч своїй фортуні: ані реклами належної, ані буклетів із програмкою на кожному кріселку... Щоправда, є афіша, але така ж невиразно стандартна, як і на дитячі абонементні ранки. Ну а пощо старатися й витрачатися? І так минеться, якщо оркестр не підведе. Що ж до атракційності, -- то тут Міша Кац сам один перевершить будь-який ефект від маркетингового опакування концерту в афішки, програмки, рекламки. Його ім'я не потребує додаткової реклами, воно саме вже є брендом (до речі, викликаючи ставлення за повною шкалою, як і належить рекламі, -- від упередження до захоплення). Ясна річ, Міші Кацу та вся машкара може й не так потрібна. А от нашій філармонії гріх марнувати такий шанс і не скористатися можливістю заявити про свої амбіції, зробити касу, залучити слухача, спопуляризувати певні твори тощо. Гастроль Каца, коли врахувати досвід і наслідки його двох попередніх візитів до Львова, саме надається для цього. Уже одне те, що він упродовж останніх років примусив багатьох глибоко тужити за своєю екстравагантною, аж ніяк не канонічною манерою управління оркестром, означає одне -- його тут очікують із тою ж взаємною любов'ю, у якій він уперше неприховано розкрився львів'янам у своєму трактуванні музики романтиків.

Цього диригента важко назвати академічним. Він із світлим промінцем своєї батути скоріше ілюзіоніст, чарівник... Ні, не трюкач і циркач, глибше -- маг, езотерик. Зрештою, КОНДУКТОР -- у багатозначному сенсі слова ПРОВІДНИК: посередник, медіум між світами Великого хаосу й Довершеної гармонії. Він не з тих диригентів, які будуть ретельно тактувати чи вказувати певним оркестровим групам або сольним інструментам готовність номер один на вступ. Для цього є партитура й самодисципліна виконавців. Оркестрантам достатньо йти за текстом і грати те, що написано. Бажано чисто. Покликання ж диригента у створенні емоційного поля напруженості для намагнічення видобутих нот, у відчитуванні змісту сакрального послання, закодованого у цих знаках. Звісно, музикологи не сприймають такої метафізичної маячні із обертонами патетичної істерії, але...

Але чим тоді пояснити цю дивовижу: оркестр, заслужено критикований у багатьох випадках, зокрема й у тому, що свого часу унеможливив його закордонне турне із Мішою Кацом, -- цього разу виступає доволі зіграно? Ну, хіба знов когось із прискіпливих меломанів сприкрить тромбон, або необачний рух тамбурином. Однак загалом виконання рівне, без видимих провалів і недотяжок. Так, без сумніву, позитивно позначилася присутність на сцені супергастрольної першої скрипки симфонічного оркестру нашої філармонії із його не менш мобільним гуртом колег. Та й сесійний підбір інших фахових виконавців уніс свою лепту. Навіть складалося враження, що оркестр грав сам, у той час, як диригент услід за ним розгортав перед глядачем овізуальнену власною пластикою асоціативну картину сюжетної дії. Задля справедливості варто наголосити, що інколи -- конгеніальну музичній драматургії.

Навіть той, хто не поділяє такої оцінки, не зможе заперечити, що у випадку із Мішею Кацом це видовище самодостатньо естетичне. Звукова матерія перетікає поміж порухами тонких пальців диригента, немов струменіння шовкової тканини. Він огортається нею, милуючись її забарвленням, таким же мінливим, як сполох іонізованої атмосфери у переливах кольорів полярного сяйва. Він -- нічний птах -- ширяє її могутніми етерними потоками поза межі фізичного до безповітряно-беззвучних сфер, де трансцендент прибирає подоби чистої абстракції, -- аж страх обіймає: чи зможе повернутися, коли скінчиться цей сеанс левітації й телекінезу?

Музика, всеохопна і всепронизуюча музика, вичаклувана його фізіологічним зусиллям, постає перед ним Фатумом, -- неможливо прекрасна й жахлива водночас. Він бажає її до смерті, але відступає перед цим видивом, затуляє зворотним боком долоні зір від її сліпучого спалаху, блискавиць осяяння, що прошивають тишу. О, він уміє вимогливо дочекатися цієї урочої тиші велелюдного залу, коли не те що скрипіння крісел не по чуєш, а й навіть людського подиху -- аж мурашки шкірою!

