BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Політика.    Дайджест.    Точка зору.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    Кримінал.    КуПол: Новини.    ZAXID.NET.    postup.in.ua.   
  Цитата Поступу
Я хотів створити демократію, але не продумав, яким чином... Єдине, про що я шкодую — це про свою участь в уряді. Мій уряд допоміг людям прийняти капіталізм»
Яцек КУРОНЬ
 
2 лютого 2008 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  14:53 22-11-2017 -   Синоптики прогнозують завтра туман видимістю 200-500 м  
  14:44 22-11-2017 -   На наступний рік заплановано провести капітальний ремонт тротуарів по периметру площі біля пам’ятника Т. Шевченкові  
  14:42 22-11-2017 -   На шахті «Львіввугілля» травмувався гірник  
  12:40 22-11-2017 -   Патрульні затримали злочинців, які у центрі Львова пограбували чоловіка  
  12:28 22-11-2017 -   Усіх охочих запрошують на Вірменський вечір у Сенсотеці  
Україна
  14:51 22-11-2017 -   Україна хоче стати експортером газу  
  14:40 22-11-2017 -   У Луганську озброєні люди беруть під свій контроль урядові будівлі  
  12:32 22-11-2017 -   В Україні з початку року від ботулізму померло 11 осіб  
  12:14 22-11-2017 -   Звільнено від бойовиків кілька селищ на Світлодарській дузі, – волонтер  
  12:5 22-11-2017 -   Озброєні люди арештували «генпрокурора «ЛНР», який є людиною Плотницького  
Світ
  14:37 22-11-2017 -   У Росії дитина задихнулася в пральній машині  
  12:41 22-11-2017 -   У Тихому океані розбився літак ВМС США  
  10:37 22-11-2017 -   ЗМІ повідомили про смерть Дмитра Хворостовського  
  10:16 22-11-2017 -   Дельфіни привертають увагу самок подарунками – вчені  
  14:54 21-11-2017 -   У Росії онколог порадив пити пиво через радіоактивне забруднення  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Дайджест  » 

___________________________________________________________________________

Міфи і Медведєв
Спецпроект Олесі Яхно «Доля Росії» на «Главреді»
 
Сьогодні можна хіба що займатися футурологією стосовно того, а яким же президентом буде на даному історичному відрізку російського державного часу Дмитро Медведєв, нібито найбільш слабкий, неконфліктний та поступливий з усіх можливих претендентів від влади — загалом білий, пухнастий і навіть нижчий від Путіна на зріст куратор нацпроектів.

Але історія неодноразово доводила: всі російські правителі (і не лише російські) відрізнялися (іноді дуже кардинально) у своїх двох іпостасях — «до» і «після» здобуття влади. Хтось уміло приховував свою справжню сутність, хтось трансформувався вже під впливом самої влади. І Сталін, і Хрущов, і Брежнєв, і Горбачов, та й Путін спочатку здавалися контрольованими і простакуватими хлопцями. Тож яким президентом Медведєв буде насправді — невідомо нікому, можливо, й самому Дмитру Анатолійовичу.

Де-юре і де-факто

Отже, після всіх офіційних юридичних і неофіційних політичних етапів реєстрації учасників президентських виборів, які завершилися 27 січня, остаточно і безповоротно визначено кандидатів у президенти Росії — Дмитро Медведєв, Геннадій Зюганов, Володимир Жириновський, Андрій Богданов.

Як і слід було сподіватися:

— самовисуванця Касьянова Центрвиборчком не зареєстрував. Офіційний привід — відсутність 2 млн підписів (ЦВК визнала близько 13% підписів недійсними, а, як відомо, за російським законодавством, допускається лише 5% браку).

Неофіційний привід — позиціонування двох начебто лібералів — Медведєва і Касьянова — владі зовсім ні до чого. Очевидно, що на якийсь серйозний результат на виборах «ліберал від опозиції» не претендує, проте виглядати презентабельніше за «ліберала від влади» (і на рівні ведення дискусії, і навіть суто зовні) ще й як міг.

У публічному діалозі Медведєв виглядав би більш легковажно і закомплексовано, ніж будь-хто інший з кандидатів. Можливо, саме тому Дмитро Анатолійович, посилаючись на віце-прем'єрську робочу завантаженість державними справами, відмовився від участі у дебатах кандидатів. А що стосується Касьянова, то він дістає певну вигоду від неучасті у виборах. Ну, набрав би він свої 2%, і що? А так Михайло Михайлович із гордо піднесеною головою може продовжувати розповідати про те, яку «небезпеку» для російської влади становить опозиція, зокрема в його особі, тим самим намагаючись закріпити за собою на Заході нішу єдиного центру опозиційно-демократичних сил Росії (чим, власне, останні кілька років і займаються всі опозиційні діячі).

