BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Економічний Поступ.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
8 лютого 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  17:12 21-04-2017 -   Трамвайну колію на Сихів продовжать до «Арени Львів»  
  16:24 21-04-2017 -   До річниці аварії на ЧАЕС у школах Львівщини відбудуться виховні заходи  
  15:34 21-04-2017 -   У чоловіка викрали гроші під час зняття готівки у банкоматі  
  14:24 21-04-2017 -   Графік планової профілактичної дезінфекції в пологових стаціонарах Львова  
  14:17 21-04-2017 -   У Шегинях затримали ретроавтомобіль  
Україна
  17:8 21-04-2017 -   Жданов та Омелян хочуть взяти Мартиненка на поруки  
  16:19 21-04-2017 -   В Одесі знайшли вкрадений пам'ятник солдату Швейку  
  15:33 21-04-2017 -   Зарплата Гройсмана у березні становила понад 36 тисяч гривень  
  15:15 21-04-2017 -   На Сумщині СБУ затримала ключового фігуранта справи Сергія Курченка  
  14:22 21-04-2017 -   Укрзалізниця з червня підвищує тарифи на 25%  
Світ
  17:5 21-04-2017 -   В Арканзасі вперше за 12 років стратили засудженого  
  15:29 21-04-2017 -   Королеві Єлизаветі виповнився 91 рік  
  12:12 21-04-2017 -   Перестрілка в центрі Парижа: затримано трьох підозрюваних  
  11:39 21-04-2017 -   У Північній Осетії в аварії загинули двоє українських підлітків - ЗМІ  
  11:32 21-04-2017 -   Кількість жертв теракту в Пітері зросла до 16 осіб  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ПРОСВІТЛЕННЯ

___________________________________________________________________________

Гонг пробуджує мандрівців на Схід
Пластична аудіокінематика – “хіт сезону” на виставці графіки, малярства та скульптури Романа Романишина в мистецькій галереї КМЦ “Дзиґа”
Марта ҐАРТЕН
 
Світлинa Вікторії САДОВОЇ
Підійти ближче. Торкнутися каменя і металу, дерева й паперу – барви, зображення, рясно декорованих поверхонь...Та хіба торкнешся символу? Спробуй через медитацію: може, вдасться.
Адже цей художник пропонує глядачеві не відсторонено-зверхнє споглядання “кічкових” яток із сумнівно східними сувенірами, а занурення в цілісний світ кожного свого твору, де – яким би мінімалізмом цей твір не був позначений – таки знаходиться простір для гри безлічі найабстрактніших знаків, спроектованих на різні площини свідомості: від міфологічної її складової – до особової чи, як тепер “кручено” кажуть, – особистісної. Швейцарський психоаналітик К. Г. Юнг, який досліджував споконвічні структури людського несвідомого творення, з цікавістю поставившись до східних систем уявлень про зв’язки світу, мав би прецікавий ґрунт для розмірковувань, побачивши цю виставку.
Ось тобі, милий європейський споглядальнику з третього тисячоліття, і прикладне вирішення проблеми культури як знакової системи, що фіксує свій зміст у ряді формальних умовностей і втрачає свій сенс для людей невтаємничених. Та мова символів (із математичними включно, бо ж пригадується: “Нехай не заходить сюди той, хто не вивчав геометрії”, – було написано над входом до гайочку філософської Академії Платона), які нічого не промовляють профанам, відкриває своє езотеричне значення Мандрівцеві. А надто тоді, коли звучить гонг, що пробуджує його зі сну. Роман Романишин – Мандрівець не віртуальний, а щонайприкладніший. Він, почувши цей внутрішній поклик гонга і будучи готовим до Шляху, торік навсправжки здійснив свою мандрівку до Країни сонця, що сходить.
Повернувся звідти з переконанням: Дао художника – усвідомити свою діяльність як прикладну філософію. Цим Шляхом він і прийшов до синкретичної експозиції, що об’єднала графіку, малярство (дошка, левкас) і пластику (камінь, бронза). І, можливо, зовсім не випадково, а глибинно-закономірно химерне орнаментування Романишина нагадує декор кераміки орібе.