Тоді тільки й лишається запитувати себе: а що це було? Мана, гіпноз, зачарованість? ЧОМУ, ІЗВІДКІЛЬ, КУДИ ця музика? Сугестії пластичного театру Міші Каца марно опиратися, бо це все одно, що опиратися любовному шалу, коли відчуваєш прихід кохання. Бентежне звучання неможливого, як рівно й неминучого, пориває із буденністю. Ця напруга диригента безконтактно індукує струм любові на межі непритомності. У ньому ж самому енергетика звуку викликає рух: майже балетним па, елегантному вальсуванню приходять на зміну рвучкі, ламкі, стрімкі сахання й якісь бароково-монументальні багатофігурні (хоч сам один!) хореографічні етюди. Цей запеклий дуелянт фехтує батутою, як рапірою: так казковий Лускунчик поборює володаря ТЕМРЯВИ, що загрожує КОХАННЮ. Він самозречено танцює понад прірвою танець Ніцшевого Заратуштри, згорає сам, щоб палахкотіла МУЗИКА...

А по всьому цей знеможений ШАМАН іще довго, не виходячи з трансу, стоїть спиною до стіни бурхливого водоспаду оплесків із залу. Так і йде зі сцени, не озирнувшись, не вклонившись. Лише оговтавшись, -- пора транзиту назад. Шлях перед очі публіки. У відчуття гравітації, свого земного тіла, його далеко не метафізичного поту. Цього часу, який нам дано відчувати тільки незмінно як теперішній. Цієї сцени, яку варто освятити словами вдячності за любов. „Любі друзі, бачите, коли з любов'ю, тоді все виходить чудово. Головне -- не заважати оркестру," -- жартує диригент, вигравши цю концертну дуель, -- лишень одну із перспективи подібних. Вигравши її для специфічного галицького слухацтва, яке ніяк не втомиться пліткувати: „Трактує він цікаво, але ж ті махання... А от Герберт фон Караян..."









» 
Петро Олійник: "Фестиваль "Сурми звитяги" -- це 12 000 дітей, які не пішли у
 
Петро Олійник -- народний депутат України, працює у комітеті ВР із питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Він водночас очолює оргкомітет дитячо-юнацького загальноукраїнського фестивалю мистецтв "Сурми звитяги". Незвичне поєднання різнополюсних посад викликало природне зацікавлення, а відтак і запитання до Петра Олійника.

-- Пане Петре! Чому так сталося, що ви, "технар" до мозку кості, зайнялися мистецькими акціями?
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Нацбанк на розмін 
  ·  Демарш луганських журналістів 
Погляд
  ·  Каяття після замовчування 
  ·  КОМЕНТАРІ 
  ·  "Наша Україна" на всі вектори 
  ·  Рух проти Буняка, а ''Батьківщина'' проти Кучми 
Поступ у Львові
  ·  Голодомор: 70 років потому 
  ·  Пестициди поховають в Ожидові 
  ·  Молодь на безгрошів'ї 
  ·  УГКЦ чекає Алексія ІІ 
  ·  Юрій Яцюк оголосив голодування 
  ·  Немає газу на електрику 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Консорціум очолив Дубина 
  ·  Кадровий пасьянс Януковича 
  ·  Донецьк -- понад усе 
  ·  Побутовий тероризм в Одесі 
  ·  Ніхто не хоче бути президентом 
  ·  Партнерство з НАТО триває 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Австрія довіряє консерваторам 
  ·  Місяць після Дубровки 
  ·  Ірак: чекаючи вироку 
  ·  Тури біженців до Швейцарії 
  ·  Вінстон Черчіль -- найвидатніший 
  ·  Храмовий тероризм у Кашмірі 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  Остання дуель Кондуктора 
  ·  Петро Олійник: "Фестиваль "Сурми звитяги" -- це 12 000 дітей, які не пішли у 
Тенденції Поступу
  ·  Люди секонд-хенд 
Пост-Factum
  ·  КАЛЕНДАР