— Зюганов так і не зняв свою кандидатуру під час виборчого процесу, незважаючи на активно поширювану в публічному просторі інформацію з різних джерел.

У даному разі неважливо, від кого виходила така ініціатива — від тієї частини влади, яка виступає проти наступника Медведєва, або ж як результат наростаючого протистояння всередині партії (частина однопартійців як критикувала занадто мляву і лояльну до влади виборчу кампанію КПРФ до Держдуми, так і зараз категорично проти участі свого лідера в президентських виборах у ролі підтанцьовки).

Очевидно, що сходження з дистанції Зюганова стало б серйозним ударом для влади, оскільки б’є по легітимації виборів як таких. Одна річ Медведєв — переможець Зюганова, котрий нехай навіть і втрачає вплив у суспільстві, проте досі представляє реальну політичну силу (а у минулому навіть і впливову), а інша — перебувати у компанії Жириновського, який асоціюється у свідомості виборців з епатажними і постановочними діями, а також володаря нульового рейтингу Богданова, який цілком серйозно розмірковує про стратегію Росії. Проте Зюганов як багаторічний партнер, котрий зберігає вірність владі, не порушував домовленостей і надалі, швидше за все (якщо юридично збережеться можливість зняття з виборів), їх не порушить.

— нинішні вибори не надають їхнім учасникам (окрім Медведєва) навіть програму-мінімум — гідно представити суспільству свої погляди, позицію, програму, комунікуючи таким чином зі своїм електоратом. Усі дискусії і обговорення навколо президентських виборів зводяться в основному до таких тем: яким буде політичний прихисток Путіна; наскільки послідовно Медведєв продовжуватиме курс нинішнього президента і чи впишеться у схему влади «колективний Путін»; якими будуть наслідки (арешти? кадрова ротація? відбирання майна? ніяких наслідків?) у результаті неофіційного протистояння і конкуренції між різними провладними групами.

Міфи

Процес транзиту влади наразі лише у стадії становлення. Як буде вирішене завдання — по-новому легітимізувати Путіна, Медведєва й усю єльцинсько-путінську еліту в старій системі — ще невідомо.

Проте це зовсім не заважає міфологізувати реальність, породжувати і культивувати величезну кількість міфів навколо сходження і майбутнього президентствування Медведєва. Найпоширеніший (підтримуваний у Росії й на Заході) міф — про те, як «найкраще з найгіршого» в особі «ліберала» Медведєва перемогло «найгірше з найгіршого» в особі якогось «силовика», скажімо, того ж Сергія Іванова.

Хоча аналіз деяких непересічних дій Медведєва аж ніяк не говорить про його ліберальність. Наприклад:

— у 2000 році Дмитро Анатолійович належав до групи з розгрому і поглинання згодом НТВ «Газпромом». Будучи першим заступником голови президентської адміністрації Олександра Волошина (з 3 червня 2000 року) і головою ради директорів ВАТ «Газпром» (з 30 червня 2000 року), він був безпосереднім учасником процесу, який Путін свого часу назвав «суперечкою господарюючих суб'єктів акціонерів НТВ— «Газпром» і компанії Володимира Гусинського «Медиа-МОСТ».

— у 2004 році глава адміністрації президента РФ Дмитро Медведєв, контактуючи з главою адміністрації Президента України Віктором Медведчуком, відповідав за підтримку Януковича як кандидата у президенти з боку російської влади. До речі, за деякими даними, діалог Медведчук—Медведєв продовжується й сьогодні, тільки тепер його предметом є усунення «донецьких» від будь-яких російських тем і лобіювання Тимошенко на російсько-український напрям (перш за все газовий).

— наприкінці 2005-го — на початку 2006-го Медведєв очолював так звану газову війну Росії з Україною.

Формат

Власне постановка питання і дискусія про те, що головна конкуренція за кандидатуру наступника відбувалася між двома групами російської влади — «силовиками» і «лібералами» — помилкова і не відповідає дійсності.

По-перше, «силовики» і «ліберали» зовсім не протистоять одне одному. Оскільки ні перші, ні другі як щось самодостатнє і таке, що представляє окремі класи, не існує. Так звані силовики і ліберали є радше символами російської політичної сучасності, але не її реальністю.