Причому у виборі матеріалу не відчутні імітаційні “навороти” профанної стилізації. Ні, все природно вмотивовано засадничими положеннями східної естетики, ба навіть східного світогляду, де існують 5 кольорів, 5 звуків, 5 тотемних тварин, 5 першоелементів: дерево, вогонь, земля, метал, вода (отже, це звідси походять уподобані художником матеріали: папір, дерево, метал, камінь). За східною світоглядною системою, людина улягає законам землі, земля улягає законам неба, небо улягає законам дао, і тільки дао підпорядковується самому собі. А мистецтво – що? Воно принципово не креативне, а радше скидається на магію, коли художник (він же прикладний філософ) не створює світ, а лишень виявляє його взаємозв’язки, як це представлено Романом Романишином у “Ловцях вітру”, “Серпні”, “Місяці й рибі” – творах, пластичність яких збігається із основним принципом японської архітектури: матеріали так виявляють свої якості й натуру, що видно, як вони міняться, перетікають, виростають із форми, перестають бути скомпонованими зі з’єднаних між собою шматків. Це вдивляння у камінь, замилування його формою – своєрідна додосвідна робота, яка потребує не так автора-Майстра, як Філософа.
Утім, це процес зворотній, бо ж сказано поетом: “Місяць, що дивиться на мене, стає мною”. Щоби досягнути гармонії зі світом, людина повинна усвідомити свою єдність й одно-рідність із ним і жити так, щоби світовий життєвий ритм перегукувався із її власним. Тоді вона зможе спонтанно реагувати на все, що відбувається в природі, а її порухи – викликатимуть в ній відповідне відлуння. Це, як стверджують мистецтвознавці, – основа побудови образу в японському мистецтві, заснована на органічній єдності форми й функції, взаємооборотність всього в світі. У Романишина навіть не відчувається протиборства естетик, коли для своїх “східних снів” він застосовує класично іконописну техніку – левкас на дерев’яному шиті, в якій досягає незвичного ефекту, додаючи до кольорових розтяжок тонкопавутинний штрих знакових продряпин. Принцип органічності не відає критичності щодо попереднього досвіду, тому все так уживається в пропонованих на виставку творах: аркушах поліхромних графічних серій “Інкарнація” і “Казки для дорослих”, у левкасному “Годиннику із зозулькою”, бронзових “Ковчезі”, “Кориді”, “Полководцеві”, кам’яних “Джазовому”, “Східній грі” – і знову ж таки графічному “Мотиві зі зникаючим Буддою”.
Найпоказовішими у цьому відношенні виявляються пластичні шедеври “Початок великого полювання”, “Мольфар”, “Самотній острів”, “Мацурі (свято на горі”. Це вони стали хітами сезону й об’єктами паломництва не тільки зайшлих до галереї туристів, а й численних здивованих львів’ян (більшість із них, звісно, – студенти художніх навчальних закладів та їхні викладачі). Йдуть дивитися не тільки на філігранне володіння найрізноманітнішими графічними прийомами чи на культуру обробки металу (графічний первінь у цього художника настільки потужний, що він не стримується, аби не втручатися в доопрацювання вже готової відливки – тут важить рельєф і патинування). Приваблює інше: до цих творів дозволено торкатися. Від доторку вони приходять у рух. А вже кінематика рухомого образу породжує.... звук!
Що тоді тільки не спадає на гадку постмодерного глядача: рухомі конструкції Калдера, “архипентура”, яка намагалася вивести із паралічу скульптуру й картину, та ще безліч різних кунстштуків, якими в цій царині відзначилося не тільки минуле століття! І хоч Архипенко вважав, що безглуздо відроджувати мистецтво Танагри, північноамериканських індіанців чи африканських бушменів, безглуздо наслідувати їх, бо сучасна міфологія не надихається їхньою міфологією, однак він, очевидно, бачив, що “взаємопроникнення кольору і форми у поліхромному мистецтві можна порівняти хіба що з поняттям перетворення енергії. Ця енергія і становить саму основу поліхромного мистецтва. Саме через це мистецтво взаємопроникнення і є втраченою таємницею, прихованою у давньому поліхромному мистецтві... Духовно, естетично, емоційно, творчо, символічно варіації кольороформи так само багаті, як і варіації симфонії, де одна музична тема переходить в іншу, викликаючи у слухача безліч образів. Нова поліхромія полягає у новій естетиці й техніці, що об’єднує форму і колір, їхня взаємодія, взаємопроникнення, їхні гармонія і контраст, їхній ритм визначаються символічними та стилістичними проблемами”.
І Роман Романишин пропонує один із найцікавіших ймовірних варіантів вирішення цих проблем. Бо, за тим же Архипенком: “Поєднання кольору і форми не заперечує одухотвореності, – навпаки, полегшує вираження абстрактного”.