Судячи з усього, західна свідомість, досліджуючи російську дійсність, виходить з принципу: якщо не комуніст і не вихідець з ФСБ — отже, ліберал.

У Росії цей поділ виходить, очевидно, з розуміння: ліберали — це політичні і бізнесові фігури, які сформувалися під час правління Єльцина, а також нові політики, підтримувані «сім'єю Єльцина» (зокрема, Медведєв), котрі належать з ними до єдиної бізнесової імперії; силовики — це нова еліта з оточення Путіна (не обов'язково вихідці з силових структур), що будує свою самостійну бізнес-імперію, а також частина політиків 90-х, яка до них долучилася.

У цих постійно конкуруючих групах, котрі являють собою єдиний правлячий клас, є свої олігархи, бюрократи, силовики і політики. У цьому сенсі і Медведєв, і Іванов (незалежно від того, вихідцями з яких структур та інститутів вони є) — ставленики однієї і тієї самої групи. З тією різницею, що Іванов за складом свого характеру одинак, людина некомандна, а Медведєв — навпаки, ще на початку 2000-х устиг спрацюватися з людьми Єльцина і завдяки їм вийти на перші ролі в політиці.

До Москви Медведєв приїхав як технічний помічник Путіна. Проте у велику політику його привів Олександр Волошин, який разом з посадою президента дістався Путіну у спадок від Єльцина (Волошин обіймав посаду глави президентської адміністрації до жовтня 2003 року).

Нагадаємо, що у відставку Волошин пішов з власної ініціативи через справу ЮКОСа. Тоді стало зрозуміло, що всемогутній Волошин почав втрачати конроль над політичним процесом, і вже без нього або в обхід нього (а через його заступника, керівника апарату президента Ігоря Сєчина, який виступав ініціатором версії розв’язання конфлікту у формі арешту Ходорковського) можуть вирішуватися серйозні справи.

Власне, Волошин сам, відповідаючи на запитання про причини відставки, в інтерв'ю дворічної давнини дещо завуальовано підтвердив цю думку: «Арешт Ходорковського став останньою краплею на тлі тотальної імпотенції влади зробити щось позитивне, глобальне для народу».

Ще одна нарівні з Сєчиним впливова на той момент фігура в оточенні Путіна — це Дмитро Козак, тоді керівник апарату уряду. Саме його Путін хотів призначити керівником адміністрації. Проте Волошин був проти Козака і наполіг на кандидатурі Медведєва, вважаючи, що той є досить контрольованим і піддається маніпулюванню. Медведєв як глава президентської адміністрації — це була умова Волошина при відставці, і 30 жовтня 2003 року він став керівником президентської адміністрації.

Тому представники «Єльцинської сім'ї» (найяскравіший — Роман Абрамович) були готові підтримати на виборах 2008 року у ролі наступника і Медведєва, і Іванова, але, враховуючи вищезазначені чинники, — із перевагою першого.

По-друге, лібералізм як такий узагалі неприйнятний для Росії.

Подібне твердження — це не аргументація на рівні політичної дискусії, гарні чи погані ліберально-демократичні цінності взагалі (тобто яка модель у світі найкраща). І не результат негативних спогадів на тему російського варіанту лібералізму і лібералів періоду 90-х. Цей висновок диктує логіка російської державності — ліберальні цінності ніколи не були її основою і чимось державотворчим. Цю логіку дуже точно відображає формула часів Миколи I — самодержавство—народність—православ’я. Як скаже Едвард Радзінський, Росія — це «країна, яка вічно чекає на Бога і Царя, — і при Романових, і в революцію, і у минулому, і в майбутньому».

Колективні цінності завжди поважали в Росії більше, ніж цінності окремої особистості. Поділити все порівну — це і є найвища справедливість у розумінні росіянина. Без цієї общинності навряд чи імперія Романових протрималася б 300 років, а перемога більшовиків і СРСР не стали б реальністю.

Який тип ідеології притаманний сучасній Росії? Швидше, ніякий. Якщо виходити з того, що в розумінні лібералів держава має створювати умови, які дозволяють особистості оптимально використовувати свої права, у розумінні консерваторів — захищати від загальної волі традиційні права і цінності (такі, як сім'я, церква, корпоративна приналежність), у розумінні соціалістів (як варіант соціал-демократів) — містити в собі загальну волю, то вийде, що Росія відійшла від соціалізму, але ні до якої іншої форми ідеології так і не прийшла.