Переваги декорованих об’ємів перед площинною графікою очевидні. Рельєфи, спричинені дією природних стихій, створюють неочікуваний композиційний ефект. Нічого не відкинеш від їхніх архаїчних форм, що видаються суперсучасним досягненням. І з огляду на це, може, й мають рацію ті, що наполягають на інтегрованості доробку Романишина саме в авангард естетичної думки – за світовими параметрами, – до якої належить, до речі, й Архипенко, про якого свого часу Аполлінер казав, що той “дедалі більше наближається до абсолютної скульптури, яка одного чудового дня зільється з абсолютним живописом і архітектурою, щоби постати, як чиста пластика, над усіма стилями, техніками і засобами”.
От тільки тип мислення Романишин обрав інший. За його дао художника, метод усвідомлення явищ в умовах органічного світу й асоціативне мислення відбуваються за типом акустичного резонансу, відлунюючи в душі людини. Чи не тому звучить розгойданий “Самотній острів”, у пентатоніці перегукуючись з іншими гонгами? Саме цей тип мислення передбачає не створення, а Віднайдення. Відкриття. Проявлення. Виявлення природного начала, прихованої суті.
Істинна краса предмета – та, яку треба пережити, відчути, а не тільки усвідомити. Це сокровенна краса , як і сокровенна істина. Господи, невже таке ще можливе в цьому “заграному” постмодерні?
довідка
Роман Романишин – львівський графік, скульптор, живописець. Народився 13 липня 1957 року. Художню освіту здобув, навчаючись у Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва ім. І. Труша та Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва. Учасник і лауреат численних престижних світових виставок-конкурсів графіки, де неодноразово отримував різноманітні нагороди. Твори Романа Романишина зберігаються в багатьох музейних збірках і колекціях Канади, Росії, США, Великобританії, Польщі, Швеції, Латвії, Швейцарії.
Персональні виставки: 1986 р. – Ряшів-Перемишль; 1990 р. – Львівський музей етнографії; 1990 р. – КУМФ, Торонто, Канада; 1991 р. – Галерея СХ, Київ; 1992 р. – Мюнхен, Німеччина; 1993 р. – “Галерея Шупера”, Мюнхен; 1994 р. – Хмельницький музей сучасного мистецтва; 1994 р. – Український дім, Київ; 1995 р. – Кадакес, Барселона; 1995 р. – Рига, Латвія; 1996 р. – Французький центр, Київ; 1996 р. – Львівський музей етнографії; 1996 р. – Женева, Швейцарія; 1996 р. – Рига, Латвія; 1997 р. – Торонто, Канада; 1997 р. – Вашингтон, США; 1998 р. – Ассен, Нідерланди; 1998 р. – Хуст, Україна; 1999 р. – Галерея “Триптих”, Київ; 2000 р. – Йокогама, Японія; 2001 р. – Антверпен, Бельгія; 2002 р. – Галерея “Дзига”, Львів









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  За прикладом талібів 
  ·  “Халяви” не буде 
  ·  Плата за кров Лумумби 
Погляд
  ·  Кінець легенди ПРП 
  ·  Нам не треба найкращого міста 
  ·  Наш дім у “Нашій Україні” 
  ·  Львів’яни не хочуть більше води за більші гроші 
Поступ у Львові
  ·  Американські полісмени у Львові 
  ·  В ефірі – вибори 
  ·  Виборчі порушення: технічна помилка чи зумисне фальшування? 
  ·  Жертви вогню 
  ·  Львову – спеціальний статус 
Поступ з краю
  ·  “Газпром” вибирає з-поміж двох 
  ·  Пожежа в будинку Кабміну 
  ·  Вашингтон знатиме про вибори в Україні все 
Економічний Поступ
  ·  “Третій світ” вимагає справедливості 
  ·  “Росія зацікавлена в енергетичному об’єднанні України з Європою” 
  ·  Литва “прив’язалася” до євро 
Арт-Поступ
  ·  Гонг пробуджує мандрівців на Схід 
Спорт-Поступ
  ·  Свято починається 
  ·  У Португалії проблеми 
  ·  Три львівські “дербі” 
  ·  Лінарес “наїжджає”, а Пономарьов “з’їжджає” 
  ·  “Мілан” програє 
Пост-Factum
  ·  Enigma. Остання кров