За великим рахунком, Росія сьогодні складається з кількох груп, які мають свою ідеологію, — умовно кажучи, «москвичі», «пітерці», «провінціали». Причому цей поділ жодним чином не пов'язаний з територіальністю тієї чи іншої групи (грубо кажучи, перші кар'єрні кроки Анатолія Чубайса були у Петербурзі, але про це ніхто не пам'ятає і вже точно не зараховує його до «пітерських»). Просто зазначена регіональність спрощує систематизацію еліти, коли відсутні або є несправжніми всі решта критеріїв (скажімо, ідеологія, мораль і так далі). У даному разі це поділ, у першу чергу, за способом заробляння грошей і способом життя. Перебільшуючи і спрощуючи реальність, зазначимо:

Москвичі — традиціоналісти, російські пани і держиморди, які вважають, що Москва має жити у 10 разів краще, ніж інші регіони. На захід вони їздять, цілком покладаючись на вибір турагентства і, звісно, набагато комфортніше психологічно уявляють ділову зустріч на Рубльовці або в якомусь пафосному і неодмінно страшенно дорогому московському ресторані, ніж у тихому кафе якої-небудь західноєвропейської країни.

Пітерці — своєрідні петрівці. Вони вважають, що із Заходом треба співпрацювати, а головне — на ньому можна заробляти, продаючи російські технології, досягнення і відкриття. Певна річ, комфортніше і безпечніше вони почуваються на Заході і вважають за краще зберігати свої заощадження у західних банках.

Агресивні провінціали — мешканці віддалених російських регіонів, ліміта (у тому розумінні, що їх весь час у чомусь лімітують). У них немає ніякої ідеології. Зате у них є якась сила — сила непризвичаєності, чи що. Їхній прихід у владу, в еліту може бути пов'язаний лише з тим, якщо москвичі захочуть розібратися з пітерцями або ж навпаки.

Майбутні президентські вибори лише зміцнять згадане розшарування. Подібні проблеми не стануть у найближчій перспективі об'єктом докладання зусиль правлячої еліти. Першочергове (а може, і єдине) її завдання — те, як розподілиться влада після 2008 року.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Балога розповів про БЮТ, Медведька та проект „НУНС” 
  ·  Литвин вважає неминучим конфлікт Тимошенко - Ющенко 
Погляд
  ·  З другої половини лютого львів'янам обіцяють революцію в оплаті за житло 
Поступ у Львові
  ·  Прикордонні перспективи Львівщини 
  ·  У Львові пропонують нічні екскурсії Личаківським цвинтарем 
  ·  Освітяни та духовенство Львівщини розкритикували підручник "Основи християнської етики" 
  ·  Вартість львівської землі може зрости на 25-30% 
  ·  До 15 квітня має бути проведена інвентаризація фасадів львівських будинків 
  ·  Львівська «Батьківщина» просить Тимошенко замінити чиновників, призначених Януковичем 
Поступ з краю
  ·  ЄС зацікавився «Білим потоком» Тимошенко 
  ·  Ющенко наказав записати всіх корупціонерів у державний реєстр 
Поступ у світі
  ·  У Росії стартує передвиборна рекламна кампанія 
  ·  Головного наркобарона Колумбії знайшли мертвим у Венесуелі 
  ·  Голову Європарламенту поріняли з Гітлером 
Політика
  ·  Політика як мистецтво можливого крізь призму розмов про коаліцію 
Дайджест
  ·  Міфи і Медведєв 
Точка зору
  ·  Національна мозаїчність Львова 
Спорт-Поступ
  ·  Юрій Сьомін вважає, що ”Динамо” заслужило право на чорну ікру 
Пост-Factum
  ·  День бабака: Філ зробив свій прогноз 
Кримінал
  ·  Міліція шукає маніяка, який викрав і згвалтував кількох дітей 
  ·  У центрі Львова невідомий кілер розстріляв грабіжника 
КуПол: Новини
  ·  На Львівщині зі свердловини злодії вкрали газ на 50 тис. грн 
ZAXID.NET
  ·  Львів може не увійти у малу прикордонну зону 
  ·  87-річному жителю Дрогобича підкинули у квартиру труп невідомої жінки? 
  ·  Нова ціна за квартплату у Львові буде не більше 1 грн за м кв 
  ·  Понад 84 тисячі жителів Львівщини отримали компенсації Ощадбанку 
  ·  У Старосамбірському районі Львівщини за рік від горілки помирає село 
postup.in.ua
  ·  Що пишуть про Україну англомовні ЗМІ 
  ·  Грамотное восстановление данных